Рішення

від 05.08.2009 по справі 52/430

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/430

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/430

05.08.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівський авторемонтний завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Нафтогазтранскарт»про стягнення 2 574,69 грн. за участю представників позивача –Чумаченко Н.А., довіреність № 406/18 від 21.07.2009р., відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні  2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення  2 574,69 грн. заборгованості, у зв'язку  з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № К 00105 від 25.10.2006 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.08.2009 року.

Через канцелярію суду 03.08.2009 року представник відповідача надав заяву, де визнав позовні вимоги у сумі 2 574,69 грн.

Представник відповідача в судове засідання 05.08.2009 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Горлівський авторемонтний завод»(клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(компанія) був укладений договір  № К 00105, за умовами якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих ПК.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання (п.10.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору при укладенні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатку до договору.

В п. 7.3 договору передбачено, що компанія несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на р/рахунок компанії і в разі розірвання договору, гарантує повернення сум, яка залишилася після остаточного розрахунку.

У зв'язку з припиненням у лютому 2009р. заправки автомобілів позивача зрідженим газом по виданих відповідачем пластикових картках, позивач 04.03.2009 року звернувся до відповідача з претензією №129/18 в якій повернув відповідачеві пластикові картки №№ 0725005465, 0725005466, 0725011476 і просив згідно з актом звірки розрахунків станом на 28.02.2009р. повернути кошти в сумі 2 547,69 грн.

Відповідь на претензію відповідач не надіслав, суму претензії 2 574,69 грн. позивачеві не перерахував, але підтвердив повернення пластикових карток , про що між сторонами було укладено акт повернення пластикових карток у кількості 3 (три) шт. під номерами: 0725005465, 0725005466, 0725011476.  

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а  відповідач не виконав  належним чином взяті на себе договірні зобов'язання та має перед позивачем заборгованість у сумі 2 547,69 грн.

Відповідач через канцелярію суду  03.08.2009 року надав заяву у якій  визнав позов.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що компанія несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на р/рахунок компанії і в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилася після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому п. 10.2 договору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  боргу в сумі 2 547,69 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Нафтогазтранскарт»(юридична адреса: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, буд.1, кім.272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, (10 поверх, оф.1-2), код 34483710) на користь Закритого акціонерного товариства «Горлівський авторемонтний завод»(84619, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Комсомольська, 60, код 05482475) 2 547 (дві тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 69 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                                                              С.Чебикіна