Постанова

від 08.05.2015 по справі 826/4231/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2015 року 14:30 № 826/4231/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземною інвестицією «Хопленд Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Приватне підприємство "ВКФ"Авента" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 № 0016602206,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Підприємство з іноземною інвестицією «Хопленд Сервіс» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 № 0016602206, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 2 685 грн. за основним платежем та на 671 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення, ґрунтуються на начебто невиконанні спірних операцій контрагентом позивача. У зв'язку з цим, як зазначає позивач, ДПІ дійшла до висновку про начебто відсутність об'єкту оподаткування та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Однак, як зазначається у позові, операції з поставки контрагентом фактично виконані, що оформлено відповідними первинними документами, позивачу видані податкові накладні, у зв'язку з чим позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, а спірні рішення позивач вважає протиправними та просить їх скасувати.

Представник третьої особи у судове засідання 21.04.2015 р. не з'явився. Поштове відправлення з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі повернуто без вручення з незалежних від суду причин (за закінченням встановленого строку зберігання) у зв'язку з чим та на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали вважається належним чином врученою, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надала. З огляду на наведене та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

Представник ДПІ, надавши заперечення проти позову, у судове засідання також не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. Враховуючи наведене та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника ДПІ на підставі наявних матеріалів справи. Між тим, у письмових запереченнях ДПІ зазначається про незгоду з позовом. ДПІ вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає та у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 21.04.2015 р. надалі ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з іноземною інвестицією «Хопленд Сервіс» (код 30973027) з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських відносин із ПП «ВКФ «Авента» (код 38925651) за липень 2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2014 р. № 1666/26-59-22-06/30973027 (далі - Акт перевірки).

Згідно з актом перевірки у період, який перевірявся, позивач був зареєстрований у статусі платника ПДВ.

Встановлено під час перевірки, що між позивачем та контрагентом укладено договір від 12.05.2014 р. № 12/05-2 на поставку позивачу непродовольчих товарів народного споживання. Умови поставки - EXW або DDP (Інкотермс 2010).

Встановлено, що на підставі зазначеного договору оформлено постачання кондиціонеру Digital DAC-07A4, фільтр панельний скло-волоконний, фільтр панельний з поліестеру, фільтр кишеньковий, кондиціонер NeoClima NS-09FYC, Digital DAC-24С4. Кількість фільтрів складає від 2-х до 10 екземплярів. Загальна вартість поставки - 16 111,90 грн. з ПДВ 2685,32 грн. Оформлено видаткову накладну № 375 від 02.07.2014 р. та податкову накладну № 14 від 02.07.2014 р. Оплата проведена 10.07.2014 р.

ДПІ в Акті перевірки зазначає, що не було надано під час перевірки накладної специфікації, товаросупровідних документів, документів, що засвідчують якість та комплектність, подальше використання у господарській діяльності позивача.

Зазначено в Акті перевірки про отримання акту від 05.08.2014 р. № 2274/26-55-22-07/38925651 про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «ВКФ «АВЕНТА» за період з 01.01.2014 р. по 31.07.2014 р., відповідно до якого господарські операції здійснювались з метою штучного формування витрат та не мають реального характеру. Зазначено в останньому також те, що за адресою: м. Київ, вул. А. Філатова 10 кв. 2/2 товариство відсутнє. Згідно податкового розрахунку ф. 1-ДФ на підприємстві рахується 1 особа.

Встановлено відносно контрагента на підставі даних ЄРПН, що за період січня - липня 2014 р. останній реалізовував: чоботи, інформаційні послуги, скріпка трикутна, маслоохолоджувач, металевий складальний стіл, ракетка д/тенісу. Між тим, придбавав: прокат плоский з оцинкованої вуглецевої сталі, банани, дорожньо-будівельні машини, міні-коток, фітинги литі, електричні машини, килимки гумові.

Таким чином встановлено невідповідність придбаного та проданого товару.

Зазначено про відсутність складських приміщень, наявності транспорту.

В Акті перевірки (стор. 11) зазначено, що згідно із податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, не встановлено придбання товару ПП «ВКФ «Авента» який за податковими накладними постачається в адресу ПІІ «Хопленд Сервіс».

Загалом, виходячи у зв'язку з наведеним з безтоварності вказаної операції, ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем п. 198.3., п. 198.6., п. 201.1. ПК України, про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод внаслідок відсутності об'єкту оподаткування та про донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ за липень 2014 р. у розмірі 2685,32 грн.

На підстав зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

Так, в даному випадку на підтвердження руху товарів, а відтак і реальності операції з поставки, позивачем надано не лише первинні документи на прихід товару, але й щодо його подальшого руху.

Зокрема, до матеріалів справи залучено видаткові накладні: від 02.07.2014 р. № 1 з ТОВ «Єврокліма Центр», № 2 від 03.02.2014 р. з ТОВ РІМ-БУД», № 3 від 03.07.2014 р. з ТОВ «Калорекс Україна», № 5 від 04.07.2014 р. з ТОВ «Рім-Буд», а також договори (а.с. 125-137), банківські виписки (а.с. 138-140).

Відносно наявності можливостей для транспортування продукції надано договір від 01.09.2013 р., укладений з ФОП ОСОБА_1 про надання останнім послуг з перевезення з доказами оплати у серпні 2014 р. вказаних послуг та актом від 31.07.2014 р. про надання послуг з перевезення. До цього також надано копію свідоцтва про реєстрацію за виконавцем транспортного засобу вантажного автомобіля.

Крім того, позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення від 10.01.2014 р., укладений з ФОП ОСОБА_2 щодо оренди площі за адресою АДРЕСА_1 з додатками до нього та доказами оплати за оренду.

Слід зазначити, що виходячи із суті операцій, вони мали характер перепродажу, що не заборонено законодавством, однак в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено кількості працюючих у контрагента, які повинні були бути у контрагента для цілей виконання спірних операцій, але в період виконання спірних операцій були відсутні. Під час розгляду справи з боку ДПІ також не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Таким чином, сукупність вищенаведених та досліджених судом під час розгляду справи первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкова накладна видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкової накладної був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 № 0016602206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземною інвестицією «Хопленд Сервіс» (код з ЄДР 30973027; адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) 182,70 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого 12.03.2015 р. згідно квитанції № 22415606.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін