Ухвала

від 22.04.2015 по справі 803/2585/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 876/515/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Кухтея Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2014 року по справі № 803/2585/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озеро" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просило стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озеро" заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 23 156, 34 грн..

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2014 року позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озеро" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 23 156,34 грн. - залишено без розгляду.

Позивач не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі покликається на те, що оскільки відшкодування коштів є майновою вимогою та носить майновий характер, а тому не може застосовуватись ст. 99 КАС України та шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, а має місце загальний строк позовної давності - три роки.

У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження згідно з п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Як встановлено судом першої інстанції, заборгованість Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озеро" по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року становить 23 156 грн. 34 коп.. На даний час сума заборгованості не сплачена.

Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року включно, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч.2 ст.99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція № 21-1), яка розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «;Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій був врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, який визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до пункту 1 статті 1 якого, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до частини 1 статті 3, абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України; на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 даного Закону встановлено, що для платників цього збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку

Процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією № 21-1.

Розділ 6 Інструкції № 21-1 визначає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV.

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У відповідності з ч.15 ст. 106 Закону України №1058-XV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Разом з тим, ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить в собі посилань на те, що строки давності не застосовується з разі стягнення недоїмки виключно по сплаті страхових внесків.

Системний аналіз законодавчих положень, дозволяє колегії суддів дійти висновку, що сплата страхових внесків, витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії, облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення.

Верховний Суд України щодо поданого у серпні 2009 року позову управління ПФУ про стягнення з Підприємства заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень - грудень 2008 року та січень - липень 2009 року в сумі 90 079,08 грн., призначених за списком №2 відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону №1788, в Постанові від 30 травня 2011 року у справі №21-103а11 погодився з постановою Вищого адміністративного суду України, якою позов Управління задоволено та зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недоїмка зі сплати страхових внесків не підлягає списанню, крім випадків повної ліквідації юридичної особи. До дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи підприємство не звільнено від покладених на нього відповідно до зазначеного Закону обов'язків щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам. Частина 6 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 втратила чинність на підставі Закону №2464, частина 7 статті 25 якого містить ті самі положення що і частина 6 статті 106 Закону №1058. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, з урахуванням того, що порядок стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків застосовується також для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підстав для застосування судом наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. ст. 99, 100 КАС України в даному випадку не вбачається.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року включно у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями ч. 3 ст. 160, 195, 197, 199, п. 3, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2014 року про залишення позовних вимог без розгляду - скасувати, а справу № 803/2585/14 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Т.В. Онишкевич

Р.В. Кухтей