Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/22709/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/22709/14

За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Древопласт ЛТД" (просп. Повітрофлотський, 75, м. Київ, 03036)

про стягнення 65 372,50 грн.

Судді: Селівон А.М. (головуючий)

Демидов В.О.

Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача: Капаклі З.В. - представник, дов. № 12-198 від 03.12.14 р..

Від відповідача: Ємельянов В.Б. - директор, паспорт СО № 946101, виданий Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві 21.06.02 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Древопласт ЛТД" про стягнення 38 579,53 грн. заборгованості по орендній платі, 18 130,41 грн. заборгованості по ПДВ на 70 % орендної плати, 4 135,01 грн. пені, 3 816,16 грн. інфляційних втрат, 718,39 грн. 3 % річних, а також 1 827,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов договору оренди № 687 від 29.09.2003 в частині сплати орендної плати балансоутримувачу, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 38 579,53 грн. та заборгованість по ПДВ на 70% орендної плати в сумі 18 130,41 грн., за наявності якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22709/14 та призначено до розгляду на 04.11.2014.

У судових засіданнях 04.11.2014 та 20.11.2014 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.11.2014 та 18.12.2014 відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 розгляд справи відкладено на 14.01.2015, за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/22709/14 у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 для розгляду справи № 910/22709/14 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), Демидов В.О., Спичак О.М..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 справу прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 17.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відвід головуючого судді Селівона А.М..

На підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.2015 оголошено перерву до 25.02.2015.

Ухвалою суду від 25.02.15 р. за заявою представника позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів, розгляд справи відкладався на 12.03.15 р., та в судовому засіданні з 12.03.15 р. до 16.03.15 р. оголошувалась перерва.

У судові засідання 20.11.14 р., 18.12.14 р., 17.02.15 р., 25.02.15 р., 12.03.15 р. та 16.03.15 р. з'явились уповноважені представники сторін.

В судове засідання 14.01.15 р. з'явився уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 14.01.15 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою б/н від 18.12.14 р. уповноваженого представника позивача.

До початку судового засідання 20.11.14 р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву б/н від 31.10.2014, відповідно до якого останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неможливість користування орендованим майном за призначенням у зв'язку з перешкоджанням з боку орендодавця, що призвело до зупинення господарської діяльності відповідача на орендованих площах. Крім того, у відзиві відповідач зазначає про наявність переплати з орендної плати та сплати ПДВ, оскільки внесені за період з 22.05.13 р. по 13.12.13 р. грошові кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення наявної заборгованості відповідача, посилаючись при цьому на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України ТОВ «Древопласт ЛТД», згідно приписів якої товариство повинно бути звільнено від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане орендарем.

Відзив на позовну заяву з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 20.11.2014 позивачем подано письмові пояснення № 13-12/275 від 03.11.2014 на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у даній справі.

Пояснення позивача разом з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 17.11.2014 відповідач надав суду додаткові письмові пояснення до відзиву (без вихідних реквізитів), в яких повідомив про те, що на час звернення позивача до суду у відповідача існувала заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 5 666,47 грн., а також зазначив, що 14.11.2014 відповідач сплатив на рахунок балансоутримувача орендну плату за серпень 2014 р. у розмірі 1 847,97 грн. (платіжне доручення № 881 від 14.11.2014) та 3 818,50 грн. ПДВ з 70 % частки по перерахунку за березень - червень 2014 р (платіжне доручення № 882 від 14.11.2014), у зв'язку з чим останній вважає, що заборгованість перед позивачем відсутня.

Пояснення відповідача з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Крім того, до початку судового засідання 17.12.2014 відповідачем подано суду клопотання № 67 від 15.12.2014 про долучення до матеріалів справи документів.

Серед доданих до клопотання документів містяться додаткові пояснення б/н, б/д по суті поданого відповідачем відзиву на позовну заяву.

Дане клопотання відповідача судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 25.02.15 р. представником позивача подано клопотання № 13-12/14 від 25.02.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Представником відповідача в судовому засіданні 25.02.15 р. подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 25.02.2015. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 12.03.15 р. через канцелярію суду представником позивача подані клопотання № 13-12/14 від 25.02.15 р. та № 13-12/83 від 11.03.15 р. про долучення документів до матеріалів справи.

Крім того, представником відповідача до початку судового засідання 12.03.15 р. через канцелярію суду подане клопотання № 14 від 04.03.15 р. про долучення документів до матеріалів справи.

Клопотання представників сторін судом задоволені, документи до матеріалів справи долучені.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 р. (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників позивача та відповідача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

В судових засіданнях 17.02.15 р. та 16.03.15 р. уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Уповноважений представник відповідача в судових засіданнях 17.02.15 р. та 16.03.15 р. підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12 липня 2007 р. між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» (балансоутримувач за договором, позивач у справі), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений додатковий договір № 3849 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 687 від 29.09.2003 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору сторони домовились договір оренди від 29.09.2003 р. № 687 викласти в наступній редакції:

- п. 1.1 «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 196,8 кв. м., розміщене за адресою: Повітрофлотський проспект, 75, м. Київ, 03151, що знаходиться на балансі дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» (далі - балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.04.2003 р. становить 347 000,00 грн. Майно передається в оренду: 117,5 кв. м. - під виробництво упаковочної тари; 79,3 кв. м. - під офісні приміщення»;

- п. 3.3 «Перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача»;

- п. 3.6 «Наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету та/або балансоутримувачу підлягає заліку в рахунок наступних платежів»;

- п. 5.2 «Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату»;

- п. 7.2 «Обов'язком орендодавця є не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах цього Договору».

27 червня 2013 р. між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ «Древопласт ЛТД» був укладений договір № 3849/04 про внесення змін до договору оренди нерухомо майна № 3949 від 12.07.2007 р., згідно з п. 1 якого сторони домовились в розділі 1 «Предмет договору» договору оренди № 3849 від 12.07.2007 р. замінити «площею 196,8 кв. м.» на «площею 204,10 кв. м.», «зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.04.2003 р. становить 347 000,00 грн.» на «з висновком про вартість майна станом на 31.12.2012 р. становить 1 404 698,00 грн.».

Відповідно до п. 2 договору № 3849/04 від 27.06.2013 р. сторони домовились в пункті 1.1 розділу 1 «Предмет договору» договору оренди № 3849 від 12.07.2007 р. та в акті приймання-передачі від 12.07.2007 р. № 3849 слова «дирекція оброблення та перевезення пошти Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» замінити на «Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» Київська міська дирекція».

Крім того, пункти 3.1, 3.2 розділу 3 Договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 р. № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2012 р.: 16386,00 грн.. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.»

Згідно п.10.1 Договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 12 липня 2007 р. по 12 червня 2010 р. включно.

Строк дії Договору встановлено до 12.05.15 р. згідно п.1 Договору № 3849/03 від 18.06.13 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 3849 від 12.07.07р..

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Водночас, орендоване майно є державною власністю, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Додаткового договору № 3849 від 12.07.07 р. до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 687 від 29.09.2003 р. на час його підписання з боку УДППЗ «Укрпошта», РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ «Древопласт ЛТД» відсутні.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках,

Згідно з ч. 3 ст. 18, ч.ч. 1,3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

В пункті 3.3 Договору сторони обумовили, що перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату передбачений пунктом 5.2 Договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджував позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні, через неналежне виконання свого обов'язку з оплати орендної плати балансоутримувачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» за період з грудня 2013 р. по 11 вересня 2014 р. та з оплати ПДВ за період з жовтня 2013 р. по 11 вересня 2014 р. у останнього виникла заборгованість сумі 38579,53 грн. та 18130,41 грн. відповідно, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

Судом встановлено за матеріалами справи, що у відзиві на позовну заяву ТОВ "Древопласт ЛТД" зазначено про заборону УДППЗ "Укрпошта" заборонено в'їзду транспортних засобів ТОВ "Древопласт ЛТД", а також його замовників і постачальників на територію, яка прилягає до орендованого приміщення, що унеможливило відвантаження готової продукції та розвантаження необхідної для виробництва сировини, що підтверджується копіями листів УДППЗ "Укрпошта" №71-22-112 від 13.05.2013 та №71-22-124 від 22.05.2013. Вказане, в свою чергу, спричинило тимчасову відмову від співпраці з ТОВ "Древопласт ЛТД" контрагентів останнього.

При цьому, як свідчать матеріали справи, зокрема, листи ТОВ "Инпак" від 06.06.2013р., ТОВ "Квот" від 07.06.2013р., ТОВ "Деал" від 28.05.2013р., ТОВ "ВКП "Машинобудівник ЛТД" від 03.06.2013р., ТОВ "К-Стиль" від 12.06.2013р., ТОВ "Компанія "Алан-Трейд" від 11.06.2013р., ТОВ "Спортивний клуб "ЮКА" від 18.06.2013р., останні містять повідомлення про відмову від співпраці з ТОВ "Древопласт ЛТД" у зв'язку з забороною в'їзду та неможливістю виконувати навантажувально - розвантажувальні роботи на території двору.

Також УДППЗ "Укрпошта" було обмежено пересування співробітників ТОВ "Древопласт ЛТД", включаючи заборону на користування місцями загального користування, зокрема, туалетом та умивальником.

З цього приводу ТОВ "Древопласт ЛТД" було направлено на адресу УДППЗ "Укрпошта" листи №30 від 23.05.2013р., №32 від 27.05.2013р., №36 від 07.06.2013р., №48 від 20.08.2013р. з проханнями дозволити доступ персоналу ТОВ "Древопласт ЛТД" до місць загального користування (умивальники, туалет) та встановити порядок допуску автотранспорту ТОВ "Древопласт ЛТД" та його клієнтів і постачальників до прибудинкової території ЦОКК №1.

УДППЗ "Укрпошта" лише листом №17/26-228 від 13.12.2013. було надано дозвіл ТОВ "Древопласт ЛТД" на проїзд та тимчасову стоянку з 7:00 години до 21:00 години в робочі дні автомобілів Хюндай та Тойота Авенсис, а також повідомлено про необхідність здійснювати заявку в телефонному режимі для пропуску автомобілів клієнтів ТОВ "Древопласт ЛТД".

Крім того, 23.05.2013 р. було відключено постачання електроенергії до обладання у виробничому приміщенні ТОВ «Древопласт», що унеможливило здійснення господарської діяльності товариства. Лише 05.08.2014 було відновлено постачання електроенергії ТОВ "Древопласт ЛТД", що підтверджується службовими записками працівників та внутрішніми актами ТОВ «Древопласт», а також актом від 05.08.2014р., складеним комісією в складі представника балансоутримувача Семененко А.І. та представників ТОВ "Древопласт ЛТД" Опришко В.М. та Чувіляєва І.Н.

У зв'язку з виникненням вказаних обставин та неможливістю використовувати орендоване майно за призначенням ТОВ "Древопласт ЛТД" зверталося до РВ ФДМУ по м. Києву з листами №44 від 25.07.2013р., №50 від 05.09.2013р., №72 від 20.11.2013р., №10 від 29.01.2014р., в яких інформувало про застосовані УДППЗ «Укрпошта» обмеження, які порушують права ТОВ "Древопласт ЛТД" як орендаря, а також зверталось з проханням зменшити розмір орендної плати та зобов'язати УДППЗ "Укрпошта" усунути перешкоди в користуванні орендованим майном.

Проте, у відповідь РВ ФДМУ по м. Києву направило УДППЗ «Укрпошта» та ТОВ "Древопласт ЛТД" лист № 30-06/9037 від 13.08.13 р., згідно якого РВ ФДМУ було запропоновано балансоутримувачу припинити чинити перепони ТОВ «Древопласт ЛТД» в користуванні об'єктом оренди.

Як свідчать матеріали справи, зазначені листи залишені позивачем без відповіді та задоволення, орендодавцем - РВ ФДМУ по м. Києву дії, спрямовані на усунення перешкод в користуванні відповідачем орендованим майном, не вчинялись.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

При цьому умовами Договору розмір земельної ділянки, якою вправі користуватись ТОВ «Древопласт ЛТД», не визначений, отже, за висновками суду, ТОВ «Древопласт ЛТД» має право користуватись усією земельною ділянкою, яку складає прибудинкова територія ЦОКК № 1 (двір).

За приписами ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати орендоване майно орендарем, можуть бути створені як орендодавцем, балансоутримувачем, іншими особами, так і можуть бути пов'язані з існуванням об'єктивних обставин що не залежать від волі орендаря (створення 3-ми особами перешкод в користуванні орендованими приміщеннями; прийняття компетентним органом влади рішення про заборону використання приміщення тощо).

Таким чином, з урахуванням зазначених норм матеріального права та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про неправомірне перешкоджання УДППЗ «Укрпошта» в порушення умов укладеного між сторонами Договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» у користуванні орендованим майном, у зв'язку з чим останнім орендоване майно не могло бути використане через обставини, за які товариство з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» не відповідає.

Судом за матеріалами справи встановлено та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, що за період з 22.05.13 р. по 13.12.13 р., тобто в період, коли орендар не мав змоги користуватись орендованим майном, ТОВ «Древопласт ЛТД» було перераховано на рахунок балансоутримувача:

- 30% орендної плати в сумі 36731,55 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями: № 275 від 07.06.13 р., № 322 від 09.07.13 р., № 378 від 09.08.13 р., № 419 від 09.09.13 р., № 459 від 08.10.13 р., № 508 від 08.11.13 р., № 547 від 09.12.13 р., № 616 від 10.02.14 р., копії яких наявні в матеріалах справи;

- ПДВ 20% з 70% частини орендної плати в сумі 14311,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 276 від 07.06.13 р., № 323 від 09.07.13 р., № 379 від 09..08.13 р., № 420 від 09.09.13 р., № 460 від 08.10.13 р., № 509 від 08.11.13 р., № 548 від 09.12.13 р., № 617 від 10.02.14 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того платіжними дорученнями № 881 від 14.11.14 р. відповідачем було сплачено 8735,67 грн. орендної плати, в т.ч. 1847,97 грн. залишку несплаченої орендної плати, та № 882 від 14.11.14 р. на суму 3818,50 грн. ПДВ 20% з 70% частини несплаченої частки.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ТОВ "Древопласт ЛТД" не повинно було сплачувати орендну плату за період з 22.05.2013р. по 13.12.2013р., проте сплатило грошові кошти в розмірі 36731,55 грн. в якості оплати 30% орендної плати та 14311,91 грн. ПДВ 20% з 70% частки, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "Древопласт ЛТД" основного боргу в розмірі 38579,52 грн. орендної плати та 18130,41 грн. ПДВ на 70% орендної плати вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Додаткового договору № 3849 від 12.07.07 р. до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 687 від 29.09.2003 р. або окремих його положень суду не надано.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з врахуванням індексації за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо внесення орендної плати та ПДВ у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 4135,01 грн. за період з 01.10.13 р. по 31.08.14 р., 3% річних в сумі 718,39 грн. за період з 10.12.13 р. по 31.08.14 р., а також 3816,16 грн. інфляційних нарахувань за грудень 2013 р. - серпень 2014 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції судом встановлено, що відповідачем залишок заборгованості з орендної плати за серпень 2014 р. в сумі 1847,97 грн. та з ПДВ на 70% орендної плати за липень - серпень 2014 р. в сумі 3818,50 грн. сплачені ТОВ «Древопласт ЛТД» тільки 14.11.14 р., тобто з порушенням передбаченого п.3.3 Договору терміну.

Таким чином розмір пені, процентів річних та втрат від інфляції, перерахованих судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства з урахуванням дати фактичної сплати, становить 282,89 грн., 33,92 грн. та 172,08 грн. відповідно, та є меншими, ніж заявлено до стягнення позивачем, отже позовні вимоги в частині стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумах 282,89 грн. пені, 33,92 грн. процентів річних та 172,08 грн. інфляційних нарахувань відповідно.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Древопласт ЛТД" (просп. Повітрофлотський, 75, м. Київ, 03036, код 30370800) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, код 01189979) 282,89 грн. пені, 33,92 грн. процентів річних, 172,08 грн. інфляційних нарахувань та 13,66 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 травня 2015 року.

Головуючий суддя А.М.Селівон

Суддя В.О. Демидов

Суддя О.М.Спичак