Ухвала

від 05.05.2015 по справі 161/10977/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10977/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/635/15 Категорія: 27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Антонюк К.І., Овсієнка А.А.

при секретарі Черняк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Люта-Фрут» про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 грудня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту ПАТ) задоволено в повному об'ємі.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 370 009, 43 грн.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, Приватного Підприємтсва «Люта-Фрут» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 370 0009, 43 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погоджуючись із вищеназваним рішенням суду в частині присудженого до стягнення судом першої інстанції розміру пені, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення в зазначеній частині незаконним та необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати.

Особи, які беруть участь в судове засідання не з'явились, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду в суді апеляційної інстанції. Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 надіслав на адресу апеляційного суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, додатково повідомив, що подану його довірителем апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

А тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ст. 305 ЦПК України.

У відповідності до ст. 197 ЦПК України у зв'язку із неявкою осіб, які беруть участь у справі, повна фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних мотивів.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Судом встановлено, що за кредитним договором № 014/08-11/41024, укладеним 13 лютого 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (в подальшому змінив найменування на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 позичальник отримав кредит у розмірі 52 000 доларів США строком до 12 лютого 2015 року на умовах, визначених договором та додатковими угодами (а.с. 5-8, 12-26) .

29 жовтня 2010 року на забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, ПП «Люта-Фрут», кожним окремо, укладено договори поруки № 12/09-01-1/41024-1 та № 12/09-01-1/41024-2, відповідно до умов яких поручителі на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями боржника, які виникають з умов кредитного договору (а.с. 35-42).

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим, згідно уточнених в ході розгляду справи позовних вимог, виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 370 009, 43 грн., з яких: 353 562, 59 грн. - залишок заборгованості за основним боргом (в тому числі 2 837, 81 грн. прострочена заборгованість за основним боргом); 15 179, 59 грн. заборгованість за відсотками (в тому числі 14 111, 43 грн. прострочена заборгованість за відсотками); 978, 69 грн. пеня за основним боргом; 288, 56 грн. пеня за відсотками (а.с. 133-134, 151).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 625 ЦК УКраїни).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України.

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ст. 611, чч. 2-4 ст. 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що укладаючи договір та додаткові угоди до нього, відповідач погодився на умови, що передбачені п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення суду не вбачається, що судом при вирішенні спору в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню із відповідачів допущено порушення норм матеріального чи процесуального права. Розміри присудженої до стягнення судом першої інстанції пені за порушення строків повернення відсотків та за порушення строків повернення кредиту об'єктивно підтверджені наявними у матеріалах справи розрахунками (а.с. 151-153), тоді як доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді