Рішення

від 05.05.2015 по справі 920/489/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2015 Справа № 920/489/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/489/15

за позовом - Роменського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі позивача - Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області,

до відповідачів - 1) Підприємства облспоживспілки «Роменський ринок», м. Ромни Сумської області,

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ромни Сумської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Ромни Сумської області

про знесення самочинно збудованої архітектурної споруди та звільнення земельної ділянки,

за участю представників:

прокурора - Тютюнник С.М. за посвідченням № 032149 від 11.02.2015 року,

позивача - Павленко Т.В. за довіреністю б/н від 07.08.2014 року,

відповідачів - 1) не з'явився,

2) не з'явився,

третьої особи - ОСОБА_4 за договором про надання правової допомоги від 28.01.2014 року.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд зобов'язати відповідачів знести самочинно збудовану архітектурну споруду - металевий вагончик, площею по цоколю до 36.0 м. кв., навіс, площею по цоколю до 40,0 м. кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколю та надземних металевих конструкцій, що знаходиться в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку площею 0,0076 га (під проїздами, проходами, площадками), на якій ця споруда розміщена, судовий збір покласти на відповідачів.

Відповідачі своїх представників в засідання суду не направили, відзиву на позов не подали, хоча про час, дату та місце судового слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119, повернуті на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом про зобов'язання відповідачів знести самочинно збудовану архітектурну споруду - металевий вагончик, площею по цоколю до 36.0 м. кв., навіс, площею по цоколю до 40,0 м. кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколю та надземних металевих конструкцій, що знаходиться в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку площею 0,0076 га (під проїздами, проходами, площадками), на якій ця споруда розміщена.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною 3 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисти, а також вказує орган, уповнолважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до статей 142-145 Конституцій України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно вимог статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Пунктом 5 статті 16 зазначеного Закону встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

З огляду на зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Роменська міська рада Сумської області (позивач).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

На підставі рішення 5 сесії 5 скликання Роменської міської ради Сумської області від 30.11.2006 року позивачем 22.12.2006 року з відповідачем-1 укладено договір оренди (державна реєстрація від 26.01.2007 року за № 04762200008), яким на території АДРЕСА_1, надано в оренду строком на вісімнадцять місяців на умовах платного користування земельну ділянку площею 2,5066 га.

Згідно пункту 2 зазначеного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5066 га, з них: 2,2659 га під торговими павільйонами і торговими майданчиками, 0,2407 га під проїздами, проходами, площадками (земельна ділянка, на яку встановлений сервітут).

Відповідно до пункту 16 договору оренди, зазначена земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання - обслуговування ринку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Сумській області на вимогу Роменського міжрайонного прокурора від 08.10.2014 року за № 107-4530вих-14 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при встановленні тимчасової споруди на земельній ділянці в АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено (лист Держсільгоспінспекції № 4125 від 10.10.2014 року), що між відповідачами 01.11.2013 року укладено договір № 12 про надання послуг по обслуговуванню торгівельного місця на земельній ділянці розміром 32,0 м.кв., яка не відноситься до земельної ділянки, наданої відповідачу-1 під торгові павільйони та торгові майданчики, а є частиною площі, на яку встановлений земельний сервітут, так як знаходиться під проїздами, проходами, площадками. На зазначеній земельній ділянці встановлено металевий вагончик з облаштуванням фундаменту та навісу для здійснення підприємницької діяльності відповідачем-2. Згідно схеми розміщення тимчасових споруд відповідача-1 тимчасова споруда на спірній земельній ділянці не передбачається.

26.02.2015 року позивачем проведено обстеження вищезазначеної земельної ділянки, під час якого встановлено, що 01.11.2014 року між відповідачами укладено договір № 33 про надання послуг по обслуговуванню торгівельного місця (вагон) розміром 32 м. кв. терміном дії до 31.10.2015 року.

Як свідчить акт обстеження торгівельного місця ФОП ОСОБА_1 (відповідача-2) від 26.02.2015 року (а.с. 35-36), останньою самовільно зведено об'єкт архітектури у вигляді металевого вагончика, площею по цоколю до 36,0 м.кв. та навісу, площею по цоколю до 40,0 м.кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій, що не відповідає параметрам тимчасової споруди, визначених у пунктах 1.3, 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 року «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - Порядок). Значна площа об'єкта архітектури (вагончик і навіс) розташована на земельній ділянці, наданій позивачем відповідачеві-1, на яку встановлено земельний сервітут (під проїздами, проходами, площадками). Цегляний цоколь знаходиться у створі існуючих сусідніх торгівельних павільйонів.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку, тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, встановлюється тимчасово, без улаштування фундаментів і повинна мати по зовнішньому контуру площу до 30 м. кв.

Згідно наданих прокурором матеріалів, відповідачем-2 самовільно зведено об'єкт архітектури у вигляді металевого вагончика, площею по цоколю до 36,0 м. кв., та навісу, площею по цоколю до 40,0 м. кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій, що за критеріями вказаними в пунктах 1.3, 1.4 вищевказаного Порядку не відноситься до тимчасових споруд. Згаданий об'єкт архітектури розташований на земельній ділянці, наданій позивачем в оренду відповідачеві-1, на яку встановлено земельний сервітут (під проїздами, проходами, площадками). Сервітут зазначений в договорі оренди землі від 26.01.2007 року за № 040762200008 встановлений для проїздів та проходів на площу 0,2407 га, що також підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Сумській області Ярмак М.А., яку долучено судом до матеріалів даної справи, відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідний порядок передбачається Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 року «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - Порядок).

Згідно пунктів 2.1, 2.2 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу міської ради із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.

Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Роменської міської ради не надавав дозвільних документів на розміщення вищезгаданої тимчасової споруди.

Згідно схеми розміщення тимчасових споруд відповідача-1 тимчасова споруда на спірній земельній ділянці не передбачається.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» покладено обов'язок на фізичну або юридичну особу одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва шляхом подачі виконавчому органу, зокрема, міської ради, заяви про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи.

Відповідач-1 - орендар земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не вчинив жодних дій з приводу припинення порушення щодо встановлення тимчасової споруди та її знесення, оскільки вона встановлена без правовстановлюючих документів, та не привів земельну ділянку в належний стан.

Пунктом 18 договору оренди землі від 22.12.2006 року забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Згідно пункту 30 зазначеного договору, відповідач-1 має право лише за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до пункту 31 договору, відповідач-1 зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження і обтяження в обсязі, передбаченому договором оренди землі.

Згідно пункту 41 договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору.

З огляду на вищевикладене відповідач-1 в порушення у мов договору оренди, а саме вищенаведених пунктів та вимог законодавства, за відсутності згоди орендодавця (позивача) надав відповідачеві-2 торгівельне місце на земельній ділянці, на якій встановлений земельний сервітут, який обмежує право орендаря на передачу у користування іншим особам земельної ділянки (під проїздами, проходами, площадками) для комерційного використання.

Частинами першою, третьою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, реєстрації органом державного архітектурно - будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт, видачі замовнику органом державного архітектурно - будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно - будівельного контролю.

На запит Роменського міжрайпрокурора від 06.03.2015 року № 107-1138 вих-15 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області листом від 12.03.2015 року за № 40-1018/629-15 надано інформацію, що до Управління не звертались відповідачі для реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації та, відповідно, Управлінням не вносились дані до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року № 92, щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідачами за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно частин першої, другої статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до частини четвертої зазначеної правової норми, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідачів у порушення вимог статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 376 Цивільного кодексу України, за відсутності дозволів виконавчого комітету Роменської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області самочинно збудовано архітектурну споруду на земельній ділянці загальною площею 0,0076 га під проїздами, проходами, площадками, не відведеній для мети будівництва, що порушує права інших осіб.

Статтею 49 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Зокрема, встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (третя особа) є власником будівлі (договір купівлі - продажу нерухомого майна від 04.06.2002 реєстр. № 2-1428) та орендує у позивача (договір оренди земельної ділянки, зареєстрований від 23.01.2009 року за № 040962200005, додаткова угода від 01.04.2014 року, зареєстрована від 03.06.2014 року за № 5891487 з терміном оренди до 23.01.2019 року) земельну ділянку площею 0,0111 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Самочинно збудована відповідачем-2 архітектурна споруда порушує законні права та інтереси третьої особи, а саме: створює перешкоди щодо вільного доступу до будівлі по АДРЕСА_1, порушує встановлене сервітутом у договорі оренди землі від 26.01.2007 року за № 040762200008 право на вільний прохід, проїзд по земельній ділянці з АДРЕСА_1.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 152 цього ж Кодексу, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем-2 порушує економічні інтереси держави в особі Роменської міської ради, що створює перешкоди у реалізації повноважень щодо можливості розпорядження землею, у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що відповідачі заперечень (відзиву) на позов не подали, а зазначена земельна ділянка використовується відповідачем-2 з порушенням вимог чинного законодавства України, то заявлені прокурором в інтересах позивача позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів знести самочинно збудовану архітектурну споруду - металевий вагончик, площею по цоколю до 36,0 м. кв., навіс, площею по цоколю до 40,0 м. кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій, що знаходиться в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку площею 0,0076 га (під проїздами, проходами, площадками), на якій ця споруда розміщена, визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1218,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів в доход державного бюджету України, а саме: по 609,00 грн. з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Підприємство облспоживспілки «Роменський ринок» (42004, м. Ромни, Базарна площа, буд. 2, ідентифікаційний код 01562193) та фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) знести самочинно збудовану архітектурну споруду - металевий вагончик, площею по цоколю до 36,0 м. кв., навіс, площею по цоколю до 40,0 м. кв., які складаються з фундаменту, цегляного цоколя та надземних металевих конструкцій, що знаходиться в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку площею 0,0076 га (під проїздами, проходами, площадками), на якій ця споруда розміщена.

Стягувач: Роменська міська рада (42000, м. Ромни, бульв. Шевченка, буд. 2, Ідентифікаційний код 35425618).

3. Стягнути з Підприємства облспоживспілки «Роменський ринок» (42004, м. Ромни, Базарна площа, буд. 2, Ідентифікаційний код 01562193) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 609,00 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 609,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2015 року.

Суддя П.І. Левченко