Постанова

від 27.07.2015 по справі 908/1820/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. 050-056-77-75

Постанова

Іменем України

27.07.2015 справа №908/1820/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від прокуратури:Бойченко К.І. Скакуна О.А., Черноти Л.Ф. не з'явився; не з'явився Хряк О.О. - посвідчення розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Біляка Юрія Ілліча, с. Партизани, Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької області від 06 травня 2015 р. (підписано 08.05.2015р.) у справі№ 908/1820/15-г (суддя Гандюкова Л.П.) за позовомПрокурора Приморського району, м. Приморськ, Запорізька область в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерськиї господарств, м. Київ, в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя до Фермерського господарства Біляка Юрія Ілліча простягнення заборгованності за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству з урахуванням пені та інфляці в розмірі 111 260 грн. 18 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ( далі - Запорізьке відділення Укрдержфонду, позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства Біляка Юрія Ілліча (далі - ФГ Біляка Ю.І., відповідач) заборгованості в сумі 82 500 грн. 00 коп., пені в сумі 4 482 грн. 13 коп., та інфляційних нарахувань в сумі 5 115 грн.00 коп.

При розгляді господарським судом Запорізької області даної справи прокурор та позивач змінювали розмір позовних вимог та, виходячи з розрахунку ціни позову, за остаточними вимогами наполягають на стягненні з відповідача боргу в сумі 82 500 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 16 731 грн. 00 коп. та пені в сумі 12 029 грн. 18 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.05.15р. остаточні позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто борг в сумі 82 500 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 16 731 грн. 00 коп. та пеня в сумі 12 029 грн.18 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 225 грн. 20 коп.

Фермерське господарство Біляка Юрія Ілліча подало апеляційну скаргу, за змістом якої просить дане рішення суду скасувати, у частині стягнення пені в сумі 12 029 грн. 18 коп. відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

На думку відповідача, суд безпідставно відхилив його клопотання щодо зменшення розміру стягуваємих пені та інфляційних нарахувань.

Позивач, 15.07.15р. направив листа до Донецького апеляційного господарського суду в якому зазначає, що апеляційну скаргу відповідача не отримував, у зв'язку з чим не має можливості надати письмовий відзив з нормативним обґрунтуванням своїх доводів і таким чином не може виконати ухвалу суду апеляційної інстанції від 08.07.15р. однак, рішення суду першої інстанції від 06.05.15р. вважає законним та обґрунтованим, та таким, що прийняте у повній відповідності до норма матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Прокурор судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційної господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом Запорізької області сторони 30.09.09.р. уклали договір №24 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі - договір).

Згідно з п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі позивачу згідно з встановленим графіком: до 31.12.2012 р. в сумі 5 000 грн. 00 коп.; до 31.12.2013 р. в сумі 12 500 грн. 00 коп.; до 31.12.2014 р. в сумі 82 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2 фінансова підтримка (допомога) надається Фермерському господарству Біляка Юрія Ілліча терміном до 31.12.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору № 24 від 30.09.2009 р., було перераховано на банківський рахунок відповідача згідно з платіжним дорученням № 20 від 30.09.2009 р. суму 100 000 грн. 00 коп.

Згідно з банківськими виписками [а.с.71], відповідач перерахував на рахунок позивача 08.02.2012 р. суму 5 000 грн. 00 коп. та 29.11.2013 р. суму 12 500 грн. 00 коп. із призначенням платежу «повернення фінансової допомоги згідно договору № 24 від 30.09.2009 р.».

Відповідач до письмового відзиву долучив копії платіжних доручень № 12 від 08.02.2012 р., № 88 від 29.11.2013 р. на суми 5 000 грн. 00 коп. та 12 500 грн. 00 коп., відповідно.

Позивач направив відповідачу лист (вих. № 141 від 22.12.2014 р.), згідно з якого нагадавав останньому про повернення в строк до 31.12.2014 р. суми 82 500 грн. 00 коп. фінансової допомоги.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відзивом №5/04 від 21.04.2015р. відповідач визначив наявність боргу перед позивачем за договором в сумі 82 500 грн. 00 коп. [а.с.71].

Крім того, оспарюваєма сума боргу підтверджена сторонами в акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.15р. [а.с.79].

Доказів погашення заявленого до стягнення боргу в сумі 82 500 грн.00коп. після порушення судом провадження у даній справ, відповідачем не надано.

За таких обставин, борг в сумі 82 500 грн.00 коп. підлягає стягненню.

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Прокурор та позивач заявлену до стягнення пеню в сумі 12 029 грн. 18 коп. розрахували за період з 01.01.15р. по 27.04.15р.включно.

Вимога щодо стягнення пені в сумі 12 029 грн. 18 коп. є обґрунтованою та доведеною.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 16 731 грн. 00 коп., розраховані за період з січня по березень 2015 р. помилково у бік зменшення, за правильним розрахунком розмір інфляційних нарахувань, як вірно зазначив суд, складає 16 738 грн. 63 коп.

Тобто, вимога щодо стягнення інфляційних нарахувань також є обґрунтованою та доведеною.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, з посиланням на приписи п.3 ст. 83 Господарського кодексу України, надав клопотання про зменшення розміру стягуваємих пені та інфляційних нарахувань [а.с.71].

Можливість зменшення в судовому порядку розміру заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, чинним законодавством не передбачено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідками порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згадане клопотання відповідач обґрунтовує своїм скрутним фінансовим становищем.

Зокрема, відповідач посилається не те, що найсильніша засуха у 2012 році знищила майже весь врожай, а також різке зниження цін на сільськогосподарську продукцію у 2013 році не дало можливості вилучити обігові кошти з виробництва для повернення боргу, бо загрожувало зупинці процесу сільгоспвиробництва, яке має річний цикл. Всі отримані кошти були вкладені в підготовку землі під майбутній врожай 2014 р.

Відповідач зазначає, що у попередні роки фермерське господарство повернуло частину боргу в сумі 17 500 грн. 00 коп. після реалізації товарної пшениці, але інша частина допомоги у 2014 році не повернена тому, що основна культура, на яку робили ставку в сільгоспвиробництві в зв'язку з різким падінням курсу гривні перестала користуватися попитом у переробників та експортерів.

Основним видом діяльності господарства є виробництво, переробка, зберігання та продаж сільгосппродукції, основний збір та реалізація якої закінчується в грудні, інший вид доходу у господарства відсутній.

До зазначеного клопотання відповідачем додано довідки № 1136 від 13.11.12р., № 1171 від 23.11.12р. управління агропромислового розвитку Приморської райдержадміністрації Запорізької області стосовно того, що ФГ Біляка Ю.І. у 2012 році не отримувало коштів держбюджету для пересіву загиблих посівів, підтверджується загибель озимої пшениці у 2012 році. Також додано акт від 03.04.12 р., складений представниками відповідача стосовно загибелі посівів пшениці.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Ктім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, яким є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.3 ст.3 ЦК України).

Судова колегія зазначає, що сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, адже, враховуючи приписи ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Судом взято до уваги, що розмір пені, яка стягується з відповідача у сумі 12 029 грн. 18 коп. не є надмірно великим у порівнянні з основною сумою боргу 82 500 грн. 00 коп. Відповідачем не надано доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження фінансового становища фермерського господарства у 2014-2015 роках.

Крім того, надані відповідачем до клопотання довідки стосуються фінансового становища відповідача у 2012 році, а заявлена до стягнення прострочена заборгованість стосується періоду 2014 року.

Відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення судом розміру стягуваємої пені.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст..ст.33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Біляка Юрія Ілліча, с. Партизани, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2015р. у справі №908/1820/15-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2015р. у справі №908/1820/15-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: О.А. Скакун

Л.Ф. Чернота

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСЗО