Ухвала

від 29.04.2015 по справі 819/2687/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 р. Справа № 876/1418/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Біо-Захід» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. у справі №819/2687/13-a за позовом Приватного малого підприємства «Біо-Захід» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. у справі №819/2687/13-a за позовом Приватного малого підприємства «Біо-Захід» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 18.06.2013 року № 0003422210, № 0003402210 та від 06.09.2013 року № 0005072210, № 0005062210, у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю оскаржуваних рішень обставинам справи та податковому законодавству. Посилається на недослідження судом першої інстанції жодної з обставин, на яку посилався позивач, ґрунтування оскаржуваного судового рішення на припущеннях відповідача.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як правильно встановив суд першої інстанції, працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного малого підприємства «Біо-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом перевірки від 31.05.2013 року № 3582/22-10/30497887. Перевіркою було встановлено порушення: п. 44.1, ст. 44, п. 138. 2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 56196 грн. у тому числі: за 1 квартал 2012 року на 38869 грн., за другий квартал 2012 року на суму 17327 грн.; п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 53520 грн., в тому числі по періодах: січень 2012 року - 20518,30 грн., лютий 2012 року - 6520 грн., березень 2012 року - 9980 грн., травень 2012 року - 8350 грн. та червень 2012 року на суму 8151,67 грн..

18.06.2013 р. з цих підстав відповідачем винесенні податкові повідомлення - рішення № 0003422210, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість та № 0003402210, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток.

В ході адміністративного оскарження було з'ясовано, що при визначенні податкового зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість працівниками податкового органу не було враховано порушення 2011 року по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрогус Консалт», а тому на підставі пункту 55.1 статті 55 ПК України та підпункту «г» пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 р. № 1203, Головне управління Міндоходів у Тернопільській області збільшило податкове зобов'язання по податковому повідомленні - рішенні № 0003422210 на суму податку на додану вартість у розмірі 6698 грн., в тому числі 5457 грн. основного платежу та 1242 грн. штрафні (фінансові) санкції; збільшило податкове зобов'язання по податковому повідомленні - рішенні №0003402210 на суму податку на додану вартість у розмірі 6277 грн.

Порушення були виявлені відповідачем за наслідками господарських операцій позивача із контрагентами.

Зокрема, між Приватним малим підприємством «Біо-Захід» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сельман Груп» був укладений договір поставки № 0106-2012 від 01.06.2012 р., на виконання умов якого ТзОВ «Сельман Груп» оформлена видаткова накладна № РН -110 602 від 11.06.2012 р. на постачання жмиху соняшникового в кількості 12000 кг вартістю 16000 грн., барди сухої після спиртової в кількості 350 кг вартістю 758,33 грн.

Проте, у наявній видатковій накладній прізвище та підпис особи, яка отримувала товар, відсутні. В п. 6.1. договору обумовлено, що товар передається Покупцю на складі Постачальника, доставка товару Покупцю здійснюється транспортом Постачальника за рахунок Покупця, залучені до перевезення перевізники вважаються представниками Покупця. З цієї підстави суд першої інстанції вважав, що в даному випадку, зазначена кількість, товарів потребує транспортних перевезень, проте ніяких документів, які б підтверджували перевезення товарів із м. Києва в м. Тернопіль (товарно-транспортних накладних, актів прийому передачі товарів) сторонами представлено не було.

В акті ДПІ Києво-Святошинського району Київської області № 152/ 22-2/38097740 від 20.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сельман груп» (код ЄДРПОУ - 38097740 щодо підтвердження господарський відносин із контрагентом постачальником ТОВ «Тайтрейд» (код ЄДРДОУ- 37338422) та контрагентами покупцями в період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р. зазначено, що співробітниками податкового контролю було здійснено виїзд на податкову адресу даного суб'єкта господарювання та встановлено факт відсутності даного товариства за вказаною податковою адресою. У зв'язку із цим зустрічна звірка проведена лише на підставі наявних реєстраційних і звітних документів.

Що стосується відносин між скаржником та ТзОВ «Броузен Альянс», між ними був укладений договір про надання послуг № 0406/12 від 04.06.2012 р., у відповідності до якого, ТзОВ «Броузен Альянс» зобов'язується здійснити розробку, розрахунок, економічне та технічне обґрунтування рекомендаційних схем для розробки проектів по вентиляції та мікроклімату для птахівництва і тваринництва. На виконання умов даного договору між сторонами був оформлений Акт приймання - передачі наданих послуг № 7/12 від 27.06.2012 р., згідно із яким виконавцем була проведена розробка, розрахунок, економічне та технічне обслуговування рекомендаційних схем для розробки проектів по вентиляції і мікроклімату: приміщення для утримання свиней (дорощування, відгодівля) розміром 84x18x2.5 м.; приміщення для утримання свиней ( відгодівля) розміром 78.2x20,5 х 3.5 м.. Загальна вартість послуг без ПДВ становить - 24000 грн. ПДВ - 4800 грн.

В акті перевірки Васильківської ОДПІ Київської області №441/22-01/38097536 від 25.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Броузен Альянс» (код ЄДРПОУ- 38097536) щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з TзOB «Тайтрейд» за період з 01.05.2012 р. по 30.08.2012 р., у якому зазначено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, у зв'язку з чим зустрічна звірка була проведена на підставі лише наявних реєстраційних та звітних документів.

Що стосується відносин між скаржником та ТзОВ «Буальбер Гарант», то між ними укладено договір про надання послуг №07-05/12 від 07.05.2012 р., на виконання умов якого між сторонами оформлений Акт приймання - передачі наданих послуг №5/12 від 25.05.2012 р. на суму без ПДВ становить - 41750 грн., ПДВ - 8350 грн.

В акті ДПІ Києво-Святошинського району Київської області №151 / 2 2/38097740 від 20.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Буальбер Гарант» (код ЄДРПОУ-38097735) щодо підтвердження господарських відносин контрагентом постачальником ТзОВ «Тайтрейд» (код ЄДРПОУ- 37318422) та контрагентами покупцями в період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року, зазначено, що вказаний суб'єкт відсутній за податковою адресою, у зв'язку з чим зустрічна звірка була проведена на підставі наявних реєстраційних та звітних документів.

Аналогічною за змістом є отримана Тернопільською ОДПІ від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва довідка від 21.12.2011 року №1537/3-23-20-37310140 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TзOB «Фрогус Консалт» (код ЄДРПОУ - 37310140) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведеними в додатку за період з 01.01.2011 р. по 31.10.2011 р.

Що стосується відносин між скаржником та ТзОВ «Сталісбуд», між ними був укладений договір про надання послуг №5/01-12 від 10.01.2012 р. згідно з яким ТзОВ «Сталісбуд» зобов'язується надати послуги: здійснити розробку, розрахунок, економічне та технічне обґрунтування рекомендаційних схем для розробку проектів по вентиляції та мікроклімату для птахівництва і тваринництва. На виконання умов договору між сторонами були оформлені відповідні Акти приймання - передачі наданих послуг №3/01-12 від 23.01.2012 р.

В Акті ДПІ Києво-Святошинського району Київської області №227/23 05/37723445 від 18.07.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталісбуд» (код ЄДРПОУ - 37723445) з питань правильності нарахуванні повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість з платниками податку за період 01.08.2011 року по 30.11.2011 рік та з 01.01.2012 року по 30.04.2012 рік, міститься посилання на порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків та за фактом створення фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) таких суб'єктів підприємницької діяльності, як Товариства з обмеженою відповідальністю «Фордінвестплюс», «Денфінансгруп», «Хімагроресурс», «Крамберс», «Сталісбуд» та інші.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції не підтверджуються фактичними обставинами їх виконання, а лише оформленням відповідних фінансово-господарських документів, без фактичного виконання робіт і послуг та постачання товарів.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваному судовому рішенні, апеляційний суд виходить з наступного.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями п.138.2 ст. 138 ПК передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 198.6. ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На переконання апеляційного суду, суть даного спору зводиться до обґрунтованості доводів податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Сельман Груп», ТзОВ «Броузен Альянс», ТзОВ «Буальбер Гарант», ТзОВ «Сталісбуд», а отже про безпідставність відображення їх наслідків у своєму податковому обліку та податковій звітності.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства «Біо-Захід», за результатами якої складено акт від 31.05.2013 року за № 3582/22-10/30497887, висновки якого було покладено в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Вжитими податковим органом заходами по проведенню зустрічних звірок з контрагентами позивача: ТзОВ «Сельман Груп», ТзОВ «Броузен Альянс», ТзОВ «Буальбер Гарант», ТзОВ «Фрогус Консалт», ТзОВ «Сталісбуд» підтвердити реальність таких господарських операцій не виявилося можливим. Так, зокрема, ТзОВ «Сельман Груп», ТзОВ «Броузен Альянс», ТзОВ «Буальбер Гарант», ТзОВ «Фрогус Консалт» були відсутні за податковими адресами. Керівником та головним бухгалтером трьох контрагентів, а саме: ТзОВ «Сельман Груп», ТзОВ «Броузен Альянс», ТзОВ «Буальбер Гарант», які зареєстровані у м. Києві та Київській області є одна і та ж особа - Руднєв А.П.

Окрім зазначеного, основними видами діяльності позивача є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Однак, підприємством оформлено ряд вищенаведених договорів на розробку, розрахунок, економічне та технічне обслуговування рекомендаційних схем для розробки проектів по вентиляції і мікроклімату для птахівництва та тваринництва, при цьому підприємство вирощуванням свиней та птиці не займається.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із висновками податкового органу про те, що наведені вище обставини у своїй сукупності давали достатні підстави для висновку про безтоварність (нереальність) господарських операцій ПМП «Біо-Захід» із ТзОВ «Сельман Груп», ТзОВ «Броузен Альянс», ТзОВ «Буальбер Гарант», ТзОВ «Фрогус Консалт», ТзОВ «Сталісбуд» та протиправне віднесення позивачем до складу валових витрат витрат за операціями, які проведені на підставі таких господарських операцій, а також віднесення ним до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за ними.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Біо-Захід» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. у справі №819/2687/13-a - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Запотічний І.І.