Рішення

від 23.04.2015 по справі 908/1138/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/44/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 Справа № 908/1138/15-г

За первісним позовом:

позивач: Приватне підприємство "Шлях-Контракт", м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк

про стягнення 411 782 грн. 44 коп.

За зустрічним позовом:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк

до відповідача : Приватне підприємство "Шлях-Контракт", м. Київ

про стягнення штрафних санкцій 61 770,80 грн.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом - Ярошенко Р. В., на підставі довіреності від 02.02.2015 р.;

від відповідача за первісним позовом - Івлєва М.В., довіреність від 05.12.2014 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство "Шлях-Контракт", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 411 782 грн. 44 коп. за договором поставки № 20-02-2014 ШК від 25.03.2014 р.

Ухвалою суду від 24.02.2015 р. порушено провадження по справі № 908/1138/15-г, справі було присвоєно номер провадження № 10/44/15. Судове засідання призначено на 25.03.2015 р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України",

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідач чи його представник в судове засідання 25.03.2015 р. не з'явився. Про причини неявки свого представника суд належним чином не повідомив.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою витребування від сторін додаткових документальних доказів судом, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено розгляд справи на 08.04.2015 р.

08.04.2015 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позові. Представник відповідача в судовому засіданні 08.04.2015 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи на 23.04.2015 р. Відзив в судовому засіданні представник відповідача не надав.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 23.04.2015 р. о 10-15 год.

20.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємство "Шлях-Контракт", м. Київ про стягнення штрафних санкцій в розмірі 61 770, 80 грн.

Відповідно до ст. 60 ХПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

На підставі викладеного, судом було прийнято до сумісного розгляду зустрічну позовну заяву та призначено судове засідання на 23.04.2015 р. о 10:15 год.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 23.04.2015 р. підтримав свої вимоги. Надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні вимог за зустрічним позовом в повному об'ємі. Представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечував та надав до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.04.2015 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що 25 березня 2014 року між Приватним підприємством «ШЛЯХ-КОНТРАКТ» (надалі - Позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИГОРІЇВСЬКА МІЖНАРОДНА ШКОЛА" (надалі - Відповідач за первісним позовом) було укладено Договір поставки № 20-02-2014 ШК (надалі - Договір). Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Позивач мав поставити (передати у власність) Відповідачу та встановити у його приміщенні за адресою м. Донецьк, просп. Б.Хмельницького, 74-А меблі. Відповідач, в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити меблі в асортименті, кількості, за цінами та технічними (експлуатаційними) характеристиками, які вказані у відповідних додатках до Договору (специфікаціях), які є його невід'ємною частиною. Таку специфікацію було складено одночасно з підписанням Договору (копія додається).

Відповідно до п. 2.1 Договору, позивач повинен був поставити Товар, вказаний у п 1.1 Договору в строк до 30.06.2014 р., а також встановити його протягом 14 днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторонами погоджено загальну вартість Договору в розмірі 1 187 896, 80 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору Відповідач повинен оплатити 70 % від загальної вартості Договору, що становить 831 527, 76 грн. в строк 5 днів з моменту підписання Договору. Таку оплату було здійснено Відповідачем 02.04.2014 р.

На виконання умов Договору Позивачем було здійснено поставку та встановлення меблів відповідно до умов Договору. Така поставка та встановлення підтверджуються видатковою накладною № 1 від 22.08.2014р. та актом приймання-передачі товару від 22.08.2014 р., відповідно до якого відповідач прийняв поставлений у повному обсязі Товар без застережень стосовно його якості, комплектності та інших умов Договору.

Прострочення поставки Товару проти строку, вказаного в п. 2.1 Договору, мало місце оскільки Позивач перебував під дією обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України від 28.07.2014 р. № 2040/05-4 (копія додається). Відповідно до вказаного сертифікату за інформацією СБУ (лист від 13.06.2014р. № 33/2117) 07 квітня 2014 року відповідно до вимог чинного законодавства України (ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом") прийнято рішення про проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Відповідно до п. 7.1 Договору жодна із сторін не має нести відповідальність за повне чи часткове невиконання своїх зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажору). Однією з таких обставин відповідно до п. 7.1 Договору є війна, військові дії та тероризм, що фактично і мало (і досі має місце на території, де проводиться антитерористична операція відповідно до вказаного вище листа СБУ. Відповідно до того ж п. 7.1 Договору строк виконання зобов'язань за Договором співмірно відкладається на строк дії таких обставин та їх наслідків.

Обставини, які спричинили неможливість своєчасного виконання умов Договору до цього часу не припинені. При цьому Позивачем фактично з моменту укладення Договору з Відповідачем шукались можливості та шляхи для виконання своїх зобов'язань за Договором. Відразу після того, як було досягнуто домовленості з перевізником про те, що він забезпечить доставку товару в м. Донецьк за адресою, вказаною у п. 1.1 Договору, таку поставку було здійснено та виконано встановлення меблів.

Однак Відповідачем не було здійснено оплату Товару в повному обсязі відповідно до вимог Договору. Так, відповідно до п. 3.7 Договору сторонами було погоджено механізм коригування остаточної вартості Договору в разі, якщо будуть відбуватись зміни курсу національної валюти України відносно євро. За умовами п. 3.7 в разі зміни курсу гривні по відношенню до євро більш як на 5%, при наявності письмової вимоги, сума підлягає перерахуванню за формулою:

С = Вх(К2/К1)грн., де

В - неоплачена сума в національній валюті на дату підписання даного Договору;

С - сума в національній валюті України, які підлягає сплаті відповідно до умов даного Договору;

К1 - вартість 1 (одного) євро в національній валюті України на дату підписання даного Договору, що складає 14,292178 гривень за 1 євро;

К2- вартість 1 (одного) євро в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу.

У випадку зміни ціни Договору у вказаному вище порядку оплата Відповідачем мала бути здійснена на підставі рахунку Позивача, виходячи з наведеної вище формули та офіційного курсу євро на дату виставлення рахунку.

На підставі рахунку № 2 від 22.08.2014р. Відповідачем було частково оплачено остаточну суму в розмірі 356 369,04 грн.

Протягом часу, що минув з моменту здійснення першого платежу за Договором курс гривня-євро змінився на більш як 22 %. Тому 28.08.2014 р. на виконання п. 3.7 Договору Відповідачу було виставлено рахунок № 3 на суму 160 090,54 грн. (вручено представнику Відповідача 04.09.2014 р., про що свідчить відповідний підпис на копії рахунку).

Натомість замість оплати поставленого Товару 18.09.2014 р., вже після поставки Товару та проведення часткового розрахунку за нього, Відповідач направив Позивачу лист про розірвання Договору (вих. № 2506-14-004) . Відповідно до вказаного листа Відповідач фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання частини своїх зобов'язань за Договором, тобто фактично змінив Договір в односторонньому порядку, що суперечить вимогам ст. 525 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Сума боргу, яка підлягає доплаті відповідно до п. 3.7 Договору, складає 331 662 (триста тридцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 11 коп.

Як зазначено в самому рахунку № 3 він є вимогою на підставі п. 3.7 Договору провести оплату різниці вартості Товару, яка виникла внаслідок зміни курсу національної валюти України до євро, та мав бути оплачений в строк до 11.09.2014 р.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.5 Договору Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, за кожен день прострочення оплати Товару, але не більше 10% від ціни Договору.

Сума пені, яка булла нарахована позивачем за первісним позовом становить - 34 947 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сорок сім) гривень 19 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат становить - 41 247 (сорок одна тисяча двісті сорок сім) гривень 71 коп.

Сума 3% річних становить - 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 43 коп.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка булла заявлена за первісним позовом, становить 411 782 (чотириста одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 44 коп.

20.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємство "Шлях-Контракт", м. Київ про стягнення штрафних санкцій в розмірі 61 770, 80 грн.

Свої вимоги за зустрічним позовом відповідач обґрунтовує тим, що ПП «Шлях-Контракт» в свою чергу порушило умови договору поставки № 20-02-2014 ШК від 25.03.2014р. (надалі - договір поставки), а саме поставка товару була здійснена з суттєвим порушенням строку поставки, встановленого договором, що надає право ТОВ «ГМШ» вимагати стягнення штрафних санкцій. Вимоги ТОВ «ГМШ» також випливають з договору поставки та взаємно пов'язані з предметом спору у первісному позові.

Так, відповідно до п.1.1. договору поставки, Відповідач має передати у власність Позивача та встановити в приміщеннях Григоріївської Міжнародної Школи за адресою: м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького 74А меблі (надалі - Товар) в асортименті, кількості та по цінам і технічним (експлуатаційним) характеристикам, вказаним у відповідних додатках до договору - Специфікаціях.

Договір поставки у п. 2.1 містить умову, згідно якої відповідач мав поставити Товар у строк до 30.06.2014 року.

Товар не був поставлений у вказаний строк.

Відповідач (позивач за первісним позовом) не надав на адресу Позивача (відповідач за первісним позовом) листів, у яких є посилання на те, що Товар не буде поставлений у встановлений договором строк, тому Позивач направив на поштову адресу Відповідача претензію від 01.07.2014 р. № 2206-14-0070 відносно порушення останнім строку поставки Товару.

Відповіді на претензію Позивач (ТОВ «ГМШ») не отримав.

З невідомих причин Відповідач проводив листування з приводу виконання договору поставки з ТОВ «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська», яке є засновником Позивача (копія Витягу з ЕДРПОУ від 21.10.2014 року надається). Відповідач надав ТОВ «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» відповідь на претензію від 09.06.2014 року № 27/4, у якому просить генерального директора сприяти врегулюванню правовідносин з ТОВ «ГМШ» по договору поставки.

Проте ані директор ТОВ «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська», ані саме підприємство не уповноважені вести офіційні перемови зі сторонами договору поставки, не є сторонами договору, чи представниками Позивача відповідно до Статуту чи угод.

Відповідно до ч. 3 ст. 96 ЦК України, засновник не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи.

Тому зрозуміло, що Позивач не отримував від Відповідача належних повідомлень з приводу виконання договору поставки, чи пропозицій зміни його умов, а відносно застосування до умов договору поставки форс-мажорних обставин.

Пунктом 7,1. договору поставки встановлено, що жодна зі сторін не буде нести відповідальність за повне чи часткове невиконання будь якого свого обов'язку за договором, якщо невиконання буде слідувати з форс-мажору. Згідно з п. 7.2. договору поставки сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов'язання в письмовій формі протягом 2 робочих днів сповіщає іншу сторону про настання вказаних обставин. Несвоєчасне сповіщення (несповіщення) про обставини не переробної сили виключає сторону права посилатися на них у майбутньому.

Відповідно до п. 7.3. договору наявність обставин не переробної сили засвідчується документами ТПП України, чи її регіональними представництвами.

Позивач письмових повідомлень про застосування до строків поставки форс-мажору від Відповідача не отримував, також не отримував документів торгівельно-промислової палати України, отриманих у якості підтвердження форс мажорних обставин у рамках договору поставки.

Відповідно до Регламенту ТПП України від 15.07.2014 року, яким встановлюється єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин, сертифікат (чи інший документ), який засвідчує їх настання видається серед іншого на підставу умов договору. П. 6.2. Регламенту встановлює, що форс-мажорні обставини засвідчуються по кожному Відповідно до п. 2.5. договору поставки моментом поставки Товару є момент підписання видаткової накладної.

Товар був поставлений Відповідачем (позивачем за первісним позовом) 22.08.2014 р. відповідно до видаткової накладної № 1 від 22.08.2014 року на суму 1 187 896, 80 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень, 80 копійок), яка відповідно до п. 3.1. договору поставки є фіксованою ціною товару.

Позивач сплатив фіксовану ціну Товару в повному обсязі на поточний рахунок Відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями Позивача № 133 від 02.04.2014р. на суму 831 527 гривень 76 копійок, та № 535 від 28.08.2014 року на суму 356 369 гривень 04 копійки.

Також Позивачем та Відповідачем були підписані Акт прийомки - передачі товару від 22.08.2014р. та Акт виконаних робіт по установці Товару від 22.08.2014р, Договір поставки не містить вимог стосовно того, що прийомка Товару, що був поставлений з про строчкою, має відображатися у видатковій накладній чи актах, для можливості Позивача у подальшому виставляти вимоги стосовно сплати штрафних санкцій.

В порушення умов договору Відповідач свої зобов'язання виконав лише 22.08.2014 р., допустивши поставку Товару проти строку, вказаного у договорі поставки, у зв'язку з чим у нього перед Позивачем (за зустрічним позовом) виник обов'язок сплати штрафних санкцій. Таким чином товар був доставлений з прострочкою у 52 дні (з 01.07.2014 року по 21.08.2014 р. включно).

Відповідно до 5.1.1. договору поставки відповідач зобов'язаний передати та встановити Товар у строки, вказані у договорі.

Пунктом 6.3. договору погоджено, що за порушення строку поставки Товару Відповідач має сплатити Позивачу неустойку у розмірі 0,1% від суми непоставленого Товару за кожен день прострочки Товару, але не більше 10 % від вартості договору.

Сума неустойки становить 61 770 гривень 80 коп. :(1 187 896,80 *0,1%*52 дні).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги (за первісним позовом) та повністю задовольнити зустрічні позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Разом з тим, стаття 526 ЦКУ наголошує, що зобов'язання (в даному випадку - оплата вартості вугілля) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Вимога Позивача (за первісним позовом) є необґрунтованою щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій в частині стягнення суми пені в розмірі 41 247 грн. 71 коп. Відповідно до ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, вони нараховуються на суму простроченого зобов'язання, сума якого не тільки не узгоджена, воно взагалі не виникло.

Неустойку, інфляційні втрати та 3% річних віднесено Позивачем до структури суми боргу, їх сплата безпосередньо пов'язана законодавцем з обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу. Позивач по суті помилково ототожнює пеню (неустойку), яка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань, з основним боргом та курсовою різницею, що є неприпустимим

Сума боргу, що на думку Відповідача виникла та підлягає стягненню не є зобов'язанням Відповідача, він є предметом спору; спірними є факт та підстави його виникнення та розмір.

Тому вимога про нарахування на неї штрафних санкцій, а саме пені, не ґрунтується на законі, не відображена в договорі та є передчасною та необґрунтованою.

Суд вважає, що внаслідок того, що між сторонами виникли спірні зобов'язання (за первісним позовом) по сплаті збільшеної за рахунок курсової різниці суми договору, то на суму заборгованості, яка виникла внаслідок збільшення курсової різниці нарахування штрафних санкцій у вигляді пені є безпідставним та невірним.

Виходячи з вищевикладеного суд частково задовольняє позовні вимоги за первісним позовом Приватного підприємства "Шлях-Контракт", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 370 534 грн. 73 коп., яка складається з заборгованості по сплаті за Товар в розмірі 331 662 (триста тридцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 11 коп.; інфляційних втрат в розмірі 34 853 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) гривні 11 коп.; 3% річних в розмірі 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 43 коп. за договором поставки № 20-02-2014 ШК від 25.03.2014 р.

В частині стягнення пені в розмірі 41 247, 71 грн. в первісному позові відмовити.

Судом задовольняються в повному обсязі позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення неустойки за порушення строку поставки Товару у розмірі 0,1% від суми непоставленого Товару за кожен день прострочки в розмірі 61 770 гривень 80 коп.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає пеню як один із різновидів неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А також пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій які учасник господарських зобов'язань повинен сплати за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до Договору та норм чинного законодавства, за порушення Покупцем умов оплати Товару він несе відповідальність у вигляді сплати Постачальнику штрафу у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання: нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач (за первісним позовом) в судовому засіданні проти позову заперечував, до суду надав письмовий відзив, в якому просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач (за зустрічним позовом) в судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував, до суду надав письмовий відзив, в якому просив суд в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять повністю обґрунтовані докази для задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі та задоволення частково позовних вимог за первісним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем (за первісним позовом) та позивачем (за зустрічним позовом) були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд частково задовольняє первісний позов Приватного підприємства "Шлях-Контракт", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 370 534 грн. 73 коп., яка складається з заборгованості по сплаті за Товар в розмірі 331 662 (триста тридцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 11 коп.; інфляційних втрат в розмірі 34 853 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) гривні 11 коп.; 3% річних в розмірі 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 43 коп. за договором поставки № 20-02-2014 ШК від 25.03.2014 р.

В частині стягнення пені в розмірі 41 247, 71 грн. в первісному позові відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення неустойки за порушення строку поставки Товару у розмірі 0,1% від суми непоставленого Товару за кожен день прострочки в розмірі 61 770 гривень 80 коп. за договором поставки № 20-02-2014 ШК від 25.03.2014 р. задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за зустрічним позовом покладається повністю на відповідача (позивача за первісним позовом), внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 60, 82, 84, ГПК України, \суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Приватного підприємства "Шлях-Контракт", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк задовольнити частково.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа", м. Донецьк до Приватного підприємства "Шлях-Контракт", м. Київ задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИГОРІЇВСЬКА МІЖНАРОДНА ШКОЛА» (83015 м. Донецьк, пр.-т Миру, 17, оф. 101, п/р 26001842 в ПАТ "ПУМБ", м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 38654320) на користь Приватного підприємства "ШЛЯХ-КОНТРАКТ" (04071 м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, оф. 1, п/р 26001001006421 в ПАТ КБ "Преміум", м. Київ, МФО 339555, код ЄДР 34295229) - заборгованість по сплаті за Товар в розмірі 331 662 (триста тридцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 11 коп.; інфляційні втрати в розмірі 34 853 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) гривні 11 коп.; 3% річних в розмірі 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 43 коп. та судовий збір в розмірі 7 410 (сім тисяч чотириста десять) грн. 70 коп.

Видати наказ.

В частині стягнення пені в розмірі 41 247, 71 грн. в первісному позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Шлях-Контракт" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6, пр 26001001006421 в ПАТ КБ «Преміум», м. Київ, МФО 339555, Код ЄДРПОУ 34295229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська Міжнародна Школа" (83087, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, 74-В, код ЄДРПОУ 38654320, ІПН 386543205620, р/р 26001842 у ПАТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851) суму боргу в розмірі 61 770 (шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят) гривень 80 копійок та витрати зі сплати суми судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України - 29.04.2015 р.