Ухвала

від 18.06.2015 по справі 826/4231/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4231/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Хопленд Сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Підприємство з іноземною інвестицією «Хопленд Сервіс», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0016602206, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 2 685 грн. за основним платежем та на 671 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0016602206.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з іноземною інвестицією «Хопленд Сервіс» (код 30973027) з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських відносин із ПП «ВКФ «Авента» (код 38925651) за липень 2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2014 р. № 1666/26-59-22-06/30973027 (далі - Акт перевірки).

У вказаному Акті перевірки ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем п. 198.3 ., п. 198.6 ., п. 201.1. ПК України та про донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ за липень 2014 р. у розмірі 2685,32 грн.

На підстав зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення протиправне та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ «Авента», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності Позивача згідно з Витягу № 12-2197 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) основними видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля (46.90);

Відповідно до п.2.2 розділу 2 «МЕТА ТА ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ» Статуту ПІІ «Хопленд Сервіс», у відповідності з основним предметом і цілями діяльності підприємство здійснює діяльність у галузі торгівлі, зокрема - неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до національного стандарту України ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» - оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ПІІ «Хопленд Сервіс» та ПП «ВКФ «АВЕНТА» укладено договір поставки №12/05-2 від 12.05.2014 року.

На підставі зазначеного договору оформлено постачання кондиціонеру Digital DAC-07A4, фільтр панельний скло-волоконний, фільтр панельний з поліестеру, фільтр кишеньковий, кондиціонер NeoClima NS-09FYC, Digital DAC-24С4. Кількість фільтрів складає від 2-х до 10 екземплярів. Загальна вартість поставки - 16 111,90 грн. з ПДВ 2685,32 грн. Оформлено видаткову накладну № 375 від 02.07.2014 р. та податкову накладну № 14 від 02.07.2014 р.

Вказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, що не заперечується відповідачем.

Оплата проведена 10.07.2014 р.

Згідно п.2.1 Договору «поставка Товару може здійснюватися на умовах ЕХW або DDР (Інкотермс 2010 р.), в залежності від домовленості Сторін».

В даному випадку Позивачем долучено матеріали справи, відповідно до яких, поставка здійснювалася на умовах ЕХW (тобто, «самовивіз»).

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що товар знаходився за адресою м. Київ, вул. Акоадеміка Філатова, буд. 10А, офіс 2/21.

На підставі договору надання послуг з перевезення №1/09-13 від 01.09.2013 року укладеного між ПІІ «Хопленл Сервіс» та ФОП ОСОБА_3 директор ОСОБА_2 з вантажником ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що офіційно працює на підприємстві бригадиром та підтверджено копією звіту за формою 1-ДФ, отримав особисто товар та отримав видаткову накладну №375 від 02.07.2014 року та податкову накладну №14 від 02.07.2014 року.

У даному випадку перша подія - це відвантаження товару, тому що згідно вищевказаного договору поставки Сторони домовились про відстрочення платежу на 60 (шістдесят) календарних днів ( п. 3.1 Договору поставки № 12/05-2 від 12 травня 2014 року), на основі чого і було оформлено податкову накладну.

На підтвердження тперевезення отриманого від спірного контрагенту товару, позивач надав суду першої інстанції завірені належним чином ОСОБА_5 Виписку з ЄДР та витяг статистики як підтвердження того що останній дійсно має право займатися підприємницькою діяльністю та має відповідні коди економічної діяльності, копії відповідних сторінок книги обліку, де вказані суми, на послуги, що були використані Позивачем протягом провадження господарської діяльності у липні 2014 року та копії технічного паспорту на автомобіль, що належить ФО-П ОСОБА_5 як підтвердження наявності матеріальних ресурсів для реалізації послуг з перевезення.

Крім того, в матеріалах справи також містяться договір надання послуг з перевезення №01/09-13 від 01.09.2013 року, акт надання послуг №4 від 31.07.2014 року, оборотно- сальдову відомість 631 по контрагенту ФО-П ОСОБА_5 та виписка з банку від 24.08.2014 року, що підтверджує оплату наданих ФО-П ОСОБА_5 послуг перевезення.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів прийшла до висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Вирішуючи питання про реальність господарської операцій позивача зі спірним контрагентом з метою їх використання у власній господарській діяльності, слід зазанчити.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у в с грі суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в легалізації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий від спірного контрагента, був надал проданий таким покупцям:

1) ТОВ «ЄВРОКЛІМА ЦЕНТР» відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000115 від 02.07.2014 року, Договору поставки №8/3 від 08.01.2013 року та видаткової накладної №1 від 02.07.2014 року,

2) ТОВ «Калорекс Україна» відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000119 від 03.07.2014 року, Договору поставки №8/5 від 08.01.2013 року та видаткової накладної №3 від 03.07.2014 року,

3) ТОВ «РІМ-БУД» відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000102 від 20.06.2014 року та рахунку на оплату 32 від 03.07.2014 року, Договору купівлі-продажу №0807 від 08.07.2014 року та видаткових накладних №2 від 03.07.2014 року, та №5 від 04.07.2014 року.

Оплата надійшла від ТОВ «Єврокліма центр» - 02.07.2014 року відповідно до банківської виписки від 02.07.2014 року; ТОВ «Калорекс Україна» - 04.07.2014 року відповідно до банківської виписки від 07.07.2014 року; ТОВ «РІМ-БУД» - 10.07.2014 року відповідно до банківської виписки від 10.07.2014 року.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що такі дії в сукупності складають цикл діяльності із оптової торгівлі товарами, до є основним видом діяльності Позивача і саме для цього були придбані Товари у ПП ВКФ «АВЕНТА».

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що більша частина отриманих від спірного контрагента товарів була продані ТОВ «Єврокліма Центр» в той же день, що були придбані. Залишок Товару, а саме 3 кондиціонери зберігалися за адресою:м. Київ, проспект Миколи Бажана, 14а. При цьому, матеріалами справи підтрверджено, що дана частина нежитлового приміщення орендована Позивачем відповідно до договору оренди №10/2 від 10.01.2014 року у ФО-П ОСОБА_6 (акт надання послуг №4 від 31.07.2014 року, податкова накладна 33 від 31.07.2014 року, платіжне доручення №229 від 13.08.2014 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 додаються), зазначена площа дозволяє зберігати кондиціонери для їх подальшої реалізації покупцям. Дохід після проведення господарської операції склав - 328 грн. 80 копійок .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що будь яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками ДПС не наведено, і суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Висновки про безтоварність, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтується виключно на висновку акту від 05.08.2014 р. № 2274/26-55-22-07/38925651 про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «ВКФ «АВЕНТА» за період з 01.01.2014 р. по 31.07.2014 р.

Однак, щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки суд першої інстанції правомірно не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Також слід зазначити, щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження, а вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 19 червня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.