Постанова

від 24.04.2015 по справі 810/1217/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року 810/1217/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Сік'юріті Лайф" доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Сік'юріті Лайф" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000402201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3" угод і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати діяльності ПП "Сік'юріті Лайф" та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення. За поясненнями відповідача правочини, укладені між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3", є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача здійснювали надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою від 06.04.2015 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Приватне підприємство "Сік'юріті Лайф" зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 30.11.2007, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 03.12.2007 за №4507. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2015 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 15.01.2015 №23 та згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Сік'юріті Лайф" (код за ЄДРПОУ 35517085) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (код за ЄДРПОУ 39084968) та ТОВ "Еліт ОСОБА_3" (код за ЄДРПОУ 39247406) за період травень-серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено ОСОБА_4 від 22.01.2015 №67/10-06-22-01/35517085 (надалі - ОСОБА_4 перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ПП "Сік'юріті Лайф" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає донарахуванню та сплаті в бюджет по взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" за червень 2014 року на суму ПДВ 139035,00 грн. та за липень 2014 року на суму ПДВ 101850,00 грн., ТОВ "Еліт ОСОБА_3" за серпень 2014 року на суму ПДВ 119857,20 грн.

ОСОБА_4 перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3" є нереальними, а укладені договори є нікчемним, а отже ПП "Сік'юріті Лайф" протиправно віднесло до складу податкового кредиту суми за операціями із зазначеними контрагентами.

На підставі висновків ОСОБА_4 перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000402201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 450928 грн., з них за основним платежем - 360742 грн., штрафні санкції - 90186 грн.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нереальний характер господарських операцій, підлягає перевірці факт здійснення такої господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Щодо формування податкового кредиту по господарським операціям між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3", суд виходить з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, в ході проведення перевірки встановлено, що ПП "Сік'юріті Лайф" мало взаємовідносини з ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" згідно договору від 28.04.2014 №б/н.

Відповідно до умов договору ПП "Сік'юріті Лайф" (замовник) доручає, а ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (виконавець) зобов'язується надавати йому у відповідності до умов даного договору спеціальну інформацію (кваліфіковані консультації), а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити її.

При цьому, згідно п. 2.1 вказаного договору виконавець інформує (консультує) замовника з наступних питань:

- просунення інформації про ПП "Сік'юріті Лайф" на пошукових сайтах: Гугл, Яндекс, а також в соціальній мережі ОСОБА_2;

- надання консультації як за допомогою Інтернет простору збільшити кількість потенційних клієнтів, які потребують послуг охорони.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ПП "Сік'юріті Лайф" мало взаємовідносини з ТОВ "Еліт ОСОБА_3" згідно договору від 25.07.2014 №24 про надання послуг з навчання персоналу.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Еліт ОСОБА_3" (виконавець) зобов'язується за завданням ПП "Сік'юріті Лайф" (замовник) надати послуги з навчання персоналу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2 даного договору визначено, що виконавець надає замовнику послуги з підвищення рівня кваліфікації, підготовки та навчання персоналу замовника, а саме охоронників: фізична підготовка, психологічна підготовка (тренінги, семінари, практичні заняття), навчання роботи з обладнанням, яке застосовується в охоронних системах (системи відеоспостереження, тощо).

Згідно наявної інформації в Броварській ОДПІ, а саме Податкової інформації ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2014 №3407/7/26-54-22-03-17 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" код ЄДРПОУ 39084968 з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2014 року, встановлено, що операції ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В ході аналізу даних згідно підсистеми АІС "Податковий блок", АІС "Перегляд результатів співставлення", "Архів електронної звітності" не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" за серпень 2014 року контрагентам-покупцям.

У вказаній податковій інформації зазначено, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У зв'язку з чим, ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, згідно наявної інформації в Броварській ОДПІ, а саме довідки Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.09.2014 №148/22-00/39247406 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Еліт ОСОБА_3" (код за ЄДРПОУ 39247406) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року" встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що стан ТОВ "Еліт ОСОБА_3" (код за ЄДРПОУ 39247406) 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Еліт ОСОБА_3" не подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, при цьому подано реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2014 року (вх. в ОДПІ №9054429816 від 22.09.2014) на загальну суму 33161835 грн., задекларувавши лише одного контрагента ТОВ "КОРДИАНТ" (код ЄДРПОУ 39208299, Донецький регіон), при цьому виписавши податкові накладні на суму менше 10 тис. грн. в кількості 554 шт.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ "Еліт ОСОБА_3", з одним працюючим та не маючи в наявності будь-яких основних фондів та виробничих ресурсів здійснював (виконував): послуги з організації та проведення рекламно-інформаційного заходу, комплекс послуг з розробки та реалізації маркетингових заходів, послуги направлені на інформування споживачів, комплекс послуг по супроводженню заходів, в інтересах Клієнта Замовника, послуги по проведенню заходів для банків-партнерів, розміщення реклами в торгових центрах, навантажувально-розвантажувальні роботи, клінінгові послуги, зборка метизної продукції та ін.

У зв'язку з зазначеним, у зв'язку з відсутністю ТОВ "Еліт ОСОБА_3" за податковою адресою та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Еліт ОСОБА_3", відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками, у ТОВ "Еліт ОСОБА_3" вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за серпень 2014 року, які підпадають під визначення ст. 185. ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового Кодексу України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, документів наданих до перевірки встановлено, що договори, укладені з ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3", не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, ПП "Сік'юріті Лайф" порушено пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит на загальну суму 360742,00 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" за червень 2014 року на суму ПДВ 139035,00 грн. та за липень 2014 року на суму ПДВ 101850,00 грн., ТОВ "Еліт ОСОБА_3" за серпень 2014 року на суму ПДВ 119857,20 грн.

Враховуючи зазначене, єдиною метою документування фінансово-господарських операцій між ПП "Сік'юріті Лайф" та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції не мають реального товарного характеру, здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування та отримання податкової вигоди.

Таким чином суд приходить до висновку, що у контрагентів позивача відсутні виробничі фонди, персонал, засоби праці для здійснення господарської операції тощо.

Під час розгляду справи встановлено, що діяльність позивача пов'язана із діяльністю приватних охоронних служб.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" був укладений договір від 28.04.2014 №б/н, відповідно до умов якого ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (виконавець) зобов'язувався надавати позивачу у відповідності до умов даного договору спеціальну інформацію (кваліфіковані консультації) з наступних питань:

- просунення інформації про ПП "Сік'юріті Лайф" на пошукових сайтах: Гугл, Яндекс, а також в соціальній мережі ОСОБА_2;

- надання консультації як за допомогою Інтернет простору збільшити кількість потенційних клієнтів, які потребують послуг охорони.

ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" були виставлені позивачу рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов даного договору від 28.04.2014, позивач отримав ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за отримані інформаційно-консультативні послуги.

В свою чергу, ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" на адресу позивача виписав податкові накладні, на підставі яких позивач здійснив формування показників податкової звітності.

Позивач зазначив, що результати робіт, що виконувались ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Розрахунки по договору від 28.04.2014 проводились у безготівковій формі, дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахункам відсутня.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Еліт ОСОБА_3" укладено договір від 25.07.2014 №24 про надання послуг з навчання персоналу, відповідно до умов якого ТОВ "Еліт ОСОБА_3" (виконавець) зобов'язувався за завданням ПП "Сік'юріті Лайф" (замовник) надати послуги з підвищення рівня кваліфікації, підготовки та навчання персоналу замовника, а саме охоронників: фізична підготовка, психологічна підготовка (тренінги, семінари, практичні заняття), навчання роботи з обладнанням, яке застосовується в охоронних системах (системи відеоспостереження, тощо).

ТОВ "Еліт ОСОБА_3" були виставлені позивачу рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов даного договору від 25.07.2014 №24, позивач отримав ОСОБА_4 надання послуг за отримані послуги навчання персоналу.

В свою чергу, ТОВ "Еліт ОСОБА_3" на адресу позивача виписав податкові накладні, на підставі яких позивач здійснив формування показників податкової звітності.

Позивач зазначив, що результати робіт, що виконувались ТОВ "Еліт ОСОБА_3", використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Розрахунки по договору від 25.07.2014 проводились у безготівковій формі, дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахункам відсутня.

Належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.

Гіпотетично, надані позивачем докази містять інформацію, що має значення для справи, однак, у зв'язку з неможливістю встановити, що послуги були виконані саме ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3", такі докази не можуть бути взяті до уваги судом, що може лягти в основу винесення рішення по даній справі на користь позивача.

Суд звертає увагу, що надані позивачем докази в якості підтвердження дійсності господарської операції між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", ТОВ "Еліт ОСОБА_3", не є підставами для висновків, що договори між позивачем та вказанами контрагентами мали реальний характер і фактично були укладені та виконані, враховуючи вищевстановлені судом обставини.

Крім того, згідно з Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності контрагента позивача ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" є неспеціалізована оптова торгівля.

Предмет договірних відносин позивача з ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" є інформаційно-консультативні послуги з просунення інформації про ПП "Сік'юріті Лайф" на пошукових сайтах: Гугл, Яндекс, а також в соціальній мережі ОСОБА_2; та надання консультації як за допомогою Інтернет простору збільшити кількість потенційних клієнтів, які потребують послуг охорони.

Разом з тим, з Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" вбачається, що в останнього не передбачено у видах діяльності надання інформаційно-консультативних послуг.

Згідно з Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності контрагента позивача ТОВ "Еліт ОСОБА_3" є посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Предмет договірних відносин позивача з ТОВ "Еліт ОСОБА_3" є послуги з підвищення рівня кваліфікації, підготовки та навчання персоналу замовника, а саме охоронників: фізична підготовка, психологічна підготовка (тренінги, семінари, практичні заняття), навчання роботи з обладнанням, яке застосовується в охоронних системах (системи відеоспостереження, тощо), що потребує наявність у останнього дозволу на виконання вказаних послуг.

Разом з тим, з Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Еліт ОСОБА_3" вбачається, що в останнього не передбачено у видах діяльності надання послуг з навчання.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів, що його контрагенти мали можливість та належну кваліфікацію на виконання робіт, які є предметом вказаних договорів, а також доказів щодо неможливості самостійно виконати відповідні роботи.

Так, з наданих позивачем ОСОБА_5 надання послуг та ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) встановлено, що в зазначених документах в порушення статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не зазначені дати виконання послуг окрім місяця, в якому такі послуги надавалися, не вказані особи, які виконували послуги, внаслідок чого неможливо достовірно визначити дійсність надання таких послуг та розрахунок вартості за кожну одиниці окремо, з чого саме визначалася вартість тих чи інших робіт, зазначених в наданих позивачем документах також встановити не можливо та позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

Тобто, з наданих позивачем ОСОБА_5 надання послуг та ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. У більшості зазначених документів періодичність надання послуг суттєво відрізняється, натомість зазначена їх вартість як виконані роботи. Види, наданих згідно з Актами надання послуг та ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (надання послуг), носять загальний характер "послуги навчання персоналу", "послуги інформаційно-консультативні" та містять загальну вказівку про надання таких послуг, як і самі податкові накладні.

Тобто, фактично ОСОБА_4 надання послуг та ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять обов'язковий реквізит первинного документа: "зміст та обсяг господарської операції", а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

В свою чергу, щодо посилань позивача на належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів подальшого використання цих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача до суду не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих послуг, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

Оскільки судомі встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по наданню контрагентами "послуг навчання персоналу", "послуг інформаційно-консультативні", передбачених договорами та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту. Доводи позивача про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, позивачем перераховувалися, а його контрагентами приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у позивача не було.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі, якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1218 гривень.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 25.03.2015 №62 позивачем сплачено 487,20 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (1218 грн. * 4 розміри мінімальної заробітної плати - 487,20 грн. сплаченого судового збору) підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Сік'юріті Лайф" - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Сік'юріті Лайф" (код ЄДРПОУ 35517085) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.