Рішення

від 28.04.2015 по справі 914/339/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 р. Справа№ 914/339/14

За позовом: Львівської обласної організації Української народної партії, м. Львів

до відповідача: Львівської крайової організації Народного руху України, м. Львів

за участю третьої особи - 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., м. Львів

за участю третьої особи - 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Української народної партії, м. Київ

про: визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р.

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Української народної партії, м. Київ

до відповідача - 1: Львівської обласної організації Української народної партії, м. Львів

до відповідача - 2: Львівської крайової організації Народного руху України, м. Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., м. Львів

про: визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Бортник О.Ю.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі М.Потикевич

Представники:

від позивача: Давид О.В.

від відповідача: н/з

від третіх осіб: н/з

Суть спору:

Львівською обласною організацією Української народної партії подано позов до Львівської крайової організації Народного руху України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. про визнання недійсним договору дарування від 15.01.2014р. Такі ж позовні вимоги заявлені і третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору - Української народної партії до Львівської обласної організації Української народної партії, Львівської крайової організації Народного руху України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В.

Ухвалою суду (суддя Деркач Ю.Б.) від 04.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.02.2014 року. Ухвалою господарського суду від 21.02.2014р. вжито заходів до забезпечення позову. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Розпорядженням від 02.06.2014р., у зв'язку із смертю судді Деркача Ю.Б. проведено автоматичний розподіл справи. Ухвалою суду (суддя Коссак С.М.) від 02.06.2014 р. було відкладено розгляд справи на 13.06.2014р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Ухвалою суду від 28.07.2014р. було призначено колегіальний розгляд справи. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду. 17.11.2014р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коссака С.М. внаслідок повторного автоматичного перерозподілу на підставі розпорядження № 784, справу № 914/339/14 передано на розгляд судді Мороз Н.В. Ухвалою від 17.11.2014р. було відкладено розгляд справи на 03.12.2014р. У зв'язку з відрядженням судді Синчука М.М., внаслідок повторного автоматичного розподілу, на підставі розпорядження №818 від 02.12.2014р., виведено зі складу колегії суддю Синчука М.М. та введено в колегію суддю Ділай У.І. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 03.12.2014р. У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Бортник О.Ю., 14.01.2015р. внаслідок повторного автоматичного розподілу, виведено зі складу колегії суддю Бортник О. Ю. та введено в колегію суддю Манюка П.Т., що підтверджується довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 14.01.2015р. Ухвалами господарського суду від 15.01.2015р., 27.01.2015р. та 19.02.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах. Ухвалою суду від 26.02.2015р. за клопотанням представників сторін строк вирішення спору продовжено до 31.03.2015р. У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ділай У.І., 30.03.2015р. внаслідок повторного автоматичного розподілу, виведено зі складу колегії суддю Ділай У.І. та введено в колегію суддю Бортник О.Ю., що підтверджується довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 30.03.2015р. Для всебічного, повного та об"єктивного вирішення даного спору, враховуючи заміну складу суду 31.03.2015р. та 21.04.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 28.04.2015р. представник позивача з'явився, позов підтримав. Посилається на відсутність волі позивача на укладення оскаржуваного договору, оскільки була відсутня згода з'їзду партії, а голова обласної організації згідно п. 66 статуту НРУ вправі розпоряджатись майном та коштами обласної організації лише у межах кошторису, затвердженого проводом обласної організації НРУ. На дату укладення оскаржуваного договору Баляс М.С. не мав повноважень укладати такий договір, оскільки відповідно до ухвали №12/3 правління УНП від 26.12.2013 р. з 10.10.2013 р. він не перебуває в членстві УНП, як особа, яка перебуває в іншій політичній партії, був повідомлений про це актом від 26.12.2013р.. Наказом №100-Р від 19.12.2013 р. реєстраційна служба ГУЮ у Львівській області взяла до уваги інформацію про усунення Баляса М.С. з посади голови ЛОО УНП, а 14.01.2014р. ці відомості були внесені в Єдиний державний реєстр. Ствердив, що укладення оскаржуваного договору суперечить ст. 14 Закону України «Про політичні партії в Україні», якою не допускається фінансування політичних партій політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій. Зазначив, що представник контрагента Корнат А.В. достеменно знав про те, що на дату укладення оскаржуваного договору Баляс М.С. був позбавлений повноважень представляти ЛОО УНП та, окрім того, на той час вже обіймав посаду заступника ЛКО НРУ, на користь якої і укладався цей правочин. Рішення ЛОО УНП, оформлені протоколами №4 від 08.10.2013р. та №7 від 08.10.2013р., якими передбачено повноваження голови на відчуження конкретного майна, були скасовані ухвалою правління УНП від 26.12.2013 р. та не діяли на дату укладення оскаржуваного договору. Посилається на позицію Вищого господарського суду України в постанові у справі №10/250 від 21.10.2010р., згідно із якою все майно партії чи її структурних організацій (ланок) є власністю партії і на його відчуження потрібна згода політичної партії.

21.02.2014 р. Балясом М.С. від імені позивача подано заяву про відмову від позову. Заява мотивована відсутністю повноважень подавати позов від імені ЛОО УНП Давид О.В. та відсутністю факту порушення прав позивача. Оскільки доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала таку заяву від імені позивача подано не було, а в наступних судових засіданнях уповноважений представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, така заява не враховується судом.

28.04.2015р. відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду не надходило. В попередніх судових засіданнях представник відповідача позов заперечив, посилається на наявність у представників сторін належних повноважень на укладення оскаржуваного договору, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою відомості, внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою. Крім того звертає увагу на взаємовиключність зазначених позивачем підстав для визнання договору недійсним, наявність у сторін договору статусу юридичних осіб та наявність у їх керівництва права розпоряджатись їх майном.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1 (Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В.) надала письмові пояснення, у яких покладається на думку суду при вирішенні спору і просить розглядати справу у відсутності свого представника. Визнала факт нотаріального посвідчення оскаржуваного договору у зв'язку із наданням представниками сторін на підтвердження своїх повноважень документів, які відповідали законодавству: п. п. 5.5., 3.5.3. статуту УНП, згідно із якими розпорядниками коштів та майна обласних організацій УНП є відповідно, голови обласних організацій УНП, які, в межах визначених радою та проводом обласної організації, розпоряджається коштами та майном обласної організації; наказу №2 від 09.10.2013 р. про безоплатну передачу майна шляхом дарування ЛКО НРУ; протоколів №4 від 08.10.2013 р. та №7 від 08.10.2013 р., якими передбачено повноваження голови на відчуження конкретного майна. Крім того, було надано витяг з протоколу №1 від 10.02.2013 р. про обрання головою ЛОО УНП Баляса М.С. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.01.2014 р., де керівником ЛОО УНП вказано Баляса М.С. із відсутністю вказівок на обмеження його повноважень. Отримавши повідомлення 23.01.2014 р. про відсутність у Баляса М.С. повноважень на укладення оскаржуваного договору, нотаріус в порядку ст. 51 Закону України «Про нотаріат» повідомив сторони для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору - Українська народна партія, в порядку ст.78 ГПК України, подала заяву від 30.12.2014р. про відмову від заявлених позовних вимог, підтримує позовні вимоги позивача, вважає їх правомірними та підставними, просить розглядати справу за відсутності представника УНП.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.01.2014р. між Львівською обласною організацією Української народної партії в особі голови ЛОО УНП - Баляса М.С (ЛОО УНП - дарувальник) та Львівською крайовою організацією Народного руху України в особі голови ЛКО НРУ - Корната А.В. (ЛКО НРУ - обдарований) укладено договір дарування нежитлових приміщень, які належать позивачу, а саме: нежитлових приміщень другого поверху, позначені №№1-7 загальною площею 72,4 кв.м, що знаходяться в будинку № 2 по вул. Ш.Руставелі в м. Львові. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 57.

Нежитлове приміщення, яке було подароване за спірним договором, було набуте дарувальником 02.02.2007 року за договором № 1736 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, для офісу організації, передане дарувальнику за актом приймання-передачі №1736 від 23.02.2007р. та зареєстроване за Львівською обласною організацією УНП 13.06.2007р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ухвали № 12/3 правління УНП від 26.12.2013 року «Про припинення членства в Українській народній партії деяких осіб» Баляс М.С. з 10.10.2013 року не перебуває в членстві Української народної партії. Особа, яка не є членом організації не може займати посади у партії, тому відповідно до статей 2.8, 3.5.3. та 3.6.8 Статуту УНП, Центральний провід УНП - 16.11.2013р. утворив оргкомітет з підготовки та проведення виборчої конференції ЛОО УНП, а головою оргкомітету призначено Давид О.В. Відповідно до Статуту та Ухвали Центрального проводу поточне керівництво ЛОО УНП було доручене Оргкомітету. Згідно з протоколом засідання оргкомітету, 09.12.2013р. Давид О.В. делеговано повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови ЛОО УНП.

Відповідно до акта від 26.12.2013 року, який складений оргкомітетом з питань організації виборчої конференції ЛОО УНП, під час розширеного засідання оргкомітету, Баляс М.С. був повідомлений про ухвали Центрального проводу УНП, за якими він не є членом партії, не є керівником ЛОО УНП, не має повноважень керівника ЛОО УНП. Наказом № 100-Р від 19.12.2013 року реєстраційна служба ГУ юстиції у Львівській області взяла до відома інформацію про зміни у керівному складі ЛОО УНП - про усунення з посади голови Львівської обласної організації Української народної партії Баляса М.С. 30.01.2014 року дані про зміну керівника були подані державному реєстратору для внесення змін в ЄДР, відповідно до записів Баляс М.С. не має права вчиняти юридичні дії та підписувати документи від імені ЛОО УНП, його виключено з числа підписантів без довіреності.

Позовні вимоги ґрунтуються на відсутності повноважень у Баляса М.С. укладати оскаржуваний договір та обізнаність обдарованого про цю обставину незважаючи на те, що відомості про це не були змінені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на дату укладення договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Відповідно до п.п.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» «Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента». Сторона позивача довела належними і допустимими доказами, що підписант сторони відповідача Корнат А.В. був обізнаний про те, що Баляс С.М. втратив повноваження голови ЛОО УНП відповідно до Статуту УНП та відповідно до ЗУ «Про політичні партії», оскільки на час підписання оспорюваного правочину Баляс С.М. був прийнятий у лави Народного руху України, не був членом УНП і згідно зі Статутом УНП та ЗУ «Про політичні партії України» не міг займати керівні посади в УНП та користуватися відповідними статутними повноваженнями, які має голова обласної організації УНП.

Матеріалами справи підтверджується, що Баляс М.С. з травня 2013 р. є членом Центрального керівного органу НРУ та заступником керівника ЛКО НРУ. Відповідно до ухвали Центрального Проводу Народного Руху України «Про вступ та відновлення членства у Народному Русі України» від 19.05.2013р. за підписом Голови НРУ, Центральний Провід НРУ ухвалив прийняти до Народного Руху України осіб, що подали заяви згідно додатку №1 - списку осіб прийнятих в Народний Рух України, серед яких - Баляс Михайло. При цьому, наявний в матеріалах справи лист голови НРУ від 15.08.2014р. №1286/3-13 057 згідно якого останній повідомляє про те, що Баляс М.С. з травня 2013р. по 15.08.2014р. не був і не є членом політичної партії НРУ судом оцінюється критично та не приймається до уваги, оскільки такий документ суперечить іншим наявним доказам у справі, зокрема зазначеній вище Ухвалі Центрального проводу НРУ від 19.05.2013р. Згідно довідки голови УНП від 24.07.2014р. №14 - Баляс М. С. не є членом УНП та головою ЛОО УНП фактично з 19.05.2013р. У зв'язку зі вступом в НРУ останній втратив повноваження голови ЛОО УНП відповідно до ЗУ «Про політичні партії в України» та Статуту УНП, при цьому 26.12.2013р. Правління УНП прийняло додаткове рішення про припинення членства юридично закріпивши вихід Баляса М. С. з партії шляхом вступу в іншу партію. При цьому, формально, шляхом написання заяви - Баляс М.С. своє членство та повноваження голови ЛОО УНП не склав. Крім того, суд додатково звертає увагу, що факт перебування Баляса М. С. з 19 травня 2013р. членом Центрального проводу НРУ, а з 14 липня 2014 р. заступником голови ЛКО НРУ- набувача за оспорюваним договором дарування, підтверджується публічними доступними доказами, публікаціями у ЗМІ та витягами з офіційних веб-сайтів, що суд вважає загальновідомою інформацією.

Відтак, оскаржуваний договір був укладений Балясом М.С. як керівником ЛОО УНП на користь ЛКО НРУ, заступником керівника якої він водночас є. За змістом ч. 3 ст. 238 ЦК України, правочин не може вчинятися представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Однак, посилання на порушення зазначеного положення не заслуговує на увагу, враховуючи, що у спірних відносинах Баляс М.С. не був наділений повноваженнями представника від імені обох сторін договору, а сам договір був підписаний ним лише від імені ЛОО УНП.

Водночас, посилання позивача щодо обізнаності не лише Баляса М.С., а й обдарованого, про недостовірність відомостей про Баляса М.С. як керівника ЛОО УНП на дату укладення оскаржуваного договору, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08.01.2014р., підтверджуються матеріалами справи.

Зокрема, Баляс М.С. був ознайомлений зі змістом наказу №100 Реєстраційної служби ГУ юстиції у Львівській області про взяття до відома органами юстиції про його усунення від керівництва ЛОО УНП та про надання вищим статутним органом УНП - Центральним проводом УНП, - повноважень поточного керівництва організацією оргкомітетові з питань підготовки позачергової виборчої конференції, відповідно до п. 3.6.8. Статуту УНП. Такий наказ на відповідну дату був чинним. Зазначене підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із описом вкладення, діями, які вчинялись Балясом М.С., зокрема, поданим ним позовом про скасування цього наказу.

Такий наказ був скасований наказом Реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області №16-Р від 27.02.2014р. на підставі правового висновку Реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області щодо відповідності законодавству України та статуту УНП інформації про зміни у керівному складі ЛОО УНП від 27.02.2014р. Однак, зазначене не впливає на факт обізнаності Баляса М.С. та в його особі - ЛКО НРУ із рішеннями керівних органів УНП, якими його було позбавлено відповідних повноважень, незалежно від підставності прийняття до відома такої інформації Реєстраційною службою ГУЮ у Львівській області. Крім цього, не взяття до відома органами юстиції інформації про зміну керівництва політичної партії, відповідно до Закону не створює юридичних наслідків щодо чинності рішень партійних органів. В протилежному випадку це може трактуватися як втручання органу державної влади у внутрішні справи партії, що заборонено Законом.

Підставою для внесення змін до ЄДР ЮО та ФОП є певні юридичні факти, які підтверджені відповідними доказами, а саме - рішення керівних органів УНП. Як вбачається з матеріалів справи, керівними органами партії (УНП) змінено керівника ЛОО УНП заздалегідь до моменту вчинення оскаржуваного правочину. Окрім того, відповідно до ст.6 Закону «Про політичні партії в Україні», громадянин України припиняє перебування на будь-яких виборних посадах у партії з дня припинення членства у ній. В світлі наведеного, несвоєчасна заміна відомостей у ЄДР ЮО та ФОП не звільняє сторони правочину обов'язку вчиняти свої цивільні права добросовісно.

Натомість, при укладенні оскаржуваного договору, Балясом М.С. були надані нотаріусу ухвали та накази від 08.10.2013р. та 09.10.2013р., які, відповідно до витягу з протоколу засідання Правління УНП та ухвали Правління УНП від 26.12.2013р. «Про скасування деяких рішень керівних органів ЛОО УНП» були скасовані, як і усі рішення керівних органів ЛОО УНП, а саме Конференції, Ради, Проводу, накази підписані попереднім керівником, які стосуються розпорядження рухомим і нерухомим майном УНП.

У договорі дарування дарувальник посилається на рішення Ради ЛОО УНП від 08.10.2013р., протокол №4, Ухвалу №1 Ради ЛОО УНП від 08.10.2013р. та рішення проводу ЛОО УНП від 08.10.2013р., протокол про наділення Баляса М.С. правом на відчуження нерухомого майна організації. Як зазначено вище, вказані рішення ЛОО УНП скасовані Ухвалою правління УНП від 26.12.2013р. Отже, подані нотаріусу згадані вище документи були нечинними на дату їх подання.

Згідно Статуту УНП, обласні організації УНП утворюються за рішенням Центрального проводу УНП, після чого набувають статусу юридичної особи і діють на підставі єдиного Статуту УНП (п 3.5.1. Статуту УНП). Згідно п. 3.2., обласні організації УНП є структурною ланкою УНП. Діяльність усіх структурних ланок відповідно до п. 3.1 Статуту УНП діє на основних принципах, зокрема: п. б) обов'язкового виконання всіх рішень Центрального проводу; п. в) права органів вищого рівня скасовувати рішення органів нижчого рівня, прийняті з порушенням Статуту. Згідно п. 3.6.10 Статуту УНП, Правління УНП є постійно діючим керівним органом партії. До його складу входять Голова УНП та заступник Голови УНП. До компетенції Правління УНП належить, зокрема, здійснення оперативного керівництва структурними підрозділами партії.

Пунктом 2.1. Статуту передбачено, що членом УНП може стати громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах, визнає Програму та Статут УНП, своєю діяльністю сприяє досягненню мети та здійсненню завдань УНП і не перебуває в інших політичних партіях.

У відповідності до ч.3. п. 2.6. Статуту УНП, у разі, якщо член Центрального проводу УНП грубо порушив Програму чи Статут УНП або завдав значної шкоди авторитетові УНП, Центральний Провід УНП може простою більшістю голосів від свого загального складу припинити виконання обов'язків цього керівника і його членство. Вищим Керівним органом УНП у період між з"їздами УНП є Центральний Провід УНП. До Центрального Проводу УНП входять за посадою Голова УНП, його заступники, Голова Ради УНП, голови обласних організацій УНП (п. 3.6.7. Статуту УНП). Таким чином, Баляс М.С. припинив членство в УНП на підставі Ухвали №12/3 Правління УНП від 26.12.2013р. «Про припинення членства в УНП деяких осіб» за підписом Голови УНП, у зв'язку з переходом до іншої політичної партії, відповідно до п. 2.6. Статуту та ст.6 Закону України «Про політичні партії» (громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії).

Враховуючи вищенаведені положення Статуту, рішення керівних органів ЛОО УНП скасовані Ухвалою Правління УНП від 26.12.2013р. правомірно та у відповідності до норм Статуту УНП, а відтак, такі рішення станом на дату укладення оспорюваного договору були недійсними.

Крім того, незважаючи на наявність у ЛОО УНП статусу окремої юридичної особи, Львівська обласна організація УНП є частиною партії, а не окремою організацією, діє за Статутом партії і не може приймати рішення самостійно, в тому числі щодо відчуження майна. Такої ж думки дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 21.10.2010 р. у справі №10/250, в якій зазначив, зокрема, що «усе майно партії чи її структурних організацій (ланок) є власністю партії і на її відчуження потрібна згода політичної партії; політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом, а якщо партія утворює багатоланкову систему, де первинні ланки (юридичні особи) об'єднуються з ланками (також юридичними особами) вищих рівнів, то суб'єктом права власності на майно таких організацій визначається політична партія як ціле, а не її структури, хоч вони і наділені правами юридичної особи. Крайова організація, яка є юридичною особою і суб'єктом цивільно-правових відносин, має майно (відокремлене від майна інших ланок), яким вона може володіти, користуватися, розпоряджатися в межах, встановлених Статутом, але Крайова організація в своїй діяльності керується Програмою та Статутом Політичної партії, ухвалами центральних органів, а тому дарування майна повинно здійснюватися лише за умови згоди Політичної партії». Крім того, до матеріалів справи долучено Ухвалу Правління УНП від 16.12.2003р., якою центральним керівним органом УНП вирішено придбати приміщення, яке є предметом оспорюваного договору дарування, а Секретаріату доручено оформлення договору купівлі-продажу приміщення для забезпечення статутної діяльності УНП у Львівській області. Даний документ є доказом безпосередньої участі центральних керівних органів УНП у придбанні даного приміщення та підтверджує право керівних органів УНП приймати рішення щодо розпорядження даним майном.

УНП згоди на відчуження спірного майна не надавала, натомість, заперечувала щодо його відчуження, скасовуючи відповідні рішення органів нижчого рівня.

Відповідно до ч.3. ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Крім того, згідно ст. 14 Закону України «Про політичні партії в Україні», держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно. Разом з тим ч.2 даної статті зазначено, що політичні партії є неприбутковими організаціями.

Частиною 3 вказаної статті зазначено, що політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно. Тобто, політичні партії можуть мати майно і кошти, що не підлягають оподаткуванню, а саме: членські внески, добровільні пожертви громадян, підприємств, установ, організацій.

У разі набуття майна та коштів з інших джерел, що не передбачено чинним законодавством, що регулює діяльність політичних партій та статутами політичних партій підлягає оподаткуванню.

Відповідно до п. 14.1.54. Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

Як вбачається з вказаної норми, майно вартістю 192528,00 грн. передане відповідачу відповідно до оскаржуваного договору дарування визначається як дохід і підлягає оподаткуванню відповідно до ставки податку на прибуток визначеного Податковим кодексом України (п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України).

Вартість майна включається в дохід до оподаткування як об'єкт оподаткування відповідно до п.134.1.1. ст.134 Податкового кодексу України.

Відповідно до 15.1. ст. 15. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Отже. як вбачається з вказаних норм, прийнявши у власність згідно з договором дарування нерухоме майно, яке, відповідно до чинного законодавства, виражається в грошовому еквіваленті, Відповідач отримав дохід, отже отримав фінансування, що суперечить п.6 ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні: Не допускається фінансування політичних партій, що не входять до виборчого блоку політичних партій. На момент передачі майна виборча кампанія не проводилася, виборчі блоки законом передбачені не були, УНП та НРУ виборчий блок створений не був. Відтак, безоплатна передача майна шляхом укладення договору дарування Львівською обласною організацією УНП Львівській крайовій організації НРУ суперечить чинному законодавству.

З огляду на викладене, оспорюваний договір дарування суперечить волі власника майна, вчинений особою не уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені позивача та вчинений всупереч актам цивільного законодавства, що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Згідно п.4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи заяву третьої особи про відмову від заявлених позовних вимог, суд на підставі п. 4. ст. 80 ГПК України, дійшов висновку провадження по справі в частині заявлених позовних вимог третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору припинити.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, позовні вимоги Львівської обласної організації Української народної партії задоволити повністю.

У відповідності до положень статті 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 16, 92, 202, 203, 215 ЦК України та ст.ст. 4, 32, 33, 34, 43, 49, 80, 84, 85, 116 ГПК України, ст.ст. 6, 14 - 16 Закону України «Про політичні партії в Україні», господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Львівської обласної організації Української народної партії задоволити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української народної партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4; код ЄДРПОУ 25250005) та Львівською крайовою організацією Народного руху України (79000, м. Львів, вул. Коперника, буд. 11; код ЄДРПОУ 20806283) договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014р. щодо дарування нежитлових приміщень другого поверху, позначені №№1-7 у технічному паспорті, загальною площею 72,4 кв.м, що знаходяться в будинку №2 по вул. Ш. Руставелі у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., зареєстрований в реєстрі за № 57.

3. Стягнути з Львівської крайової організації Народного руху України (79000, м. Львів, вул. Коперника, буд. 11, код ЄДРПОУ 20806283) на користь Львівської обласної організації Української народної партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4; код ЄДРПОУ 25250005) -1218 грн. судового збору.

4. В частині заявлених позовних вимог Української народної партії провадження по справі - припинити.

5. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Рішення складено 05.05.2015р.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Бортник О.Ю.

Суддя Манюк П.Т.