Рішення

від 07.05.2015 по справі 362/73/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/73/15-ц

Провадження № 2/362/635/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" травня 2015 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Медведєва К.В.,

при секретарі - Савчук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Васильківської ради Київської області, Васильківської міської ради Київської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття (припинення) заборони та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить зняти (припинити) заборону з житлового будинку по АДРЕСА_1, зареєстрованого на ОСОБА_4, реєстраційний номер обтяження НОМЕР_1, внесену Васильківською міською нотаріальною конторою; визнати у порядку спадкування за законом за позивачем право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 90,4 кв.м., житловою площею 60,3 кв.м.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в 1983 році спадкодавець отри мав кредит в сумі 1500 карбованців на будівництво будинку за адресою АДРЕСА_1 у Васильківському автотранспортному підприємстві, де в той час працював. У зв'язку з цим нотаріальною конторою накладено заборону на відчуження зазначеного будинку. У 1986 році кредит сплачено, що підтверджується довідкою, натомість заборону знято не було. Станом на сьогодні відсутнє як безпосередньо Васильківське автотранспортне підприємство, так і його правонаступники.

Також позивач зазначає, що вона прийняла спадщину після свого чоловіка (спадкодавця)? проте позбавлена можливості набути права на спадкове майно, оскільки існує заборона і нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні позивач та її представник позивача позов підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідачів, зазначити, що з позовними вимогами вони не погоджуються, проте в інтересах позивача вважають, що позов може задоволено, оскільки остання позбавлена можливості іншим способом захистити свої права.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, письмово просили суд розглядати справу без їх участі.

Суд, заслухавши присутніх учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом достовірно встановлено, що 11.08.1983 року позивач отримав позику на завершення будівництва будинку на ділянці АДРЕСА_1 в розмірі 1500 карбованців, що підтверджується повідомленням про надання позики.

Згідно заборони № 11 від 11.08.1983 року накладено заборону на будинок в АДРЕСА_1.

Із заробітної плати ОСОБА_4 утримувалися кошти на погашення кредиту та суди протягом 1983-1986 років, що підтверджується довідкою КУ «Васильківський міський трудовий архів» від 15.12.2014 року № 211/04-01.

16.05.1996 року Фастівським міжрайонним БТІ зареєстровано право власності на спірний будинок за ОСОБА_4

Згідно довідки КУ «Васильківський міський трудовий архів» від 30.12.2014 року № 224/04-01 Васильківське автотранспортне підприємство 31013 неодноразово реорганізовувалось і останню назвою останнього є ВАТ «Васильківське пасажирське автотранспортне підприємство».

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 26.12.2005 року ВАТ «Васильківське пасажирське автотранспортне підприємство» припинено.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за спірним майном, власником якого ОСОБА_4, зареєстровано заборону (архівний запис) НОМЕР_1 на підставі повідомлення б/н, 11.08.1983 року Васильківським АТП

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 18.03.2013 року.

22.11.2013 року Державний нотаріус Хоменко С.А. постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок.

Рішенням державного реєстратора від 01.07.2014 року відмовлено позивачу у реєстрації прав на спірне майно, оскільки заяву про державну реєстрацію подану після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Згідно статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи те, що заборона накладена в 1983 році, а питання про її знаття виникло у 2015 році, то до правовідносин про зняття заборони має застосовуватися законодавство, яке регулює вказане питання на час зняття відповідної заборони.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Оскільки кредитора в зобов'язанні позики припинено без правонаступництва, то і зобов'язання є припиненим.

Оскільки зобов'язання позики припинилося, внаслідок припинення юридичної особи кредитора, то це є достатньою підставою для знаття заборони (реєстраційний номер обтяження НОМЕР_1, зареєстрованої 07.09.2004 Васильківською міської державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення, б/н, 11.08.1983, Васильк. АТП), накладеної на будинок розташований за адресою АДРЕСА_1, що належав померлому ОСОБА_4.

У відповідності до положень ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1248, 1251 ЦК України зазначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування може здійснюватися за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив та батьки.

Позивач своєчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний житловий будинок побудовано у 1982 році, за час життя спадкодавця, а його право власності було зареєстровано Фастівським міжрайонним БТІ.

Оскільки судом достовірно встановлено та підтверджується зібраними по справі доказами те, що спадкодавець за життя набув право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90,4 кв.м., житловою площею 60,3 кв.м.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час своєї смерті спадкодавець мав право на зазначений житловий будинок, а тому позивач як спадкоємець має право на зазначене спадкове майно.

Факт належності спадкодавцю спірного житлового будинку, суд вважає доведеним та підтвердженим належними доказами у справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Зняти заборону (реєстраційний номер обтяження НОМЕР_1, зареєстрованої 07.09.2004 Васильківською міської державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення, б/н, 11.08.1983, Васильк. АТП), накладену на будинок розташований за адресою АДРЕСА_1, що належав померлому ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на житловий будинок, загальною площею 90,4 кв.м., житловою площею 60,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного оскарження.

Суддя