Рішення

від 29.07.2009 по справі 10/74-09-2191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/74-09-2191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2009 р.Справа  № 10/74-09-2191

за позовом Приватного підприємства «Стенцовське»  

до відповідача Фермерське господарство «Діва Агро»  

про стягнення 22126,09 грн.    

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Слободинюк В.Х. –керівник

                      Ємельянов Р.В. –адвокат

від відповідача: Михайлов Д.П. –керівник

Суть спору: ПП «Стенцовське» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФГ «Діва Агро»22126,09 грн., з яких, 15906,52 грн. –основний борг за товар, що поставлений відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №В-0021 від 21.05.2008р.; 3106,12 грн. –пеня, що нарахована відповідачу  з 01.08.2008р. по 02.04.2009р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару; 1113,45 грн. – штраф, що також нарахований відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару; 2000 грн. –моральна  шкода, що спричинена позивачу  неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань. Окрім того,  у позові позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного  мита в сумі 241 грн.,  по сплаті витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. та по оплаті послуг адвоката в сумі 2000 грн.  При цьому розмір судових витрат також включений позивачем до ціни позову.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена судом до справи 15.06.2009р., та згідно  з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 15755,40 грн., з яких, 9796,08 грн. –основний борг, 2273,60 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 01.08.2008р. по 15.06.2009р.;  685,72 грн. –штраф, 3000 грн. –моральна шкода. При цьому таке уточнення позовних вимог пов'язано з тим, що позивач здійснив розрахунок суми боргу, пені та штрафу без врахування умов п.5.2. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 21.05.2008р. №В-0021 щодо оплати відповідачем поставленого позивачем товару в національній валюті по курсу долара на момент розрахунку.  

Відповідач надав до суду відзив на позов, який залучений судом до справи 15.06.2009р., та згідно з яким, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що борг відповідача за поставлений позивачем товар становить 9796,08 грн.; що позивач не передав відповідачу свідоцтво на кондиційність насіння, сертифікат на насіння та акт апробації насіння, що викликало недовіру відповідача  і затримку в оплаті; що у п.5.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що вартість  товару оплачується в національній валюті, якою на території України є гривня; що нарахування відповідачу пені є повністю неправильним та таким, що суперечить чинному законодавству України, а саме, вимогам Закону України «Про відповідальність  за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»та вимогам ч.6 ст.231 ГК України; що згідно з розрахунком відповідача, розмір пені не повинен перевищувати 1568,18 грн., а штраф необхідно розраховувати у розмірі  7% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання; що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди жодним чином не доведені позивачем.  

Також відповідач надав до суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог за вх.№17483 від 13.07.2009р., згідно з яким, відповідач окрім посилань, що викладені у відзиві на позов, просить суд призначити технічну експертизу договору, наданого позивачем на предмет підробки першої сторінки цього договору та запросити у позивача документи, що підтверджують якість поставленого позивачем насіння. Окрім того до відзиву відповідач надав відповідне клопотання про призначення технічної експертизи примірника договору, належного позивачу та запропонував питання, які слід поставити на вирішення експерту.

У запереченнях на відзив відповідача за вх.№17762 від 15.07.2009р. позивач  посилається на те, що позивач передав відповідачу копію сертифікату на насіння, а акт апробації насіння був прикріплений до кожній упаковці насіння, яке позивач передав відповідачу; що відповідач прийняв передане позивачем насіння і жодних зауважень щодо недоліків цього насіння до позивача не надходило; що позивач не являється виробником переданого відповідачу насіння, а є дистриб'ютором ВАТ «Агрохімцентр», ТОВ «Габен», ВАТ «Тридента Агро»та представником ДП «Імторгсервіс»в Одеській області, а тому паспорт на виробництво і реалізацію насіння позивачу не потрібний; що нарахування відповідачу пені та штрафу передбачено умовами укладеного між сторонами договору та не суперечить вимогам чинного законодавства України. В додаток документів до заперечень позивач надав Сертифікат відповідності на насіння соняшнику РR64А89, який 08.08.2008р. виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Окрім того, у запереченнях позивач просить суд наложити арешт на майно відповідача.  

Ухвалою за підписом заступника голови суду від 30.06.2009р. строк розгляду справи продовжений до 30.07.2009р.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.06.2009р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.  

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників  сторін  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21.05.2008р. між ПП «Стенцовське»(продавець, позивач) і ФГ «Діва-Агро»(покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №В-0021, предметом якого є умови купівлі-продажу засобів захисту рослин та насіння сільськогосподарських культур.

У розділі 2 договору встановлено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску  товару, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1. договору); що всі рахунки та накладні  документи, які  виписані у період дії даного договору  є його невід'ємною частиною (п.2.2. договору); що якість товару, який поставляється позивачем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на вимогу відповідача бути підтверджена відповідними сертифікатами (п.2.3. договору).

Відповідно до умов п.3.1. договору, товар може передаватися відповідачу партіями.

Згідно з умовами розділу 4 договору, приймання товару по кількості і якості проводиться відповідачем в момент його передачі від позивача (п.4.1. договору); відповідач повинен перевірити якість товару та  цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність пошкоджень товару, а при їх виявленні терміново повідомити про це позивача (п.4.2. договору); у разі виявлення відповідачем можливих недоліків, він має скласти відповідний акт та негайно повідомити про це позивача. Акт складається з обов'язковою присутністю представника позивача (п.4.3. договору); якщо позивачу на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим відповідачем, як такий, що відповідає вимогам (п.4.4. договору).

У розділі 5 договору  встановлені  умови щодо порядку розрахунків, а саме, встановлено, що позивач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору (п.5.1.); що вартість товару оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті, по курсу долара на момент розрахунку (п.5.2.); що оплата товару проводиться наступним чином: відповідач попередньо проплачує 20% від вартості товару, решту протягом 30 банківських днів, але не пізніше 01 серпня 2008 року (п.5.3. договору).  

Згідно з умовами п.8.2. договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а згідно з умовами п.8.3. договору сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань  за даним договором. Крім цього сторони відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань  за даним договором  здійснюється без обмеження строку.

Умовами п.8.4. договору також передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату товару відповідач сплачує штраф в розмірі 7% від вартості товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства  України.

У п.11.1. договору встановлено, що договір діє з моменту підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Також господарським судом встановлено, що умови п.5.2. вищевказаного договору, екземпляр якого  наданий до суду позивачем, відрізняються від умов п.5.2. договору, екземпляр якого наданий до суду відповідачем, а саме, в екземплярі  договору, який наданий до суду відповідачем у п.5.2. відсутні  умови щодо оплати товару відповідачем «в національній валюті по курсу долара США на момент розрахунку».  

Разом з тим,  господарським судом встановлено, що 27.08.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23796,08 грн., що підтверджується видатковою накладною №0035 від 27.08.2008р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу насіння  соняшнику ПР6ИЛ89 у кількості 25 п/с одиниць за ціною 730 грн., загальною вартістю 21900 грн. з ПДВ, а також препарати «нурел Д»у кількості 5 літрів за ціною 80 грн., «блискавку»у кількості 10 літрів за ціною 105,84 грн., та «фастак»у кількості 1 літр за ціною 121,67 грн. загальною вартістю 1896,08 грн. з ПДВ. Вказаний товар одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ серії ЯКЮ №380477 від 21.08.2008р.   

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар здійснив частковий розрахунок в сумі 14000 грн., а саме, 05.09.2008р. сплатив позивачу 5000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 05.09.2008р. №499174; 03.11.2008р. сплатив відповідачу 7200 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 03.11.2008р.  №499182 та 18.11.2008р. сплатив відповідачу 1800 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 18.11.2008р. №499183.

В подальшому між сторонами проведено звіряння взаєморозрахунків, за результатами  якого складений відповідний акт звірки розрахунків, який з боку відповідача підписаний бухгалтером останнього, та згідно з яким, сальдо на користь позивача станом на 20.03.2009р. становить 9796,08 грн.

Згідно з заявою про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 9796,08 грн., пеню в сумі 2273,60 грн., що нарахована відповідачу на підставі умов п.8.2. договору з 29.09.2008р. по 16.06.2009р.; штраф в сумі 685,72 грн., що нарахований відповідачу на підставі умов п.8.4. договору та моральні збитки в сумі 3000 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 2000 грн. позивач надав до суду договір на консультаційне-правове обслуговування від 20.03.2009р., який укладений між адвокатом Ємельяновим Р.В. (виконавець) і позивачем (замовник), та згідно  з яким, позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню інформаційного і консультаційно-довідкового обслуговування по питанням діючого законодавства і управління, представлення інтересів у господарському суді Одеської області, Апеляційному господарському суді Одеської області, а також юридичної допомоги в обсягах та на умовах, передбачених даним договором.

          Згідно з умовами п.2.1. договору адвокат в т.ч. зобов'язаний  виконати наступні роботи:  організувати і вести претензійну роботу по матеріалам, наданим позивачем; б) представляти у встановленому законом порядку інтереси позивача в суді, господарському  суді.           Відповідно до умов п.3.1. договору, за послуги, що надаються адвокатом, позивач відповідно з розділом 2 даного договору  зобов'язується виплачувати  адвокату винагороду в розмірі 2000 грн. із складанням акту виконаних робіт.

          Згідно з актом виконаних робіт, який 30.03.2009р. підписаний між позивачем і адвокатом, надані адвокатом послуги повністю відповідають всім умовам договору і вимогам позивача та до сплати з позивача підлягає сума, вказана у договорі на консультаційно-правове обслуговування від 20.03.2009р. в сумі 2000 грн.           Тією ж датою,  позивач перерахував адвокату 2000 грн., що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером та квитанцією від 30.03.2009р.  

Також позивач надав до суду Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1584 від 30.10.2007р., згідно з яким, гр. Ємельянов Р.В. має право на заняття адвокатською діяльністю; ордер від 30.03.2009р., який виданий Адвокатським об'єднанням «Одеська обласна колегія адвокатів»адвокату  Ємельянову Р.В. на ведення господарської справи ПП «Стенцовське»до ФГ «Діва-Агро»у господарському  суді Одеської області.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог  ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч.1 ст.655 ЦК України передбачено, що  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  Згідно з вимогами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, позивач зобов'язався продати відповідачу товар, асортимент, кількість і ціна якого визначаються у додатках та накладних документах відпуску товару, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар  з кінцевим терміном розрахунку не пізніше 01.08.2008р.

Також господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, що передбачені укладеним між сторонами договором,  а саме, 27.08.2008р. передав  відповідачу товар на загальну суму 23796,08 грн., що підтверджується видатковою накладною та  довіреністю відповідача на одержання ТМЦ, та не заперечується самим відповідачем у відзиві на позов.   

Разом з тим, господарським судом встановлено, що за поставлений позивачем товар  відповідач розрахувався частково в сумі 14000 грн. та з порушенням строків розрахунків, що встановлені умовами укладеного між сторонами договору, а саме 05.09.2008р. сплатив позивачу 5000 грн., 03.11.2008р. сплатив відповідачу 7200 грн., та 18.11.2008р. сплатив відповідачу 1800 грн., що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами.  

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що борг відповідача за поставлений позивачем товар становить 9796,08 грн. При цьому наявність цього боргу визнається самим відповідачем у відзиві на позов.  

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а відповідно до вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  При цьому в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені)  є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку прострочення виконання зобов'язання передбачена  умовами п.8.2. укладеного між сторонами договору в розмірі 0,08% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Також умовами п.8.4. договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару  відповідач сплачує штраф в розмірі 7% від вартості товару.

Між тим, розрахунок пені, який здійснений позивачем на вимогу суду, виходячи при цьому із розміру пені 0,08 % від вартості несплаченого товару, по –перше, є неправильним, оскільки здійснений позивачем за неправильною формулою розрахунку та  без врахування здійснених відповідачем часткових оплат товару, а по-друге, цей розрахунок не відповідає вимогам  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», яким розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, що встановлюється договором, обмежується  подвійною обліковою ставкою НБУ України.

За таких обставин господарським судом самостійно здійснений розрахунок пені виходячи із розміру пені, що встановлений вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»та згідно з розрахунком суду сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 2723,35 грн. /23796 грн. (сума боргу) х24% (подвійна облікова ставка НБУ):365 (кількість днів у році)х35 (кількість днів прострочення з 01.08.2008р. по 05.09.2008р.)=547,63 грн./+ /18796,08 грн. (сума боргу)х24% (подвійна облікова ставка НБУ):365 (кількість днів у році) х59 (кількість днів прострочення з 06.09.2008р. по 03.11.2008р.)=729,18 грн./+ /11596,08 грн. (сума боргу) х24% (подвійна облікова ставка НБУ) :365 (кількість днів у році) х14 (кількість  днів прострочення з 04.11.2008р. по 18.11.2008р.)=106,75 грн./+/9796,08 грн. (сума боргу)х24% (подвійна облікова ставка НБУ):365 (кількість днів у році)х208(кількість днів прострочення з 19.11.2009р. по 15.06.2009р.)=1339,79 грн.)  При цьому господарський суд виходить також з того, що нарахування відповідачу пені за 316 днів прострочення оплати переданого позивачем товару відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, оскільки за приписами цієї статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано, а умовами п.8.3. укладеного між сторонами договору встановлено, що сторони відповідно до ч.6 ст.232 ГК України домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Між тим, оскільки предметом позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені є грошові кошти в сумі 2273,60 грн., а підстави, які передбачені вимогами п.2 ч.1 ст.83 ГПК України та надають суду право виходити за межі позовних вимог відсутні, то суд позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом саме в сумі 2273,60 грн.

Також задоволенню підлягають позовні  вимоги і в частині стягнення з відповідача штрафу, сума якого згідно  з розрахунком позивача становить 685,72 грн., та який здійснений позивачем виходячи із розміру 7% від вартості несплаченого відповідачем товару –9796,08 грн.

Посилання відповідача на те, що застування двох штрафних санкцій за невиконання одного і того же зобов'язання суперечить чинному законодавству України, господарський  суд до уваги не приймає, оскільки  ані положення чинного Цивільного кодексу України, ані положення чинного Господарського кодексу України не містять жодних обмежень щодо одночасного застування штрафних санкцій у вигляді неустойки (штраф, пеня), тим більш, що таке застосування штрафних санкцій передбачено умовами укладеного між сторонами  договору купівлі-продажу.

Посилання відповідача на те, що позивач не передав відповідачу свідоцтво на кондиційність насіння, сертифікат на насіння та акт апробації насіння, що викликало недовіру відповідача  і затримку в оплаті господарський суд також до уваги не приймає, оскільки, такі посилання відповідача не підтверджені жодним документальним доказом, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  Більш того, відповідач не надав до суду  доказів звернення до позивача із зауваженнями щодо недоліків  поставленого товару, як це передбачено умовами п.п.4.2.-4.4. укладеного між сторонами договору. Жодних доказів, які підтверджують, що позивач поставив відповідачу неякісне насіння відповідач також до суду не надав. До того ж,  доказів звернення до позивача з вимогою надання відповідних сертифікатів якості насіння відповідач до суду не надав, а відповідно умовами  п.2.3. договору встановлено, що якість товару, який поставляється позивачем може бути підтверджена  на вимогу відповідача відповідними сертифікатами.  

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, яка спричинена позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, господарський суд виходить з наступного.  

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, задана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її задала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених  частиною 2 цієї статті.

Отже виходячи із вимог вищевказаної статті ЦК України та загальних підстав цивільно-правової відповідальності  задоволення позовних вимог про відшкодування  моральної шкоди можливе за наявності наступних обставин: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Між тим,  позивач жодним чином не довів суду, що саме внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідача за поставлений товар позивач не в змозі був поставляти товар своїм замовникам та змушений був брати борги у фізичних осіб. Також позивачем не доведено наявність підірваного авторитету і престижу підприємства, а посилання позивача на неодноразові  серцеві напади і виклик швидкої взагалі не заслуговують на увагу, оскільки позивач у справі є юридичною особою.   Більш того, позивачем  взагалі не наведено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та не надав доказів, що підтверджують  розмір цієї шкоди.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПП «Стенцовське».

Клопотання відповідача про призначення технічної експертизи примірника договору, належного позивачу,  відхилено господарським судом, оскільки  підставою для призначення цієї експертизи є розходження умов п.5.2. договору купівлі-продажу в екземплярі договору, що належить позивачу та в екземплярі договору, що належить відповідачу, зокрема щодо оплати відповідачем поставленого позивачем товару по курсу долара США на момент  розрахунку. В свою чергу позивач уточнив позовні вимоги і відмовився від стягнення з відповідача суми основного боргу, пені та штрафу виходячи із розрахунку по курсу долара США на момент оплати.

Клопотання позивача про накладення арешту на майно відповідача також відхилено господарським судом, оскільки вказане клопотання жодним чином не обґрунтоване позивачем. Більш того,  застосування такого засобу забезпечення позовних вимог як накладення арешту на майно відповідача не відповідає предмету позовних вимог  про стягнення грошових коштів.    

Керуючись ст.ст. 44, 49,  82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Стенцовське»    задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Діва Агро»  (68652, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Муравльовка, вул. Кутузова,18, код ЄДРПОУ 35279476, р/р 26003301540964 в філії «Промінвестбанку»м. Одеса, МФО 328135) на користь Приватного підприємства «Стенцовське»  (68332, Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове, вул. Суворова,6, код ЄДРПОУ 30810892, р/р 26001002093001 в АКБ «Імексбанк»м. Одеса, МФО 328384)  основний борг в сумі 9796 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 08 коп., пеню в сумі 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 50 коп., штраф в сумі 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі  126 (сто двадцять шість) грн. 79 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 34 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн.  

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

         Рішення підписане  30 липня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.