Рішення

від 05.05.2015 по справі 912/604/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 рокуСправа № 912/604/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Вавренюк Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/604/15-г

за позовом: військового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство інфраструктури України в особі 36 шляхо - відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330), м. Конотоп Сумської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп-Плюс",

м. Кіровоград

про стягнення 127 223,88 грн.

Представники :

від прокуратури - участі не брали;

від позивача - Конончук В.В., довіреність № 471/15/14-15 від 09.02.15 р.;

від відповідача - Тодоренко О.М., керівник.

Військовий прокурор Сумського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство інфраструктури України в особі 36 шляхо - відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп-Плюс" на користь 36 шляхо - відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) грошових коштів у розмірі 127 223,88 грн., з яких: 110 445,88 грн. - основна заборгованість, 5 420,48 грн. - пеня, 3 045,83 грн. - інфляційні втрати, 580,76 грн. - 3% річних, 7 731,21 грн. - штраф.

До господарського суду у даній справі від прокурора надійшла заява за № 25-883 вих-15 від 14.04.15 р., у якій прокурор просить затвердити мирову угоду між 36 шляхо-відновлювальним загоном Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) та ТОВ "Транс-Груп-Плюс" (а.с. 64).

Позивачем у справі, електронною поштою також направлено до суду копію мирової угоди, підписану сторонами 06.04.16 р. (а.с. 60, 61).

Крім того, відповідачем у справі також подано до суду підписану сторонами мирову угоду від 06.04.15 р., а також заяви про затвердження даної мирової угоди та розгляд справи без участі представника відповідача.

05.05.15 р. позивачем у справі подано заяву від 28.04.15 р. за № 443/1 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 127 223,88 грн. Крім того, позивачем також подано заяву про відмову від частини позовних вимог та заяву про затвердження укладеної сторонами мирової угоди, підписаної 06.04.15 р.

Також 05.05.15 р. відповідачем у справі до суду надано платіжні документи на підтвердження здійснення відповідачем оплат за договором, укладеним з позивачем, а також складений відповідачем контррозрахунок пред'явленої до стягнення суми заборгованості від 05.05.15 р., зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає частково пред'явлену до стягнення суму заборгованості, а саме основний борг в сумі 64 335,60 грн., пеню в сумі 5 420,00 грн., інфляційні втрати в сумі 3 045,83 грн., та 3% річних в сумі 580,76 грн., а всього на суму 73 382,19 грн.

Згідно ч. 7 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що прокурор у даній справі заяву про відмову від позову не подав, відмова позивача від позову у даній справі не може бути прийнята судом, а тому спір про вирішення якого прокурор заявив позов, розглядається господарським судом по суті.

Заяви сторін у справі про затвердження мирової угоди від 06.04.16 р. та від 06.04.15 р. залишаються господарським судом без задоволення з огляду на те, що відповідно до змісту ч. 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Предметом позову, пред'явленого прокурором у даній справі позову є стягнення заборгованості з відповідача на загальну суму 127 223, 88 грн., однак, за змістом наданої до суду та підписаної сторонами у справі мирової угоди від 06.04.15 р., стосується вона лише заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 91 880,08 грн., що фактично є меншою за суму, заявлену у даній справі в позові прокурором. Дана обставина позбавляє господарський суд можливості затвердження вказаної мирової угоди.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.08.14 р. між 36 шляхо-відновлювальним загоном Державної спеціальної служби транспорту (далі - Підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп Плюс" (далі - Замовник) укладено договори № 45 та №46 про виконання послуг з ремонту залізничних колій та стрілочних переводів (далі - Договори, а.с. 9-12, 21-24), за умовами яких Підрядник повинен був виконати зазначені роботи, а Замовник зобов'язався прийняти ці роботи та своєчасно їх оплатити шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Відповідно до в. 4.3. Договорів, відповідач повинен був остаточно розрахуватися за виконані роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 20 банківських днів, після виконання робіт.

Акти приймання наданих послуг позивачем та відповідачем були підписані , а отже відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача грошові кошти.

Однак, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов"язання, станом на 01.02.15 р., зазначає прокурор в позові. Так, за актом № 45/3 від 30.10.14 р. існує заборгованість в сумі 37 912,20 грн., за актом № 45/4 від 28.11.14 р. існує заборгованість в сумі 34 204,80 грн., за актом 46-1 від 27.10.14 р. заборгованість в сумі 19 110,00 грн., за актом № 46-2 від 06.11.14 р. заборгованість в сумі 19 209,60 грн., а загальна сума становить 110 445, 60 грн.

Свої зобов'язання за Договорами Підрядник виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних ремонтних робіт за формою КБ-2в та відповідними до них довідками вартості виконаних ремонтних робіт за формою КБ-3за жовтень та листопад 2014 року на суму 110 445,88 грн. (а.с. 13-16, 17-20, 25-28, 30-34)

Укладені сторонами Договори за своєю природою є договорами підряду, правовідносини у яких регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог зазначеної правової норми, позивач 28.01.15 р. звертався до відповідача з претензією про оплату вартості робіт в сумі 122 445,60 грн. (а.с. 8).

Оскільки відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість не сплатив, прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з даним позовом.

За доводами відповідача у судовому засіданні, існуючу заборгованість за Договорами він частково погасив, про що подав відповідні у справі докази, а саме копії платіжних документів про оплату заборгованості у період з 03.10.14 по 23.04.15 року включно.

Так, згідно наданих відповідачем у справі належних доказів, господарським судом встановлено, що після звернення прокурора до суду з даним позовом відповідачем було зменшено існуючу заборгованість на 46 110, 00 грн., у період з 03.02.15 р. по 23.04.15 р., а тому, у відповідності до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження в цій частині підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Заборгованість відповідача за Договорами в сумі 64 335,60 грн. на день розгляду справи відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача 3045,83 грн. - інфляційні втрати, 580,76 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що поданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 580,76 грн. та втрат від інфляції в сумі 3045,83 грн. відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства (а.с. 48-52), позовні вимоги прокурора в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 420,48 грн. та штраф в сумі 7 731,21 грн., обґрунтовуючи свої вимоги з посиланням на умови Договорів, а саме п. 6.2, відповідно до змісту якого за невиконання чи неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно п. 5.1.6 Договорів, на вимогу Підрядника Замовник в разі несвоєчасної оплати за надані послуги, що обумовлено цим Договором, зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виконання зобов'язань від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Строки оплати Замовником робіт сторони визначили у п. 4.3. Договорів, відповідно до змісту якого оплата здійснюється протягом 20 днів з дня підписання документів Замовником.

Згідно наданого у справі позивачем уточненого розрахунку пред'явленої до стягнення суми пені, позивачем правильно нараховано пеню на загальну суму 5 420,48 грн.(а.с. 48-52), яка підлягає стягненню з відповідача.

Однак, вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 7 731,21 грн. господарський суд вважає безпідставними з огляду на те, що умовами укладених сторонами Договорів нарахування штрафу та його розмір взагалі не передбачено. Що ж стосується посилання позивача в розрахунку штрафу на ст. 231 ГК України, дана норма не підлягає застосуванню.

При цьому, господарський суд вважає слушними доводи відповідача в тій частині, яка викладена ним у наданому до суду контррозрахунку, в якому міститься посилання на позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 2.2. Постанови Пленуму за № 14 від 17.12.13 р., до змісту якої, штрафні санкції передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенню розмір штрафних санкцій.

З огляду на вище наведене, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню частково, в частині вимог про стягнення із відповідача штрафу в позові слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп-Плюс" (25013, м. Кіровоград, вул. Тореза, буд. 27-Б, офіс 1, код 31844975, р/р 26005053505528в Криворізькій філії ПАТ "Приватбанк", МФО 305750) на користь 36 шляхо - відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330)(41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Клубна, 87, код 38426944, р/р 31258201287897 ГУ ДКСУ в Сумській області) заборгованість в сумі 72 745,59 грн., з яких 64 335,60 грн. - основний борг, 4 796,86 грн. - пеня, 3 045,83 грн. - інфляційні втрати, 567,30 грн. - 3% річних.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп-Плюс" (25013, м. Кіровоград, вул. Тореза, буд. 27-Б, офіс 1, код 31844975, р/р 26005053505528в Криворізькій філії ПАТ "Приватбанк", МФО 305750) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - судовий збір в сумі 2 377,12 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 46 110,00 грн. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 08.05.2015 р.

Суддя Л.С. Вавренюк