Постанова

від 27.10.2015 по справі 922/5673/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 922/5673/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився; від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Салейнт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. у справі господарського суду№922/5673/14 Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Салейнт" до Харківської міської ради треті особи 1.ОСОБА_6; 2.ОСОБА_7 проскасування рішення та визнання договору оренди поновленим В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.02.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. у справі №922/5673/14, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Салейнт", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.10.2015р. №03-05/1656 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б., для розгляду касаційної скарги у справі №922/5673/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2015р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 20.10.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 27.10.2015р. позивач, відповідач та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Салейнт".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.11.2006р. №170/06 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Салейнт" (орендар) та Харківською міською радою (орендодавець) оформлений договір оренди землі від 31.01.2008р., який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 20.02.2008р. за №940867100043, загальною площею 0,1915 га за адресою: АДРЕСА_1 несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови для будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом.

Відповідно до п. 8 договору від 31.01.2008р. останній укладений терміном до 01.03.2009р. Після закінчення дії договору орендар, має переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за 90 днів до його закінчення.

Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 36 а) договору).

Вищезазначена земельна ділянка була передана орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 21.05.2008р.

Департамент земельних відносин повідомив орендаря щодо припинення дії вищезазначеного договору у зв'язку із закінченням строку його дії (лист від 08.10.2014р. №10879/0/225-14).

Судами встановлено, що позивач звертався до Харківської міської ради з заявами про поновлення дії договору оренди земельної ділянки лише 12.10.2012р. (що не заперечувалось позивачем).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням XX сесії 6 скликання Харківської міської ради "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" від 24.10.2012р. №898/12 передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0940 га та АДРЕСА_3, площею 0.0970 га, у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ним Кодексом.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору земельної ділянки

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради..

Отже, виходячи з того, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Крім, того, необхідно врахувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014р. у праві №912/1552/13 та від 20.11.2012р. у справі №44/69.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. у справі №922/5673/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. у справі №922/5673/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Салейнт" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Л.І. Рогач