Постанова

від 05.02.2007 по справі 12/851н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/851н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.02.07                                                                                 Справа № 12/851н-ад.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно плюс",м.Луганськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська

про скасування податкового повідомлення-рішення

В присутності представників сторін:

від позивача - Євценко Р.І., директор, протокол загал.зборів № 1/2006 від 13.07.06.;

від відповідача - Маштавова Є.С., гол.держ.подат.інсп., довіреність № 17561/10 від 12.12.06.,  Юрченко О.М., нач.юр.від., довіреність № 9308/10 від 12.06.06; Попова Л.М. - заст.нач. ДПІ, дов. № 17900/10 від 21.12.06; Гребенюк О.М. - гол.держ.подат.рев.-інсп., дов. № 18270/10 від 26.12.06.

Суть спору: заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська від 17.11.2006р. № 0000322340/0 від 17.11.2006р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерно плюс" –позивач у справі –зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 939039 грн. в тому числі по періодам

- листопад 2004р. –323719 грн.;

- грудень 2004р. –444390 грн.;

- квітень 2005р. –123235 грн.;

- травень 2005р. –47695 грн.

Підставою для винесення повідомлення-рішення стали результати зустрічних переві-

рок контрагентів позивача за ланцюгом постачання, якими не встановлено факт надмірної сплати податку.

          Судом  встановлено, що 08.11.2006р. ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська провело невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість поданих за листопад 2004 року, грудень 2004 року, квітень 2005 року, травень 2005 року позивачем до ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська.

          08.11.2006р. за результатами перевірки було складено Акт № 571/23-31595348, на підставі якого, 17.11.2006р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322340/0.  За ствердженням позивача Акт перевірки містить відомості, які не відповідають нормам діючого законодавства і як слідство податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

          В акті перевірки зазначено про порушення постачальниками позивача –ПП Дубовік В.В., ПП Кременчуцький О.М., ТОВ "Агробізнестрейд", ПП"Агромаркет", ДП "Луганська зернова компанія", ІН ПЕФ 030Н та ТОВ "Украгросвіт" –вимог Закону про ПДВ в частині несплати ними утриманого у продавця –ТОВ "Зерно Плюс" –податку на додану вартість до бюджету.

          На обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, керуючись нормою п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.07р. № 168/97 (далі –закон про ПДВ)  у редакції, що діяла в період до 25.03.05),ТОВ "Зерно плюс"  правомірно віднесло до податкового кредиту в перевіряємому періоді суми податку на додану вартість. Ані на той час, ані на теперішній час ТОВ „Зерно полюс" не мало та не має ні можливості, ні права для перевірки сплати податків своїми постачальниками, а тим більш постачальниками постачальників, про яке посадові особи ТОВ «Зерно плюс»навіть не чули до отримання результатів зустрічних перевірок. ТОВ «Зерно плюс»керуючись ст. 204 ЦК України, повинно було вважати, що постачальники вказані у Акті, а саме ПП Дубовік В.В., ПП Кременчуцькій О.М., ТОВ «Огороднє», ТОВ «Агробізнестрейд», ПП «Агромаркет», ДП «Луганська зернова компанія», ІН ПЕФ ОЗОН, ТОВ «Украгросвіт»діють правомірно, сплачують та розраховують податок на додану вартість відповідно до норм діючого законодавства.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська у Акті на думку позивача, правомірно згадало п.п. 7.2.1. п. 7.2. та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами і доповненнями, які діяли в період до 25.03.2005 р.), що для включення сум податку до складу податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операцй з придбання товарів та наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість. Таким чином, усі вимоги, які передбачені законодавством для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість ТОВ „Зерно плюс" виконало.

          Відповідач відзивом б/н від 18.01.2007р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що однією з обов"язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, в розумінні Закону про ПДВ, є сплата цих  сум до Державного бюджету України. Це випливає з самої суті поняття податку на додану вартість та його основної функції –формування доходів Державного бюджету України.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони по силаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні ви моги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом цього адміністративного спору є оскарження податкового повідомлення-рішення як акту індивідуальної дії, який породжує для позивача певні права та обов'яз ки в сфері публічно-правових відносин.

Підставою для визнання акту нечинним є невідповідність його вимогам чинного за конодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Виходячи з суб'єктного складу сторін (відповідач - суб'єкт владних повноважень) та характеру спірних правовідносин, які є публічно-правовими, провадження у даній спра ві здійснюється у відповідності з нормами КАС України,

Згідно п.З ст,2 зазначеного Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи при йняті вони:

        -на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за конами України;

        -обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийн яття  рішення;

       -з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливої дискримінації.

        Статтею 71 ч.2 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про про-типравність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він запере чує проти адміністративного позову.

Судом встановлено наступне.                       

Протягом 2005 року винесені на користь позивача судові рішення:

           - рішення Господарського суду Луганської області від 23.05.2005 року по справі № 10/108, яке було залишено без змін Постановою Луганського апеляційного господарського суду та Ухвалою Вищого Адміністративного Суду, яким встановлено стягнути з Державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ за листопад 2004 року, тобто підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період;

           -  постанова Вищого Адміністративного Суду України від 27.09.2006 року по справі № 11/120, яким Рішення Господарського суду Луганської області від 24.05.2005 р. залишено без змін, встановлено стягнути з Державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ за грудень 2004 року, тобто підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період;

           -  рішення Господарського суду Луганської області від 28.03.2005 року по справі № 9/430, яким встановлено стягнути з Державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ за квітень 2005 року, тобто підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період;

          -  рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2005 року по справі № 12/469, яким встановлено стягнути з Державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ за травень 2004 року, тобто підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період.

          У відповідності зі ст.ст. 124 і 129 Конституції України та ст. 11 Закону України "Про судоустрій". Судові рішення підлягають обов"язковому і безумовному виконанню на території України.

          Законом про ПДВ (у редакції, чинній у відповідних періодах) визначено, що датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на сплату товарів (робіт, послуг), або дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ).

Податковий кредит за конкретний податковий період складається із сукупності сум ПДВ, сплаченого платником податків - покупцем у ціні товару по конкретних господарських операціях, здійснюваних на підставі договорів. Відповідач в обґрунтування своїх доводів не вказав по яких конкретно господарських операціях (податкових накладних) зменшено податковий кредит, жоден господарський договір позивача ним не оскаржено у встановленому законодавством порядку.

Прямі норми Закону по ПДВ не потребують від платника податку-покупця підтвердження факту сплати у бюджет платником податків - постачальником, ПДВ отриманого ним у ціні товару, перевірки повноти і своєчасності сплати податку в бюджет законодавчо не відноситься до компетенції платника податків, а тому відсутність такого підтвердження у покупця не позбавляє його права включати відповідні суми ПДВ у податковий кредит. Відсутність такого підтвердження у платника податків - покупця за Законом не є підставою для зменшення йому податкового кредиту .

Позивач, формуючи податковий кредит по деклараціях за листопад-грудень 2004р. та квітень-травень 2005р. діяв у відповідності з нормами Закону про ПДВ, що вже встановлено судом під час розгляду справ № 10/108, № 11/120, №; 9/430 та №12/469.

Слід  також зауважити, що Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено,  що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджет не відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, визначено термін "Бюджетне відшкодуван ня" - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, Тобто, положення пункту 1.8 необхідно розглядати в контексті і в сукупності з нормами пункту 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.

За змістом Закону йдеться про надмірну сплату ПДВ у ціні товару, а не безпосе редньо до бюджету, оскільки у постачальника товару сума, що підлягає сплаті до бю джету також обраховується виходячи із розміру податкових зобов'язань і податкового кредиту. Сплачений покупцем в ціні придбання ПДВ не перераховується продавцем безпо середньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього.

Згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі  Вищого адміністративного суду України від 20.12.2006р. по справі № 10/108 за позовом ТОВ "Зерно плюс" до ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська та ВДК у Жовтневому районі про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2004р., - якщо контрагент не виконав свого зобов"язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі  документальні підтвердження  розміру свого податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного суд позовні вимоги задовольняє та скасовує спірне рішення.

Згідно ст.94 КАС України суд присуджує позивачеві з бюджету понесені ним судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 94,160,163,186,254 КАС України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська від 17.11.2006р. № 0000322340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерно плюс»91016, м. Луганськ, вул. Советська, 75/519, код ЄДРПОУ 31595348 судові витрати в сумі 3 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –12.02.2007р.

             Суддя                                                                                   О.С.Палей

                 Помічник судді                                                                 Є.С. Бубен