Рішення

від 09.02.2007 по справі 1/385-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/385-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09.02.2007                                                                Справа №  1/385-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Губіної І.В. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль", м.Севастополь

до Приватного  підприємства  "Космополія", м.Херсон  

про   стягнення  191864грн.44коп.

та зустрічний позов ПП  "Космополія", м.Херсон

до ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль", м.Севастополь

про  визнання недійсним  договору про  уступку права вимоги

за участю:

представників сторін:

від  ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" - Осипов В.В., дов. від 29.11.2006р., головний фахівець

від  ПП  "Космополія" - Скриль С.А., дов. від 14.11.2006р., адвокат

У судовому засіданні оголошувалася перерва до  09.02.2007 року.

ВАТ “Райффайзен банк “Аваль” в особі його Севастопольської філії звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП “Космополія”  м.Херсона 191864,44грн. заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання договору про уступку вимоги від 05.03.2004 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що вказаним договором банк, як перший кредитор, уступив ПП “Космополія”  - новому кредитору право вимоги погашення заборгованості ВАТ “Україна” Верхньорогачицького району Херсонської області за кредитним договором №12/1-01 від 26.02.2001 року  на суму 471864,40грн., у тому числі 400000 грн. - борг по сумі кредиту, 67013,34 грн. - відсотки за користування кредитом і 4850,86грн. витрат по оформленню виконавчого напису нотаріуса по договору застави майна, який був укладений з 3 особою по справі з метою забезпечення ВАТ “Україна” умов кредитного договору.

З визначеної у договорі уступки вимоги суми відповідачем сплачено установі банку 280 000 грн. Залишкова сума боргу в позові зазначена у розмірі 191864,44грн. Але у процесі розгляду справи позивачем ця сума боргу зменшена на 13406,34 грн., тобто на суму, яка надійшла на рахунок банку від ДВС Верхньорогачицького району з суми реалізованого на торгах майна ВАТ “Україна” по договору його застави на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідач з позовом не згодний. Ним пояснено, що зазначений вище договір уступки вимоги слід вважати недійсним, так як  фактично, на його думку, це договір переводу боргу з ВАТ “Україна” на ПП “Космополія“. Цим договором визначено, що спочатку підприємство зобов'язано сплатити заборгованість ВАТ “Україна” по кредитному договору в сумі 471864,40 грн., у тому числі 400000 грн. - борг по сумі кредиту, 67013,34 грн. - відсотки за користування кредитом і 4850,86грн. витрат по оформленню виконавчого напису нотаріуса, і тільки після цього у нього виникає право вимоги до боржника по кредитному договору про повернення  сплаченої  новим кредитором суми.

 ПП “Космополія” заявлено зустрічний позов про визнання договору уступки вимоги від 05.03.2004 року недійсним,  який укладений ним з Севастопольською філією АППБ “Аваль”.

Оскільки проведена реорганізація первісного позивача по справі, він просить належним відповідачем по зустрічному позову визначити ВАТ “Райффайзен банк “Аваль” в особі його Севастопольської філії.

ПП “Космополія” в обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що сторони фактично бажали укласти договір купівлі-продажу заставленого майна і директору підприємства засновником було видано рішення саме на укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до Статуту підприємства всі питання керівництва фірми директор узгоджує із засновником (п.7.3). При укладені договору, як вважає ПП “Космополія”, сторонами допущена помилка у визначені умов договору, прав та обов'язків сторін, що відповідно до ст.229 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним. З врахуванням того, що волевиявлення засновника та керівника підприємства було націлене на укладення договору купівлі –продажу заставленого майна,  то слід вважати, що наслідки спірної угоди відрізняються суттєво від наслідків угоди, яку слід було укласти. Це також, на думку підприємства, є підставою визнання спірного договору недійсним на підставі ст.215 ЦК України, так як порушені вимоги п.5 ст.203 цього Кодексу.

Також позивач по зустрічному позову вважає, що спірний договір суперечить цілям діяльності підприємства, так як укладений на вкрай невигідних умовах для підприємства, що є порушенням ст.42 ЦК України.

Крім того, ПП “Космополія” вважає, що фактично спірною угодою про уступку права вимоги передбачено заміну боржника, так як цією угодою встановлено обов'язок підприємства сплатити борг ВАТ “Україна”, який існував перед банком під час укладення цієї угоди.

В разі визнання договору уступки вимоги недійсним, позивач просить застосувати   наслідки, передбачені ст.216 ЦК України.

ВАТ “Райффайзен” банк “Аваль” проти зустрічного  позову заперечує.

Ним пояснено, що ст.203 ЦК України встанавлює загальні вимоги, додержання яких необхідне для чинності правочину.  Доводи позивача по зустрічному позову з посиланням на цю статтю не є підставою для визнання договору уступки вимоги недійсним.

Посилання  підприємства на ст.42 ГК України  із зазначенням того, що спірна угода суперечить цілям його діяльності і укладена на невигідних для нього умовах, не може, на думку банка, звільнити підприємство від обов'язку виконувати умови вказаного вище договору.

Безпідставні, на думку банку, і доводи приватного підприємства про те, що договір укладений під впливом помилки і що сторони мали на увазі укладення іншої угоди. Банк вважає, що новий кредитор мав намір укласти саме той договір, що укладений і усвідомлював наслідки укладення цієї угоди, що підтверджується частковою сплатою боргу, зазначеного у спірному договорі. Крім основного договору, укладалися додаткові угоди до нього, у тому числі про продовження строку сплати боргу. У договорі відсутня  умова про передачу у власність ПП “Космополія” заставленого майна, а тому відсутня підстава вважати, що предметом спірного договору було придбання підприємством будь-якого майна.

На думку банку, не відповідає  дійсності посилання позивача по зустрічному позову і на те, що фактично укладено договір переводу боргу, а не договір уступки вимоги, так як чинним законодавством не встановлено черговість розрахунків між учасниками таких відношень, як уступка вимоги.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

                                        Встановив:

Між АППБ “Аваль” в особі його Севастопольської філії, правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен банк “Аваль” в особі його Севастопольської філії, 26 лютого 2001 року укладений кредитний договір з ВАТ “Україна” Верхньорогачицького району Херсонської області.

Відповідно до умов цього договору банк зобов'язався надати товариству кредит в сумі 160 000 грн. на період з 21.02.01р. по 21.12.2001 року. Додатковою угодою від 22.03.2001 року до вказаного вище договору сторони встановили кредитну суму у розмірі 400000грн. на строк до 01.12.2001 року. Додатковими угодами від 28.12.2001 року та  від 19.09.2002 року строк повернення кредитної суми був продовжений спочатку до 20.09.2002р., а потім до 26.02.2003 року.

З метою забезпечення виконання зайомником кредиту умов договору щодо його повернення сторонами по кредитному договору був 21.05.2001 року укладений договір застави майна, яке перелічено у розділі 1 цього договору.

ВАТ “Україна” не прийняв жодних заходів щодо перерахування установі банку як кредитної суми, так і відсотків за його користування протягом встановлених договором та додатковими угодами до нього строків.

За таких обставин банк змушений був звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на заставлене майно, що ним і було здійснено. Цей виконавчий напис був здійснений державним нотаріусом 21.11.2002 року і банк 26.05.2003 року звернувся до ВДВС В.Рогачицького району Херсонської області з заявою про відкриття виконавчого провадження по нотаріальному виконавчому напису. Виконавчою службою за цим виконавчим документом 27.05.2003 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса  на суму вартості заставленого майна у розмірі 478312,39грн. Арешт заставленого майна був проведений виконавчою службою 27.05.2003 року.

Після прийняття виконавчою службою всіх необхідних заходів нею були призначені прилюдні торги, які відбулися 25.01.2005 року.

Але у період між відкриттям виконавчого провадження по нотаріальному напису та призначенням і проведенням прилюдних торгів з продажу майна ВАТ “Україна”, яке є предметом застави до кредитного договору, між Севастопольською філією ВАТ “Райффайзен  банк “Аваль” та ПП “Космополія” 05.03.2004 року був укладений договір уступки вимоги. Відповідно до умов цього договору банк “Аваль” в особі його Севастопольської філії - первісний кредитор передав новому кредитору ПП “Космополія” м.Херсона право вимоги від ВАТ “Україна” погашення заборгованості перед первісним кредитором по кредитному договору №12/1-01 від 26.02.2001 року з передачею новому кредитору всіх підтверджуючих заборгованість документів відповідно з додатком №1 до договору. Але право вимоги заборгованості від ВАТ “Україна”, як визначено п.2 договору, у ПП “Космополія” виникає тільки після проведення оплати первісному кредитору протягом 30 днів з дня підпису договору новим кредитором заборгованості ВАТ “Україна” перед банком на суму 471864,40грн., у тому числі 400000грн. - борг по сумі кредиту, 67013,34 грн. - відсотки за користування кредитом і  4850,86 грн. витрати по оформленню виконавчого напису нотаріуса.

Додатковою угодою до договору від 10.06.2004 року сторони внесли до п.2 договору уступки вимоги доповнення, відповідно до якого новий кредитор перераховує первісному кредитору визначену суму боргу частинами, при цьому строк першої сплати коштів в сумі 100 000 грн. встановлено до 30.06.2004 р., станом на 11.11.2004р. борг нового кредитора перед первісним складав 271864,40грн. Додатковою угодою від 11.11.2004р. сторони домовилися про те, що ця сума буде сплачена новим кредитором до 26.11.2004 року.

Станом на день звернення з позовом до суду ПП “Космополія” перераховано банку протягом з 30.06.2004р. по 17.11.2004 року  грошові кошти на суму 280000грн.

ВДВС В.Рогачицького району після проведення прилюдних торгів заставленого майна ВАТ “Україна” було перераховано банку 02.10.2005р.– 12290,93грн. та 21.10.2005р. –1115,41 грн.

Борг перед банком по кредитному договору складає 173597грн., так як сума витрат банку за вчинення нотаріального напису - 4850,86грн. не відноситься до умов кредитного договору (467013,34 –280000-12290,93 –1115,41).

Суд вважає, що в задоволені первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов -  задовольнити за наступних обставин.

Фактично спірним договором проведено зміну первісного кредитора новим кредитором. Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок:

-          передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

-          правонаступництва;

-          виконання обов”язку боржника поручителем або заставодавцем ( майновим поручителем);

-          виконання обов”язку боржника  третьою особою;

-          кредитор у зобов'язанні може бути змінений також в інших випадках, встановлених законом.

Спірним договором було проведено відступлення права вимоги, тобто передача первісним кредитором новому кредитору своїх прав по кредитному договору з ВАТ “Україна”. Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло забов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Статтею 514 цього Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як зазначено вище, у договорі про уступку вимоги первісний кредитор –банківська установа передав новому кредитору –ПП “Космополія” право вимоги погашення заборгованості ВАТ “Україна” по кредитному договору від 26.11.2001року ( п.1 договору).

Пунктом 2 договору передбачається, що на нового кредитора покладається обов'язок ВАТ “Україна” сплатити його заборгованість банку в сумі 400000грн. по сумі кредиту та 67013,54грн. по відсотках за користування кредитом. Крім того, покладається обов'язок сплати суми 4850,86 грн., яка не відноситься до правочину, на підставі якого виник визначений вище борг ВАТ “Україна”.

Тобто наявність умови, зазначеної у п.2 договору, обмежує право позивача по зустрічному позову вимагати у боржника –ВАТ “Україна” виконання прав нового кредитора до моменту погашення ним боргу зайомника кредитної суми та відсотків за її користування перед банком.

Як зазначено вище, між банком - кредитором та зайомником кредиту з метою забезпечення виконання зайомником умов кредитного договору був укладений договір застави. Але передача новому кредитору вимоги про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна спірним договором не передбачена. Ще до укладення спірного договору банком-кредитором були прийняті заходи щодо погашення заборгованості ВАТ “Україна” по кредитному договору шляхом отримання виконавчого напису на заставлене майно способом, що визначений судом вище. Банк не повідомив виконавчу службу про зміну кредитора у зобов'язанні. Це зробити зобов'язаний був саме він, а не ПП “Космополія”. Саме за його заявою було порушено виконавче провадження по виконавчому напису нотаріуса і саме банку перераховані були виконавчою службою вказані вище суми після проведення прилюдних торгів. Це є порушенням ст.514 ЦК України. Так як вказані суми слід було перераховувати новому кредитору, до якого перейшли права первісного кредитора.

Банком передана ПП "Космополія", як новому кредитору, вимога до боржника з обмеженням прав нового кредитора. Передавши підприємству всі документи, які підтверджують наявність заборгованості ВАТ "Уекраїна" по кредитному договору, встановлений порядок погашення цієї заборгованості, в тому числі за рахунок заставленого майна, банк фактично виконував обов'язок кредитора стосовно сплати заборгованості за рахунок заставленого майна. Зобов'язання ВАТ "Україна" виникло перед банком на підставі договору кредиту, але з метою забезпечення його виконання банком і зайомником кредиту укладено договір застави. Тому новому кредитору слід було передати і вимогу про сплату заборгованості  і за рахунок заставленого майна.

Висновок суду про те, що ПП “Космополія” по договору уступки вимоги була передана лише частина прав банка-кредитора свідчить і те, що саме банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ВДВС Верхньорогачицького району 294139,26грн. -прихованої суми грошових коштів по операції купівлі-продажу заставленого майна ВАТ “Україна” на прилюдних торгах. Про це свідчить ухвала господарського суду Херсонської області про порушення справи від 22.08.2006р. за позовом АППБ “Аваль” в особі його Севастопольської філії до ВДВС Верхньорогачицього району про стягнення 294139,26грн. та ухвала суду від 20.09.2006р. про зупинення провадження по справі у зв'язку з оскарженням засудженими посадовими особами виконавчої служби вироку суду шляхом надіслання касаційної скарги до Верховного суду України.

Створивши нового кредитора, банк не переставав виконувати права первісного кредитора шляхом продовження прав стягувача по виконавчому провадженню, яке було відкрито по виконавчому напису нотаріуса, пред'явлення позову до суду про стягнення вказаної вище суми з ДВС м.Херсона та шляхом придбання нової вимоги, а саме: вимоги про стягнення заборгованості зайомника кредиту з нового кредитора ПП "Космополія", заборонивши йому фактично реалізовувати своє право вимоги до боржника, що є порушенням ст.512 та 514 ЦК України.

Щодо доводів ПП “Космополія” про те, що укладаючи спірний договір, сторони мали на увазі інші правові наслідки, то суд визнає їх достатньо обґрунтованими. У судовому засіданні відповідач по основному позову пояснив, що у процесі укладання спірного договору сторони домовилися про те, що саме ПП “Космополія” придбає майно ВАТ “Україна” на прилюдних торгах і кошти, виручені від продажу цього майна,  надійдуть на рахунок банку. Позивач –банк “Аваль” проти цього не заперечував. Ним пояснено, що при надходженні цієї суми зобов'язання ВАТ “Україна” по кредитному договору були би виконані з врахуванням проведеної  ПП “Космополія” часткової оплати боргу зайомника кредиту. І дійсно, покупцем заставленого майна ВАТ “Україна” на прилюдних торгах було ПП “Космополія”, яке перерахувало за це майно 328100грн. Укладаючи спірний договір, у момент прийняття виконавчою службою заходів щодо реалізації на прилюдних торгах заставленого майна, сторони, як випливає з матеріалів справи, мали на увазі те, що покупцем заставленого майна буде ПП "Космополія" і кошти, які підприємство сплатить за придбане на торгах майно, надійдуть на рахунок банку. Суд вважає, що саме з цих причин у спірному договорі було передбачено заборону новому кредитору пред'являти вимоги до зайомника кредиту, так як сума вартості заставленого майна, що зазначене в договорі застави, була достатня для погашення боргу ВАТ "Україна" як по сумі кредиту, так і по відсотках за його користування.

Тобто, дійсно, укладаючи договір уступки права вимоги, сторони мали на увазі зовсім інші наслідки. Доказом цього є також те, що сторони домовилися до включення до суми боргу суми, яку ПП "Космополія" зобов'язане було перерахувати банку, суму коштів, що сплачені банком в якості оплати за вчинення нотаріального напису. Ця сума не входить до суми заборгованості ВАТ "Україна" по кредитному договору. Тому спірний правочин слід вважати удаваним, тобто таким, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді бажали вчинити.

Це свідчить про те, що в момент укладення договору уступки вимоги сторони досягли домовленості про те, що покупцем заставленого майна буде саме ПП “Космополія” і воно їм дійсно стало. Але з причин, які сторони спірного договору не мали можливості передбачити, отримані з продажу заставленого майна кошти до банку не надійшли у повному обсязі з причини умисних дій керівника ВДВС В.Рогачицького району та виконавця, у відношенні яких було порушено кримінальну справу, та вони засуджені, про що свідчить вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 09.03.2006р, який є у матеріалах справи.

Позивач по зустрічному позову просить визнати договір недійсним на підставах, встановлених законом, а саме: на підставі того, що цей договір не відповідає вимогам законодавства, які є обов'язковими для даного виду договору.

Частиною  3 ст.215 ЦК України  передбачено, що у цьому випадку такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Викладені вище судом порушення норм цивільного законодавства при укладені сторонами по справі спірного договору є підставою визнання його недійсним з моменту укладення.

Підлягають задоволенню вимоги ПП “Космополія” про застосування наслідків, передбачених ст.216 ЦК України у разі недійсності договору.  Частиною 2 цієї статті зазначено, що у разі  недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та передбачені підстави, по яких неможливо застосувати ці наслідки. У даному випадку  АППБ “Аваль”, правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен банк “Аваль” в особі його Севастопольської філії, зобов'язаний  повернути ПП “Космополія” отримані ним кошти в сумі 280000грн., а ПП “Космополія” повернути банку всі отримані ним документи, що були передані банком при укладенні спірної угоди.

Суд не приймає до уваги доводи ПП “Космополія”  про те, що директор підприємства не мав право укладати спірну угоду. Відповідно до розділу 7 Статуту  директор підприємства має право без доручення виконувати дії від імені підприємства. А п.3 цього розділу визначено, що тільки питання керівництва фірмою директор узгоджує із засновником. Статутом не передбачено, що укладати будь-які договори директор має лише на підставі рішення засновника. Ним документально не підтверджено факт надання банку при укладенні спірного договору рішення засновника про те, що директор підприємства уповноважений був укласти з банком договір купівлі-продажу. Такий договір взагалі неможливо було укласти з банком, так як банк не був власником заставленого майна, а ним було ВАТ “Україна”. Договір купівлі-продажу заставленого майна був укладений підприємством по результатах прилюдних торгів.

Доводи відповідача спростовуються вищевикладеним.

З викладеного суд прийшов до висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню, підлягає задоволенню зустрічний позов.

Суд проводить заміну відповідача по зустрічному позову його правонаступником ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль".

З відповідача по зустрічному позову  підлягають стягненню  витрати  ПП "Космополія" по сплаті держмита та вартості  інформаційно- технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44,49,82,84,85   ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль" про стягнення з ПП "Космополія" 178458грн. 10коп., з урахуванням уточнення суми позову, відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір уступки права вимоги, укладеного 05.03.2004р. АППБ "Аваль" в особі його Севастопольської філії, правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль", та приватним підприємством "Космополія" м.Херсона.

4. У зв'язку з недійсністю договору на підставі ст.216 ЦК України:

- зобов'язати ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м.Севастополь, вул.Володарського, 10, код ЄДРПОУ 20738156 (р.рахунок №29098190 в СФ ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 324504) повернути приватному підприємству "Космополія" м.Херсон, вул.Д.Ульянова, 5, код ЄДРПОУ 32392245  на р.рахунок №26006870874061 в ХОД "Укрсоцбанк" МФО 352015  одержані ним за недійсним договором грошові кошти в сумі 280000грн.;

- зобов'язати ПП "Космополія" м.Херсон, вул.Д.Ульянова, 5, код ЄДРПОУ 32392245, повернути ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль", м.Севастополь, вул.Володарського, 10, код ЄДРПОУ 20738156, всі документи, що були передані банком підприємству при укладенні спірної угоди, що визначені в переліку документів, підтверджуючих заборгованість ВАТ "Україна", який є додатком №1 до договорі від 05.03.2004р.

5. Стягнути з ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Севастопольської філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль", м.Севастополь, вул.Володарського, 10, код ЄДРПОУ 20738156 (р.рахунок №29098190 в СФ ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 324504) на користь приватного підприємства "Космополія" м.Херсона, вул.Д.Ульянова, 5, код ЄДРПОУ 32392245  на р.рахунок №26006870874061 в ХОД "Укрсоцбанк" МФО 352015 витрати позивача по зустрічному позову по сплаті держмита 85грн. та вартості інформаційно –технічних послуг судового процесу  118 грн.

6. Накази видати з дня набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      І.В. Губіна

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України     

           12.02.2007р.