Рішення

від 05.08.2009 по справі 51/63-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

51/63-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2009 р.                                                            Справа № 51/63-09

вх. № 1907/5-51

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Мар'їної І.О. (довіреність №10/132-1393 від 26.05.09 р.),

 відповідача - Аверіної О.Г. (довіреність від 21.04.09 р.),

розглянувши справу за позовом Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ)  

до  Приватного підприємства фірми „Віргонія” (м. Харків)  

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

 Позивач просить суд визнати недійсним договір №132 від 30.07.08 р. про створення науково-технічної продукції. Свої позовні вимоги обґрунтовує відсутністю повноважень у позивача на укладення договору №132 від 30.07.08 р., неналежним виконанням відповідачем його умов та порушенням термінів виконання його етапів, посилаючись при цьому в правовому обґрунтуванні на недодержання в момент укладання правочину вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідач, в відзиві на позовну заяву, просить відмовити позивачу в позові повністю та вказує, що у відповідності з актом №1 від 02.09.08 р. про приймання-здавання науково-технічної продукції за договором №132 від 30.07.08 р. виконавцем та замовником було засвідчено, що науково-технічна продукція відповідає умовам договору та першому етапу календарного плану, другий етап згідно календарного графіку був виконаний достроково в листопаді 2008 р. та 19.12.08 р. згідно з затвердженим календарним планом виконання робіт по договору (закінчення роботи 25.12.08 р.) з урахуванням зауважень методика була повторно здана замовнику, а 25.12.08 р. листом №06/47-3596 Державна інспекція з енергозбереження запросила виконавця для переговорів щодо подальших дій по виконанню договірних відносин і за результатами переговорів в січні місяці з ініціативи замовника була складена та підписана додаткова угода про перенесення виконання робіт на кінець лютого 2009 р.

В судовому засіданні 22.07.09 р. оголошувалася перерва до 05.08.09 р. о 16-30 год.

Позивач без поважних причин не надав витребувані судом документи.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.07.2008 р. між Державною інспекцією з енергозбереження, в особі першого заступника голови НАЕР - начальника Державної інспекції з енергозбереження Крутя О.А., який діє на підставі Положення (Замовник), та ППФ „Віргонія", в особі директора Горошка В.І. (Виконавець), укладено договір № 132 на створення науково-технічної продукції на замовлення Державної інспекції з енергозбереження (надалі - спірний договір), відповідно до предмету якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання щодо створення науково-технічної продукції: розробка типової методики визначення втрат та перевитрат ПЕР на підприємствах нафтотранспортної промисловості.

Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, яка є предметом договору, визначаються Технічним завданням, яке становить невід'ємну частину договору (додаток 1 до спірного договору).

При цьому, технічні вимоги на створення науково-технічної продукції було погоджено з директором Департаменту нормативно-правового забезпечення НАЕР - Малою М.В.

Між сторонами було також визначено та погоджено календарний план робіт, протокол угоди про договірну ціну за науково-технічну продукцію та розрахунок ціни (кошторис розробки згідно з календарним планом на 2008 рік (додатки 1, 2, 3, 4 до спірного договору; п. 1, 2 спірного договору).

Всі роботи за договором виконуються згідно з Положенням „Державної інспекції з енергозбереження „Про підготовку, виконання та впровадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт”.

Відповідно до Технічних вимог (додаток 1 до спірного договору) назва роботи: типова методика розрахунку питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво продукції підприємствами нафтотранспортної промисловості.

Передбачалося два етапи робіт: на першому етапі здійснювалося вивчення та аналіз існуючих методик, експлуатаційної документації, характеристик обладнання, режиму роботи підприємств нафтотранспортної промисловості. Другий етап виконання робіт передбачав розробку типової методики визначення втрат та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах нафтотранспортної промисловості.

За календарним планом виконання робіт за договором перший етап повинен бути виконаний 25.08.08 р., а другий етап – 25.12.08 р.

Загальна вартість виконання робіт сторонами була визначена в розмірі 140000,00 грн. (додаток 3 до спірного договору).

Позивачем за актом № 1 від 02.09.08 р. приймання-здавання науково-технічної продукції за договором № 132 від 30.07.08 р. засвідчено, що науково-технічна продукція відповідає умовам договору та першому етапу календарного плану. Вартість робіт першого етапу становить 90000,00 грн.

Листом № 8/12 від 17.12.08 р. відповідач надіслав позивачу остаточну редакцію з внесенням змін згідно з зауваженнями позивача № 06/47-3379 від 08.12.08 р., Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів № 1311-4/3 від 10.12.08 р. та Запорізького, Дніпропетровського, Львівського, Полтавського, Харківського територіальних управлінь трьох методичних документів, зокрема Методику визначення втрат та перевитрат ПЕР на підприємствах нафтотранспортної промисловості.

Згідно копії реєстраційної картки НДР І ДКР (РК) виконана робота 17.03.09 р. зареєстрована відповідачем в УкрІНТЕІ відповідно до „Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій”, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 25.12.01 р. № 808, зареєстрованого в МЮУ 11.01.02 р. за № 28/6316.

Отже відповідачем був своєчасно виконаний і другий етап календарного плану, але акт позивачем не підписаний та не повернутий відповідачу. Зауважень від позивача по другому етапу робіт не надходило.

Виконані роботи оплачені позивачем частково – в сумі 90000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем в суді.

Згідно ч. 2 ст. 81 ЦК України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права і юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 р. № 412 НАЕР є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів.

НАЕР очолює голова, якого призначає та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Згідно п. 8 вказаного Положення голова Агентства має заступників, які призначаються та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Агентства.

Відповідно до п. 14 вищевказаного Положення, НАЕР є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно абз. 10 п. 4 Положення, НАЕР відповідно до покладених на нього завдань виступає державним замовником науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2000 р. № 1039 “Питання Державної інспекції з енергозбереження”, та затвердженого Положення про Державну інспекцію з енергозбереження вона є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР.

Згідно п. 6 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, Інспекцію очолює начальник, який за посадою є першим заступником голови НАЕР та призначається і звільняється Кабінетом Міністрів України за поданням голови НАЕР.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.07 р. № 555-р Крутя О.А. було призначено першим заступником Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів – начальником Державної інспекції з енергозбереження – головним державним інспектором з енергозбереження.

Відповідно до п. 15 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження інспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням державного Герба України і своїм найменуванням.

Положення про Державну інспекцію з енергозбереження не містить заборони на укладання інспекцією договорів на створення науково-технічної продукції.

Посилання позивача щодо відсутності у Державної інспекції з енергозбереження повноважень на укладання договорів на створення науково-технічної продукції, суд вважає безпідставними, оскільки:

- державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР;

- договір № 132 від 30.07.2008 р. зі сторони позивача підписаний першим заступником голови НАЕР, який є одночасно начальником Державної інспекції з енергозбереження (саме в такому порядку зазначено в спірному договорі);

- технічні умови на створення науково-технічної продукції (додаток № 1 до спірного договору), погоджені крім Виконавця і Замовника, директором Департаменту нормативно-правового забезпечення НАЕР;

- позивач не надав доказів того, що відносно осіб, які підписали та виконували договір, прийняті будь-які заходи впливу чи реагування;

- одним із основних видів діяльності відповідача відповідно до довідки № 116265 Головного управління статистики у Харківській області з ЄДРПОУ від 16.04.2008 р. є дослідження та розробки в галузі технічних наук.

Викладене вище дає підстави для висновку про те, що доводи позивача про укладання спірного договору з перевищенням наданих йому повноважень не відповідають матеріалам справи і діючому законодавству.

Згідно ст. 82 ЦК України, на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими посилання позивача на неналежне виконання робіт з боку відповідача та на неврахування з його боку зауважень та пропозицій, зроблених позивачем, оскільки зазначене не є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не доведено наявність обставин, зазначених в ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 80-82, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст. 33-35, 43, 47, 49, 82-85 ГПК України,   

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя