Постанова

від 23.04.2015 по справі 804/2872/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 р. Справа № 804/2872/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Мед-сервіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2015 року ТОВ фірма «Мед-сервіс» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Кіровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідача) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року № 0003132203, видане ДПІ у Кіровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ фірма «Мед-сервіс» (код ЄДРПОУ 23364377) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 14010100 на загальну суму 245 008,50 грн., з яких за основним платежем - 163 339,00 грн. та штрафних фінансових санкцій 81 669,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірми «Мед-сервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «СВ-Прайм» (код ЄДРПОУ 37805831) за період березень 2014 року, за результатами якої складено акт №1643 від 28.07.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 р. №0003132203, яким ТОВ фірмі «Мед-сервіс» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - 163 339,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 86 669,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача 23.04.2015 року надав у судове засідання клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заперечень проти позову суду не надав.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд приходить до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ фірма «Мед-сервіс» 01.08.1995 року зареєстрована Дніпропетровським міським управлінням юстиції та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що з 17.07.2014 року по 23.07.2014 року на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.07.2014 року №523, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, головним державним ревізором інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Маржанською Любов'ю Василівною проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ фірми «Мед-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «СВ-Прайм» (код ЄДРПОУ 37805831) за березень 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 1643 від 28.07.2014 року.

Так, висновками акту перевірки ТОВ фірми «Мед-сервіс» встановлено:

- порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в березні 2014 року у розмірі 163 339,00 грн.

За наслідками акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 року за № 0003132203 про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 245 80,50 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що протягом превіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «СВ-Прайм» (код ЄДРПОУ 37805831), предметом яких є поставка товарів в порядку та на умовах, визначених договором №15 від 17.03.2014 року (бади, соки, вода, товари для жінок, косметичні засоби) на суму 980 032,18 грн.

Асортимент та ціна товару, що може бути поставений згідно цього договору, зазначається у специфікаціях.

Доставка товару здійснювалася на умовах EXW (за даним базисом поставки у редакції Інкотермс 2010), тобто поставка здійснюється на складі постачальника, тобто покупець самостійно, своїм або орендованим транспортом вивозить куплений товар зі складу постачальника. Поставка товару здійснювалась партіями.

Так, до договору поставки № 15 від 17.03.2014 року сторонами погоджено товар та його ціну у специфікаціях від 31.03.2014 року № 123, № 124, № 125.

На виконання вказаного договору поставки ТОВ «СВ-прайм» видані податкові накладні на продукцію, що була поставлена за вищевказаним договором поставки, ТОВ фірмою «Мед-сервіс» виписані видаткові накладні про отримання продукції.

Вищевказані документи були надані позивачем до перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Зі складу постачальника даний товар був перевезений та розвантажений за адресою аптеки, яка належить ТОВ фірма «Мед-сервіс», а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, буд. 2, що підтверджується копією договору оренди та план-схемою приміщення, що містяться у матеріалах справи.

Товар, що придбаний у ТОВ «СВ-Прайм» розвезений власними силами ТОВ фірмою «Мед-сервіс» для подальшої реалізації у аптеках, що підтверджується копіями накладних на переміщення товару, копією договору оренди автомобіля №12АТ від 17.11.2013 року, копією акту звіряння взаємних розрахунків станом на момент закінчення строку дії договору та копією наказу № 89-К від 01.03.2014 року про прийняття на роботу водія.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ фірма «Мед-сервіс» надало товаро-транспотну накладну на доставку продукції № 125 від 31.03.2014 року. Перевезення здійснювалось ТОВ «Мед-сервіс Інвест».

Так, відвантаження товару відбулось зі складу, що знаходться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового, 34В, а не за адресою, що вказана у договорі, оскільки постачальником змінено адресу власного складу.

Розрахунки між сторонами за отримані товари здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 01.07.2014 року №1638.

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ фірма «Мед-сервіс» придбані у постачальників товари за договорами в подальшому були використані у власній господарській діяльності, а саме:реалізовані в роздрібній мережі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій шляхом надання належно оформлених копій первинних документів.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків оскарженої перевірки став акт ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області №93/04-61-22-2/37805831 від 27.06.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВ-Прайм» (код ЄДРПОУ 37805831) з питань документального підтвердження господарських відносин за березень 2014 року».

Проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 у справі №804/11503/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-ВІДА» до Державної податкової інспекції у АНД м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, що набрала законної сили, встановлено відсутність підстав для призначення та проведення зустрічної звірки ТОВ «СВ-Прайм», а тому відомості вказаного акту не можуть бути підставою для висновків, наведених в акті перевірки, що розглядається.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Отже, судом встановлено факт реального існування вказаних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентом, та спростовано відповідні висновки податкового органу.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання позивачем товарів та послуг, зазначених у первинних документах, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності операцій за спірним правочином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реальність господарських операцій, здійснених позивачем та ТОВ «СВ-Прайм» у перевіряємому періоді, а саме фактичне отримання товарів та послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ фірми «Мед-сервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Мед-сервіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.08.2014 року № 00031322203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Мед-сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245 08,50 грн., з яких: за основним платежем - 163 339,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 81 669,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Мед-сервіс» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна