Постанова

від 28.04.2015 по справі 818/816/15

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа №818/816/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, третя особа - директор Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації Чубук Володимир Вікторович про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа - директор Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації Чубук Володимир Вікторович, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» від 09.02.2015 № 13-к;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця» від 17.02.2015 № 15-к;

- поновити ОСОБА_1 на роботі;

- стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.12.2014 відповідно до наказу від 15.12.2014 № 08-К «Про призначення ОСОБА_1.» позивач був призначений на посаду начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Згідно розпоряджень голови Сумської обласної державної адміністрації від 05.02.2015 № 77-ОД та від 18.02.2015 № 95-ОД ОСОБА_1 виконує обов'язки голови комісії з припинення Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Позивач зазначає, що 09.02.2015 відповідачем із порушенням встановленого порядку, без проведення службового розслідування видано наказ № 13-К «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» за порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації. Проте, як стверджує позивач, у цьому наказі не зазначено, яке саме розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації він порушив і хто його виявив.

Крім того, у наказі від 09.02.2015 № 13-К «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» підставою його видання визначено документи про підтвердження порушення та звернення працівників Департаменту. При цьому, не зазначено реквізити цього звернення працівників Департаменту та документів про підтвердження порушення.

Також, позивач звертає увагу на те, що у день видання наказу № 13-К (09.02.2015) директор Департаменту Чубук В.В. перебував на лікарняному та взагалі не мав права на підписання будь-яких документів Департамента.

Позивач стверджує, що всупереч статті 149 КЗпП України, із наказом від 09.02.2015 № 13-К «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» його не було ознайомлено та не було витребувано письмові пояснення щодо порушення, за яке притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, позивач зазначає, що 17.02.2015, в день перебування позивача на лікарняному, директор Департаменту Чубук В.В. видав наказ № 15-К «Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця», на підставі якого позивача було звільнено за п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» з 17.02.2015.

Як зазначає позивач, перед виданням наказу від 17.02.2015 № 15-К службове розслідування також не проводилось, зі змістом документів, які зазначені в наказі про звільнення позивача не ознайомили та відмовилися надати їх копії.

Позивач вважає наказ від 17.02.2015 незаконним, оскільки у ньому не зазначено суть порушення позивачем присяги державного службовця, а також при його прийнятті відповідач не дотримався принципу пропорційності, оскільки припинення державної служби за порушення присяги державного службовця є крайнім заходом і таке звільнення має бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу.

На думку позивача, відповідач не мав права кваліфікувати участь ОСОБА_1 в роботі комісії в якості голови, як порушення Присяги, оскільки це призводить до істотного обмеження юридичних гарантій прав особи від незаконного звільнення. Припинивши державну службу за порушення присяги, відповідач фактично уникнув обов'язку встановити наявність складу дисциплінарного правопорушення, ступінь вини, характер правопорушення, інші обставини, стаж роботи в органі та підвищення по посаді за сумлінну службу. Як наслідок, не були ураховані всі обставини, що мають значення для прийняття законного рішення.

На переконання ОСОБА_1, при звільненні були порушені його права та свободи, він був звільнений незаконно, тому на підставі статті 235 КЗпП України має право на поновлення на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач вважає, що незаконним звільненням з роботи йому було завдано моральної шкоди, бо були порушені його законні права, як працівника, він залишився без постійного джерела доходів як засобу існування, вимушений вирішувати питання свого існування, тривалий час перебуває у стані нервового напруження, тому має право на стягнення з відповідача на його користь 5000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

27.04.2015 до суду від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку відсутністю компетентної і уповноваженої особи, що могла б представляти Департамент, оскільки завідувача організаціно-правового сектору було звільнено, а директор Департаменту на момент судового засідання буде перебувати у відпустці. Разом з тим жодних доказів перебування директора Департаменту у відпустці надано не було, тому суд не вважає причини неявки представника відповідача поважними.

Суд констатує, що подання клопотання без належних на те доказів не передбачає обов'язковості щодо його задоволення за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено із копії трудової книжки ОСОБА_1, розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 12.06.2014 № 217-К позивача 17.06.2014 призначено на посаду заступника начальника управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 27 зворотній бік).

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.08.2014 № 327-ОД, до якого було внесено зміни розпорядженнями від 16.09.2014 № 412-ОД та від 09.10.2014 № 444-ОД, ОСОБА_1 було призначено головою комісії з припинення управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 46, 49, 51).

Наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 15.12.2014 № 08-К ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації по переведенню з управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 18, 28).

Наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 15.12.2014 № 13-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1." позивачу оголошено догану за порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації. Підставою для прийняття наказу зазначено: акт про відмову від дачі пояснень ОСОБА_1 від 09.02.2015, документи про підтвердження порушення, звернення працівників Департаменту (а.с. 23).

Акт про відмову від дачі пояснень ОСОБА_1 від 09.02.2015 на вимогу суду наданий відповідачем не був, у матеріалах справи відсутній, інших доказів на підтвердження факту витребування від ОСОБА_1 пояснень з приводу порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації відповідачем не надано.

Як встановлено зі звернення працівників Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 05.02.2015 (а.с. 94), працівники Департаменту просили директора з'ясувати правомірність дій ОСОБА_1 щодо непередання коштів фонду заробітної плати Управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, як того вимагало розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації.

Пунктом 6 розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 327-ОД від 07.08.2014 утворено Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації як окремий структурний підрозділ Сумської обласної державної адміністрації з правами юридичної особи, з місцезнаходженням: вулиця Шишкарівська, 9, м. Суми, 40030, з граничною чисельністю 36 одиниць, реорганізувавши шляхом об'єднання управління житлово-комунального господарства та управління містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації. Пунктом 12 вказаного розпорядження Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації визнано правонаступником управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 46-47).

На основі звернення працівників Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації та розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 327-ОД від 07.08.2014 наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 05.02.2015 № 4-ОД утворено комісію з перевірки фактів неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 (а.с. 75).

Згідно протоколу від 05.02.2015 № 1 засідання комісії з перевірки фактів неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 вирішено відібрати пояснення від ОСОБА_1 з приводу використання ним коштів, передбачених розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації для передачі до фонду оплати праці департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, для встановлення надбавок та преміювання працівників управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації. (а.с. 73-74).

Згідно протоколу від 05.02.2015 № 2 засідання комісії з перевірки фактів неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 вирішено рекомендувати директору Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації Чубуку В.В. застосувати до начальника управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 дисциплінарну відповідальность у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків (а.с. 72).

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1, як голова комісії з ліквідації управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, дійсно преміював та встановлював надбавки працівникам цього управління, про що свідчать копії наказів виконуючого обов'язки управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації від 26.09.2014 № 62-К, № 63-К (а.с. 69, 70).

Проте, суд не погоджується із судженням відповідача про неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1, яке проявилось у не переданні ним коштів до фонду оплати праці департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, з огляду на наступне.

Згідно розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 16.09.2014 № 412-ОД "Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.08.2014 № 327-ОД" прийнято рішення про ліквідацію управління містобудування та архітектури та управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації без визначення правонаступництва (а.с. 49).

Таким чином, Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації є новоутвореною юридичною особою та не є правонаступником управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, що також підтверджується Положенням про Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 15.09.2014 № 403-ОД (а.с. 15-17). Жодних обов'язків щодо передачі коштів з цього управління до Департаменту комісія з припинення цього управління не мала.

Крім того, у Департамент, ОСОБА_1 був призначений лише з 16.12.2014 відповідно до наказу Департаменту від 15.12.2014 № 08-К «Про призначення ОСОБА_1.».

Отже, директор Департаменту Чубук В.В. набув повноважень керівника щодо ОСОБА_1 лише з 16.12.2014 та виключно щодо його роботи на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту.

Таким чином, посилання відповідача в обґрунтування підстав притягнення ним ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на дії, які останній вчиняв поза межами посадових обов'язків начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту є необґрунтованими.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваний наказ про оголошення догани підписано директором Департаменту Чубуком В.В. 09.02.2015.

Разом з тим, згідно табелю обліку використання робочого часу за лютий 2015 року у цей день, Чубук В.В. перебував на лікарняному (а.с. 103).

З тексту наказу про оголошення догани, вбачається, що ОСОБА_1 оголошено догану «за порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації». Разом з тим, у вищезазначеному наказі не наведено необхідних обґрунтувань та підстав його видання, у спірному наказі не зазначено за порушення якого саме розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації та в якій його частині оголошено догану працівнику.

Статтею 141 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну службу Україна основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.

Згідно із статтею 14 цього ж Закону, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує держави орган, в якому він працює.

Відповідно до статті 149 Кодексу законів про працю України, стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що в порушення зазначеної норми ОСОБА_1 з наказом про оголошення догани не ознайомлено. Підпис ОСОБА_1 в цьому наказі відсутній, доказів відмови позивача від підпису відповідачем надано не було.

Враховуючи порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення, відсутність чітких, обґрунтованих підстав для його застосування, відсутність викладення суті порушення, яке вчинив позивач, суд дійшов висновку, що наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» від 09.02.2015 № 13-к є протиправним та підлягає скасуванню.

Наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 15.12.2014 № 15-К "Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця" позивача звільнено з посади начальника управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації з 17 лютого 2015 року за порушення присяги державного службовця, згідно з пунктом 6 статті 30 Закону України "Про державну службу". Підставою для прийняття наказу зазначено: колективне звернення працівників, наказ від 09.02.2015 № 13-К, наказ від 17.02.2015 № 14-К (а.с. 24).

При цьому, у наказі про звільнення реквізитів цього колективного звернення не зазначено.

Будь яких конкретних дій, рішень або бездіяльності з боку ОСОБА_1 які свідчили б про порушення з боку останнього присяги державного службовця в тексті наказу про звільнення не зазначено.

17.02.2015 відповідачем прийнято наказ № 14-К «Про проведення службового розслідування» (зворотній бік а.с. 96), яким утворено комісію для проведення службового розслідування щодо дотримання ОСОБА_1 присяги державного службовця. Комісії доручено провести перевірку до 18.02.2015, оформити факт порушення та відібрати пояснення з даного приводу.

Згідно протоколів засідань комісії з перевірки фактів порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця від 17.02.2015 № 1 та від 17.02.2015 № 2 (а.с. 100, 101), ОСОБА_1 порушив присягу державного службовця, оскільки: використовував службове становище для залякування підлеглої ОСОБА_4; подавав документи від імені посади, яку він не займає; постійно спізнювався та був відсутній на робочому місці протягом робочого дня без поважних причин.

В цих протоколах також зазначено, що ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився.

Разом із тим, Департаментом жодних доказів на підтвердження даної обставини не надано.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Виходячи з положень ст. 17 вказаного Закону, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч положенням вищезгаданого Порядку службове розслідування стосовно позивача проводилось за умови його необізнаності щодо факту проведення відповідного службового розслідування, внаслідок чого під час його проведення порушено права відповідної посадової особи, закріплені у п.7 Порядку, а саме, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За змістом п. 8 Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;

висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Крім того, відповідно до п. 9 Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення. Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.

Водночас, відповідачем не надано суду ані акту службового розслідування, ані доказів ознайомлення з ним особи відносно якої його проведено. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що комісією взагалі вживались заходи щодо своєчасного отримання від позивача пояснень з приводу предмету проведення службового розслідування.

17.02.2015 працівниками Департаменту складено акт про відсутність працівника на робочому місці, відповідно до якого ОСОБА_1 був відсутній на роботі 17.02.2015 з 09 год. 25 хв. до 14 год. 41 хв. (а.с. 95). Вищезазначена обставина була підставою для звільнення позивача за порушення присяги державного службовця.

Натомість, в матеріалах справи наявна копія листка непрацездатності, яким підтверджується, що 17.02.2015 ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 25).

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, (ст.40 Кодексу законів про працю України) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) цього Кодексу, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Отже, судом встановлено, що в порушення зазначених норм, ОСОБА_1 було звільнено у день видачі йому листка непрацездатності з ініціативи власника за порушення присяги державного службовця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначене особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів відповідача про звільнення позивача з підстав порушення Присяги державного службовця, також, з огляду про наступне.

Передумовою звільнення державного службовця за порушення присяги, мають насамперед бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

При цьому, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року (№ 21-403а12).

При цьому, слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, визначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає недоведеним факт порушення позивачем Присяги державного службовця, таким, що не відповідає положенням чинного законодавства, та проведеним без дотримання принципу всебічного та повного дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення питання по суті, а наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця» від 17.02.2015 № 15-к - таким, що прийнятий в порушення вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Стосовно вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7 задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідачем надано суду довідку про доходи ОСОБА_1 від 08.04.2015 (а.с. 119), згідно якої середньоденна заробітна плата позивача становить 157, 60 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 17.02.2015 по 28.04.2015 складає 48 робочих днів.

Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 7 564, 80 грн., а саме: 48 днів * 157, 60 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу позивача у розмірі 7 564, 80 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачем не було доведено та надано суду відповідні докази наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру шкоди, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній частині.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не надав суду доказів того, що приймаючи оскаржувані накази він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2, 3, ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 309 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, третя особа - директор Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації Чубук Володимир Вікторович про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» від 09.02.2015 № 13-к.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця» від 17.02.2015 № 15-к.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9, ідентифікаційний код 39399498) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 564 (сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. з відрахуванням необхідних податків та зборів.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 309 (три тисячі триста дев'ять) грн. 60 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 05.05.2015.