Постанова

від 01.02.2007 по справі 13/378-06-12508а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/378-06-12508А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" лютого 2007 р. 15 год.  00 хв. Справа  № 13/378-06-12508А

                    Господарський суд Одеської області у складі судді Панченко О.Л. при секретарі судового засідання Язиковій О.М. розглянув справу № 13/378-06-12508А за позовом ДП “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) до відповідача СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про спонукання виконати певні дії  

                                                   Представники  сторін:                                                                                                                           

від  позивача        Сорочинський  М.Г.    

         від  відповідача    Седлачек  В.А.

        По  справі  оголошена  перерва  до  01.02.2007р.  згідно  зі  ст. 150  КАС  України.

        СУТЬ СПОРУ: ДП “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) звернулось до суду з позовом про зобов'язання відповідача зарахувати в його оперативному обліку суму у розмірі 1233755 грн. на особовий рахунок (картку) позивача з податку на додану вартість як зобов'язання Державного бюджету України перед ДП “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) за бюджетним відшкодуванням з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправильне застосування відповідачем положень Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями). Зокрема, позивач вказує на порушення СДПІ при виданні акту № 161/13-32.2/395773515/4 від 29.03.2006р. положень п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону України “Про податок на додану вартість”, а також на відсутність законних підстав для списання сум відшкодування з ПДВ, які було визнано податковим органом та які обліковувались у податковому обліку позивача як особи, що вела облік спільної діяльності з Одеським морським торговельним портом.

Відповідач позов не визнає на підставах, викладених у запереченнях на позовну заяву, посилаючись на те, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Договору про спільну діяльність між позивачем та Одеським морським торговельним портом було проведено відповідно до підпункту “г” п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), а списання сум невідшкодованого ПДВ, що обліковувались на особовому рахунку позивача, проведено відповідно до вимог п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями).

                                                    Беручи до уваги, що:

15.06.2001р. позивач уклав договір № КД 397 про спільну діяльність з ДП “Одеський морський торговельний порт”. Зазначений договір був зареєстрований в реєстрі платників податку на додану вартість. Позивач за умовами договору №  КД 397 від 15.06.2001р. як особа, що була уповноважена вести облік спільної діяльності, здійснював подачу податкових декларацій з ПДВ та сплату податку на додану вартість за результатами спільної діяльності.

У позивача як особи, що вела облік спільної діяльності, за період дії договору про спільну діяльність виникла сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірі 674614 грн., яка утворилась за наступними деклараціями:

-          Декларація  №  5457 від 29.08.2003р. з уточненнями за липень 2003р.;

-          Декларація  №  1388 від 10.03.2004р. з уточненнями за січень 2004р.;

-          Декларація  №  5629 від 21.06.2004р. з уточненнями за травень 2004р.;

-          Декларація  №  8851 від 20.08.2004р. з уточненнями за липень 2004р.;

-          Декларація  №  9607 від 20.09.2004р. з уточненнями за серпень 2004р.;

-          Декларація  №  12833 від 19.11.2004р. за жовтень 2004р.;

-          Декларація  №  13866 від 20.12.2004р. з уточненнями за листопад 2004р.;

-          Декларація  №  5114  від 20.05.2005р. за квітень 2005р.

        Позивач як особа, що вела облік спільної діяльності, заявив про здійснення відшкодування сум ПДВ за вказаними деклараціями шляхом зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість наступних періодів.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. №  276, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123, зазначені суми обліковувались на особовому рахунку з ПДВ позивача як особи, яка вела облік спільної діяльності. Станом на 29.03.2006р. на особовій картці платника податку на додану вартість обліковувалась сума ПДВ, що підлягає  відшкодуванню  з  бюджету,  у  розмірі  674614 грн.

        01.01.2005р. договір про спільну діяльність № КД 397 від 15.06.2001р. припинив свою дію. 21.02.2005р. позивач як особа, що вела облік спільної діяльності, подав до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2005р. В декларації було заявлено до відшкодування ПДВ у розмірі 559141 грн. шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ.

         20.12.2005р. СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області, правонаступником якої є відповідач, було прийнято податкове повідомлення - рішення  № 0003361320/0, яким зменшено на 559141 грн. суму бюджетного відшкодування позивачу як особі, що вела облік спільної діяльності.

         Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про скасування вищевказаного податкового повідомлення –рішення. Постановою суду від 12.04.2006р. у справі  № 14/69-06-2240А позивачу було відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Позивач оскаржив постанову суду від 12.04.2006р. до Одеського апеляційного господарського суду. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 червня 2006р. постанову господарського суду Одеської області від 12.04.2006р. скасовано, позов ДП “ГПК Україна” задоволено. При цьому, Одеським апеляційним господарським судом встановлено, що ДП “ГПК Україна” як платник податків в рамках договору про спільну діяльність до моменту подачі адміністративного позову не був виключений з Реєстру платників ПДВ, незважаючи на припинення дії договору про спільну діяльність № КД 397 від 15.06.2001р., тому позивач правомірно задекларував у січні 2005р. суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету.

        22.03.2006р. СДПІ склала акт № 1/13-34.1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ДСД між ДП “ГПК Україна” та Одеським морським торговельним портом. В акті зазначено, що позивач як особа, що вела облік спільної діяльності, з лютого 2005р. до лютого 2006р. подавав податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчили про відсутність оподатковуваних ПДВ поставок. Відповідно до підпункту “г” п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) реєстрацію ДСД № КД 397 від 15.06.2001р. як платника податку на додану вартість було анульовано. Посадовими особами позивача самостійно у 20-денний строк повернуто відповідачеві свідоцтво платника ПДВ № 40379241.

         29.03.2006р. СДПІ був складений акт № 161/13-32.2/395773515/4 про списання сум невідшкодованого податку на додану вартість по ДСД № КД 397 від 15.06.2001р. ДП “ГПК Україна” з ДП “ОМТП”. Відповідно до акту суми бюджетного відшкодування у розмірі 674614 грн. було списано по особовому рахунку ДП “ГПК Україна” у рамках здійснення спільної діяльності за договором №  КД 397 від 15.06.2001р. При цьому СДПІ послалась на положення підпункту “а” п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями).

Підпункт “а” п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) передбачає, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які не провадили діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Однак, п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає повноважень органів державної податкової служби списувати суми, які задекларовані платниками податку до відшкодування, зокрема шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів, та вже обліковуються на їхніх особових рахунках в оперативному обліку податкового органу. Положення п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” також не обмежують права платників податку на зарахування суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, в рахунок податкових зобов'язань майбутніх періодів.

Викладене також підтверджується листом Державної податкової адміністрації України від 27.04.2006р. №  8003/7/16-1517-26. У зазначеному листі Державна податкова адміністрація України зокрема вказала: “зазначеним у п. п. 7.7.11 ст. 7 Закону категоріям платників ПДВ від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту зараховується у зменшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету протягом наступних податкових періодів”.

Таким чином, при виданні акту № 161/13-32.2/395773515/4 від 29.03.2006р. про списання сум невідшкодованого податку на додану вартість податковий орган неправомірно застосував п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки зазначений п. п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  не передбачає такого списання.

Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) та інші законодавчі акти не містять також інших положень, що передбачали б повноваження органів державної податкової служби списувати суми коштів, які обліковуються як переплата за податками або судове відшкодування, на особових рахунках платників.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи відсутність передбачених законом підстав для списання податковим органом  суми  бюджетного відшкодування у розмірі 674614 грн., яке  станом на 29.03.2006р. обліковувалось на особовому рахунку позивача як особи, що вела облік спільної діяльності, таке списання було здійснено в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний поновити в оперативному обліку неправомірно списану суму у розмірі 674614 грн. на зазначений особовий рахунок.

Крім того, незважаючи на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 червня 2006р. у справі № 14/69-06-2240А на особовий рахунок позивача як особи, що вела облік спільної діяльності, не було зараховано суму 559141 грн. як бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану позивачем у січні 2005р. Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість судових рішень є одним з принципів адміністративного судочинства відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 КАС України. Однак, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. відповідачем не було виконано.  

За таких обставин відповідач зобов'язаний зарахувати в своєму оперативному обліку на рахунок позивача суму 559141 грн., визначену постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 червня 2006р. по справі №  14/69-06-2240А, у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за  №  843/11123.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

                         Керуючись  ч. 3  ст. 160,  ст.ст. 161-163  КАС  України,  суд

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1.           Адміністративний  позов  задовольнити.

2.   Зобов'язати СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі зарахувати у її оперативному обліку суму у розмірі 1233755 (один мільйон двісті тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень на особовий рахунок (картку) ДП “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 315060515019, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 40379233) з податку на додану вартість як зобов'язання Державного бюджету України перед ДП “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) за бюджетним відшкодуванням з податку на додану вартість.        

Постанову суду сторонами може бути оскаржено згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 09.02.2007р.

Суддя                                                                                 Панченко О.Л.