Постанова

від 28.04.2015 по справі 821/4927/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4927/14 18 год. 03 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Хільчука М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Херсонській області (далі - відповідач, Держземагентство), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить -

- визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 р.;

- зобов'язати ГУ Держземагентства у Херсонській області розглянути клопотання від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України;

- скасувати накази ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, якими було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12;

- скасувати п. 2 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність", в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_4 (кадастровий номер - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (кадастровий номер - НОМЕР_3), ОСОБА_6 (кадастровий номер - НОМЕР_4), ОСОБА_7 (кадастровий номер - НОМЕР_5), ОСОБА_8 (кадастровий номер - НОМЕР_6), ОСОБА_9 (кадастровий номер - НОМЕР_7), ОСОБА_10 (кадастровий номер - НОМЕР_8), ОСОБА_13 (кадастровий номер - НОМЕР_9), ОСОБА_11 (кадастровий номер - НОМЕР_10), ОСОБА_12 (кадастровий номер - НОМЕР_11), ОСОБА_14 (кадастровий номер - НОМЕР_12) та ОСОБА_15 (кадастровий номер - НОМЕР_13).

- скасувати п. 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність", в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів громадянам: ОСОБА_4 (кадастровий номер - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (кадастровий номер - НОМЕР_3), ОСОБА_6 (кадастровий номер - НОМЕР_4), ОСОБА_7 (кадастровий номер - НОМЕР_5), ОСОБА_8 (кадастровий номер - НОМЕР_6), ОСОБА_9 (кадастровий номер - НОМЕР_7), ОСОБА_10 (кадастровий номер - НОМЕР_8), ОСОБА_13 (кадастровий номер - НОМЕР_9), ОСОБА_11 (кадастровий номер - НОМЕР_10), ОСОБА_12 (кадастровий номер - НОМЕР_11), ОСОБА_14 (кадастровий номер - НОМЕР_12) та ОСОБА_15 (кадастровий номер - НОМЕР_13).

- зобов'язати ГУ Держземагентства у Херсонській області виключити інформацію з Державного земельного кадастру, яка внесена на підставі прийняття наказу №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність" про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам: ОСОБА_4 (кадастровий номер - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (кадастровий номер - НОМЕР_3), ОСОБА_6 (кадастровий номер - НОМЕР_4), ОСОБА_7 (кадастровий номер - НОМЕР_5), ОСОБА_8 (кадастровий номер - НОМЕР_6), ОСОБА_9 (кадастровий номер - НОМЕР_7), ОСОБА_10 (кадастровий номер - НОМЕР_8), ОСОБА_13 (кадастровий номер - НОМЕР_9), ОСОБА_11 (кадастровий номер - НОМЕР_10), ОСОБА_12 (кадастровий номер - НОМЕР_11), ОСОБА_14 (кадастровий номер - НОМЕР_12) та ОСОБА_15 (кадастровий номер - НОМЕР_13).

Вказані вимоги позивач обґрунтовує протиправною відмовою ГУ Держземагентства у Херсонській області у надані ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства згідно наданого ОСОБА_1 графічного матеріалу бажаного місця розташування земельної ділянки разом з колективним клопотанням, оскільки вважає, що підставою такої відмови є неправдива інформація стосовно надання іншим громадянам дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Крім того, за змістом клопотання від 21.01.2015 р. позивач вказує на підписання не уповноваженою посадовою особою ГУ Держземагентства у Херсонській області оскаржуваної відмови, викладеної у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 р. Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.2015 р. позивач вважає, що прийняті відповідачем накази №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 р. та № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 р. про надання дозволу на розробку проектів землеустрою іншим громадянам та наказ №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. про надання громадянам земельних ділянок у власність не можуть вважатись правомірними, оскільки порушують конституційний принцип рівності громадян у правах на отримання у власність земельних ділянок, який полягає у тому, що позивач звернувся до відповідача раніше, ніж громадяни, зазначені в оскаржуваних наказах ГУ Держземагентства у Херсонській області.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення від 09.02.2015 р., від 06.03.2015 р. та від 25.03.2015 р., якими просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням їх збільшення, оскільки вважає, що інформація відділу Держземагентства у Цюрупинському районі Херсонської області від 11.06.2014 року №1136/01-09 про те, що на земельні ділянки, позначені ОСОБА_1 на викопіюванні єдиним масивом, вже надавались іншим громадянам графічні матеріали та формуляри, а також прийняття ГУ Держземагентства у Херсонській області наказів від 19.11.2013 року №ХС/6525080500:03:001/00000494, від 19.11.2013 року №ХС/6525080500:03:001/00000495, від 08.01.2014 року №ХС/6525080500:03:001/00001063 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншим громадянам є законною підставою для відмови позивачу щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства. При цьому, відповідач вказує, що до вказаного клопотання позивач надав графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтованою площею 24,00 га, проте не визначив в його межах бажане місце розташування земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га. Щодо позовних вимог позивача про скасування окремих пунктів наказів відповідача №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 р. та №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою та наказу №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність, то відповідач вважає їх безпідставними, оскільки вказані у вищезазначених наказах громадяни, чітко визначили на доданих до заяв графічних матеріалах бажані місця розташування земельних ділянок площею 2,0 га та отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою відповідно до порядку встановленого статтею 118 Земельного кодексу України, а тому зазначені громадяни повністю дотримались вимог чинного земельного законодавства щодо реалізації свого права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.05.2014 р. ГУ Держземагенства у Херсонській області отримало від ОСОБА_1 клопотання від 01.05.2014 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га, із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання додано графічний матеріал бажаного місяця розташування земельної ділянки (фрагмент кадастрової карти) з визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки за межами с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, орієнтованою площею 24,0 га, копія якого наявна в матеріалах справи.

19.06.2014 р. ГУ Держземагенства у Херсонській області листом за №19-21-0.102-1374/15-14-СГ відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки, оскільки на зазначену на викопіюванні земельну ділянку раніше вже були видані іншим громадянам накази про дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Не погоджуючись з вказаною відмовою ГУ Держземагенства у Херсонській області, викладеною у листі від 19.06.2014 р. за №19-21-0.102-1374/15-14-СГ, позивачем визначено порушення його права на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим він звернувся до адміністративного суду.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 р., то суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III (далі - ЗК України) визначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, зокрема -

- громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону ( ч. 1 ст. 116 ЗК України);

- безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України, зокрема -

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (абз. 1 ч. 6 ст.118 ЗК України);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз. 1 ч.7 ст. 118 ЗК України).

Аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд вказує, що надання відповідного дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у порядку безкоштовної приватизації.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст.118 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді ГУ Держземагентства у Херсонській області клопотання позивача від 01.05.2014 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га, із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства та доданого до нього викопіювання земельної ділянки щодо бажаного місця розташування орієнтованою площею 24,0 га, виявлено, що відносно земельної ділянки орієнтованою площею 24,0 га вже були видані іншим громадянам накази про дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, що стало підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З наданого позивачем на вимогу суду графічного матеріалу доданого до клопотання від 01.05.2014 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га, судом встановлено, що ОСОБА_1 надано графічний матеріал бажаного місяця розташування земельної ділянки за межами с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, орієнтованою площею 24,00 га без визначення на ньому бажаного місяця розташування земельної ділянки площею 2,0 га.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила надання відповідачу разом з заявою графічного матеріалу без визначення в єдиному масиві площею 24,0 га бажаної земельної ділянки площею 2,0 га.

При цьому, судом встановлено, що надання позивачем в такому вигляді графічного матеріалу бажаного місяця розташування земельної ділянки обумовлено, на його думку, одночасним зверненням колективу громадян у кількості 12 осіб, серед яких є позивач, до ГУ Держземагентства у Херсонській області з клопотанням від 01.05.2014 р. про надання дозволу на розробку проектів землеустрою по відведенню безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства єдиним масивом позначеним на графічних матеріалах орієнтованою площею 24,00 га відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст.10 Закону України "Про особисте селянське господарство".

Суд зазначає, що правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства визначено Законом України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. № 742-IV ( далі - Закон України №742-IV), зокрема -

- особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (ст.1 Закону України №742-IV).

- дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ( ст.3 Закону України № 742-IV);

- особисті селянські господарства підлягають обліку. Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики ( ст. 4 Закону України № 742-IV);

- для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом ( ч. 1 ст. 5 Закону України № 742-IV);

- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють особистим селянським господарствам, у т.ч. щодо виділення земельних ділянок єдиним масивом ( п. 3, ч. 4 ст. 10 Закону України № 742-IV).

З огляду на викладені норми Закону України №742-IV суд вказує, що виділення земельних ділянок єдиним масивом здійснюється відносно особистих селянських господарств, які обліковуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки та фізичним особам, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Отже, суд приходить до висновку, що надання позивачем до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га з урахуванням наданого ним графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки в межах єдиного масиву орієнтованою площею 24,00 га не узгоджується з вищевказаними нормами діючого законодавства, оскільки громадяни за колективним клопотанням лише бажають отримати у власність земельні ділянки єдиним масивом та відсутні докази обліку таких особистих селянських господарств.

При цьому, суд вказує, що діючим законодавством України не визначено, як саме поняття графічних матеріалів, так і вимоги щодо їх оформлення.

Водночас Земельним Кодексом України встановлено значення терміну "земельна ділянка" та вказано, що це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Також, у Законі України "Про землеустрій" зазначено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. План земельної ділянки - це графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Отже, суд вважає, що графічний матеріал, який додається до клопотання про одержання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, - це документація, яка характеризує місце розташування бажаної земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, її орієнтовний розмір, межі, та його виготовлення повинно здійснюватись з урахуванням вимог Законом України "Про землеустрій".

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Отже, суд вважає, що викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, особа повинна вказати саме бажану земельну ділянку з урахуванням розмірів, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 5 Закону України №742-IV.

При цьому, суд вказує, що відсутність на наданому позивачем до клопотання графічному матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га в межах єдиного масиву площею 24,0 га повинно було розгладитись ГУ Держземагентства у Херсонській області при отриманні вказаних документів від ОСОБА_1 з наданням йому можливість усунути вказаний недолік, а не під час розгляду даної справи щодо правомірності оскаржуваної відмови, яка прийнята з інших підстав.

Як зазначалось вище, ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, суд вказує, що у разі реалізації ГУ Держземагентства у Херсонській області передбаченого законом права відмовляти в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач повинен діяти з дотриманням законодавчих норм, а саме, мотивувати таку дію підставами, які визначені законом.

Натомість внаслідок дослідження судом наявних у справі документів суд відмічає, що ГУ Держземагентства у Херсонській області, як суб'єкт владних повноважень, упродовж розгляду даної справи не надало до суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та рішень, і ним не було повністю спростовано доводів позивача.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що лист-відмова ГУ Держземагентства у Херсонській області №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 р. у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства не містить будь-яких посилань на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, що є порушенням вимог ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України та ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим такі дії є протиправними, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позиції позивача, викладеної у клопотанні від 21.01.2015 р., про необхідність з'ясування судом повноваження посадових осіб, що мають право підпису від імені ГУ Держземагентства у Херсонській області при надані відповідей та прийняття наказів організаційно-розпорядчого характеру, то суд вказує про наступне.

Як вбачається зі змісту клопотання про витребування доказів від 21.01.2015 р., позивач вказує, що відповідно до отриманої 19.01.2015 р. інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців, керівником ГУ Держземагентства у Херсонській області з 03.07.2013 року є ОСОБА_16, якого було звільнено із займаної посади у квітні 2014 року і не призначений перший заступник керівника.

На виконання ухвали суду від 27.01.2015 р. про витребування у ГУ Держземагентства у Херсонській області документального підтвердження повноважень заступника начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області ОСОБА_17, у т.ч. щодо права підпису, відповідачем надано до суду копії наказу Держземагенства України №1508-кт/а від 31.07.2013 р. "Про призначення ОСОБА_17.", наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області № 61-к від 01.08.2013 р. "Про оголошення наказу Держземагенства України щодо призначення ОСОБА_17.", наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №119 від 13.05.2013 р. "Про розподіл функціональних обов'язків між начальником Головного управління Держземагентства у Херсонській області та його заступником", Розподіл функціональних обов'язків між начальником та заступником начальника Головного управління Держземагентства у Херсонській області, затверджений наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області №119 від 13.05.2013 р. та погоджений головою Держземагенством України, Порядок взаємозаміщення начальника та заступника начальника Головного управління Держземагентства у Херсонській області у разі їх відсутності, затверджений наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області №119 від 13.05.2013 р.

Дослідивши зміст вказаних документів, судом встановлено, що Порядком взаємозаміщення начальника та заступника начальника Головного управління Держземагентства у Херсонській області у разі їх відсутності, затвердженого наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області №119 від 13.05.2013 р., визначено, що у разі відсутності начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області ОСОБА_16 його заміщує заступник начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області ОСОБА_17, а тому з урахуванням вищевказаних доводів позивача суд вважає, що оскаржувана відмова від імені ГУ Держземагентства у Херсонській області підписана уповноваженою особою, а саме заступником начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області ОСОБА_17

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ Держземагентства у Херсонській області розглянути клопотання від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, суд вказує про наступне.

Враховуючи висновок суду щодо неправомірної відмови ГУ Держземагентства у Херсонській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою та з метою повного та належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ГУ Держземагенства у Херсонській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства.

Зазначене узгоджується з положеннями пункту 2 частини другої ст. 162 КАС України, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Крім того, суд вказує, що предметом спору у даній справі є скасування наказів ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, пункту 2 та 3 наказу № 21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року "Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою" відповідно до статей 15-1, 22, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про особисте селянське господарство", Положення про Головне управління Держземагентства у Херсонській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 14.06.2013 №268, надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища, графа 12 за формою 6-зем) за межами населених пунктів на території Великокопанівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства наступним громадянам: ОСОБА_10 - орієнтовною площею 2,0000 га; ОСОБА_7 - орієнтовною площею 2,0000 га; ОСОБА_6 - орієнтовною площею 2,0000 га; ОСОБА_11 - орієнтовною площею 2,0000 га; ОСОБА_12 - орієнтовною, площею 2,0000 га., який є предметом оскарження у даній справі.

Наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року "Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою" відповідно до статей 15-1, 22, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про особисте селянське господарство", Положення про Головне управління Держземагентства у Херсонській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 14.06.2013 №268, надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища, графа 12 за формою 6-зем) за межами населених пунктів на території Великокопанівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства наступним громадянам: ОСОБА_8 - орієнтовною площею 2,0000 га; ОСОБА_9 - орієнтовною площею 2,0000 га., який є предметом оскарження у даній справі.

Наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області від 31.12.2014 р. № 21-2176/18-14-СГ " Про затвердження проектів землеустрою та надання громадинам земельних ділянок у власність" відповідно до статей 15-1, 22, 33, 35, 79-1, 81, 116, 1 18, 121, 122, 125, 126, 141, 142, 186-1 Земельного кодексу України, статей 25, 50 Закону України "Про землеустрій", Законів України "Про особисте селянське господарство", "Про охорону земель", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Положення про Головне управління Держземагентства у Херсонській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 14.06.2013 №268, прийнято рішення, зокрема пунктом 2 та 3 якого, вирішено -

- затвердити проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва та особистого селянського господарства громадянам, зазначеним в додатках до цього наказу;

- надати громадянам, вказаним в додатках до цього наказу (всього 96 чоловік), у власність відповідні земельні ділянки - для ведення садівництва (згідно додатку 1) та особистого селянського господарства (згідно додатку 2) із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Херсонської області.

Відповідно до наявного у справі витягу продовження додатку №2 до наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 31.12.2014 р. №21-2176/18-14-СГ вбачається перелік громадян, яким надано у власність відповідні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а саме ОСОБА_4 під НОМЕР_14, ОСОБА_5 під НОМЕР_15, ОСОБА_10 під НОМЕР_16, ОСОБА_7 під НОМЕР_17, ОСОБА_6 під НОМЕР_18, ОСОБА_13 під НОМЕР_19, ОСОБА_11 під НОМЕР_20, ОСОБА_12 під НОМЕР_21, ОСОБА_8 під НОМЕР_22, ОСОБА_9 під НОМЕР_23.

Як вбачається зі змісту заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.2015 р. позивач в обґрунтування вказаних позовних вимог зазначає, що вищевказані накази ГУ Держземагентства у Херсонській області в частині їх оскарження є протиправними, оскільки оскаржувана відмова позивачу у надані дозволу на розробку землеустрою була надана 19.06.2015 р., проте накази ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ та №21-768/18-14-СГ про надання іншим громадянам (ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9.) дозволу на розробку землеустрою, прийняті 20.06.2014 р. та 07.07.2014 р., тобто після розгляду клопотання позивача по суті, чим порушено рівність у громадянських правах та надано привілеї іншим громадянам у реалізації права на землю. Крім того, позивач вважає, що з аналогічних підстав є протиправними пункти 2 та 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.14 р. щодо передачі у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. При цьому, позивач додатково зазначає, що відповідач не надав інформацію щодо підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому просив суд витребувати від ГУ Держземагентства у Херсонській області вказану інформацію. Крім того, позивач зазначає, що наданні до Відповідача громадянами ОСОБА_15 та ОСОБА_14 з клопотаннями графічні матеріали не співпадають із відведеною у власність земельною ділянкою, що також свідчить про протиправні дії відповідача, які обмежили права позивача на реалізацію права на землю.

Вирішуючи обґрунтованість даних вимог позивача, суд встановив наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, суд відмічає, що право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у особи лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Отже, в деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Судом встановлено, що позивач оспорює накази ГУ Держземагентства у Херсонській області, які є правовими актами індивідуальної дії, а тому такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів, яким його адресовано.

Таким чином, суд вважає, що відсутність у будь-кого (крім громадян зазначених у вказаних наказах), прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними наказами не породжує для позивача ОСОБА_1 права на захист, тобто права на звернення із цими вимогами. Отже, посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначені накази не стосуються його безпосередньо.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем принципу рівності громадян перед законом, який полягає у тому, що позивач звернувся до ГУ Держземагентства у Херсонській області раніше, ніж громадяни, яким згідно оскаржуваних наказів № 21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 р. та № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 р. надано дозволи на розробку землеустрою на земельні ділянки та наказом № 21-2176/18-14-СГ від 31.12.14 р. погоджено проекти землеустрою та передано у власність земельні ділянки, то суд вказує наступне.

З огляду на вищеописані норми статей 116, 118 ЗК України, на думку суду, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність чи в користування є стадійним, зокрема першої стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у ГУ Держземагентства у Херсонській області законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.

Таким чином, суд вважає, що відсутні законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому відмова позивачу у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може бути підставою для скасування оскаржуваних наказів ГУ Держземагентства у Херсонській області внаслідок збігу аналогічних прав декількох осіб, можливість реалізації яких пов'язана з черговістю виникнення.

При цьому, суд вказує, що будь-яких норм права, які порушені відповідачем під час винесення оскаржуваних наказів, позивач не вказав, інших обставин не зазначив.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказів ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, якими було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, та скасування пунктів 2 та 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 31.12.2014 р. №21-2176/18-14-СГ "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадинам земельних ділянок у власність".

При цьому, суд зауважує, що вимога позивача про скасування наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, якими було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки цим наказом ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на розробку проектів землеустрою не надався.

Додатково судом встановлено, що ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (крім випадків згідно з ч. 8 ст.122).

Згідно з ч. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України №445 від 08.04.2011 року, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

В силу пп. 6-1 п.4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України №445 від 08.04.2011 року, Держземагентство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб. Зазначеному кореспондує пп. 4.32 п. 4 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №258 від 10.05.2012 року, яке надає Головному управлінню Держземагентства в області повноваження щодо передачі в межах області у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

На підставі наведеного, Головне управління Держземагентства у Херсонській області відповідно до статті 122 ЗК України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а тому оскаржувані накази прийняті відповідачем в межах наданих йому повноважень.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ Держземагентства у Херсонській області виключити інформацію з Державного земельного кадастру, яка внесена на підставі прийняття наказу №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність" в частині затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, то суд вказує, що вказана вимога позивача ніяким чином не обґрунтована, а тому приходить до висновку щодо відмови у її задоволенні, оскільки вважає її похідною від позовних вимог про скасування наказів ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам та скасування пунктів 2, 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 31.12.2014 р. №21-2176/18-14-СГ "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадинам земельних ділянок у власність".

При цьому, судом розглянуті клопотання позивача від 10.03.2015 року про витребування у ГУ Держземагентства у Херсонській області додаткових доказів та визнано їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки їх витребування не впливає на вирішення справи по суті.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 р.

Зобов'язати ГУ Держземагентства у Херсонській області повторно розглянути клопотання від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 травня 2015 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 6.3