Рішення

від 06.05.2015 по справі 908/1820/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/78/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015 Справа № 908/1820/15-г

За позовом Прокурора Приморського району (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, буд. 25) в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, кімн. 58А, 59) в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 37-В)

до відповідача: Фермерського господарства Біляка Юрія Ілліча (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, буд. 68)

про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству з урахуванням пені та інфляції в розмірі 111260,18 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора - Тронь Г.М. (службове посвідчення № 013451);

- Гуртовий О.В. (службове посвідчення № 022121);

Від позивача - Заставська О.М. (дов. № 77 від 24.03.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству з урахуванням пені та встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу в розмірі 92097,13 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1820/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/78/15, справу призначено до розгляду на 22.04.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 06.05.2015 р.

У судовому засіданні 06.05.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

06.05.2015 р. на електронну адресу суду від прокурора Приморського району надійшла уточнююча позовна заява вих. № 60-1100-вих-15 від 29.042015 р., яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до прохальної частини позовної заяви просить стягнути з відповідача проіндексовану суму основного боргу за договором у розмірі 111260,18 грн. та пені - 12029,18 грн.

Представники прокурора в судовому засіданні 06.05.2015 р. підтримали уточнюючу позовну заяву, пояснивши, що в прохальній частині заяви допущено помилку в зазначенні сум, які підлягають стягненню з відповідача. Просять стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 82500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 16731,00 грн. та пеню в розмірі 12029,18 грн., що разом становить 111260,18 грн.

Копія заяви вих. № 60-1100-вих-15 від 29.042015 р. направлена позивачу та відповідачу, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення в цінні листи від 30.04.2015 р. Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Представники прокурора наполягають на задоволенні позовних вимог, з урахуванням заяви вих. № 60-1100-вих-15 від 29.042015 р., які обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 509, 526, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 626, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України, просять позов задовольнити.

Позивач у письмовому поясненні, яке надійшло до суду 22.04.2015 р., зазначив, що заборгованість відповідача за договором № 24 від 30.09.2009 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству становить 82500,00 грн.

06.05.2015 р. позивач у судовому засіданні надав заяву, в якій зазначено, що прокурором в уточненій позовній заяві вих. № 60-1100-вих-15 від 29.04.2015 р. допущено помилку. Просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 82500,00 грн. інфляційні втрати в розмірі 16731,00 грн. та пеню в розмірі 12029,18 грн., що разом становить 111260,18 грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся. 05.05.2015 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання вих. № 08/05 від 05.05.2015 р., згідно з яким відповідач просить розглянути справу без участі його представників, зазначено, що відповідач визнав вимоги, викладені в позові, в повному обсязі. Просить відповідно до п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір неустойки (пені) та розмір інфляційних витрат.

21.04.2015 р. на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача вих. № 5/04 від 21.04.2015 р., в якому зазначено, що відповідачем за договором № 24 від 30.09.2009 р. було повернуто частину боргу в сумі 17500,00 грн. згідно з встановленим договором графіком. Інша частина допомоги в сумі 82500,00 грн. не повернута в зв'язку з ситуацією, яка склалася на ринку сільгосппродукції.

Суд визнав можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2009 р. між позивачем та Фермерським господарством Біляка Юрія Ілліча (відповідач у справі) було укладено договір № 24 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за умовами якого позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству Біляка Юрія Ілліча в сумі 100000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Згідно з п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі позивачу згідно з встановленим графіком: до 31.12.2012 р. в сумі 5000,00 грн.; до 31.12.2013 р. в сумі 12500,00 грн.; до 31.12.2014 р. в сумі 82500,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 фінансова підтримка (допомога) надається Фермерському господарству Біляка Юрія Ілліча терміном до 31.12.2014 р.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору № 24 від 30.09.2009 р. перерахував на банківський рахунок відповідача згідно з платіжним дорученням № 20 від 30.09.2009 р. суму 100000,00 грн.

Згідно з банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач перерахував на рахунок позивача 08.02.2012 р. суму 5000,00 грн. та 29.11.2013 р. суму 12500,00 грн. із призначенням платежу «повернення фінансової допомоги згідно договору № 24 від 30.09.2009 р.». Відповідач до письмового відзиву долучив копії платіжних доручень № 12 від 08.02.2012 р., № 88 від 29.11.2013 р. на суми 5000,00 грн. та 12500,00 грн., відповідно.

Позивач направив відповідачу лист (вих. № 141 від 22.12.2014 р.), згідно з яким нагадував останньому про повернення в строк до 31.12.2014 р. суми 82500,00 грн. фінансової допомоги.

У подальшому відповідачу була направлена претензія № 6 від 15.01.2015 р., згідно з якою позивач вимагав від відповідача повернення на зазначені банківські реквізити суми боргу 82500,00 грн. та пені.

Отримання відповідачем листа та претензії підтверджується листом відповідача від 21.04.2015 р.

Враховуючи наявну заборгованість, прокурор звернувся до суду в інтересах позивача з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов договору позивач згідно з платіжним дорученням № 20 від 30.09.2009 р. перерахував на рахунок відповідача суму 100000,00 грн. фінансової підтримки.

Відповідач, згідно з графіком повернення допомоги, викладеним у п. 3.4.2 договору, повернув позивачу суми 5000,00 грн. та 12500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12 від 08.02.2012 р., № 88 від 29.11.2013 р. та банківськими виписками. Сума 82500,00 грн. відповідачем у строк до 31.12.2014 р. не повернута.

У матеріалах справи мається копія акту звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками сторін - юридичних осіб. Згідно з даним актом, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 06.04.2015 р. становить 82500,00 грн.

Відповідач у письмовому відзиві суму боргу в розмірі 82500,00 грн. визнав.

Позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 82500,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі та підлягає задоволенню.

Прокурором також заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 12029,18 грн. за період із 01.01.2015 р. по 27.04.2015 р. включно.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.2 договору № 24 від 30.09.2009 р. сторони встановили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт порушення відповідачем терміну повернення коштів є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Розрахунок пені здійснений вірно. З відповідача за заявлений період стягується пеня в сумі 12029,18 грн.

Крім того, прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 16731,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із січня по березень 2015 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 5.1 договору № 24 сторони передбачили, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) позивачу, фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

У розрахунку інфляційних втрат прокурором зазначено, що сума боргу з врахуванням інфляційних за зазначений період складає 99231,00 грн. Відповідно, розмір інфляційних втрат - 16731,00 грн. (99231 - 82500). Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснений з арифметичними помилками. Розмір боргу з урахуванням інфляційних втрат за заявлений прокурором період із січня по березень 2015 р. включно становить 99238,63 грн., відповідно, інфляційні втрати становлять суму 16738,63 грн. Суд згідно зі ст. 83 ГПК не виходить за межі позовних вимог, із відповідача стягується сума 16731,00 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється повністю.

05.05.2015 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання вих. № 07/05 від 05.05.2015 р., відповідно до якого відповідач просить на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір неустойки (пені) та розмір інфляційних втрат. Клопотання мотивовано тим, що найсильніша посуха у 2012 році знищила майже весь урожай, а також різке зниження цін на сільськогосподарську продукцію у 2013 році не дало можливості вилучити обігові кошти з виробництва для повернення боргу, бо загрожувало зупинці процесу сільгоспвиробництва, яке має річний цикл. Всі отримані кошти були вкладені в підготовку землі під майбутній врожай 2014 р. У попередні роки фермерське господарство змогло повернути частину боргу в сумі 17500,00 грн. після реалізації товарної пшениці. Інша частина допомоги у 2014 році не повернена тому, що основна культура, на яку робили ставку в сільгоспвиробництві в зв'язку з різким падінням курсу гривні перестала користуватися попитом у переробників та експортерів. Основним видом діяльності господарства є виробництво, переробка, зберігання та продаж сільгосппродукції, основний збір та реалізація якої закінчується в грудні, інший вид доходу у господарства відсутній. До клопотання відповідачем додано довідки № 1136 від 13.11.2012 р., № 1171 від 23.11.2012 р. управління агропромислового розвитку Приморської райдержадміністрації Запорізької області стосовно того, що ФГ Біляка Ю.І. у 2012 році не отримувало коштів держбюджету для пересіву загиблих посівів, підтверджується загибель озимої пшениці у 2012 році. Також додано акт від 03.04.2012 р., складений представниками відповідача стосовно загибелі посівів пшениці.

Прокурор та позивач проти задоволенні клопотання заперечили.

Частиною 3 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На підставі зазначеної норми, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) та інфляційних втрат, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Відтак, згідно з ч. 3 ст. 83 ГПК судом може бути зменшено лише розмір неустойки, в даному випадку, пені. Інфляційні втрати не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Право зменшення судом розміру інфляційних втрат законодавством не визначено.

Стосовно зменшення розміру пені суд зазначає, що розмір пені, яка стягується з відповідача (12029,18 грн.) не є надмірно великим у порівнянні з основною сумою боргу (82500,00 грн.). Відповідачем не надано доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження фінансового становища фермерського господарства у 2014-2015 роках. Додані до клопотання відповідача довідки до уваги судом не беруться, оскільки стосуються фінансового становища відповідача у 2012 році, тоді як до стягнення з відповідача належить заборгованість, яка виникла на 31.12.2014 р. Відповідно до ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» належним доказом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України. Суд також бере до уваги, що позивач є державною бюджетною установою, яка заснована на державній власності та фінансується з Державного бюджету України, майно позивача є державною власністю.

Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що відповідно до ст. 121 ГПК України відповідач не позбавлений права при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення на стадії виконання рішення суду із наданням належних доказів у підтвердження заяви.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 2225,20 грн. стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства Біляка Юрія Ілліча (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, буд. 68, код ЄДРПОУ 19266249) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 37-В, код ЄДПОУ 25490940, р/р 37116089016544 в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) суму 82500 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, суму 16731 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 00 коп. інфляційних втрат, суму 12029 (дванадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 18 коп. пені. Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства Біляка Юрія Ілліча (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, буд. 68, код ЄДРПОУ 19266249) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), код класифікації доходів бюджету 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) суму 2225 (дві тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 08 травня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.