Рішення

від 05.03.2015 по справі 910/29194/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015Справа №910/29194/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" (вул. Генерала Наумова, 23-Б, м.Київ, 03164)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтек" (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050)

про стягнення 306 444,22 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Буграк М.В. - генеральний директор, наказ № 1/аг від 19.06.14 р.;

Варецька Н.І. - представник, дов. № 3 від 01.02.2015;

від відповідача: не з"явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтек" про стягнення 306444,22 грн. заборгованості, а саме 239295,23 грн. боргу за Договором субпідряду № 34/101 від 30.10.13 р., 25234,17 грн. пені, 4858,02 грн. процентів річних та 25234,17 грн. інфляційних нарахувань, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору субпідряду № 34/101 від 30.10.13 р. в частині своєчасної та повної оплати виконаних за Договором будівельних робіт, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 239295,23 грн., за наявності якої позивачем нараховано пеню, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.14 р. порушено провадження у справі № 910/29194/14 та призначено до розгляду на 10.02.15 р..

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.02.15 р. та 25.02.15 р. розгляд справи відкладався на 25.02.15 р. та 05.03.15 р. відповідно.

Ухвалою суду від 25.02.15 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судове засідання 10.02.15 р., 25.02.15 р. та 05.03.15 р. з'явились уповноважені представники позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 10.02.15 р. та 25.02.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103033318247, 0103032953615.

Відомості про вручення відповідачеві копії ухвали суду від 25.02.15 р., яка направлялась останньому на вказану у позовній заяві адресу: вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, на час проведення судового засідання 05.03.15 р. відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо від стеження пересилання поштового відправлення № 0103032954212, в якому зазначено, що станом на 05.03.15 р. поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 10.02.15 р. через канцелярію суду представником позивача подане письмове клопотання (без вихідних реквізитів) про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

В судовому засіданні 10.02.15 р. представником позивача подано письмове клопотання б/н від 10.02.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

В судовому засіданні 25.02.15 р. представником позивача подано письмове клопотання б/н від 25.02.15 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, серед яких міститься, зокрема, пояснення (без вихідних реквізитів), згідно якого загальна сума заявлених позовних вимог становить 306444,22 грн., а саме 239295,23 грн. основного боргу, 4858,02 грн. процентів річних та 37056,80 грн. інфляційних нарахувань, проте внаслідок технічної помилки помилково зазначено 25234,17 грн. інфляційних нарахувань.

Суд зазначає, що наведені в поясненнях розміри позовних вимог відповідають доданому позивачем до позовної заяви розрахунку та не є заявою про зміну розміру позовних вимог, отже вказані пояснення позивача розцінені як пояснення щодо технічної помилки в тексті позову, яка не змінює розміру позовних вимог.

Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.12.14 р., 10.02.14 р. та 25.02.15 р. відповідачем суду не надано.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засіданні суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача не заявлено.

В судовому засіданні 05.03.15 р. представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтек» (Підрядник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфабуд» (Субпідрядник за Договором, позивач у справі) 30 жовтня 2013 р. укладений Договір субпідряду № 34/101 (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору субпідрядник зобов'язується виконати будівельні-монтажні роботи з прибудови приміщення для розміщення дизельної електростанції резервного електропостачання до адміністративно-виробничої будівлі ТОВ "Астеліт" за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 11 літ «А» (далі - роботи) у відповідності до Проектної документації, установлених чинним законодавством України норм та правил (ДБН та ін.) та здати їх підряднику в визначені цим Договором строки, а підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Розділами 2-8 Договору сторони обумовили договірну ціну, права та обов'язки сторін, виконання робіт, приймання - передачу закінчених робіт, приховані роботи, розрахунки та платежі, відповідальність сторін, гарантійні строки та порядок усунення недоліків, а також особливі умови тощо.

Відповідно до п.8.15 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.14 р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Частиною 1 ст.843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У відповідності до п.п. 2.1-2.3 Договору ціни на роботи, які виконуються Субпідрядником в рамках цього договору, визначаються сторонами на основі Договірної ціни, яка є невід'ємною частиною Договору. Загальна вартість Робіт за цим Договором (договірна ціна), визначена динамічною та складає 667078,46 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 111179,74 грн.. Договірна ціна може бути змінена (зменшена або збільшена) у випадку зміни обсягів та складу робіт. Договірна ціна розраховується відповідно до «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д.1.1 - 1-2000 зі змінами.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п.1.2 Договору сторони погодились, що роботи повинні бути виконані Субпідрядником протягом 60 робочих днів після отримання допуску на об'єкт.

Датою закінчення робіт Сторони вважають дату здачі повного комплексу закінчених робіт підряднику згідно Акту виконаних робіт.

Згідно ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п.п. 4.3, 4.4 Договору на підтвердження виконання Робіт сторони щомісяця підписують акти виконаних протягом відповідного місяця Робіт (далі - проміжний акт). Протягом одного календарного дня після завершення календарного місяця Субпідрядник складає та передає Підряднику Проміжний акт.

Підрядник протягом 5 (п'яти) календарних днів зобов'язаний підписати Проміжний акт, або надати Субпідряднику свою обґрунтовану відмову від підписання Проміжного акту.

За умовами п.4.6 Договору передача закінчених Робіт субпідрядником і приймання їх підрядником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт та, якщо таке передбачене відповідними нормативними актами для певного виду робіт, відповідними формами тощо. Разом з підписаним Актом приймання-передачі виконаних робіт субпідрядник передає підряднику всю передбачену законодавчими актами документацію (виконавчу, акти прихованих робіт, акти випробувань та інше).

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору підряду позивачем виконані роботи на загальну суму 599295,23 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками товариств Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за листопад - грудень 2013 року від 30.12.13 р. на суму 217825,00 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за листопад - грудень 2013 року від 30.12.13 р. на суму 217825,00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Як вбачається із наданих позивачем акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, а також підтверджено представниками позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаним актом, а також заперечення щодо визначених актом обсягів робіт та їх ціни відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за листопад - грудень 2013 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт за вказаними в акті обсягами без будь - яких зауважень.

Крім того, на підтвердження виконання робіт за спірним Договором позивачем надано копії Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за березень 2014 року від 17.03.14 р. на суму 381470,23 грн. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за березень 2014 р. від 17.03.14 р. на суму 381470,23 грн., підписані позивачем в односторонньому порядку.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, вказані акт та довідка за березень 2014 р. направлялись Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" на адресу відповідача листами № 30 від 17.03.14 р. та № 63 від 18.09.14 р., отримання яких останнім 25.03.14 р. та 24.09.14 р. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 0303708056602, 0303705656641.

Проте, зазначені листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення, акт та довідка за березень 2014 р. ТОВ «Білтек» не підписані.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно п.п. 5.1.1, 5.1.2 Договору підрядник перераховує субпідряднику аванс у розмірі 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 33 333,33 грн. протягом 10 банківських днів з моменту підписання даного Договору. Субпідрядник зобов'язується протягом 25 днів використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та/або виконання самих робіт. На підтвердження цільового використання авансу субпідрядник подає підряднику копії податкових накладних або/та інші документи на придбані матеріали.

Відповідно до п. 5.1.2. Договору наступна оплата в розмірі 160000,00 грн. здійснюється Підрядником на користь підрядника з 25 листопада 2013 року, але не раніше, ніж субпідрядником буде документально підтверджено цільове використання авансу.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, на виконання умов п.5.1.1 Договору відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 360000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 309 від 07.11.13 р. на суму 200000,00 грн. та № 353 від 18.12.13 р. на суму 160000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «оплата за будівельно - монтажні роботи (об'єкт адм. вир. буд-ля ТОВ «Астеліт») згідно Договору субпідряду № 34/101 від 30.10.13 р.».

У відповідності до 5.2. Договору наступні платежі здійснюються підрядником за виконані роботи, на підставі підписаних сторонами Актів прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) протягом 10 банківських днів з моменту їх підписання Підрядником.

Отже, сторони у Договорі відповідно до розділу 5 вказаного договору узгодили, що оплата належним чином виконаних позивачем робіт обумовлена підписанням відповідного акту приймання - передачі робіт.

Таким чином, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором підряду.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як встановлено судом згідно матеріалів справи, а також підтверджено представниками позивача, враховуючи вищезазначені положення Договору підряду та приписи чинного законодавства відповідачем з урахуванням здійсненої позивачем передплати за Договором в сумі 360000,00 грн. залишок неоплачених виконаних будівельних робіт становить 239295,23 грн., зокрема, за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 р..

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представниками позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт за березень 2014 р. та відповідно сплати позивачу повного обсягу грошових коштів за вказані в цьому акті роботи в сумі 381470,23 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача, на думку позивача, станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

При цьому, між сторонами відсутній спір щодо виконання позивачем як субпідрядником прийнятих на себе за умовами Договору субпідряду зобов'язань на вказану в акті приймання виконаних робіт форми КБ-2в за березень 2014 р. від 17.03.14 р. суму.

Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення з відповідача залишку несплачених відповідачем 239295,23 грн. за виконані позивачем за умовами Договору субпідряду роботи, тобто встановленню підлягає факт виконання спірних робіт позивачем як підстави для їх оплати відповідачем.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору субпідряду № 34/101 від 30.10.14 р. суду не надано.

Як зазначалось вище, статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник (генеральний підрядник), зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником (субпідрядником) відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно п.п. 4,8, 4.9 Договору у разі виявлення в процесі приймання-передачі робіт недоліків, які сталися з вини субпідрядника, субпідрядник у визначений підрядником строк зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити підрядника про готовність до приймання-передачі Робіт. Якщо субпідрядник не може усунути такі недоліки, підрядник може, попередньо повідомивши субпідрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків підрядником, компенсуються субпідрядником, в тому числі шляхом відповідного зменшення оплати вартості робіт, що належить субпідряднику. У будь-якому разі Субпідрядник відповідає за недоліки, за прострочення передання робіт підрядникові та за інші порушення цього Договору якщо не доведе що порушення сталися не з його вини.

Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені субпідрядником, підрядником або третьою особою, підрядник має право відмовитися від прийняття таких Робіт або вимагати відповідного зниження договірної ціни та компенсації збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Проте, як встановлено судом та підтверджено представниками позивача в судовому засіданні, жодних доказів відмови відповідача від підписання наданих позивачем акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 за березень 2014 р. та будь - яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків у виконаних роботах у строк, передбачений умовами Договору, сторонами суду не надано, що свідчить про фактичне прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеними в даних актах.

Зважаючи на відсутність зазначення в акті та довідці про відмову від їх підписання відповідачем, як і на відсутність повідомлення (зауваження) про виявлені недоліки, як того вимагають ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, а також зауважень щодо визначеної в акті та довідці за березень 2014 р. обсягу та ціни будівельних робіт, суд доходить висновку, що виконані позивачем підрядні роботи за березень 2014 р. в силу імперативних вимог ст. 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими відповідачем, за відсутності будь-яких належних доказів наявності зауважень з боку останнього щодо обсягів та якості виконаних підрядних робіт за Договором.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу за виконані будівельні роботи в сумі 239295,23 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

За умовами п. 6.7 Договору у випадку прострочення оплати за цим Договором (окрім авансових платежів за п. 5.1.1. та п.5.1.2.) підрядник на вимогу субпідрядника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за виконані будівельні роботи у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 25234,17 грн. за період з 01.04.14 р. по 30.09.14 р., 3% річних в сумі 4858,02 гр. за період з 01.04.14 р. по 03.12.14 р. грн. та інфляційні нарахування в сумі 37056,80 гр. за період квітень - жовтень 2014 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених позивачем до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого останнім розрахунку.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9. Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір пені, процентів річних та інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, в межах визначеного позивачем періоду, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 25234,17 грн., процентів річних в сумі 4858,02 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 37056,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтек" (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, код 32830685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" (вул. Генерала Наумова, 23-Б, м. Київ, 03164, код 32670415) 239295,23 грн. (двісті тридцять дев"ять тисяч двісті девяносто пять гривень двадцять три копійки) боргу, 25234,17 грн. (двадцять п"ять тисяч двісті тридцять чотири гривні сімнадцять копійок) пені, 4858,02 грн. (чотири тисячі вісімсот п"ятдесят вісім гривень дві копійки) процентів річних, 37056,80 грн. (тридцять сім тисяч п"ятдесят шість гривень вісімдесят копійок) інфляційних нарахувань та 6128,88 грн.(шість тисяч сто двадцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 травня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон .