Постанова

від 13.08.2009 по справі 4/24-09-1181

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/24-09-1181

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" серпня 2009 р. Справа № 4/24-09-1181

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

(згідно з розпорядженням голови суду від 11.08.2009р. №123 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Васильєв Д.В., за дов.,

від відповідача –Непомняща Т.О., за дов., Горова К.О., за дов,

від третьої особи –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії „KAFTON TRADE, INC”

на рішення господарського суду Одеської області від 10 червня 2009 року

у справі №4/24-09-1181

за позовом Компанії „KAFTON TRADE, INC”

до Приватного підприємства „СІ.Стейнвег (Юкрейн) Пі.Ел.Сі.”, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Компанії „Safmarine Container Lines N.V.”, м. Одеса

про стягнення 73400 доларів США -    

          В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.08.2009 року.

встановив:

          У березні Компанія „KAFTON TRADE, INC” (далі-позивач) (з залученням третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанії „Safmarine Container Lines N.V.”) звернулась у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Приватного підприємства „СІ.Стейнвег (Юкрейн) Пі.Ел.Сі.” (далі-відповідач) про стягнення з останнього збитків в сумі 73400 доларів США (за курсом НБУ на день подачі позову 565180 грн.) за невиконання укладеного між позивачем і відповідачем договору №__/08 від 12.06.2008р. транспортно-експедиторського обслуговування (далі-договір ТЕО).

Відповідач у відзиві на позов його не визнав, посилаючись при цьому на ненадання йому позивачем повної інформації відносно вантажу, яка необхідна для виконання експедитором своїх зобов'язань по вказаному договору транспортного експедирування, а також документів, які стосуються вантажу і необхідні для здійснення митного, санітарного та інших видів контролю.

Рішенням місцевого господарського суду від 10 червня 2009 року ( суддя Літвінов С.В.) у позові відмовлено повністю.

Підставою для відмови судом першої інстанції у позові було те, що позивач не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог згідно ст.33 ГПК України, і, зокрема, не надав відповідачеві документи, необхідні для дотримання митних і портових формальностей відносно вантажу, що спричинило його простій у порту і оплату демереджу, а також, що позивач вчасно не здійснив оплати суми демереджу за простій вантажу агенту лінії, що спричинило відмову агента лінії у видачі вантажу.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не порушив умови укладеного з позивачем договору на ТЕО.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, а згодом і доповнення до неї, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та постановити нове рішення, яким його позові вимоги про стягнення зазначених збитків задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, які ним не були з'ясовані, в зв'язку з чим судом невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого судового рішення.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач її не визнає, посилаючись на ті ж підстави, що і в відзиві на позов (зазначено вище), вважаючи оскаржене рішення суду законним і обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши  представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем у справі є іноземне підприємство, місцезнаходження якого Республіка Панама, що підтверджується наданими позивачем до справи документами.

Представник цього підприємства знаходиться за поштовою адресою: м. Київ, вул. Горького, 172, офіс 1115.

Відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України.

Згідно укладеному між сторонами (позивачем і відповідачем) договором від 12.06.2008р. про транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) сторони домовились, що всі спірні питання по цьому договору підлягають розгляду в господарському суду Одеської області відповідно до чинного законодавства України (п.7.2).

Така угода сторін відповідає ст.76 Закону України „Про міжнародне приватне право”, згідно якому суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом і, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У відповідності до частини 1 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” транспортно-експедиторська діяльність –це підприємницька діяльність із  надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) –суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт –споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і по маршруту, обраному експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправлення та одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних з перевезенням.

Отже, чинним законодавством про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що експедитор (виконавець) виконує чи організує або забезпечує виконання визначених договором послуг.

          12 червня 2008 року між Компанією „KAFTON TRADE, INC” (Панама) (Замовник) та ПП „СІ.Стейнвег (Юкрейн) Пі.Ел.Сі.” (Виконавець) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №__/08 від 12.06.2008р. (далі-договір), предметом якого є організація транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО).

          Документами, якими оформлювалося перевезення вантажу, що призначався для ВАТ „Дніпроспецсталь”, були 2 коносамента (Bill of lading for ocean transport or multimodal transport) № 751048618 та №751061427 (а.с.62-71).

          Як вбачається із цих коносаментів, вантаж з ферохромом поставлявся з індійського порту в м. Кальпута (Індія) до морського порту м. Одеса. За договором відповідач в межах транспортно-експедиторського обслуговування позивача повинен був вчинити певні дії, в тому числі організувати роботу сторонніх організацій, зокрема співпрацювати з агентом лінійних перевезень - Компанії „Safmarine Container Lines N.V.”, яка вказана в цих коносаментах і залучена до розгляду цієї справи в якості третьої особи.

          Зобов'язання Замовника (позивача) та Виконавця (відповідача) за цим договором встановлені розділом 2 останнього.

          У відповідності до пункту 2.1. Виконавець (відповідач) організовує перевезення та здійснює транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) перевезень вантажів за заявками та за рахунок Замовника (позивача).

          Згідно з пунктом 2.2 договору Виконавець інформує Замовника про заплановане прибуття вантажу шляхом відправки „Повідомлення” по телефону, факсу, поштою тощо.

          Пунктом 2.14 договору встановлено, що Замовник (позивач) з моменту отримання „Повідомлення” (відмітка пошти, факсу, уповноваженої особи) від Виконавця (відповідача) про заплановане прибуття вантажу зобов'язаний суворо дотримуватися умов надання необхідних документів, обумовлених у вищевказаному документі (повідомленні).

          Як свідчить наявний в матеріалах справи лист ТОВ „Мерск Україна Лтд” №2816 від 18.12.2008р. (а.с.29) (агента Компанії „Maersk Line” і Компанії „Safmarine Container Lines N.V.” (третьої особи в цій справі), контейнери з вантажем, експедируванням якого за договором повинен був займатися відповідач, надійшов до порту м. Одеси таким чином:

          - за коносаментом №751061427 –вантаж прибув 31.07.2008р., 01.08.2008р., 02.08.2008р. та 03.08.2008р.

          - за коносаментом №751048618 –вантаж прибув 16.08.2008р. та 17.08.2008р.

          У відповідності до листа третьої особи (лист ТОВ „Мерск Україна Лтд” №3110 від 23.04.2009р.) (а.с.104) повідомлення відповідачу про прибуття вантажу за коносаментом №751048618 направлено третьою особою 06.08.2008р. на адресу alexander@ua.steinweg.com. По даним цієї третьої особи за такою ж датою відправлено Виконавцю (відповідачу) повідомлення про прибуття вантажу за коносаментом №751061427, оскільки ця дата співпадає з датою відправки повідомлення щодо вантажу, який надійшов за коносаментом №751048618, тобто також 06.08.2008р. (а.с.105).

Таким чином, Виконавцю (відповідачу) ще 06.08.2008р. стало відомо про прибуття вантажу, експедируванням якого він мав займатися відповідно до договору. Тому відповідач зобов'язаний був виконувати свої зобов'язання за договором.

Згідно з пунктом 2.5 договору Виконавець веде оперативний облік, контроль та звітність перевезень вантажу перед Замовником.

У відповідності до пункту 2.10 договору Виконавець, серед іншого, інформує Замовника про відвантаження вантажу в строки, оговорені з транспортними організаціями.

З наведених пунктів договору випливають безумовні зобов'язання відповідача щодо відстеження місця перебування вантажу, оформлення відносин з сторонніми підприємствами для здійснення подальшої відправки вантажу в адресу кінцевого споживача (ВАТ „Дніпроспецсталь”), надання Замовнику відповідного „Повідомлення” про прибуття вантажу та переліку документів, який необхідний йому як Виконавцю для виконання своїх обов'язків за договором.

Але докази, що відповідач на виконання пунктів 2.2. і 2.14 договору інформував позивача про заплановане прибуття вантажу шляхом відправки повідомлення, у матеріалах справи відсутні. Цього не заперечували представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Тому заперечення відповідача як на позов, так і на апеляційну скаргу позивача, що останній не надавав йому необхідних документів для виконання договору є безпідставними, оскільки такі документи не були надані позивачем з вини відповідача.

Про прибуття вантажу за коносаментами №751048618 і №751061427, як вбачається з них, відповідача повинні були повідомити агенти, які вказані в коносаментах (а.с.66, 71).

Крім того, про те, що відповідач знав про прибуття вантажу на адресу ВАТ „Дніпроспецсталь” (кінцевого одержувача) свідчить електронний лист, який є у матеріалах справи (а.с.136), із якого випливає, що переписка між відповідачем і кінцевим одержувачем з приводу цього вантажу велась ще з 16.07.2008р. по серпень 2008р. (а.с.136-137). Такі дані відповідачем документально не спростовані.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Тому саме відповідачем не доведено виконання обов'язків, встановлених укладеним між сторонами договором та ст.11 названого Закону і, зокрема, щодо звернення до позивача за інформацією, яка необхідна була відповідачу для належного виконання своїх обов'язків за договором.

У відповідності до частини 2 ст.933 Цивільного кодексу України, експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти –вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

Це стосується й надання відповідачу інформації про кінцевого одержувача вантажу (ВАТ „Дніпроспецсталь”), оскільки коносаменти є ордерними, а вантажоодержувачем за ними був Банк „BNP Paribas”, то з огляду на ч.2 ст.933 ЦК України саме відповідач був зобов'язаний витребувати у позивача всю необхідну йому додаткову інформацію, яка у нього була відсутня, чого відповідачем на виконання договору між сторонами на ТЕО від 12.06.2008р. і зазначеної норми Цивільного кодексу України зроблено не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що саме відповідач не проінформувавши позивача про прибуття вантажу, а також не повідомив останнього, що йому необхідна якась додаткова інформація чи документи, що призвело до неналежного виконання ним своїх обов'язків щодо своєчасного перевантаження та відправки вантажу на адресу ВАТ „Дніпроспецсталь”, що, в свою чергу, призвело до безпідставної сплати позивачем демереджу (плати за простій вантажу в порту, який стався з вини експедитора) по рахункам перевізника - Компанії „Safmarine Container Lines N.V.” (а.с.107-110) і повідомлення агента останньої ТОВ „Мерск Україна Лтд” про сплату позивачем за простій (а.с.29).

В оскарженому рішенні суд першої інстанції, погоджуючись з позицією відповідача про те, що отримати вантаж від агента лінійних перевезень він міг лише за умови отримання розпорядження банку „BNP Paribas” або іншого про передання прав за вказаними ордерними коносаментами іншим особам зазначає, що відповідно до змісту зворотного боку коносаментів права ордерного власника на вантаж буди передані Банком „БНП Паріба” банку „Регіонал Інвестиція банк” шляхом зазначення передатного напису (ордера) і що лист - розпорядження банку (мається на увазі лист банку „Регіонал Інвестиція банк” №14-01/1038) щодо кінцевого вантажоодержувача за коносаментами №751048618 і №751061427 датований 23 вересня 2008 року, тобто він виданий вже після того, як за розпорядженням позивача документи на вантаж були передані для здійснення експедиторського обслуговування компанії „Арена Марин”.

Таке посилання суду на лист банку „Регіонал Інвестиція банк” №14-01/1038 від 23.09.2009р. є необґрунтованим, оскільки зміст цього листа не свідчить про передачу цим банком права розпорядження вантажем з коносаментами №751048618 і №751061427, а в ньому лише вказано, що Компанія „KAFTON TRADE, INC” здійснила оплату вантажу за вказаними коносаментами, а також, що вантаж відправлений позивачем на адресу ВАТ „Дніпроспецсталь”, який є кінцевим споживачем цих матеріалів.

Крім того, слід зазначити, що цей лист був отриманий Компанією „KAFTON TRADE, INC” (позивачем) для його передання Компанії „Арена Марин”, з якою позивачем був укладений договір на ТЕО, для здійснення нею подальших дій з вантажем, тому цей лист і датований 23.09.2009р., тобто після того, як відповідач передав всі документи, необхідні для оформлення вантажу на адресу ВАТ „Дніпроспецсталь”, іншому експедитору - Компанії „Арена Марин”.

Таким чином, вказаний лист банку „Регіонал Інвестиція банк” №14-01/1038 від 23.09.2009р. призначався саме для Компанії „Арена Марин”, а не для відповідача. Слід зазначити, що останній, як вбачається із матеріалів справи, не вимагав цього листа від позивача, оскільки взагалі не надав „Повідомлення” останньому з переліком необхідних йому документів.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 цього Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.           В оскарженому рішенні суд першої інстанції погодився з твердженням відповідача, що зобов'язання за договором порушені позивачем, яким не був наданий відповідачу лист з банку „BNP Paribas” про розпорядження вантажем, що надійшов за ордерними коносаментами №751061427 і №751048618, а тому мало місце прострочення кредитора (ст.613 ЦК України). Такі висновки суду є помилковими.

Відповідно до частини 1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Як вже зазначалося вище, договором на ТЕО передбачено, що з моменту отримання повідомлення (відмітка пошти, факсу, уповноваженої особи) про заплановане прибуття вантажу Замовник зобов'язується суворо дотримувати умови надання необхідних документів, обговорених у вищевказаному документі (пункт 2.14 договору).

Оскільки такого повідомлення відповідач не надавав позивачу, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, то мало місце порушення своїх обов'язків саме відповідачем. Тому має місце прострочення боржника, а не кредитора, як це передбачено частиною 1 ст.612 ЦК України, відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, помилково застосував ст.12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” і ст.933 ЦК України щодо обов'язку клієнта надавати експедитору інформацію та не застосував пункти 2.2 і 2.14 договору, ст.11 названого Закону і частину 2 ст.933 ЦК України відносно обов'язку експедитора (відповідача) інформувати Замовника (позивача) про прибуття вантажу, а також вимагати від клієнта всю необхідну йому для належного виконання обов'язків інформацію та повідомляти про недоліки отриманої інформації.

При таких обставинах позовні вимоги є обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскаржене рішення суду підлягає скасуванню як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

          постановив :

          Апеляційну скаргу Компанії „KAFTON TRADE, INC” задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 10 червня 2009 року у справі №4/24-09-1181 скасувати.

          Позов Компанії „KAFTON TRADE, INC” задовольнити.

          Стягнути з Приватного підприємства „СІ.Стейнвег (Юкрейн) Пі.Ел.Сі.” (65026, м. Одеса, вул. Віце-Адміралова Жукова, 3/7, оф.61, р/р26003001730050 в Одеській філії КБ ТОВ „Місто Банк”, МФО 388603, ідентифікаційний код 252417915532) на користь Компанії „KAFTON TRADE, INC” (Advanced 099 Tower, Ricardo Arias Street, 6 floor, Panama City, Panama Beneficiary bank: JSC “REGIONAL INVESTMENT BANK”, 2 J.Alunana street, Riga, LV-1010. IBAN: LV23RIBR00021440N0000, SWIFT: RIBRLV22, адреса для листування: 03680, м. Київ, вул. Горького, 172, офіс 1115) 73400 (сімдесят три тисячі чотириста) доларів США заборгованості, 1101 (одна тисяча сто один) доларів США державного мита, у тому числі 367 (триста шістдесят сім) доларів США за подання апеляційної скарги, 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на ІТЗ судового процесу.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          О.О.Журавльов

                                                                                                    М.В.Михайлов