Рішення

від 27.07.2009 по справі 33-32/259-07-8227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33-32/259-07-8227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2009 р.Справа  № 33-32/259-07-8227

За позовом: Київського закритого  акціонерного товариства „Скломонтаж”, м. Київ

до відповідачів:

- малого підприємства „Аліса,”

Одеська область, Білгород-Дністровський район с.м.т. Затока

- Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області     

про визнання недійсними договору оренди майна та повернення майна

та зустрічним позовом: малого підприємства  „Аліса”,

Одеська область, Білгород-Дністровський район с.м.т. Затока

до закритого Київського акціонерного товариства „Скломонтаж”м. Київ

про визнання дійсним договору оренди та визнання договору таким, що втратив чииність

За участю представників сторін:

- від закритого Київського акціонерного товариства „Скломонтаж”: Рибаченко В.О.,довіреність в матеріалах справи; Зосименко Г.Р., довіреність в матеріалах справи

від малого підприємства „Аліса”: Довгань Л.Ф. –директор підприємства;

СУТЬ СПОРУ: згідно уточнених вимог ЗАТ „Скломонтаж” заявлено позов про визнання неукладеним договору оренди бази відпочинку „Скломонтажник” №2 від 24 травня 2000 року зі строком дії на 5 та 49 років, а також повернення майна. отриманого орендарем, загальною вартістю 154954,10 грн. МП „Аліса” в уточненнях до позову заявлені вимоги про визнання дійсним договору №2 від 24 травня 2000 року, укладеним з первісним позивачем щодо оренди майна бази відпочинку „Скломонтажник” строком на 49 років.

Господарським судом відхилено клопотання МП „Аліса” про призначення судової економічної експертизи, оскільки її ініціатором не зазначено, які саме із запропонованих питань необхідні для вирішення спору про визнання договору оренди бази відпочинку „Скломонтажник” неукладеним чи дійсним, а визначення вартості майна зазначеного у позові ЗАТ  „Скломонтаж” не потребує спеціальних експертних досліджень у розумінні ст.. 41 ГПК України.

За згодою „Скломонтаж” та МП „Аліса” Затоківська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, за відсутності до неї цивільно-правових вимог, виключення із складу відповідачів за первісним позовом.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

19 жовтня 2007 року господарським судом області порушено провадження у справі за позовом ЗАТ „Скломонтаж” до МП „Аліса”, Затоківської селищної ради Білгород-дністровського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди майна бази відпочинку „Сломонтажник” та оренди земельної ділянки, на якій розташовано майно бази відпочинку.

Прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов МП „Аліса” містив вимоги про визнання чинним договору оренди №2 від 24 травня 2000 року зі строком дії 49 років та таким, що втратив чинність договір оренди №2 від 24 червня 2000 року зі строком дії 5 років, а також визнання дійсним договору оренди земельної ділянки від 22 серпня 2001 року, укладеним Затоківською селищною радою та МП „Аліса”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 липня 2008 року позов ЗАТ „Скломонтаж” до МП „Аліса” та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району задоволено. Визнано недійсним договір оренди майна бази відпочинку „Скломонтажник” від 24 травня 2000 року, укладений ЗАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса”. Зобов'язано мале підприємство „Аліса” повернути позивачу перераховане у резолютивній частині рішення майно, яке було передано в оренду. У задоволенні зустрічного позову МП „Аліса” до ЗАТ „Скломонтаж” в частині визнання дійсним договору оренди від 24 травня 2000 року №2, укладеного строком на 49 років, та зобов'язання внести до нього зміни відмовлено. Припинено провадження у справі в частині зустрічного позову щодо визнання таким, що втратив чинність, договір від 24 травня 2000 року №2, укладений строком на 5 років.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2008 року рішення господарського суду у справі частково скасовано. У задоволенні позову ЗАТ „Скломонтаж” до МП „Аліса” та Затоківської  селищної ради Б.Дністровського району про визнання недійсним договору оренди майна бази відпочинку „Скло монтажник” від 24 травня 2000 року та повернення майна відмовлено. Пункт 5 резолютивної частини рішення скасовано. У задоволенні зустрічного позову щодо визнання договору оренди від 24 травня 2000 року №2 таким, що втратив чинність –відмовлено. У решті рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2008 року постанову Одеського апеляційного господарського суду області від 18 липня 2008 року скасовано, справу №32/259-07-8227 передано на новий розгляд першої інстанції.

При прийнятті справи до провадження їй присвоєно №33-32/259-07-8227.

Реалізуючи положення ст.. 22 ГПК України ЗАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса” уточнили позовні вимоги у справі, зміст яких викладено у вступній частині рішення.

24 травня 2000 року Київським закритим акціонерним товариством „Скломонтаж” та малим підприємством „Аліса” укладено договір оренди №2, за умовами якого, первісний позивач передав МП „Аліса” у володіння та користування цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Скломонтажник”, розташований у курортному районі „Сонячний” с.м.т. Затока Білгород-Дністровського району для організації відпочинку людей після проведення реконструкції та капітального ремонту бази відпочинку.

Положеннями пунктів 1.5-1.6; 3.1-3.4. означеної угоди визначено обов'язок орендаря здійснити поліпшення майна бази відпочинку, шляхом капітального будівництва, капітального ремонту і реконструкції за погодженням з Затоківською селищною радою, а по закінченню реконструкції передати безоплатно орендодавцю два капітально побудованих чотирьохмісних будиночки. Здійснити інвентаризацію земельної ділянки, призначеної для обслуговування бази відпочинку „Скломонтажник” та укласти з Затоківською селищною радою договір оренди на право користування земельною ділянкою на строк дії договору. На період реконструкції орендар безоплатно надає два чотирьохмісні будиночки орендодавцю для організації відпочинку співробітників ЗАТ „Скломонтаж”.

Пунктами 1.1.; 1.3; 2.1 договору оренди №2 від 24 травня 2000 року передбачено обов'язок орендодавця щодо передачі на баланс МП „Аліса” цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” згідно акта приймання-передачі.

Із наявних у справі матеріалів, пояснень повноважних представників ЗАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса” вбачається, що контрагентами договору №2 від 24 травня 2000 року основні його положення виконуються.

На виконання домовленості сторонами означеної угоди складено акт передачі майна бази відпочинку ЗАТ „Скломонтажник” в оренду малому підприємству „Аліса” (т.1 а/с 1420143).

Орендарем здійснена інвентаризація земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку „Скломонтажник” та укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,1064 га від 22 серпня 2001 року з Затоківською селищною радою на 49 років з урахуванням погодження означених дій викладеного у листі ЗАТ „Скломонтаж” №77 від 28 вересня 2000 року (т.1 а/с 57).

Із залучених до матеріалів справи путівок (т. 1 а/с 76-130) вбачається, що у 2003-2007 роках профспілковим комітетом ЗАТ „Скломонтаж” для відпочинку на базі відпочинку „Скломонтажник” працівникам товаритсва надавались путівки плата за використання яких орендарем не справлялась на підставі пункту 3.2. договору оренди.

У процесі розгляду спірних питань, які виникли між ЗАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса” встановлено, що ідентичний за змістом, підписами повноважних осіб орендодавця та орендаря, відбитками печаток підприємств, текст договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” №2 від 24 травня 2000 року містить 2 варіанти строку дії договору оренди –5 та 49 років (висновки судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз т. 2 а/с 96-107).

Вважаючи, що визначення у двох примірниках ідентичного тексту договору №2 від 24 травня 2000 року строку його дії 5 та 49 років підтверджує недосягнення контрагентами договору згоди, щодо такої істотної умови договору як строк його дії, а також відсутності у змішаному договорі обов'язкових для договору підряду таких елементів як обсяг будівельних робіт, їх кошторис, відповідальний за встановлення проектно-кошторисної документації, ЗАТ „Скломонтаж” заявлено вимоги про визнання неукладеними договорів оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” №2 від 24 травня 2000 року у редакції з визначенням строку його дії 49 років та строку його дії 5 років, а також зобов'язання МП „Аліса” повернути товариству майно прийняте ним в оренду у 2000 році від ЗАТ „Скломонтаж” .

Системний аналіз законодавства України та взаємовідносин сторін у справі свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ЗАТ „Скломонтаж” враховуючи наступне:

- правовідносини між ЗАТ „Скломонтаж” і МП „Аліса” щодо оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” виникли і частково реалізуються до теперішнього часу після укладення договору оренди №2 від 24 травня 2000 року.

Згідно положень ст.. 85 ЦК УРСР діючої при укладенні означеного договору обчислення строків, передбачених цим кодексом проводиться за правилами ст. ст. 86; 87 ЦПК УРСР.

Цивільно-правові строки є часовою формою руху цивільних правовідносин, формою існування і розвитку суб'єктивних прав та обов'язків, можливість або необхідність їх здійснення , тому настання або закінчення строку набуває значення не само по собі, а в сукупності з подіями або діями, для вчинення або утримання від вчинення цей строк встановлено.

Ні ЗАТ „Скломонтаж” на МП „Аліса” не заперечують, що початок перебігу строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” №2 від 24 травня 2000 року пов'язаний з датою укладення договору та вчинення сторонами угоди відповідних дій щодо її виконання (передача майна орендодавцем орендареві, утримання бази відпочинку, організація відпочинку співробітників ЗАТ „Скломонтаж” за погодженням з первісним позовом укладення договору  оренди земельної ділянки між МП „Аліса” і Затоківською селищною радою та ін), отже твердження ЗАТ „Скломонтаж” про відсутність у договорі оренди такої істотної умови як строк його дії є безпідставним.

Варіанти договору №2 від 24 травня 2000 року містять різні терміни закінчення його дії –5 та 49 років, що є складовою такого елементу як строк дії договору, однак зазначена обставина не підтверджує відсутності його в договорі у повному обсязі.

У обов'язковій, згідно положень ст. 111 -112 ГПК, для виконання судом першої інстанції України постанові Вищого господарського суду України у справі від 10 грудня 2008 року зазначено, що визначення апеляційним господарським судом таким, що сплив п'ятирічного строку дії договору оренди, на який  він був укладений ЗАТ „Скломонтаж” та  МП „Аліса” є таким, що зроблено без урахування припису ст.. 764 ЦК України, згідно якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Фактично у договорі №2 від 24 травня 2000 року, що виконується ЗАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса” з 24 травня 2000 року визначено різні строки, на які він був укладений –5 та 49 років; що не означає їх відсутності взагалі, про що стверджується у позові ЗАТ „Скломонтаж”, їх паралельне існування не випливає на обсяг прав та обов'язків сторін договору. Контрагентами договору не надано суттєвих доказів порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з визначенням ними  в аутентичних текстах угоди різних термінів строку її дії.

Пунктами 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 р.) та Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що до відносин, які виникли до набрання чинності ЦК та ГК України їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР (1963 р.) зобов'язаннями є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку.

Зобов'язання виникають із договору або інших підстав, зазначених у ст.. 4 ЦК УРСР.

Частиною першою ст. 4 ЦК УРСР визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян та організацій, які хоч і не передбачені законом, однак відповідно до загальних правил та змісту цивільного законодавства породжують права та обов'язки.

Приписами ст. 6 ЦК України, передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Правилами діючої у період укладення договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” №2 від 24 травня 2000 року положеннями статті 153 ЦК України не була визначена імперативна вимога щодо зазначення у договорі оренди єдиного терміну строку дії договору, а положеннями ст.. 259 ЦК УРСР передбачена можливість укладення договору найму взагалі без визначення строку, що унеможливлює визнання його неукладеним з цих підстав.

Передбачена пунктом 3.2. договору №2 від 24 травня 2000 року можливість безоплатного користування двома чотирьохмісними будиночками бази відпочинку „Скломонтажник” працівниками ЗАТ „Скломонтаж”, яка до 2007 року надавалась МП „Аліса” за путівками профкому ЗАТ „Скломонтаж”, спростовує твердження первісного позивача про відсутність ціни в означеній угоді та підтверджує факт виконання договірних зобов'язань сторонами угоди.

Відсутність у договорі конкретних показників характерних для договору підряду, передбачених главою 28 ЦК УРСР свідчить про фіксування сторонами угоди №2 від 24 травня 2001 року лише мети укладення договору оренди –організації відпочинку після проведення реконструкції і капітального ремонту бази відпочинку. Строки, вартість та конкретні види робіт по реконструкції і капітальному ремонту бази відпочинку можуть бути узгоджені зацікавленими особами в окремих угодах, а неналежне виконання сторонами положень договору №2 не є предметом спору у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України з якою кореспондується зміст ст.. 20 ГК України визначено перелік способів захисту прав і охоронюваних законом інтересів, згідно з яким, зацікавлена особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вищеозначеними нормами чинного законодавства України не передбачено такого способу захисту прав та інтересів, як визнання договору неукладеним. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утримувались від їх вчинення. Заявлена ЗАТ „Скломонтаж” вимога про визнання договору оренди №2 від 24 травня 2000 року неукладеним не може призвести до поновлення прав та інтересів позивача, та у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки механізм виконання такого рішення відсутній.

У неукладеному договорі сторони не можуть мати прав та обов'язків, що випливають із тексту договору, відсутність договору не потребує будь-якого підтвердження, а тому позовні вимоги про визнання неукладеним договору, в якому не узгоджені вісі істотні умови, не відповідають існуючим способом захисту цивільних прав і не можуть бути предметом самостійних позовних вимог (п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 7 квітня 2008 року).

Визнання договору оренди №2 від 24 травня 2000 року неукладеним у мотивувальній частині рішення, у варіантах строку дії договору 5 та 49 років є також неможливим, оскільки елементи строку дії договору –перебіг його початку та закінчення містяться у кожному із варіантів угоди, крім того, такий спосіб прийняття рішень за результатами розгляду позовних вимог не передбачений ГПК України.

Положеннями ст. 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясовувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, наміром сторін.

Якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення при тлумаченні колізійних питань.

У зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення вимоги ЗАТ „Скломонтаж” про визнання договору №2 від 24 травня 2000 року у варіантах строку дії 5 та 49 років неукладеним, не підлягають також задоволенню вимоги первісного позивача про зобов'язання МП „Аліса” повернути майно бази відпочинку „Скломонтажник” отримане за актом приймання-передачі, згідно договору оренди №2 від 24 травня 2000 року.

Враховуючи викладене, зустрічний позов МП „Аліса” про визнання дійсним договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” №2 від 24 травня 2000 року у редакції зі строком дії 49 років підлягає задоволенню.

У межах зустрічних позовних вимог МП „Аліса”, та за його згоди, дійсним визнається також редакція договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” №2 від 24 травня 2000 року у редакції зі строком дії 5 років пролонгація якого на 5 років відбулась 25 травня 2005 року за правилами ст. 764 ЦК України.

Господарський суду зазначає, що наявність двох термінів закінчення строку дії договору оренди ніяким чином не обмежує контрагентів угоди у здійсненні передбачених договором взаємних прав та обов'язків, а зміна умов договору чи тлумачення повинні відбуватися у порядку визначеному чинним законодавством.

Судові витрати у справі покладаються на ЗАТ „Скломонтаж”.

Керуючись ст. ст.  49; 82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Виключити із складу відповідачів у справі Затоківська селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області.

2. Відмовити у задоволенні позовних вимог Київського закритого акціонерного товариства „Скломонтаж” про визнання неукладеним договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” та зобов'язання малого підприємства „Аліса” повернути ЗАТ „Скломонтаж” майно отримане за актом приймання-передачі, згідно договору оренди №2 від 24 травня 2000 року.

3. Визнати дійсним договір №2 оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник”, розташованої у районі „Сонячний” с.м.т. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, укладений 24 травня 2000 року Київським закритим акціонерним товариством „Скломонтаж” та малим підприємством „Аліса” зі строком дії договору оренди 5 та 49 років.

4. Стягнути з розрахункового рахунку 26002301242848 в Київському міському відділенні ПІБ м. Києва -  Київського закритого акціонерного товаритсва „Скломонтаж” (м.Київ, вул.. Ярославів вал, буд. №29-в, ЄДРПОУ 01414005, МФО 322250) на користь малого підприємства „Аліса” (Одеська область, Білгород-дністровський район, с.м.т Затока, б/о „Зорі Тирасполя” ЄДРПОУ 19061323, р/р 2600530100121 у Білгород-Дністровському відділенні Ощадбанку №6707, МФО 388034) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Мазур Д.Т.