Постанова

від 04.03.2015 по справі 804/1752/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р. Справа № 804/1752/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Компанія ТОП» до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія ТОП» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 04.11.2014 року № 0000422210, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29014,46 грн., з яких за основним платежем 23211, 57 грн. та за штрафними санкціями 5802,89 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на яких грунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступні обставини.

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.05.2000р. було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства «Компанія ТОП» (ідентифікаційний номер юридичної особи 30961781), відомості про що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Ці дані підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 411138 та довідки з ЄДРПОУ серії АА № 900055 від 22.09.2013р.

Позивач перебуває на податковому обліку з 25.05.2000 р. за №5434. та 29.05.2000р. отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №4410840.

Таким чином, Приватне підприємство «Компанія ТОП» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 3 статті 345, пунктів 1, 2 статті 346 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VІ, Плану проведення у III кварталі 2014 року планових виїзних перевірок підприємств та згідно наказу ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2014 р. №465, посвідчення на право проведення перевірки від 04.09.2014 р. № 21, виданного ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, робочою групою в складі: головного державного ревізора-інспектора відділу проведення митного аудиту управління податкового та митного аудиту Мірошніченко О.С. проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ПП «КОМПАНІЯ ТОП» (код ЄДРПОУ 30961781) вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами якої складений акт від 21.10.2014 р за № 08/14/30961781 (далі - Акт перевірки) та встановлено порушення, а саме: ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495 - VI, в результаті чого занижено суму митної вартості товарів, як бази оподаткування податком на додану вартість, згідно наведених декларацій у таблиці № 1; ч. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезені, згідно наведених декларацій у таблиці № 1.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року за № 0000422210 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29014,46 грн., з яких за основним платежем 23211, 57 грн. та за штрафними санкціями 5802,89 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням позивачем було подано до Державної фіскальної служби України від 14.11.2014р. Однак, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 18.12.2014р. № 8941/6/99-99-10-01-06-15 податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року за № 0000422210 - залишено без змін, а скаргу ПП «Компанія ТОП» - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним взаємовідносинам, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем щодо податку на додану вартість зроблено висновок про порушення позивачем ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, ч. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення митної вартості товарів, що призвело до заниження податку на додану вартість у серпні при митному оформленні товарів згідно відповідних ВМД.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що рахунки й акти наданих транспортних послуг, а також документи бухгалтерського обліку не містять інформації про розподілення транспортних витрат до митної території України (до кордону України) та від кордону України до м. Дніпропетровська (пункту призначення), а отже не можливо виділити суму транспортних витрат, пов'язаних із транспортуванням товару до митної території України, що на думку відповідача означає необхідність включення до митної вартості товару всю суму транспортних витрат, включаючи транспортування по митній території України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Згідно пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначені митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, відповідно до митного законодавства ПДВ при імпорті товару розраховується, виходячи з митної вартості цього товару. Така митна вартість включає в себе, окрім самої вартості цього товару, ще й витрати, пов'язані з його транспортуванням до митної території України. Такі розрахунки щодо витрат на транспортування надаються митному органу, який проводить митне оформлення товару. Показники щодо митної вартості, а також щодо ПДВ, що підлягає сплаті при імпорті відображається у митних вантажних деклараціях, правильність яких перевіряється митним інспектором.

В даному випадку товар, що імпортувався скаржником доставлявся автомобільним транспортом з території Росії до митного кордону України та до пункту розвантаження цього товару на території України на підставі договорів з транспортними компаніями. З таким перевізником підписувався щодо кожної поставки товару один акт щодо надання послуг з перевезення, в якому зазначалась загальна вартість таких послуг з моменту завантаження на території Росії та до моменту доставки до пункту розвантаження на території України. Перевізником замовнику та митному брокеру надавались розрахунки витрат, пов'язаних з перевезенням товару з точки завантаження у Росії до митного кордону України. Саме такі витрати, які пов'язані з транспортуванням товару до митного кордону України, і включені до митної вартості цього товару, яка відображена у вантажно-митній декларації та з якої було розраховано розмір ПДВ, який сплачений позивачем при митному оформлені цього товару.

В той же час, під час перевірки, податковим органом не враховано зазначені вище вимоги законодавства, а в основу свого рішення покладено хибний висновок про те, що у митну вартість товару включаються всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару аж до пункту розвантаження на митній території України. Тобто податковий орган до митної вартості товару включив ще й витрати, пов'язані з транспортуванням товару по митній території України.

Отже, податковий орган додав до митної вартості товару всю суму вартості послуг, яка вказана в актах наданих послуг, які включають в себе весь шлях транспортування товарів, в тому числі й по митній території України, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд не погоджується з думкою відповідача, що документи бухгалтерського обліку не містять такий розрахунок транспортних витрат до кордону України, адже такі довідки перевізника про такий розрахунок надавалися митним брокером до митниці при митному оформленні товару (що також зазначається в акті перевірки), та такі довідки перевізника слугують для позивача документами податкового обліку для розрахунку ПДВ. На рахунках бухгалтерського обліку такі довідки не значаться у зв'язку з тим, що в цілях бух. обліку останні не мають облікового значення, оскільки у собівартість імпортованого товару включається не частина транспортних витрат (до кордону України), а вся сума таких витрат, що в даному випадку відрізняє податковий облік від бухгалтерського.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В розрізі вказаних норм суд встановив, що спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, а тому суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та додатково визнає протиправним податкове повідомлення - рішення від 04.11.2014 року № 0000422210.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Компанія ТОП» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 04.11.2014 року № 0000422210, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29014,46 грн., з яких за основним платежем 23211,57 грн. та за штрафними санкціями 5802,89 грн.

Присудити Приватному підприємству «Компанія ТОП» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 05.03.2015 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 05.03.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита