Постанова

від 12.05.2015 по справі 815/1781/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1781/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" Стеценко О.П. - за довіреністю від 02.03.2015р. б/н.

Від відповідача : Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області П'ятниченко А.О. - за довіреністю від 16.02.2015р. №2333/9/10-006.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014р. №0003972201, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.11.2014р. №0003972201, посилаючись на відсутність порушень чинного податкового законодавства з боку Товариства, на які наголошено податковим органом у Акті перевірки №1987/15-21-22-02/35999579 від 28.10.2014р., оскільки при здійсненні фінансово-господарських операцій із платниками податків ТОВ «Промсерфер Плюс», та ТОВ «Буд Гарант Інвест» не було допущено жодних порушень податкового законодавства, які б слугували підставою для встановлення заниження податку на додану вартість, т.я. господарські операції з контрагентами - ТОВ «Промсерфер Плюс», та ТОВ «Буд Гарант Інвест», проведено у повному дотриманні законодавчих вимог, та належним чином оформленням необхідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 10.04.2015р. вихід.№216/9/15-32-10-06-09), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014р. №0003972201, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" занижено податок на додану вартість за період квітень-травень 2014р., внаслідок чого порушено вимоги п.п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 21.10.2014р. по 27.10.2014р. на підставі службового посвідчення серія УОД №076085, виданого 17.12.2010р. ДПА в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ в Овідіопольському районі Гловіною К.О., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, та наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі від 13.10.2014р. №600, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгарант-36» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промсерфер Плюс» за період квітень 2014року, ТОВ «Буд Гарант Інвест» за період травень 2014року.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області складено Акт №1987/15-21-22-02/35999579 від 28.10.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгарант-36» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промсерфер Плюс» за період квітень 2014року, ТОВ «Буд Гарант Інвест» за період травень 2014року», у висновках якого наголошено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгарант-36» занижено податок на додану вартість за період квітень-травень 2014р., внаслідок чого порушено вимоги п.п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №1987/15-21-22-02/35999579 від 28.10.2014р. Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області 10.11.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0003972201.

Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2014р. №0003972201 ТОВ «Інвестбудгарант-36» звернулось до Головного управління ДФС в Одеській області з первинною скаргою (від 18.11.2014р. б/н) про його скасування, за результатами розгляду якої Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №55/10/15-32-10-02-07 від 15.01.2015р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.11.2014р. №0003972201, а первинну скаргу директора ТОВ «Інвестбудгарант-36» ОСОБА_5 - без задоволення.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2014р. №0003972201, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгарант-36» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.11.2014р. №0003972201, винесено контролюючим органом правомірно, та з урахуванням положень чинного податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «Інвестбудгарант-36» (Замовник) та ТОВ «Промсерфер Плюс» (Субпідрядник), був укладений Договір субпідряду від 17.01.2014р. №7/5, згідно з п.п.1.1-1.3 якого Замовник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи: будівництво багатоповерхового житлового приміщення №1 та об'єктів обслуговування на земельній ділянці 604 (умовна назва 4), у складі мікрорайону 4-5 житлового району Ш-4 ж/масиву 41 Котовського, розташованого не землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, село Крижанівка, (Суворовський-2) житлове приміщення №1, секція №3. Об'єм, характер і вартість робіт визначається кошторисом і ціною, погодженою сторонами, які є невід'ємними частинами даного договору. Робота та витрати, необхідність який виявилась в процесі виконання договору, оформлюється додатковою угодою сторін у письмовій формі, яка з моменту підписання є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п.п.2.1, 3.1, 4.1, 4.6, 4.7 Договір субпідряду від 17.01.2014р. №7/5 вартість робіт, які доручаються Субпідряднику за даним договором складає: за договірною динамічною ціною і кошторисною документацією - 224628грн. Оплата за договором здійснюється відповідно до акта виконаних робіт. Замовник здійснює приймання виконаних робіт в присутності представника Субпідрядника відповідно до кошторису і акта КБ-2в, КБ-3. Субпідрядник виконує роботи за даним договором відповідно до діючих ТУ, БНіП, ДСТУ, ДБН. Субпідрядник після завершення усіх робіт надає Замовнику виконавчу документацію з оформленням акта приймання завершених об'ємів робіт.

Також, 08.05.2014р. між ТОВ «Інвестбудгарант-36» (Замовник) та ТОВ «Буд Гарант Інвест» (Субпідрядник), був укладений Договір субпідряду №7/7, згідно з п.п.1.1-1.3 якого Замовник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи: будівництво багатоповерхового житлового приміщення №1 та об'єктів обслуговування на земельній ділянці 604 (умовна назва 4), у складі мікрорайону 4-5 житлового району Ш-4 ж/масиву 41 Котовського, розташованого не землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, село Крижанівка, (Суворовський-2) житлове приміщення №1, секція №3. Об'єм, характер і вартість робіт визначається кошторисом і ціною, погодженою сторонами, які є невід'ємними частинами даного договору. Робота та витрати, необхідність який виявилась в процесі виконання договору, оформлюється додатковою угодою сторін у письмовій формі, яка з моменту підписання є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п.п.2.1, 3.1, 4.1, 4.6, 4.7 Договір субпідряду від 08.05.2014р. №7/7 вартість робіт, які доручаються Субпідряднику за даним договором складає: за договірною динамічною ціною і кошторисною документацією - 150000грн. Оплата за договором здійснюється відповідно до акта виконаних робіт. Замовник здійснює приймання виконаних робіт в присутності представника Субпідрядника відповідно до кошторису і акта КБ-2в, КБ-3. Субпідрядник виконує роботи за даним договором відповідно до діючих ТУ, БНіП, ДСТУ, ДБН. Субпідрядник після завершення усіх робіт надає Замовнику виконавчу документацію з оформленням акта приймання завершених об'ємів робіт.

Судом встановлено, що на підтвердження виконання умов вищеозначених договорів субпідряду ТОВ «Інвестбудгарант-36» до суду надано Податкові накладні, Акти приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, Картки рахунку, Банківські виписки, Локальні кошторисні розрахунки на будівельні роботи, які, при цьому, на думку суду, не є достатніми доказами для підтвердження фактичного виконання умов, укладених між ТОВ «Інвестбудгарант-36» та ТОВ «Промсерфер Плюс», ТОВ «Буд Гарант Інвест», Договорів субпідряду від 17.01.2014р. №7/5, від 08.05.2014р. №7/7, з урахуванням наступного.

Так, судом встановлено, що на підтвердження належного виконання умов Договорів субпідряду від 17.01.2014р. №7/5, від 08.05.2014р. №7/7, укладених між ТОВ «Інвестбудгарант-36» та ТОВ «Промсерфер Плюс», ТОВ «Буд Гарант Інвест» до суду не надано кошторисів та цін про об'єм, характер та вартість робіт, актів приймання закінчених обсягів робіт, а також доказів того, що вищеозначені будівельні роботи Субпідрядниками виконано відповідно до діючих ТУ, БНіП, ДСТУ, ДБН, необхідність складення котрих, при цьому, обумовлено умовами вказаних Договорів.

До того ж, судом встановлено, що надані позивачем та наявні у матеріалах справи Акти приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, Картки рахунку, Локальні кошторисні розрахунки на будівельні роботи, у порушення приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містить прізвищ та ініціалів повноважних осіб ані з боку ТОВ «Інвестбудгарант-36», ані з боку його контрагентів - ТОВ «Промсерфер Плюс», ТОВ «Буд Гарант Інвест», якими їх підписано, що відповідно унеможливлює ідентифікувати означених осіб, котрими підписано вказані документи, а також не містять дати їх підписання.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зокрема, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено , що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. касаційною інстанцією наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Натомість, судом встановлено, що вищеозначені фінансово-господарські операції, які за твердженням позивача, мали місце між ТОВ «Інвестбудгарант-36» та ТОВ «Промсерфер Плюс», ТОВ «Буд Гарант Інвест», не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, водночас наявність у матеріалах справи документи не є беззаперечним доказом того, що відбулося реальне надання послуг, а наявність податкової накладної, складеної особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому, будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Також, до матеріалів справи позивачем - ТОВ «Інвестбудгарант-36» не додано належних документів на підтвердження руху активів від Замовника до Субпідрядника, а наявні у матеріалах справи Картки рахунку, у порушення приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять ані жодного підпису повноважної особи Товариства, ані відповідних реквізитів.

До того ж, судом відхиляються та не приймаються до уваги надані позивачем та наявні у матеріалах справи Банківські виписки, оскільки означені фінансові документи, у порушення законодавчих приписів, не містять обов'язкових реквізитів, таких як підпису керівника фінансової установи, бухгалтера, та відповідної печатки банківської установи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрім того, судом з'ясовано, що у висновках наявного у матеріалах справи Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 05.08.2014р. №2265/26-55-22-08/38864971 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промсерфер Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2013р. по 31.07.2014р.» зазначено, що ТОВ «Промсерфер Плюс» не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), через відсутність у підприємства управлінського та технічного персоналу, та як наслідок неможливість постачання товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств-покупців, у зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

До того ж, як з'ясовано судом та зазначено у Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 05.08.2014р. №2277/26-55-22-07/39035072 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд Гарант Інвест» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014р. по 30.07.2014р.» відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності, у зв'язку з чим ТОВ «Буд Гарант Інвест» здійснює діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При цьому, судом встановлено, що ані до матеріалів адміністративного позову, ані під час судового розгляду справи по суті позивачем - ТОВ «Інвестбудгарант-36» не надано належних доказів на підтвердження оскарження чи визнання протиправними висновків вищеозначених Актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 05.08.2014р. №2277/26-55-22-07/39035072, №2265/26-55-22-08/38864971.

Таким чином, наведені обставини та досліджені судом наявні у справі письмові докази у їх сукупності, дають змогу дійти висновку, що господарські операції між позивачем - ТОВ «Інвестбудгарант-36» та його контрагентами - ТОВ «Промсерфер Плюс», ТОВ «Буд Гарант Інвест», не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності та ґрунтовності донарахування Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області позивачу суми податку на додану вартість.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві та викладені усно повноважним представником у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014р. №0003972201, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору у сумі 187грн. 32коп. покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014р. №0003972201, відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" (68000, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул.Перемоги,15, код ЄДРПОУ 35999579) на користь державного бюджету України (отримувач коштів УК у м.Одесі/Київський район, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, розрахунковий рахунок №31212206784005, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 1639(одна тисяча шістсот тридцять дев'ять)грн. 68коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом « 12» травня 2015року.

Суддя Харченко Ю.В.

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014р. №0003972201, відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгарант-36" (68000, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул.Перемоги,15, код ЄДРПОУ 35999579) на користь державного бюджету України (отримувач коштів УК у м.Одесі/Київський район, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, розрахунковий рахунок №31212206784005, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 1639(одна тисяча шістсот тридцять дев'ять)грн. 68коп.

12 травня 2015 року.