Ухвала

від 28.04.2015 по справі 813/1727/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 876/8195/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» звернулося до суду з позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2013 року №0000242200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1640,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 1093,00 грн та 547,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 22.02.2013 року №0000242200.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача проведена з грубим порушенням з боку відповідача порядку та процедури її проведення. Зокрема, наказ про проведення перевірки виданий податковим органом 04.02.2013 року, тобто у момент проведення перевірки, що унеможливлює посадову особу платника податку бути своєчасно повідомленим про її проведення, що є грубим порушенням приписів ст.78 Податкового кодексу України.

Окрім цього, у визначений для перевірки період, документальна позапланова виїзна перевірка позивача не проводилася, оскільки ревізор не з'явився, посвідчення та направлення на перевірку керівництву Товариства пред'явлено не було, а також у журналі перевірок перевіряючий не розписувався. Також, документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Р-Інжиніринг» проведена у приміщенні податкового органу. Отже, відповідач фактично змінив вид перевірки, провівши документальну невиїзну перевірку, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Разом з тим суд першої інстанції звертає увагу на те, що ДПІ не було прийнято наказ на проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Р-Інжиніринг», що також є порушенням ст.79 Податкового кодексу України та свідчить про відсутність права посадової особи органу державної податкової служби розпочати її проведення.

Суд також зауважує, що суперечливим видається те, що наказ начальника Городоцької МДПІ Львівської області ДПС №49 від 04.02.2013 року був виданий з метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Р-Інжиніринг» з питань правомірності формування податкового кредиту за вересень 2012 року при взаєморозрахунках лише із ПП «Приватпостачсервіс», однак, наказ про перевірку взаємовідносин за листопад 2012 року між позивачем та ДТГО «Львівська залізниця» не видавався і така не проводилася, а тому, податковий ревізор діяв поза межами наданих йому повноважень і всупереч нормам законодавства. Отже, реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ «Р-Інжиніринг» та ДТГО «Львівська залізниця» у даному випадку дослідженню судом не підлягає.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між ПП «Приватпостачсервіс» (Постачальник) та ТзОВ «Р-Інжиніринг» (Покупець) укладено Договір поставки №135/43. В результаті господарської діяльності ТзОВ «Р-Інжиніринг» у вересні 2012 року на підставі Договору із ПП «Приватпостачсервіс» було придбане та отримане обладнання, а саме: дихальний клапан СМДК-100ААМ (2 шт.), патрубок вентиляційний ПВ-80 (1 шт.), патрубок вентиляційний ПВ-50 (1 шт.). Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Р-Інжиніринг» з його контрагентом - ПП «Приватпостачсервіс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суд першої інстанції вказує на те, що ТТН не є виключним документом, що підтверджує поставку товару, по-друге, норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником. Однак, надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні містять відповідні обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88), що дають змогу ідентифікувати господарську операцію, та осіб які брали участь у здійсненні господарської операції. Відсутність окремих інших реквізитів товарно-транспортних накладних не є підставою вважати безтоварними господарські операції.

Таким чином, наявність первинних бухгалтерських документів, факт оплати поставлених ТзОВ «Р-Інжиніринг» товарів, окрім цього, підприємством на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлену податкову накладну, яка є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, загалом підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним встановленням обставин справи, порушенням норм матеріального права, Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що у представленій до перевірки позивачем товарно-транспортній накладні від 26.09.2012 року №ХА2123248 відсутній підпис та печатка директора підприємства (ОСОБА_1.), натомість наявний підпис іншої особи, що порушує п.11.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363. Також, у товарно-транспортній накладні не вказано якою машиною (марка, номер) перевозився товар, водій, не конкретизовано який товар перевозився, тому не можливо встановити який саме товар перевозився.

Суд першої інстанції посилається на те, що підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у продавця та оприбуткування їх у покупця, а також для виконання розрахунків між перевізником і замовником автомобільного транспорту слугує товарно-транспортна накладна (ТТН) типової форми, затверджена наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95 за №488/346.

Вказує на те, що до перевірки не представлено договір між ТзОВ «Транспортна компанія «САТ» та ТОВ «Р-Інжиніринг».

Звертає увагу на те, що Городоцькою МДПІ Львівської області ДПС з Індустріальної МДПІ м. Харкова отримано акт № 3686/22-207/35246147 від 24.12.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Приватпостачсервіс», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Спецагроресурс» та ТОВ «Таурус Голд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, згідно якого актами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій по підприємствах ТОВ «Спецагроресурс» та ТОВ «Таурус Голд» за вересень 2012 року. У зв'язку із вищенаведеним, отримані товарно-матеріальні цінності не призначені для використанняу господарській діяльності платника податку. Тому, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виписані податкові накладні на адресу ПП «Приватпостачсервіс» мають адресу ТОВ «Спецагроресурс», яке зареєстроване та здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1, що не відповідає ні реєстраційним, ні фактичним даним. Виписані податкові накладні на адресу ПП «Приватпостачсервіс» мають адресу ТОВ «Таурус Голд», яке зареєстроване та здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_2, що не відповідає ні реєстраційним, ні фактичним даним.

Таким чином, надані податкові накладні від ТОВ «Спецагроресурс» та ТОВ «Таурус Голд» складені з порушеннями та не відповідають нормам діючого законодавства. Наслідком діяльності ПП «Приватпостачсервіс» є виключно чи переважно формування податкового кредиту за рахунок інших суб'єктів підприємницької діяльності, та проведення транзитних операцій для формування податкового кредиту для інших контрагентів-покупців. Представлені перевірці документи не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів. Отже, підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Отже, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Спецагроресурс» та ТОВ «Таурус Голд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними по ланцюгу до «вигодонабувача», тобто операції продажу від ПП «Приватпостачсервіс» на адресу інших покупців є нереальними.

Актами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпроперовська від 26.10.12 року №179/224/38112611 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецагроресурс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період вересень 2012 року» та від 26.10.12 № 177/244/38112590 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень 2012 року» встановлено нереальність здійснення господарських операцій за вересень 2012 року та відсутність поставок покупцям.

Отже, єдиною метою укладених угод між ПП «Приватпостачсервіс» та контрагентами-покупцями, є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у покупців. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результіа підприємницької та іншої економічної діяльності.

З урахуванням вищевикладеного встановлено відсутність у ПП «Приватпостачсервіс» доказів фактичного відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, Податкового кодексу України.

Таким чином, апелянт вважає, що факту поставки ТМЦ за таких умов не могло бути, накладні, податкові накладні, є недостовірними. Будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу начальника Городоцької МДПІ Львівської області ДПС від 04.02.2013 року №49, направлення №26/22-00 від 04.02.2013 року в період з 04.02.2013 року по 06.02.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Городоцької МДПІ Львівської області ДПС Чопком І.М. у приміщенні ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Р-Інжиніринг» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року при взаєморозрахунках з ПП «Приватпостачсервіс», за результатами якої складено акт № 60/22/36769054 від 13.02.2013 року.

В акті перевірки МДПІ зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених у вересні 2012 року при придбанні ТМЦ у ПП «Приватпостачсервіс» і продажу робіт ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця». Роботи по даних правочинах не були виконані в порушення ст.ст.626, 655, 656 ЦК України;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, у зв'язку із чим по взаєморозрахунках з ПП «Приватпостачсервіс» завищено податковий кредит за вересень 2012 року на суму 1 093,00 грн та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, у зв'язку із чим завищено податкове зобов'язання за листопад 2012 року по взаєморозрахунках з ДТГО «Львівська залізниця» на загальну суму 1 307,00 грн.

Встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 483717 основними видами діяльності ТзОВ «Р-Інжиніринг» за даними КВЕД є: 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 42.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 33.20- установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

3 липня 2012 року між ТзОВ «Р-Інжиніринг» (покупець) в особі директора ОСОБА_3 та ПП «Приватпостачсервіс» (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки №135/43, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити продукцію згідно найменування, асортименту та кількості, тощо, вказаного в специфікаціях, а покупець - прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов вказаного договору у вересні 2012 року ТзОВ «Р-Інжиніринг від ПП «Приватпостачсервіс» було придбано та отримано обладнання, а саме: дихальний клапан СМДК-100ААМ (2 шт.), патрубок вентиляційний ПВ-80 (1 шт.), патрубок вентиляційний ПВ-50 (1 шт.), що підтверджується виписаною видатковою накладною №1031 від 26.09.2012 року на суму 6 558,00 грн (у т.ч. ПДВ - 1 093,00 грн) та податковою накладною №1 від 03.09.2012 року на загальну суму 6 558,00 грн (у т.ч. ПДВ - 1 093,00 грн).

Розрахунки за придбаний товар проводились на підставі вказаної видаткової і податкової накладних, про що свідчать банківські виписки з рахунків. Згідно долученого представником ТзОВ «Р-Інжиніринг» копії витягу із журналу реєстрації довіреностей встановлено, що позивачем виписувались довіреності на ім'я ОСОБА_1 на отримання товару від ПП «Приватпостачсервіс», які були оприбутковані.

Первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Доставка товару здійснювалась за кошти позивача та за договором перевезення вантажів №3821 від 10.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Транспортна компанія «САТ». Транспортування продукції здійснено на підставі товарно- транспортної накладної від 26.09.2012 року. У зв'язку із перевезенням вантажу, між «Транспортна компанія «САТ» та позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення від 28.09.2012 року.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV.

При цьому, згідно з ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні містять відповідні обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88), що дають змогу ідентифікувати господарську операцію, та осіб які брали участь у здійсненні господарської операції.

Щодо відсутності окремих інших реквізитів товарно-транспортних накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність окремих реквізитів не є підставою вважати безтоварними господарські операції, оскільки в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 вказано з цього приводу наступне: сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі №813/1727/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.04.2015 року.