Рішення

від 28.04.2015 по справі 668/16999/14-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХЕРСОНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/16999/14-ц

Пров. №2/668/311/15

28.04.2015 р.

Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді - Гаврилова Д.В.,

при секретарі - Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного центру народної творчості, ОСОБА_2 обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 обласного центру народної творчості. Під час судового розгляду до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_3 обласну раду.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просила суд: стягнути на її користь з ОСОБА_2 обласного центру народної творчості середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13414 грн., стягнути на її користь з ОСОБА_2 обласної ради середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 56058,8 грн. та 10000 грн. моральної шкоди, а також стягнути з відповідачів 10400 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням ОСОБА_3 обласної ради позивача було звільнено з посади директора ОСОБА_2 обласного центру народної творчості. Рішенням апеляційного суду Херсонської області позивача поновлено на роботі та в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено через пред'явлення вимог до неналежного відповідача. На час звернення до суду рішення суду про поновлення на роботі так і не було виконане. Через наведені обставини права позивача істотно порушуються, що змусило її звернутись до суду за захистом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 обласна рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про розгляд справи повідомлена належним чином, письмових заперечень проти позову не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_2 обласного центру народної творчості позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував з підстав недоведеності та необґрунтованості.

Заслухавши учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та дослідивши долучені матеріали, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з урахування наступного.

Судом встановлено, що з вересня 2002 року позивач працювала на посаді директора ОСОБА_2 обласного центру народної творчості.

Рішенням ОСОБА_2 обласної ради XXVI сесії шостого скликання від 13.11.2013 року № 900 позивача було звільнено з посади у зв'язку з незадовільним виконанням обов'язків директора ОСОБА_2 обласного центру народної творчості.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16.01.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради та ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора ОСОБА_2 обласного центру народної творчості з 25.11.2013 року. Цим же рішенням в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено з тих підстав, що позивач не звернулася з вимогами до належної особи, якою є ОСОБА_2 обласний центр народної творчості.

На час розгляду справи та ухвалення рішення докази виконання рішення апеляційного суду від 28.02.2014 року відсутні.

Відповідно до п. 5.1 Статуту ОСОБА_2 обласного центру народної творчості, затвердженого розпорядження голови ОСОБА_2 обласної ради від 30.01.2006 року №20, керівництво Центром здійснюється директором, який призначається і звільняється сесією ОСОБА_2 обласної ради, і діє на підставі єдиноначальності, організовує свою роботу і несе повну відповідальність за діяльність Центру.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно вимог ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Положеннями ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що позивача було звільнено без законної підстави, при вирішенні питання про поновлення на роботі судом не було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також висновки апеляційного суду відносно того, що належним відповідачем за такими вимогами є ОСОБА_2 обласний центр народної творчості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вказаної особи є обґрунтованими.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керувався положеннями п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, та виходив з наступного.

Часом вимушеного прогулу є період з 13.11.2013 року по 28.02.2014 року, що складає 75 робочих днів.

Згідно довідок ОСОБА_2 обласного центру народної творчості (а.с. 67, 105) двома останніми місяцями роботи позивача є жовтень 2013 року (23 робочих дні) та листопад 2013 року (4 робочих дні), за які нею отримано 4040,9 грн. та 769,69 грн. заробітної плати, без врахування матеріальної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та за тимчасову непрацездатність. Премія протягом вказаного періоду не нараховувалась.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 дорівнює 178,17 грн. (4040,9 грн. + 769,69 грн. / 27 робочих днів).

Загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 13362,75 грн. (178,17*75). Вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 обласного центру народної творчості.

Враховуючи те, що на час ухвалення рішення у даній справі рішення суду про поновлення на роботі позивача так і не було виконано, єдиною особою, яка за статутними документами ОСОБА_2 обласного центру народної творчості є відповідальною за прийняття відповідних рішень, є ОСОБА_3 обласна рада і те, що ОСОБА_3 обласний центр народної творчості не може жодним чином впливати на прийняття рішення про поновлення на роботі директора, суд вважає, що позивач вірно звернулася з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі і про стягнення моральної шкоди саме до ОСОБА_3 обласної ради. В цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі наступний.

Час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі дорівнює періоду з 28.02.2014 року (день ухвалення рішення про поновлення на роботі) по 28.04.2015 року (день ухвалення рішення у справі) і складає 290 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 дорівнює 178,17 грн.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду дорівнює 51669,3 грн. (290*178,17).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з того, що п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 цієї постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що з ОСОБА_3 обласної ради на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме характеру та обсягу страждань, яких вона зазнала в результаті незаконного звільнення та невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Разом з тим, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди суд вважає необґрунтованими. Оскільки правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди за своєю природою є деліктними, мають самостійний предмет розгляду і доказування. Оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довела наявності неправомірних дій обох відповідачів та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідачів та завданою шкодою. Саме тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 236, 236, 237-1 КЗпП, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного центру народної творчості, ОСОБА_2 обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 обласного центру народної творчості (ідентифікаційний код юридичної особи: 14132001, місце знаходження: 73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 16) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.11.2013 року по 28.02.2014 року в розмірі 13362,75 грн. (з цієї суми ОСОБА_2 обласний центр народної творчості, як податковий агент, має відрахувати

податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Стягнути з ОСОБА_2 обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 24121079, місце знаходження: 73000, м. Херсон, пл. Свободи, 1) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 28.02.2014 року по 28.04.2015 року в розмірі 51669,3 грн. (з цієї суми ОСОБА_3 обласна рада, як податковий агент, має відрахувати

податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Стягнути з ОСОБА_3 обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 24121079, місце знаходження: 73000, м. Херсон, пл. Свободи, 1) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_5