Ухвала

від 05.05.2015 по справі 813/6074/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 р. Справа № 876/13893/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Качмара В.Я., Старунського Д.М.,

за участю секретаря Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАС Логістик" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2013 р. № 0001442210/1488, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 243708 грн., у т.ч. 226208 грн. за основним платежем та 17500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. № 0001452210/1490, згідно яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 303750 грн., у т.ч. 202500 грн. за основним платежем та 101250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків, викладених в акті перевірки від 18.07.2013 р. № 9122-40/34857672, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарів, придбаних підприємством в контрагентів, у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій з вказаними контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік". Посилання відповідача про порушення товариством вимог податкового законодавства є безпідставними, тому спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29 липня 2013 року № 0001442210/1488 та №0001452210/1490.

У поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, посилається на те, що проведеною ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ "РАС Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства під-час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТзОВ "Центус", ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ПП"Біко Агротрейд", ТзОВ "БК Євробуд". В ході проведення перевірки встановлено, що у контрагентів ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ПП "Біко Агротрейд", ТзОВ "БК Євробуд" відсутні відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов"язань згідно договорів. Висновки акту перевірки щодо здійснення контрагентами діяльності спрямованої на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України а також за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Просить у задоволенні позову відмовити.

На адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівський області та ТзОВ "РАС Логістик" , про закриття провадження в справі у звязку із досягненням податкового компромісу. На підтвердження досягнення примирення між сторонами позивачем подано копію рішення відповідача про погодження застосування податкового компромісу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав вказане клопотання, та представника відповідача, який також просив провадження в справі закрити та подав відповідне клопотання в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що клопотання сторін про закриття провадження в справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відносини виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ТзОВ "БК Євробуд" за період з серпень-жовтень 2011 року ПП "Біко Агротрейд" за лютий 2012 року та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ Підприємство надало суду: - договір №245 від 01.08.2011 р., предметом якого було надання послуг щодо отримання сертифікатів, ліцензій та інших дозволів, необхідних для здійснення зовнішньо - економічної діяльності; - договір №482 від 21.11.2011 р. предметом якого було надання послуг щодо отримання дозвольних документів в Державних установах; - договір №524 від 01.02.2012 р. предметом якого було надання послуг щодо отримання дозвільних документів в Державних установах.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача необхідність укладення цього договору викликана тим, що у штаті Товариства є лише митні брокери, та відсутні працівники, до посадових обов'язків яких входило б отримання відповідних дозвільних документів для здійснення брокерських послуг.

Окрім того зазначив, що послуги отримані від ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ТзОВ "БК Євробуд" та ПП "Біко Агротрейд" по отриманні дозвільних документів були використані в господарській діяльності Товариства : для виконання Договорів доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів, укладених з підприємствами - замовниками ЗАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч" (№16-02-2009/1/32), ТзОВ "НЕСТЛЕ України" (№16-02-2009/26) та ТзОВ "Агро ЛВ Лімітед" (Договір про надання брокерських послуг від 01.04.2011р.).

Факт виконання послуг по одержанні дозвільних документів та передачі їх Замовникам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складених позивачем та ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ТзОВ "БК Євробуд" та ПП "Біко Агротрейд", податковими накладними, в яких зазначено номенклатура наданих послуг тотожна тій, що зазначена в актах здачі-приймання, та актами приймання-здачі виконаних робіт, складених Товариством та ЗАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч", ТзОВ "НЕСТЛЕ України" та ТзОВ "Агро Л В Лімітед", в яких мається посилання на одержання відповідних дозвільних документів (гігієнічних висновків, сертифікатів відповідності) по факту надання брокерських послуг.

Як вбачається з акта перевірки, розрахунки за виконані роботи по вищезгаданому Договорі проводились сторонами у безготівковій формі. В підтвердження розрахунку за надані послуги Підприємством долучено до матеріалів справи виписки з банківських рахунків. З журналів-ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рах. №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 361 "Розрахунок з вітчизняними покупцями" вбачається, що послуги надані Товариству були проведені по бухгалтерському обліку.

Надаючи аналіз долученим до матеріалів справи оборотно-сальдовим відомостям по рахунку 361 по ЗАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч", ТзОВ "НЕСТЛЕ України" та ТзОВ "Агро Л В Лімітед" суд приходить до переконання, що враховуючи суму витрат понесених Товариством при отриманні дозвільних документів від ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ТзОВ "БК Євробуд" та ПП "Біко Агротрейд" та отриманих коштів від ЗАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч", ТзОВ "НЕСТЛЕ України" та ТзОВ "Агро Л В Лімітед" по наданих послугах, Підприємство отримало прибуток, податок з якого задекларувало у поданих суду деклараціях з ПДВ та податку на прибуток.

Даючи оцінку актам виконаних робіт суд вбачає, що суб'єкти ЗЕД, яким Товариство надавало брокерські послуги, на митну територію України ввозило в асортименті продукти харчування та товари широкого вжитку, для ввезення яких були необхідні сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи так і інші дозвільні документи, обов'язок по одержанні яких згідно договорів покладався на позивача, яке в свою чергу для їх отримання залучило ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ТзОВ "БК Євробуд" та ПП "Біко Агротрейд".

Окрім того, аналізуючи податкові декларації спірного періоду вбачається, що Товариство було діючим, належним чином проводило господарську діяльність та декларувало значні суми податку.

Послуги, які були предметом Договору, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. За наслідком виконання робіт Підприємство отримало податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти Товариства не були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Крім того, посилання відповідача на акти перевірок контрагентів суд не бере до уваги, так як чинним законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу про наявність порушень з боку першого.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновків податкового органу про безтоварність операцій з контрагентами ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ТзОВ "БК Євробуд" та ПП "Біко Агротрейд" з підстав порушення кримінальна справа по обвинуваченню ряду фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України то суд зазначає, що відповідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте відповідачем такі не надані.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання позивачем у ТзОВ "Інтеграл Ай Ті", ТзОВ "БК Євробуд" та ПП "Біко Агротрейд" вищевказаних послуг мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

За приписами п.11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

26.02.2015 року позивачем подано контролюючому органу заяву про намір досягнення податкового компромісу. 04 березня 2015 року позивачем сплачено визначену суму податкових зобовязань (копія платіжного доручення додається - №205, №206 від 04.03.2015 року).

Відповідно п.5 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Згідно ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 КАС України).Наслідки закриття провадження в справі сторонам роз'яснені та зрозумілі.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання сторін про закриття провадження в справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року визнати нечинною та закрити провадження в справі.

Керуючись ч. 3 ст. 106, ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РАС Логістик" та Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі № 813/6074/13-а - визнати нечинною та закрити провадження у справі в зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді Д.М. Старунський

В.Я. Качмар