Ухвала від 01.07.2015 по справі 821/4927/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4927/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагентства у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Херсонській області (надалі - відповідач, Держземагентство), в якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.2015 року а.с.111) просила:

- визнати протиправною відмову Держземагентства в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 року;

- зобов'язати Держземагентство розглянути клопотання позивача від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч.6 ст.118 ЗК України;

- скасувати накази Держземагентства №21-637/18-14-СГ від 31.12.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, якими було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13;

- скасувати п.2 наказу Держземагентства №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 року "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність", в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_5 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0017), ОСОБА_6 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0018), ОСОБА_7 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0020), ОСОБА_8 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0021), ОСОБА_9 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0022), ОСОБА_10 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0023), ОСОБА_14 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0025), ОСОБА_15 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0026), ОСОБА_12 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0027), ОСОБА_13 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0028), ОСОБА_16 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0019) та ОСОБА_17 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0024).

- скасувати п.3 наказу Держземагентства №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 року "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність", в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів громадянам: ОСОБА_5 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0017), ОСОБА_6 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0018), ОСОБА_7 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0020), ОСОБА_8 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0021), ОСОБА_9 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0022), ОСОБА_10 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0023), ОСОБА_14 (кадастровий номер 6525080500:03:001:0025), ОСОБА_15 (кадастровий номер 6525080500:03:001:0026), ОСОБА_12 (кадастровий номер 6525080500:03:001:0027), ОСОБА_13 (кадастровий номер 6525080500:03:001:0028), ОСОБА_16 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0019) та ОСОБА_17 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0024).

- зобов'язати Держземагентство виключити інформацію з Державного земельного кадастру, яка внесена на підставі прийняття наказу №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 року "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність" про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам: ОСОБА_5 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0017), ОСОБА_6 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0018), ОСОБА_7 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0020), ОСОБА_8 (кадастровий помер - 6525080500:03:001:0021), ОСОБА_9 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0022), ОСОБА_10 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0023), ОСОБА_14 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0025), ОСОБА_15 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0026), ОСОБА_12 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0027), ОСОБА_13 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0028), ОСОБА_16 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0019) та ОСОБА_17 (кадастровий номер - 6525080500:03:001:0024).

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відмова Держземагентства у надані позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства згідно наданого позивачем графічного матеріалу бажаного місця розташування земельної ділянки разом з колективним клопотанням, є протиправною, оскільки підставою такої відмови є неправдива інформація стосовно надання іншим громадянам дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Також позивач вважає, що оскаржувана відмови Держземагентства, викладена у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 року підписана не уповноваженою посадовою особою. Крім цього позивач вважає, що прийняті відповідачем накази №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року та №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою іншим громадянам та наказ №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 року про надання громадянам земельних ділянок у власність не можуть вважатись правомірними, оскільки порушують конституційний принцип рівності громадян у правах на отримання у власність земельних ділянок, який полягає у тому, що позивач звернулась до Держземагентства раніше, ніж громадяни, зазначені в оскаржуваних наказах останнього.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправною відмову Держземагентства в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 року.

Зобов'язано Держземагентство повторно розглянути клопотання від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивач постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував.

З апеляційною скаргою звернулось Держземагентство, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати спірну постанову суду та прийняти нову, якої відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2014 року Держземагентства отримало від позивача клопотання від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га, із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки (фрагмент кадастрової карти) з визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки за межами с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, орієнтованою площею 24,0 га..

19.06.2014 року Держземагентство листом за №19-21-0.102-1374/15-14-СГ відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки, оскільки на зазначену на викопіюванні земельну ділянку раніше вже були видані іншим громадянам накази про дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Держземагентства у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства не є правомірною, оскільки не містить будь-яких посилань на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, відповідач мав надати позивачу можливість усунути недоліки в його клопотанні. У зв'язку з цим Держземагентство зобов'язано повторно переглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України, зокрема -

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (абз.1 ч.6 ст.118 ЗК України);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Таким чином надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у порядку безкоштовної приватизації.

З матеріалів справи вбачається та вже було зазначено вище, при розгляді Держземагентством клопотання позивача від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га (надалі - Клопотання), із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства та доданого до нього викопіювання земельної ділянки щодо бажаного місця розташування орієнтованою площею 24,0 га, виявлено, що відносно земельної ділянки орієнтованою площею 24,0 га вже були видані іншим громадянам накази про дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, що стало підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З графічного матеріалу доданого до клопотання вбачається, що позивачем надано графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки за межами с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, орієнтованою площею 24,0 га без визначення на ньому бажаного місця розташування земельної ділянки площею 2,0 га.

Надання позивачем в такому вигляді графічного матеріалу бажаного місця розташування земельної ділянки обумовлено, одночасним зверненням колективу громадян у кількості 12 осіб, серед яких є позивач, до Держземагентства з клопотанням від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою по відведенню безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства єдиним масивом позначеним на графічних матеріалах орієнтованою площею 24,0 га відповідно до вимог п.3 ч.4 ст.10 Закону України «Про особисте селянське господарство».

Згідно ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Пунктом 3 ч.4 ст.10 Закону України «Про особисте селянське господарство» встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють особистим селянським господарствам, у т.ч. щодо виділення земельних ділянок єдиним масивом.

Отже, враховуючи наведені норми, виділення земельних ділянок єдиним масивом здійснюється відносно особистих селянських господарств, які обліковуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки та фізичним особам, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Законом України «Про землеустрій» зазначено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. План земельної ділянки - це графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки діючим законодавством України не визначено, як саме поняття графічних матеріалів, так і вимоги щодо їх оформлення, то під графічними матеріалами, які додаються до клопотання про одержання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, слід розуміти документацію, яка характеризує місце розташування бажаної земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, її орієнтовний розмір, межі.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, на викопіюванні з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалах, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, особа повинна вказати саме бажану земельну ділянку з урахуванням розмірів, визначених ст.121 ЗК України, та ч.1 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство».

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що Держземагентство при виявлені відсутності на долученому позивачем до клопотання графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га в межах єдиного масиву площею 24,0 га повинно було надати позивачу можливість усунути вказаний недолік, а не примати рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу того, що на зазначену на викопіюванні земельну ділянку вже були видані накази про дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність іншим громадянам.

Також зазначена відмова не містить будь-яких посилань на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, що є порушенням вимог ч.7 ст.118 ЗК України та ст.2 КАС України, у зв'язку з чим така відмова є протиправною.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмову Держземагентства в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №19-21-0.102-1374/15-14-СГ від 19.06.2014 року, та позовних вимог про зобов'язання Держземагентства розглянути клопотання позивача від 01.05.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч.6 ст.118 ЗК України.

Щодо інших позовних вимог позивача про скасування наказів Держземагентства №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, та пунктів 2 та 3 наказу №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 року, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні таких позовних вимог є цілком правомірним та не підлягає скасуванню.

Як вже зазначено вище постанова суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог позивачем оскаржена не була.

Зі змісту апеляційної скарги Держземагентства слідує, що апелянт не погоджується лише з тою частиною постанови суду першої інстанції, якою позовні вимоги задоволені. Жодних заперечень щодо правомірності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог апелянтом не наведено.

Враховуючи приписи ч.1 ст.195 КАС України щодо межі перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3