Постанова

від 06.10.2009 по справі 10/74-09-2191

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/74-09-2191

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" жовтня 2009 р. Справа № 10/74-09-2191

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Слободинюк В.Х. –директор (паспорт серії КК № 430428 виданий 18.02.2000 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства „Діва-Агро”

на рішення господарського суду Одеської області від „29” липня 2009 року

по справі № 10/74-09-2191

за позовом Приватного підприємства „Стенцовське”, Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове  

до Фермерського господарства „Діва-Агро”, Одеська область, Ізмаїльський район,    с. Муравлівка  

про стягнення 22 126,09 грн.

В С Т А Н О В И В :

30.04.2009 року Приватне підприємство „Стенцовське” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства „Діва-Агро” (далі по тексту –відповідач) загальної заборгованості у розмірі 24 485,09 грн., з яких 15 906,52 грн. –основний борг за товар, що поставлений відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № В-0021 від 21.05.2008 року, 3 106,12 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 01.08.2008 року по 02.04.2009 року за порушення строків оплати поставленого позивачем товару, 1 113,45 грн. – штрафні санкції, що також нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару, 2 000 грн. –моральна шкода, що спричинена позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 241 грн., 118 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу та 2 000 грн. за адвокатські послуги.  

Згідно наданих до суду 15.06.2009 року уточнень позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 9 796,08 грн. –основного боргу, 2 273,60 грн. –пені, 685,72 грн. –штрафних санкцій, 3 000 грн. –моральних збитків та усі судові витрати. При цьому таке уточнення позовних вимог пов'язано з тим, що позивач здійснив розрахунок суми боргу, пені та штрафу без врахування умов п.5.2. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 21.05.2008 року № В-0021 щодо оплати відповідачем поставленого позивачем товару в національній валюті по курсу долара на момент розрахунку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2009 року по справі № 10/74-09-2191 (суддя Смелянець Г.Є.) позовні вимоги ПП „Стенцовське” задоволені частково. Стягнуто з ФГ „Діва-Агро” на користь позивача основний борг в сумі 9 796,08 грн., пеню в сумі 2 273,50 грн. 50, штраф в сумі 685,72 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 126,79 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 74,34 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 260 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено з огляду на те, що позивач жодним чином не довів суду, що саме внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідача за поставлений товар позивач не в змозі був поставляти товар своїм замовникам та змушений був брати борги у фізичних осіб, не доведено наявність підірваного авторитету і престижу підприємства, а посилання позивача на неодноразові серцеві напади і виклик швидкої допомоги взагалі не заслуговують на увагу, оскільки позивач у справі є юридичною особою, взагалі не наведено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та не надав доказів, що підтверджують розмір цієї шкоди.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 11.08.2009 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФГ „Діва-Агро” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю те прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а також порушив та невірно застосував норми матеріального і процесуального права.

Свої заперечення та вимоги скаржник мотивує тим, що борг за поставлений позивачем товар становить 9 796,08 грн.; що позивач не передав відповідачу свідоцтво на кондиційність насіння, сертифікат на насіння та акт апробації насіння, що викликало недовіру відповідача і затримку в оплаті; що у п.5.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що вартість товару оплачується в національній валюті, якою на території України є гривня; що нарахування відповідачу пені є повністю неправильним та таким, що суперечить чинному законодавству України, а саме, вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань” та вимогам ч.6 ст.231 ГК України; що згідно з розрахунком відповідача, розмір пені не повинен перевищувати 1568,18 грн., а штраф необхідно розраховувати у розмірі 7 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ФГ „Діва-Агро” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.  

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2009 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення № 585760 від 29.08.2009 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2008 року між ПП „Стенцовське” (Продавець) і ФГ „Діва-Агро” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № В-0021, предметом якого є умови купівлі-продажу засобів захисту рослин та насіння сільськогосподарських культур (а.с.8-9).

У розділі 2 Договору встановлено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору; що всі рахунки та накладні документи, які  виписані у період дії даного договору є його невід'ємною частиною; що якість товару, який поставляється позивачем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на вимогу відповідача бути підтверджена відповідними сертифікатами (пункти 2.1-2.3 Договору).

Відповідно до умов п.3.1. договору, товар може передаватися відповідачу партіями.

Згідно з умовами розділу 4 договору, приймання товару по кількості і якості проводиться відповідачем в момент його передачі від позивача; відповідач повинен перевірити якість товару та  цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність пошкоджень товару, а при їх виявленні терміново повідомити про це позивача; у разі виявлення відповідачем можливих недоліків, він має скласти відповідний акт та негайно повідомити про це позивача. Акт складається з обов'язковою присутністю представника позивача; якщо позивачу на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим відповідачем, як такий, що відповідає вимогам (пункти 4.1-4.4 Договору).

У розділі 5 договору  встановлені  умови щодо порядку розрахунків, а саме, встановлено, що позивач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору; що вартість товару оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті, по курсу долара на момент розрахунку; що оплата товару проводиться наступним чином: відповідач попередньо проплачує 20 % від вартості товару, решту протягом 30 банківських днів, але не пізніше 01 серпня 2008 року (пункти 5.1-5.3 Договору).  

Згідно з умовами пункту 8.2 Договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,08 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а згідно з умовами пункту 8.3 Договору сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором  здійснюється без обмеження строку.

Умовами п.8.4 Договору також передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату товару відповідач сплачує штраф в розмірі 7 % від вартості товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства  України.

У пункті 11.1 Договору встановлено, що договір діє з моменту підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 21.05.2008 № В-0021 ПП „Стенцовське” 27.08.2008 року поставило відповідачу товар на загальну суму 23 796,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0035 від 27.08.2008 року та податковою накладною № 35 від 27.08.2009 року (а.с.10-11), згідно з якими, позивач поставив відповідачу насіння соняшнику ПР6ИЛ89 у кількості 25 п/с одиниць за ціною 730 грн., загальною вартістю 21 900 грн. з ПДВ, а також препарати „нурел Д” у кількості 5 літрів за ціною 80 грн., „блискавку” у кількості 10 літрів за ціною 105,84 грн. та „фастак” у кількості 1 літр за ціною 121,67 грн. загальною вартістю 1 896,08 грн. з ПДВ.

Вказаний товар одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ серії ЯКЮ № 380477 від 21.08.2008 року (а.с.12).   

В свою чергу, ФГ „Діва-Агро” за поставлений позивачем товар здійснив частковий розрахунок –в сумі 14 000 грн., а саме 05.09.2008 року сплатив позивачу 5 000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 05.09.2008 року   № 499174 (а.с.13); 03.11.2008 року сплатив відповідачу 7 200 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 03.11.2008 року  № 499182 (а.с.14) та 18.11.2008 року сплатив відповідачу 1 800 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 18.11.2008 року № 499183 (а.с.15).

В подальшому між сторонами проведено звіряння взаєморозрахунків, за результатами якого складений відповідний акт звірки розрахунків, який з боку відповідача підписаний бухгалтером останнього, та згідно з яким, сальдо на користь позивача станом на 20.03.2009 року становить 9 796,08 грн. (а.с.16).  

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПП „Стенцовське”, стягнення на його користь з ФГ „Діва-Агро” заборгованості і штрафних санкцій та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, ПП „Стенцовське”, поставивши ФГ „Діва-Агро” товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 23 796,08 грн., виконало покладені на нього договором купівлі-продажу № В-0021 від 21.05.2008 року і нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідними видатковою накладною, податковою накладною та довіреністю на отримання вказаного товару, які містять підписи та печатки сторін і не заперечується самим відповідачем.

Між тим, ФГ „Діва-Агро”, отримавши від ПП „Стенцовське” вказані товари, в свою чергу, в порушення договору купівлі-продажу № В-0021 від 21.05.2008 року і норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме поставлені позивачем товари на суму 23 796,08 грн. оплатило лише частково –в сумі 14 000 грн., залишивши неоплаченим товар у розмірі 9 796,08 грн., про що складено сторонами відповідний акт звіряння взаєморозрахунків та не заперечується самим відповідачем, у зв'язку з чим ця сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а відповідно до вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  При цьому в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як було вище зазначено, умовами пунктів 8.2 та 8.4 Договору купівлі-продажу № В-0021 від 21.05.2008 року встановлено, що за прострочення виконання зобов'язання відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,08 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за несплату або несвоєчасну сплату товару відповідач сплачує штраф в розмірі 7 % від вартості товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства  України.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Між тим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про перерахунок розміру пені, так як розрахунок позивача суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства. Отже, судом вірно визначено суму пені у 2 273,60 грн.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що на суму непогашеної заборгованості (9 796,08) підлягає нарахуванню 2 273,60 грн. –пені та 685,72 грн. –7 % штрафу (вірно визначені позивачем), що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Підлягають частковому стягненню, як це вірно вирішив місцевий господарський суд, і вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвокату, так як це передбачено договором на консультаційне-правове обслуговування від 20.03.2009 року, який укладений між адвокатом Ємельяновим Р.В. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1584 від 30.10.2007 року) і позивачем та підтверджується актом виконаних робіт від 30.03.2009 року до цього договору і видатковим касовим ордером (а.с.17-22).

Що ж стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то місцевий господарський суд вірно відмовив у їх задоволенні, оскільки виходячи із вимог ч.1 ст.1167 ЦК України та загальних підстав цивільно-правової відповідальності,  задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди можливе за наявності наступних обставин: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Між тим, цього позивачем суду не доведено.  

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФГ „Діва-Агро”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше, ані положення чинного Цивільного кодексу України, ані положення чинного Господарського кодексу України не містять жодних обмежень щодо одночасного застування штрафних санкцій у вигляді неустойки (штраф, пеня), тим більш, що таке застосування штрафних санкцій передбачено умовами укладеного між сторонами  договору купівлі-продажу.

По-друге, безпідставними є посилання скаржника на неподання йому позивачем свідоцтво на кондиційність насіння, сертифікат на насіння та акт апробації насіння, так як відповідач не надав до суду  доказів звернення до позивача із зауваженнями щодо недоліків  поставленого товару, як це передбачено умовами п.п.4.2.-4.4 укладеного між сторонами договору. Жодних доказів, які підтверджують, що позивач поставив відповідачу неякісне насіння відповідач також до суду не надав. До того ж, доказів звернення до позивача з вимогою надання відповідних сертифікатів якості насіння відповідач до суду не надав, а відповідно умовами  п.2.3. договору встановлено, що якість товару, який поставляється позивачем може бути підтверджена  на вимогу відповідача відповідними сертифікатами.  

По-третє, будь-яких нових доводів, заперечень та доказів скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано, а лише перелічено все те, на що відповідач посилався при розгляді справи в місцевому господарському суді.

ФГ „Діва-Агро” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ПП „Стенцовське”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2009 року по справі № 10/74-09-2191 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  ФГ „Діва-Агро” –без задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, витрати на ІТЗ судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката покладаються пропорційно на сторін, оскільки позовні вимоги задоволені частково, а витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню лише з відповідача, оскільки апеляційна скарга розглянута, але залишена без задоволення.  

Керуючись статтями 49, 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від „29” липня 2009 року по справі № 10/74-09-2191 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства „Діва-Агро” –без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                         Г.П. Разюк

Суддя                                                                                             М.С. Петров