Постанова

від 28.04.2015 по справі 808/2847/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 808/2847/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Муха Я.М.

за участю:

представника відповідача Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Троянівський елеватор»

до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

28.04.2014 Публічне акціонерне товариство «Троянівський елеватор» звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2013 № 0004401503.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що у відповідності з вимогами Податкового кодексу України сформувало у квітні 2012 року податковий кредит у сумі 114758,26 грн. у зв'язку з придбанням послуг з поліпшення основних фондів на підставі належним чином складених податкових накладних постачальника ПАТ «Розівський елеватор». Крім того, акт перевірки не містить доказів відсутності зв'язку з господарською діяльністю ПАТ «Розівський елеватор» операцій з придбання послуг з поліпшення основних фондів, які перебувають на балансі підприємства та використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Факт придбання послуг підтверджено належними чином оформленим Актом приймання-передачі поліпшень основних засобів і податковими накладеними. Вважають, що невизнання за результатами перевірки права на податковий кредит у сумі 72790 грн. і визнання права на податковий кредит у сумі 41968,26 грн. по одній операції є недопустимим. Щодо наведеного в акті перевірки обґрунтування факту завищення позивачем суми дозволеного податкового кредиту у січні 2013 року на 464217 грн. зазначають, що для виникнення у позивача обов'язку відкоригувати (зменшити) у січні 2013 року на 464217 грн., сформований у грудні 2009 року, податковий кредит, не відбулась жодна із передбачених у п. 192.1 ст. 192 ПК України. У січні 2013 року повернення від ТОВ «Оптімус» передплати у сумі 2785300 грн. не відбулось, а відтак підстави для коригування податкового кредиту у січні 2013 року відсутні. Просять позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності визначення об'єкта оподаткування по ПДВ ПАТ «Троянівський елеватор» за період 01.02.2011 по 31.08.2013 відповідачем було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності визначення об'єкта оподаткування по ПДВ ПАТ «Троянівський елеватор» за період 01.02.2011 по 31.08.2013 № 19/15-03/00954194(далі - Акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року № 0004401503 про сплату 537007 грн. податку на додану вартість та 134252 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд вважає оскаржуване позивачем повідомлення-рішення відповідача від 18 грудня 2013 року № 0004401503 безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Щодо висновку податкового органу відносно завищення податкового кредиту на 72790 грн. у зв'язку з відсутністю у ПАТ «Троянівський елеватор» підтвердження фактичного здійснення ремонтних послуг, чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 20.10.2008 між ВАТ «Троянівський елеватор» та ВАТ «Розівський елеватор» було укладено договір № 1 оренди нерухомого майна, за яким ВАТ «Троянівський елеватор» передає, а ВАТ «Розівський елеватор» приймає у строкове платне користування нерухоме майно відповідно до переліку нерухомого майна, що є невід'ємною частиною даного договору. 20.10.2008 складено Акт приймання-передачі нерухомого майна.

Також 20.10.2008 між ВАТ «Троянівський елеватор» та ВАТ «Розівський елеватор» було укладено договір № 2 оренди майна, за яким ВАТ «Троянівський елеватор» передає, а ВАТ «Розівський елеватор» приймає у строкове платне користування майно відповідно до переліку майна, що є невідємною частиною даного договору. 20.10.2008 складено Акт приймання-передачі майна.

Пунктом 3.5 договорів визначено, що у разі проведення з дозволу Орендодавця поліпшення орендованого майна, Орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати.

До матеріалів справи додані наступні документи:, договори, додатки до договорів,, додаткові угоди до договорів, акти приймання-передачі нерухомого та рухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендарем було здійснено поліпшення прийнятого в оренду майна за згодою Орендодавця, у вигляді ремонтів. На підтвердження поліпшення основних фондів позивачем до суду надано Акт приймання-передачі поліпшень основних засобів від 31.05.2011, перелік матеріалів та послуг, які були списані на поліпшення основних засобів, виписані податкові накладні № 26 та № 27 від 31.05.2011.

Відповідно до п.3 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996 "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Положення ст. 44.1. Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, не встановлює вимог до форми та виду документів, які підтверджують понесення підприємством витрат при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ) або не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПКУ. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви із скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПКУ. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпцію правомірності рішень платника податку.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначено, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Але, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів документів, що передбачені чинним законодавством України.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтер облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає, що надані позивачем суду документи підтверджують реальність поліпшення прийнятого в оренду майна, а формування орендодавцем податкового кредиту по такій операції є цілком правомірним та обґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про завищення податкового кредиту на 464217 грн. внаслідок не проведення ПАТ «Троянівський елеватор» коригування (зменшення) податкового кредиту за січень 2013 року на 464217 грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п. 192.1 ст. 192, п.п. 196.1.5 ст. 196, п. 198.1-198.3 ст. 198 ПК України, слід зазначити наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 2009 року між ТОВ «Оптімус» (продавець) та ВАТ «Троянівський елеватор» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10.28-12/09, на виконання умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця соняшник. Відповідно до договору строк передачі товару до 31.12.2010.

29.12.2010 було укладено додаткову угоду до договору, якою строк передачі товару продовжено до 28.02.2011. 29.12.2011 між продавцем та покупцем було укладено ще одну додаткову угоду до договору, відповідно до якої строк передачі товару продовжено до 31.12.2014.

Податковий кредит було сформовано ПАТ «Троянівський елеватор» на підставі податкової накладної № 2675 від 28.12.2009, що представником відповідача не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, письмових заперечень та акту перевірки згідно з даними бухгалтерського обліку ПАТ «Троянівський елеватор» станом на 01.02.2011 по рахунку № 371 «Розрахунки по виданим авансам» облікувалась дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Оптімус» у розмірі 6630308,12 грн. У березні 2011 року здійснено повернення передоплати ТОВ «Оптімус» на користь ПАТ «Троянівський елеватор» по договору купівлі-продажу у сумі 1980000 грн. та відкориговано податковий кредит у декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 330000 грн. Крім того, по зазначеному договору здійснено повернення передоплати ТОВ «Оптімус» на користь ПАТ «Троянівський елеватор» у травні 2010 року у сумі 1181700 грн. Залишок передоплати на користь ТОВ «Оптімус» по договору купівлі-продажу від 28.12.2009 становить 2785300 грн., оскільки ТОВ «Оптімус» було повернуто частину попередньої оплати отриманої від ПАТ «Троянівський елеватор», що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Так, відповідач зазначає, що 20.12.2012 термін позовної давності за зобов'язаннями за договором від 29.12.2009 сплив, а відтак, вказані суми є безнадійною заборгованістю. Крім того, з моменту перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ «Оптімус» минув термін позовної давності, товар в рахунок перерахованих коштів не отримано, перераховані грошові кошти в сумі 2785300 грн. відповідають визначенню фінансової допомоги, а підприємство не здійснило коригування (зменшення) податкового кредиту.

Згідно із пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Відповідно до пункту 192.3 статті 192 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувала відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пункт 43.3. статті 43 ПК України визначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і за змістом статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить 3 роки, яка застосовується, якщо положеннями цього Кодексу та іншими нормами законодавства для окремих видів вимог не передбачені інші терміни давності.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності, відповідно до вимог частини 1 статті 264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а за змістом частини 3 вказаної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на наведені положення законодавства, суд погоджується з твердженням позивача, що строк позовної давності не сплив, у зв'язку із укладенням додаткових угод, якими продовжено строк передачі товару, а як вказувалось вище за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п. 5 ст. 261 ЦКУ).

Крім того, повернення передоплати від ТОВ «Оптімус» у сумі 2785300 грн. не відбулось, а тому суд приходить до висновку, що підстави для коригування податкового кредиту відсутні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Бердянською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Запорізької області, № 0004401503 від 18.12.2013.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Троянівський елеватор» (ЄДРПОУ 00954194) суму судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака