Постанова

від 29.04.2015 по справі 922/5359/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 922/5359/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Овчарова В.В., довіреність №350 від 14.04.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1508 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 05.02.15 у справі № 922/5359/14

за позовом Приватного підприємства "Український юридичний фінансовий центр"

до Житлово-комунального підприємства № 1, м.Куп'янськ

про стягнення 105 292,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Шарко Л.В.) від 05 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Житлово-комунального підприємства № 1 (Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Леніна, 60, ЄДРПОУ 32329969) на користь Приватного підприємства "Український юридичний фінансовий центр" (04071, м. Київ, вул. Облонська 23/48, оф. 4, ЄДРПОУ 33941951) основну заборгованість в сумі 25772,36 грн., штраф в сумі 39782,57 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2105,85 грн. В частині стягнення штрафу в сумі 39782,57 грн. відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

07 квітня 2015 року позивачем було надано заперечення (вх.№5712).

14 квітня 2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№6045).

Під час розгляду справи 15 квітня 2015 року колегія суддів дійшла висновку стосовно необхідності надання сторонами додаткових письмових пояснень:

-позивачу-обгрунтування суми боргу,

-відповідачу-розміру суми боргу, яка не визнається останнім; та інформації про процедуру укладення на Житлово-комунальному підприємстві № 1 договору надання юридичних послуг.

Враховуючи викладене розгляд справи було відкладено.

24 квітня 2015 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№6794).

У судове засідання, яке відбулось 29 квітня 2015 року з'явився представник відповідача. Позивач в клопотанні від 28.04.2015 року (вх.№6985) просив суд розглядати справу за його відсутності.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Між сторонами було укладено договір доручення №1юр-13-09-13 від 13.09.2013р. на здійснення від імені та в інтересах довірителя комплексу фактичних та юридичних дій, спрямованих на стимулювання населення щодо сплати заборгованості довірителю за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до письмових замовлень довірителя з метою представництва та захисту законних інтересів довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації довірителем свої прав та обов'язків. А саме: вимагати своєчасної і в повному обсязі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, що були надані в минулому боржнику Довірителем.

На підставі додаткової угоди, наданих ЖКП№1 листів, вказано в яких випадках треба представляти інтереси вказаного підприємства ( в копії додаються) та наданої довіреності приймати участь і захищати інтереси ЖКП №1 у судовому засіданні по незаконному звільненні робітника Ільїна О.В.

ПП "Український юридично-фінансовий центр" на виконання умов зазначеного договору доручення здійснив комплекс юридичних та фактичних дій, направлених на стимулювання населення щодо стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги на користь КП ЖКП№1 (м. Куп'янськ Харківської обл).

Згідно п.3.3.1 вказаного вище договору доручення Довіритель зобов'язаний з моменту надання відповідного замовлення і на протязі дії договору доручення, письмово (електронною поштою) погоджувати з повіреним вжиття будь-яких самостійних заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за спожиті житлово- комунальні послуги з боржників, в тому числі укладання договорів про реструктуризацію боргу та інших документів, направлених на погашення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги, заявки на яких містяться у відповідному замовленні.

Згідно п.4.2 вказаного вище договору доручення показником виконання робіт (наданих послуг) Повіреним за даним договором є сума погашеної боржниками заборгованості (перелік яких міститься у замовленні) за спожиті житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок довірителя.

Згідно п.4.4 договору, базою для нарахування винагороди Повіреному за розрахунковий період є сума заборгованості, погашеної боржниками у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя за результатами виконаних робіт.

Згідно п.5.3. договору, перелік заявок, вказаних у замовленні, формується довірителем на власний розсуд та повинен містити актуальну інформацію щодо розміру заборгованості (реальну суму заборгованості, яка значиться за боржником на момент укладання цього договору).

Згідно п.5.5 договору, з моменту надання замовлення будь-яке погашення заборгованості боржником, на якого подана заявка у встановленому цим договором порядку, вважається вчиненим за даним договором і є базою для нарахування винагороди Повіреному. Тобто, всі суми погашення боргу, які приходять на рахунок Відповідача від боржників, згідно Заявки (Замовлення), "є базою для нарахування винагороди Повіреному", тобто Позивачу.

Згідно п.5.7 договору, Довіритель зобов'язаний щомісяця протягом 2 робочих днів з моменту отримання підписаного Повіреним акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який був складений Повіреним на підставі наданої Довірителем інформації - п.5.6 цього договору підписати його та передати Повіреному.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначає, що ним були виконані роботи за основним договором та додатковою угодою до договору, однак надані послуги не в повному обсязі оплачені з боку відповідача. За таких обставин позивач просить стягнути з Житлово-комунального підприємства №1 недоплачену винагороду на підставі акту звірки на 16.01.14р. за період з 13 вересня 2013 року по 16 січня 2014 року в сумі 22819,55 грн.; 2907,81 грн. - винагороду за період грудень 2013р. по сплаті заборгованості боржниками по яким проводилась робота в досудовому режимі; штрафні санкції в сумі 79565,13 грн.

Суд першої інстанції зазначив про доведеність позовних вимог та стягнув в повному обсязі визначену позивачем суму боргу на підставі акту звірки на 16.01.14р. в сумі 22819,55 грн.; 2907,81 грн. - винагороду за період грудень 2013р. по сплаті заборгованості боржниками по яким проводилась робота в досудовому режимі, зменшивши лише розмір штрафу на 50% до 39782,57грн.

Відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає про відсутність жодного боргу перед позивачем, з огляду на неналежність доказів пред'явлених з боку позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.15 у справі № 922/5359/14 в повному обсязі виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами було укладено договір доручення №1юр-13-09-13 від 13.09.2013р. на здійснення від імені та в інтересах довірителя комплексу фактичних та юридичних дій, спрямованих на стимулювання населення щодо сплати заборгованості довірителю за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до письмових замовлень довірителя з метою представництва та захисту законних інтересів довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації довірителем свої прав та обов'язків. А саме: вимагати своєчасної і в повному обсязі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, що були надані в минулому боржнику Довірителем.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.3.3.1 вказаного вище договору доручення Довіритель зобов'язаний з моменту надання відповідного замовлення і на протязі дії договору доручення, письмово (електронною поштою) погоджувати з повіреним вжиття будь-яких самостійних заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за спожиті житлово- комунальні послуги з боржників, в тому числі укладання договорів про реструктуризацію боргу та інших документів, направлених на погашення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги, заявки на яких містяться у відповідному замовленні.

Згідно п.4.2 вказаного вище договору доручення показником виконання робіт (наданих послуг) Повіреним за даним договором є сума погашеної боржниками заборгованості (перелік яких міститься у замовленні) за спожиті житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок довірителя.

Згідно п.4.4 договору, базою для нарахування винагороди Повіреному за розрахунковий період є сума заборгованості, погашеної боржниками у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя за результатами виконаних робіт.

В пункті 5.6 договору сторони погодили, що довіритель зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок повіреного суму винагороди протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання Повіреному акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) в електронному вигляді та отримання від Повіреного рахунку. Оригінал здачі-приймання виконаних робіт направити поштою на адресу Повіреного.

Повірений з моменту отримання в електронному вигляді акту здачі-приймання виконаних (наданих послуг) від Довірителя в той же день в електронному вигляді надати Довірителю рахунок для сплати Повіреному винагороди. Підтвердження надіслати поштою.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач, звертаючись з позовою заявою, наголошує на невиконнані відповідачем належним чином договірних приписів в частині розрахунків за виконані роботи, визначені договором доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13.

За таких обставин, враховуючи, що предметом договору доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13, згідно частини другої договору, є здійснення юридичного супроводження підприємства, комплексу юридичних та фактичних дій, направлених на стимулювання населення щодо сплати заборгованості довірителю за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до письмових замовлень (вказівок) довірителя з метою представництва та захисту законних інтересів довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації довірителем своїх прав та обов'язків, а саме:

-вимагання своєчасної і в повному обсязі оплати заборгованості за спожиті житлово комунальні послуги що були надані боржнику довірителем;

-за погодженням з довірителем, звернення до суду з вимогою до боржників довірителя про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги;

-звернення до відповідного суду загальної юрисдикції за територіальною підсудністю з позовом (заявою про видачу судового наказу) до боржників довірителя про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги;

підставою задоволення позовних вимог є доведеність позивачем факту не оплати Житлово-комунальним підприємством № 1 суми винагороди за проведення вищезазначених робіт.Тобто, підставою задоволення позовних вимог є доведеність позивачем проведення робіт та послуг, які відповідають виключно предмету договору.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути кошти за виконані роботи по стягненню оплати заборгованості за спожиті житлово комунальні послуги, представництва інтересів відповідача в суді на всіх засіданнях по позовній заяві Ільїна О.В., виконання роботи з вирішення питань про не накладення штрафних санкцій на ЖКП №1 за скаргами працівників ЖКП №1до Державної інспекції України з питань праці м.Київа, про не накладення штрафних санкцій по перевірці КРУ по недолікам роботи на ЖКП№1 на підставі нанесених колишнім керівником Удовиком Д.І. збитків, по перевірці Антимонопольного комітету, вирішення питання по рішенням Харківського окружного суду щодо повернення коштів на підприємство на підставі нанесених збитків колишнім керівником Удовиком Д.І., вирішення питання несплати моральних збитків по скаргам на гарячу лінію в Держінспекцію з питань праці працівниками ЖКП№1 в сумі 10000,00 грн., за участь і урегулювання питання по звільненню інспектора відділу кадрів Однойко С.Л. На підтвердження виконання зазначених робіт позивачем було надано низку Актів виконаних робіт.

В той же час, в якості доказу на підтвердження виконання робіт саме за договором доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13 є виключно наступні:

-акт здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-грудень 2013 від 23 січня 2014 року №6 (Том 1 а.с.42);

-акт здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-листопад 2013 року від 16 грудня 2013 року №3 (Том 1 а.с.44);

-акт здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-жовтень 2013 року від 08 листопада 2013 року №2 (Том 1 а.с.45);

-акт здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-вересень 2013 року від 14 жовтня 2013 року №1 (Том 1 а.с.47).

Між тим, колегія суддів не вважає належним доказом прийняття відповідачем виконаних робіт за договором доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13 за Актом №6 (Том 1 а.с.42) та відповідного обов'язку сплати за ним коштів, оскільки даний Акт не містить відомостей про прийняття зазначених робіт Житлово-комунальним підприємством № 1. Так даний Акт не містить ані підпису, ані печатки довірителя.

Як вбачається з матеріалів справи, за виконання робіт за договором доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13 відповідачу були виставлені наступні рахунки:

-за актом здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-листопад 2013 року від 16 грудня 2013 року №3 (Том 1 а.с.44) рахунок №316 на суму 6371,88 грн.(Том 1 а.с.44)

-за актом здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-жовтень 2013 року від 08 листопада 2013 року №2 (Том 1 а.с.45) рахунок №288 на суму 6001,00

-за актом здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-вересень 2013 року від 14 жовтня 2013 року №1 (Том 1 а.с.47) рахунок №268 на суму 15225,86 грн.

Однак, слід зазначити, що з наданих позивачем платіжних доручень (Том 1 а.с.52-56) та виписки по особовому рахунку (Том 1 а.с.97-104) вбачається, що

-за Актом №3 (Том 1 а.с.44) та відповідним рахунком №316 на суму 6371,88 грн. позивачем було оплачено 6743,76 грн.

-за Актом №1 (Том 1 а.с.47) та відповідним рахунком №268 на суму 15225,86 грн. позивачем було сплачено 21000,00 грн.

А відтак, приймаючи до уваги, що загальна сума заборгованості за Актами №1№2№3 склала 27 597,84 грн., а позивачем за рахунками №316, №268 було оплачено 27743,76 грн., вбачається відсутність жодної заборгованості з боку відповідача в частині оплати виконаних робіт за договором доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13.

Стосовно пред'явленої позивачем суми заборгованості за виконані роботи за додатковою угодою від 16 жовтня 2013 року колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що 16 жовтня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13.

В пункті 1 додаткової угоди, відповідач надав право позивачу на підставі довіреності бути представником в суді на всіх засіданнях по позовній заяві Ільїна О.В.

Звертаючись до суду першої інстанції та обґрунтовуючи суму заборгованості, позивач надав Акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 14 жовтня 2013 року з відповідним рахунком №269 (Том 1 а.с.40 ) на суму 5000,00 грн. та Акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 26 грудня 2013 року з відповідним рахунком №322 (Том 1 а.с.49) на суму 5000,00 грн.

Втім, колегія суддів зазначає про неможливість стягнення цих сум за додатковою угодою з наступних обставин.

При укладенні додаткової угоди до основного договору, сторони повинні виходити з того, що додаткова угода до договору є його невід'ємною частиною, а умови угоди є безпосередньо й умовами договору.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди, предметом її укладення слугувало надання права позивачу на підставі довіреності бути представником в суді на всіх засіданнях по позовній заяві Ільїна О.В. Натомість предметом договору доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13, згідно частини другої договору, виступає здійснення юридичного супроводження підприємства, комплексу юридичних та фактичних дій, направлених на стимулювання населення щодо сплати заборгованості довірителю за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до письмових замовлень (вказівок) довірителя з метою представництва та захисту законних інтересів довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації довірителем своїх прав та обов'язків, а саме:

-вимагання своєчасної і в повному обсязі оплати заборгованості за спожиті житлово комунальні послуги що були надані боржнику довірителем;

-за погодженям з довірителем, звернення до суду з вимогою до боржників довірителя про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги;

-звернення до відповідного суду загальної юрисдикції за територіальною підсудністю з позовом (заявою про видачу судового наказу) до боржників довірителя про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

За таких обставин зазначена угода не є додатковою угодою до договору доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13, оскільки предмет ї укладення не охоплюється предметом основного зобов'язання, а являє собою самостійний правочин.

З огляду на предмет укладення додаткової угоди вбачається, що дана угода за своєю правовою природою є договором надання послуг із юридичного супроводження відповідача у судовій справі за позовом Ільїна О.В. за відповідну плату.

Приписом ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч.8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що одніє із сторон за даним договором є комунальне підприємство, а отже зазначений договір входить до сфери правового регулювання Закону України "Про здійснення державних закупівель".

У відповідності до частини 1 статті 2 зазначеного Закону (в редакції чинній на момент укладення додаткової угоди) його дія поширюється до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Таким чином, критерієм застосування даного Закону і як наслідок необхідності спеціальної процедури укладення договору є саме вартість послуг (ціна договору). Лише у випадку, коли вартість предмета послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, є необхідність укладання даного договору шляхом проведення конкурсних торгів, у спосіб передбачений ЗУ "Про здійснення державних закупівель". Отже, специфікою в укладенні договорів про надання послуг за участю комунального підприємства є обов'язкове визначення в договорі його ціни, як істотної умови його укладення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами при укладенні правочину не досягнуто згоди щодо загальної ціни договору, а лише передбачено, що довіритель виплачує позивачу грошову суму винагороди, згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт, проте, надані до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт не містять змісту предмету послуг, переліку дій повіреного та критерію визначення ціни послуги, в зв'язку з чим неможливо встановити ціну оспорюваного договору.

Крім того, відсутність у оспорюваному договорі строку дії договору не дозволяє встановити чіткі параметри, які дозволять визначити виконання договірного зобов'язання у часі як належне, що є умовою припинення господарського зобов'язання.

Із врахуванням положень п. 8 ст. 181 ГК України, колегією суддів встановлено, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди з істотних умов договору (щодо ціни та строку договору), а тому такий договір вважається неукладеним. За таких обставин, зазначений договір не створює жодних правових наслідків для сторін. А відтак, у відповідача відсутній обов'язок сплати коштів за рахунками №269 та №322. При цьому, Акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 14 жовтня 2013 року Акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 26 грудня 2013 року не можуть бути підставою стягнення коштів, осільки вони є виключно розрахунковими документами, а зобов'язання виникає лише за наявністю відповідного договору.

Стосовно твердження позивача про існування заборгованості у відповідача за актом №4, актом б/н від 17.10.2013 року, актом б/н від 29.10.2013 року колегія суддів зазначає наступне.

За Актом №4 від 27 листопада 2013 року позивач просить стягнути суму коштів за виконані роботи з вирішення питань про не накладення штрафних санкцій на ЖКП №1 за скаргами працівників ЖКП №1до Державної інспекції України з питань праці м.Київа;

-Актом від 17.10.2013р. за вирішення питання про не накладення штрафних санкцій по перевірці КРУ по недолікам роботи на ЖКП№1 на підставі нанесених колишнім керівником Удовиком Д.І. збитків, по перевірці Антимонопольного комітету, вирішення питання по рішенням Харківського окружного суду щодо повернення коштів на підприємство на підставі нанесених збитків колишнім керівником Удовиком Д.І., вирішення питання несплати моральних збитків по скаргам на гарячу лінію в Держінспекцію з питань праці працівниками ЖКП№1 в сумі 10000,00 грн. Рахунок від 17.10.2013р. на суму 10000,00грн.

-Актом від 29.10.2013р. за участь і урегулювання питання по звільненню інспектора відділу кадрів Однойко С.Л. Надання низки консультацій по звільненню та прийняттю участі в передачі документації. Рахунок № 279 від 29.10.2013р.

Втім, проведення позивачем вищенаведених робіт не було передбачено положеннями договору доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13, зазначені роботи є окремими видами робіт з надання послуг. Натомість підставою позову, зазначеною позивачем в позовній заяві, якою він обґрунтовує свої матеріально-правові вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, є виключно порушення відповідачем положень договору доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13. В свою чергу, суд позбавлений права виходу за межі підстав позову за власною ініціативою і не може самостійно їх доповнити. Зазначене виключає можливість стягнення з відповідача коштів за надання послуг за актом №4, актом б/н від 17.10.2013 року, актом б/н від 29.10.2013 року на підставі договору. Між тим, позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогою стягнення цих сум в позадоговірному порядку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, вважає на необхідне зауважити, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про стягнення повної суми заборгованості не було належним чином досліджено обставини справи та наявні в матеріалах справи докази. Суд першої інстанції спираючись виключно на наданий позивачем акт взаємних розрахунків від 16.01.2014 року, де вказана несплачена винагорода позивачу за період з 13 вересня 2013 року по 01 січня 2014 року в сумі 22819,55грн. та відсутність оплати з боку відповідача за Актом виконаних робіт №6, дійшов висновку про доведеність факту існування заборгованості. Однак, акт взаємних розрахунків від 16.01.2014року не містить належної інформації щодо підстави існування заборгованості у відповідача у сумі 22819,55. При перевірці судом апеляційної інстанції наявності заборгованості у відповідача за договором доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13, що позивач підтверджує актом здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) за розрахунковий період-листопад 2013 року від 16 грудня 2013 року №3, за період-жовтень 2013 року від 08 листопада 2013 року №2 (Том 1 а.с.45); за період-вересень 2013 року від 14 жовтня 2013 року №1 (Том 1 а.с.47) вбачається відсутність взагалі суми заборгованості. При цьому судом не було враховано неможливість прийняття в якості підстави для нарахування суми коштів наданий позивачем Акт №6, з огляду на не підписання його відповідачем.

Більш того, господарський суд Харківської області не дослідив належним чином предмет та підстави позову, а саме ту обставину, що позивач просить стягнути кошти за проведені роботи за договором доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13, позаяк надані Акти виконаних робіт №4,б/н від 17.10.2013 року, б/н від 29.10.2013 року, б/н від 14 жовтня 2013 року, №5, не свідчать про виконання зобов'язання за основним договором. При цьому, суд помилкового визначив угоду від 16 жовтня 2013 року як невід'ємну складову договору доручення від 13 вересня 2013 року №1-юр/13-09-13.

За таких обставин суд першої інстанції припустився помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 25772,36 грн., у зв'язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Одночасно колегія суддів не погоджується з висновком суду про необхідність стягнення штрафу.

Відповідно до п. 6.5 договору доручення "за несплату винагороди повіреному довіритель сплачує штраф у розмірі 5% від суми винагороди за кожен день прострочки в розрахунках з повіреним".

В пункті 5.6 договору сторони погодили, що довіритель зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок повіреного суму винагороди протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання Повіреному акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) в електронному вигляді та отримання від Повіреного рахунку. Оригінал здачі-приймання виконаних робіт направити поштою на адресу Повіреного.

Таким чином довіритель має обов'язок сплати коштів за відповідними рахунками протягом 2 днів з моменту їх отримання в електронному вигляді.

Між тим, матеріали справи не містять жодного доказу про дату передання позивачем відповідачу рахунків на оплату коштів, що виключає можливість встановити факт прострочення.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду Харківської області зазначає, що Господарським судом Харківської області при прийнятті рішення не було здійснено належної правової оцінки обставинам справи. У зв'язку з чим колегія суддів знаходить правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови в задоволенні позовних вимог, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду покладається на позивача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.15 у справі № 922/5359/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Приватного підприємства "Український юридичний фінансовий центр" (04071, м. Київ, вул. Облонська 23/48, оф. 4, ЄДРПОУ 33941951) на користь Житлово-комунального підприємства № 1 (Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Леніна, 60, ЄДРПОУ 32329969) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 609,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Український юридичний фінансовий центр" (04071, м. Київ, вул. Облонська 23/48, оф. 4, ЄДРПОУ 33941951) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 304,50 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.05.15

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.