Ухвала

від 14.07.2015 по справі 804/1752/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 рокусправа № 804/1752/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 р. по справі за позовом приватного підприємства "Компанія ТОП" до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 04.11.2014 року №0000422210, яким ПП "Компанія ТОП" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 014,46 грн., з яких за основним платежем 23 211,57 грн. та за штрафними санкціями 5 802,89 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 04.11.2014 року №0000422210, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29014,46 грн., з яких за основним платежем 23211,57 грн. та за штрафними санкціями 5802,89 грн.

Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що приватне підприємство "Компанія ТОП" 25.05.2000 року зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку з 25.05.2000 року.

У період з 17.09.2014 року по 07.10.2014 року відповідно до пункту 3 статті 345, пунктів 1, 2 статті 346 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VІ, Плану проведення у III кварталі 2014 року планових виїзних перевірок підприємств та згідно наказу ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2014 р. №465, посвідчення на право проведення перевірки від 04.09.2014 р. №21, виданого ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, робочою групою в складі: головного державного ревізора-інспектора відділу проведення

митного аудиту управління податкового та митного аудиту ОСОБА_1 було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ПП "Компанія ТОП" (код ЄДРПОУ 30961781) вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №08/14/30961781 від 21.10.2014.

Перевіркою встановлено порушення ПП "Компанія ТОП" законодавства України, а саме: ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495 - VI, в результаті чого занижено суму митної вартості товарів, як бази оподаткування податком на додану вартість, згідно наведених декларацій у таблиці № 1; ч. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезені.

На підставі акту №08/14/30961781 від 21.10.2014, ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0000422210, яким ПП "Компанія ТОП" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 014,46 грн., з яких за основним платежем 23 211,57 грн. та за штрафними санкціями 5 802,89 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 18.12.2014р. № 8941/6/99-99-10-01-06-15 податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року за № 0000422210 - залишено без змін, а скаргу ПП «Компанія ТОП» - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно акту перевірки №08/14/30961781 від 21.10.2014 податковим органом було виявлено, що за МД в документах бухгалтерського обліку відсутня інформація щодо розподілення сум транспортних витрат від продавця до кордону України і від кордону України до м. Дніпропетровськ. При дослідженні рахунків та актів виконаних робіт було встановлено, що в ряді випадків, зазначені документи не містять розподіл витрат на перевезення до кордону України та після ввезення товарів на територію України.

При цьому, матеріали справи свідчать, що з огляду на визначення у наданих митному органу документах вартості транспортних витрат у повному обсязі, позивачем митному органу були надані документи, які підтверджують вартість перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, зокрема були надані довідки про транспорті витрати, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт надання позивачем митному органу зазначених вище документів на підтвердження вартості перевезення товару не заперечується та не спростовується відповідачем. Водночас в акті перевірки відсутні будь-які посилання відповідача на надання позивачем зазначених документів та відповідно не зазначено жодних підстав їх неприйняття.

З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначені митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів тощо.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одну одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Таким чином, всі документи, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, інформація в яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Законодавцем не передбачено вимог, за якими факт здійснення господарських операцій з перевезення вантажу, в т.ч. міжнародного перевезення, фіксується актом виконаних робіт, і що такий акт, а також платіжні доручення, є єдиними первинними документами обліку таких господарських операцій. Чинними нормами митного законодавства, в тому числі, Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", також не передбачено, що акт виконаних робіт, в якому здійснено розподіл витрат на транспортування до ввезення товару на митну територію України і після ввезення, є основним документом, на підставі якого визначаються витрати на транспортування та є підставою для обчислення таких витрат, в т.ч. витрат на транспортування після ввезення. Крім того, наведений в Наказі перелік документів є примірним, а сам Наказ носить рекомендаційний характер.

При цьому суд зауважує, що у випадку визначення митної вартості згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58, п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України перевізник зобов'язаний пред'явити митному органу документ, який підтверджує виокремлення із загальної ціни товару витрати на транспортування такого товару до і після ввезення на митну територію України.

Водночас акт виконаних робіт (наданих послуг), який фіксує факт здійснення господарської операції з перевезення вантажів, складається між сторонами договору за результатами господарської операції (виконання робіт, надання послуг) та прийняття таких робіт (послуг) замовником.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що сам акт виконаних робіт (наданих послуг) не є тим єдиним первинним документом, який підтверджує виокремлення із загальної ціни товару витрати на транспортування такого товару після ввезення на митну територію України.

Як вбачається зі змісту довідок, наданих перевізником товару - контрагентом позивача, такі довідки містять інформацію щодо адресата довідки (відповідний митний орган), вартості перевезення до місця ввезення на митну територію України, маршруту перевезення, транспортного засобу, який виконує перевезення, дати складання довідки, підпису особи, яка має право на вчинення юридичної дії від імені підприємства-автоперевізника, та печатки такого підприємства.

Крім того, у довідках ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України виділена, що дозволяє обчислити вартість перевезення товару від пункту навантаження, що знаходиться за межами території України, до митного кордону України та після цього.

Таким чином, довідки про транспортні витрати відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними бухгалтерськими документами, які дають можливість ідентифікувати та виокремити витрати на транспортування товару як до митного кордону України, так і до пункту призначення, розташованого на території України.

Отже, надаючи оцінку правомірності визначення позивачем митної вартості товару згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58, п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України, податковий орган повинен був врахувати відомості, зазначені у довідках перевізника про транспортні витрати, чого однак не зробив.

Більше того пунктом 2.7 розділу ІІ "Правила заповнення ДМВ. Правила заповнення граф ДМВ посадовою особою митного органу" Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" передбачено, що якщо в митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".

У ході розгляду справи встановлено, що під час митного оформлення імпортованого позивачем товару в митного органу не було зауважень щодо правильності визначення митної вартості оцінюваного товару, а вищезазначені первинні бухгалтерські документи, в тому числі довідки про транспортні витрати, бралися до уваги без будь-яких застережень.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приватне підприємство "Компанія ТОП" правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства не включало до митної вартості оцінюваних товарів витрати на їх транспортування після ввезення на митну територію України, оскільки такі витрати документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим