Рішення

від 14.08.2009 по справі 20/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/126

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" серпня 2009 року                                                                      Справа № 20/126

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом:             Коропської районної організації підприємців

                                 16200, вул. Київська,71-а, смт.Короп, Чернігівської обл. ;

до відповідача:      Фермерського господарства „КС-Світлана”

                                16200, вул. Пролетарська,18, с.Іваньків, Коропський р-н, Чернігівська обл. ;

предмет спору:      про стягнення 12092,20 грн.

          за участю представників сторін:

від позивача: Старуха П.Д. представник за довіреністю №1 від 02.01.2009р.;

від відповідача : Горовий В.М. - директор;

в с т а н о в и в :

          Коропською районною організацією підприємців (далі -  Позивач) подано позов до господарського суду Чернігівської області про стягнення з фермерського господарства „КС-Світлана” (далі –ФГ „КС-Світлана”) 12092,20 грн., з яких 9200,00грн. боргу,  728.44грн. пені, 230,00грн. Інфляційних,  93,76 грн. –річних та 1840,00грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.08.2009р. розгляд справи призначено на 13.08.2009р.

Представник відповідача надав пояснення, якими позов визнає в частині 9200,00грн. основного боргу, а також просить зменшити розмір штрафу та розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників, дослідивши докази, які мають юридичне значення  для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.04.2008 року між Коропською районною організацією підприємців та ФГ „КС-Світлана” укладено договір №26 безпроцентної цільової позики в розмірі 10000,00грн.  (далі –Договір).

За юридичною природою вказаний Договір є договором позики, а тому до нього застосовуються норми глави 71 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 1046  ЦК України за  договором  позики  одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Позикодавець (позивач) передає у власність Позичальнику (Відповідачу) грошові кошти (надалі іменується „позика”) шляхом переказу на поточний рахунок Позикодавця, а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим Договором.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу позику в сумі 10000,00грн., про що свідчить копія платіжного доручення від 24.04.2008р. за №22.

Факт отримання грошових коштів відповідачем не заперечується та визнається повністю.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно до Статті 1049 обов'язок позичальника повернути позику позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у строк та  в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.-п. 4.1., 4.2. Договору позика за цим Договором надається на 11 місяців. Пільговий термін повернення позики становить 6 місяців.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем було сплачено частину позики в сумі 800,00грн., що підтверджується копією банківської виписки №6 від 02.12.2008р. Станом на час прийняття рішення по справі несплаченою залишилась заборгованість в сумі 9200,00грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 9200,00грн. суми основного боргу на користь позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 10000,00грн., а відповідачем вказана сума не була повернута до 25.03.2009р., отже у позивача з 26.03.2009р. виникло право вимоги повернення грошових коштів і відповідно до п.6.2. Договору право нарахування пені.  

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. Договору за несвоєчасну сплату Позивальником суми позики або будь-якої її частини, Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми позики за кожен день прострочення платежу, а також за прострочення понад 60 календарних днів –штраф у розмірі 20% від суми не повернутої позики.

Нарахування пені за період з 26.03.2009р. по 27.07.2009р. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору.

За перерахунком суду пеня складає 750,11грн. Оскільки позивачем нарахована пеня в сумі 728,44грн., тому вона підлягає задоволенню та стягненню на його користь.

Згідно п.2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до п. 6.2. Договору позивачем нарахований штраф в розмірі 20% від суми заборгованості, що складає 1840,00грн.

Представник відповідача  заявив клопотання про зменшення розміру штрафу у зв'язку з тяжким фінансовим станом господарства.

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання.

Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір  неустойки  може  бути  зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів  боржника зменшити розмір  належних до сплати штрафних санкцій.

Так, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, на підставі ст.83 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача 840,00грн. штрафу. В стягненні іншої частини штрафу слід відмовити.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 230,00грн. інфляційних  та 93,76грн. 3% річних.

За перерахунком суду інфляційні складають 222,40грн., які підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача. В нарахуванні іншої частини інфляційних має бути відмовлено.

За перерахунком суду 3% річних складають 93,76грн., які підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача в повному обсязі.

В засіданні відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на три місяці.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення відповідачем зазначено про той факт, що відповідач зможе розрахуватися з позивачем лише після збору та реалізації врожаю картоплі.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення в частині стягнення 11084,60грн. заборгованості, 110,84грн. державного мита та 108,16 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу строком на три місяці, з оплатою суми заборгованості рівномірно по місяцях (3767грн. 87коп.  щомісячно).

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 110,84грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108,16грн.

Керуючись ст.49, ст.82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фермерського господарства „КС-Світлана” (16200, вул. Пролетарська,18, с.Іваньків, Коропьсккий р-н, Чернігівська обл., р/р2600045817 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33761576) на користь Коропської районної організації підприємців (16200, вул. Київська,71-а, смт.Короп, Чернігівської обл. , р/р26000310022501 в Коропському відділенні Ощадбанку, МФО 343080, код ЄДРПОУ 26493862 ) 9200,00грн. боргу, 728,44грн. пені, 222,40грн. інфляційних, 93,76 грн. річних, 840,00грн. штрафу, а всього 11084,60 грн. та 110,84грн. державного мита та 108,16грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення  судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Розстрочити виконання рішення  в частині стягнення 11084,60грн. заборгованості, 110,84грн. державного мита та 108,16 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу строком на три місяці, з оплатою суми заборгованості  рівномірно по місяцях (3767грн. 87коп.  щомісячно).

5.          Після набрання судовим рішенням законної сили видати накази зі строком пред'явлення  до виконання з 26.08.2009р. по 26.08.2012р. на стягнення 3767,87грн., зі строком пред'явлення до виконання з 26.09.2009р. по 26.09.2012грн. на стягнення 3767,87грн., зі строком пред'явлення до виконання з 26.10.2009р. по 26.10.2012грн. на стягнення 3767,87грн.

                       Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

                        Повний текст рішення підписано   14 серпня 2009 року.

                          Суддя                                               М.П. Цимбал-Нарожна

17.06.Повний текст рішення підписано08  

14.08.09