Ухвала

від 09.04.2015 по справі 804/13636/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2015 рокусправа № 804/13636/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі 804/13636/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОПЕРЕРОБНИК" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОПЕРЕРОБНИК" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0000772203 від 26.08.2014 року, яким ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 11626375,00 грн., з яких: за основним платежем - 9293100,00 грн., за штрафними санкціями - 2313275,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем під час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а також товарно-транспортні накладні та сертифікати якості товару, були надані не у повному обсязі, що свідчить про відсутність таких документів під час перевірки та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач посилається на її безпідставність та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК з усіх питань оскарження, викладених в запереченні платника податків (вх. № 21966/10) від 06.08.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 2188/04-62-22-3/38677039 від 11.08.2014 відповідно до висновків якого встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого, занижено податок на додану вартість у березні 2014 року на 9293100 грн.

Відповідно до змісту акту перевірки висновки податкового органу ґрунтуються на не наданні позивачем до перевірки інформації та документального підтвердження щодо транспортування товару (товарно-транспортних накладних) та документів, які б підтверджували якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника.

Також під час проведення перевірки податковим органом використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК".

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000772203 від 26.08.2014 року, яким ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 11626375,00 грн., з яких: за основним платежем - 9293100,00 грн., за штрафними санкціями - 2313275,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем, як під час проведення перевірки так і в судовому засіданні та перевіреними первинними документами (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні) у повному обсязі підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується і матеріалами перевірки, та відповідно правомірність декларування грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вказаного висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що за перевіряємий період ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК" мало господарські взаємовідносини з контрагентами постачальниками: ТОВ „Посередник 03"- договір поставки №3314 від 03.03.2014; ТОВ „Клинкор" - договір поставки №4314 від 04.03.2014; ТОВ „ТМО 2013"- договір поставки №280214 від 28.02.2014; ПП НВКФ „ТЕХНОГРАД"- договір поставки №28214 від 28.02.2014 року; ТОВ „АЙТЕХНО" - договір поставки №27214-4 від 27.02.2014; ПП „Запоріжелектропостач" - договір поставки №27214 від 27.02.2014; ТОВ „САПСАН-ЮГ" - договір поставки №32 від 14.03.2014; ТОВ „АРКАДАБУД".- договір поставки №2030214 від 03.02.2014. За вказаними договорами ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК" було отримано від вказаних контрагентів макуху соняшникову.

Також, відповідно до акту перевірки, ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК" згідно договору на переробку давальницької сировини від 29.11.2013 у березні 2014 року перероблено ТОВ „Дніпроолія" сировини - макухи соняшника, поставленої ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК" у березні 2014 року та було отримано від ТОВ „Дніпроолія" готову продукцію - олія соняшникова, шрот соняшника та макуху соняшника ( перероблена сировина з іншими показниками якості). Дану готову продукцію ТОВ „АГРОПЕРЕРОБНИК" реалізовано в березні 2014 року на ТОВ „РУШ" та ТОВ „РТЦ" на підставі договорів купівлі - продажу, та іншим підприємствам виробникам комбікормів та преміксів.

За висновками вказаного акту перевірки податковим органом підтверджено реальність проведених господарських операцій у березні 2014 року з ТОВ „Дніпроолія", ТОВ „РУШ" та ТОВ „РТЦ".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК).

Статтею 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та правомірності формування податкового кредиту позивачем надано первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з урахуванням положень статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", судом першої інстанції встановлено, та перевірено судом апеляційної інстанції, що первинні документі надані позивачем під час перевірки та наявні в матеріалах справи відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару, що був предметом вищезазначених договорів та його оплату.

На поставлений товар контрагентами позивача виписано податкові накладні, на підставі яких сума податку на додану вартість внесена позивачем до складу податкового кредиту. Видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджено матеріалами справи, що не заперечується матеріалами перевірки

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять, як не містить таких висновків і акт перевірки.

Вказаним спростовуються доводи податкового органу щодо відсутності належних доказів реальності здійснення господарських операцій. При цьому, податковим органом не наведено в акті перевірки висновків щодо невідповідності вказаних первинних документів вимогам законодавства чи порушень відображення господарських операцій за вказаними договорами в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Судом апеляційної інстанції визнаються безпідставними доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо ненадання позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку у повному обсязі.

При цьому, суд апеляційної інстанції також виходить з того, що вказані доводи відповідача не відображені в акті перевірки та не були підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення.

Доводи податкового органу щодо ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних та документів, які б підтверджували якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника, також є безпідставними, оскільки нормами податкового законодавства товарно-транспортні накладні не віднесено до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку та сертифікати якості містять інформацію виключно стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, відповідності товарів стандартам та технічним умовам та не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які би підтверджували здійснення господарської операції.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, при наявності інших первинних документів, не може бути належним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій.

Необґрунтованим колегія суддів вважає і посилання податкового органу в акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача, оскільки такі акти можуть свідчити лише про не можливість проведення звірки, а не про нереальність господарських операцій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі № 804/13636/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров