Ухвала

від 18.06.2015 по справі 818/816/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 818/816/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. по справі № 818/816/15

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації третя особа Директор Департаменту містобудування ,архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа - директор Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М." від 09.02.2015 № 13-к;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації "Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця" від 17.02.2015 № 15-к;

- поновити ОСОБА_1 на роботі;

- стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.12.2014 відповідно до наказу від 15.12.2014 № 08-К "Про призначення ОСОБА_1М." позивач був призначений на посаду начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Згідно розпоряджень голови Сумської обласної державної адміністрації від 05.02.2015 № 77-ОД та від 18.02.2015 № 95-ОД ОСОБА_1 виконує обов'язки голови комісії з припинення Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Позивач зазначає, що 09.02.2015 відповідачем із порушенням встановленого порядку, без проведення службового розслідування видано наказ № 13-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М." за порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації. Проте, як стверджує позивач, у цьому наказі не зазначено, яке саме розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації він порушив і хто його виявив.

Крім того, у наказі від 09.02.2015 № 13-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М." підставою його видання визначено документи про підтвердження порушення та звернення працівників Департаменту. При цьому, не зазначено реквізити цього звернення працівників Департаменту та документів про підтвердження порушення.

Також, позивач звертає увагу на те, що у день видання наказу № 13-К (09.02.2015) директор Департаменту ОСОБА_2 перебував на лікарняному та взагалі не мав права на підписання будь-яких документів Департамента.

Позивач стверджує, що всупереч статті 149 КЗпП України, із наказом від 09.02.2015 № 13-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М." його не було ознайомлено та не було витребувано письмові пояснення щодо порушення, за яке притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, позивач зазначає, що 17.02.2015, в день перебування позивача на лікарняному, директор Департаменту ОСОБА_2 видав наказ № 15-К "Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця", на підставі якого позивача було звільнено за п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" з 17.02.2015.

Як зазначає позивач, перед виданням наказу від 17.02.2015 № 15-К службове розслідування також не проводилось, зі змістом документів, які зазначені в наказі про звільнення позивача не ознайомили та відмовилися надати їх копії.

Позивач вважає наказ від 17.02.2015 незаконним, оскільки у ньому не зазначено суть порушення позивачем присяги державного службовця, а також при його прийнятті відповідач не дотримався принципу пропорційності, оскільки припинення державної служби за порушення присяги державного службовця є крайнім заходом і таке звільнення має бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу.

На думку позивача, відповідач не мав права кваліфікувати участь ОСОБА_1 в роботі комісії в якості голови, як порушення Присяги, оскільки це призводить до істотного обмеження юридичних гарантій прав особи від незаконного звільнення. Припинивши державну службу за порушення присяги, відповідач фактично уникнув обов'язку встановити наявність складу дисциплінарного правопорушення, ступінь вини, характер правопорушення, інші обставини, стаж роботи в органі та підвищення по посаді за сумлінну службу. Як наслідок, не були ураховані всі обставини, що мають значення для прийняття законного рішення.

На переконання ОСОБА_1, при звільненні були порушені його права та свободи, він був звільнений незаконно, тому на підставі статті 235 КЗпП України має право на поновлення на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач вважає, що незаконним звільненням з роботи йому було завдано моральної шкоди, бо були порушені його законні права, як працівника, він залишився без постійного джерела доходів як засобу існування, вимушений вирішувати питання свого існування, тривалий час перебуває у стані нервового напруження, тому має право на стягнення з відповідача на його користь 5000 грн. моральної шкоди.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, третя особа - директор Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М." від 09.02.2015 № 13-к. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації "Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця" від 17.02.2015 № 15-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації. Стягнуто з Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9, ідентифікаційний код 39399498) на користь ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 564 (сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. з відрахуванням необхідних податків та зборів. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 309 (три тисячі триста дев'ять) грн. 60 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення сум на відшкодування моральної шкоди, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції не застосовано ст.. 237-1 КЗпП України, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення сум на відшкодування моральної шкоди та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Та вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В частині задоволення позовних вимог постанова не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо часткової відмови в задоволення позову виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Як встановлено із копії трудової книжки ОСОБА_1, розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 12.06.2014 № 217-К позивача 17.06.2014 призначено на посаду заступника начальника управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 27 зворотній бік).

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.08.2014 № 327-ОД, до якого було внесено зміни розпорядженнями від 16.09.2014 № 412-ОД та від 09.10.2014 № 444-ОД, ОСОБА_1 було призначено головою комісії з припинення управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 46, 49, 51).

Наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 15.12.2014 № 08-К ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації по переведенню з управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 18, 28).

Наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 15.12.2014 № 13-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М." позивачу оголошено догану за порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації. Підставою для прийняття наказу зазначено: акт про відмову від дачі пояснень ОСОБА_1 від 09.02.2015, документи про підтвердження порушення, звернення працівників Департаменту (а.с. 23).

Акт про відмову від дачі пояснень ОСОБА_1 від 09.02.2015 на вимогу суду наданий відповідачем не був, у матеріалах справи відсутній, інших доказів на підтвердження факту витребування від ОСОБА_1 пояснень з приводу порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації відповідачем не надано.

Як встановлено зі звернення працівників Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 05.02.2015 (а.с. 94), працівники Департаменту просили директора з'ясувати правомірність дій ОСОБА_1 щодо непередання коштів фонду заробітної плати Управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації до Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, як того вимагало розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації.

Пунктом 6 розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 327-ОД від 07.08.2014 утворено Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації як окремий структурний підрозділ Сумської обласної державної адміністрації з правами юридичної особи, з місцезнаходженням: вулиця Шишкарівська, 9, м. Суми, 40030, з граничною чисельністю 36 одиниць, реорганізувавши шляхом об'єднання управління житлово-комунального господарства та управління містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації.

Пунктом 12 вказаного розпорядження Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації визнано правонаступником управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 46-47).

На основі звернення працівників Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації та розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 327-ОД від 07.08.2014 наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 05.02.2015 № 4-ОД утворено комісію з перевірки фактів неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 (а.с. 75).

Згідно протоколу від 05.02.2015 № 1 засідання комісії з перевірки фактів неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 вирішено відібрати пояснення від ОСОБА_1 з приводу використання ним коштів, передбачених розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації для передачі до фонду оплати праці департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, для встановлення надбавок та преміювання працівників управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації. (а.с. 73-74).

Згідно протоколу від 05.02.2015 № 2 засідання комісії з перевірки фактів неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 вирішено рекомендувати директору Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 застосувати до начальника управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 дисциплінарну відповідальность у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків (а.с. 72).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, як голова комісії з ліквідації управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, дійсно преміював та встановлював надбавки працівникам цього управління, про що свідчать копії наказів виконуючого обов'язки управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації від 26.09.2014 № 62-К, № 63-К (а.с. 69, 70).

Проте, суд першої інстанції не погоджується із судженням відповідача про неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1, яке проявилось у не переданні ним коштів до фонду оплати праці департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, з огляду на наступне.

Згідно розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 16.09.2014 № 412-ОД "Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.08.2014 № 327-ОД" прийнято рішення про ліквідацію управління містобудування та архітектури та управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації без визначення правонаступництва (а.с. 49).

Отже, Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації є новоутвореною юридичною особою та не є правонаступником управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, що також підтверджується Положенням про Департамент містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 15.09.2014 № 403-ОД (а.с. 15-17).

Суд першої інстанції зазначив, що жодних обов'язків щодо передачі коштів з цього управління до Департаменту комісія з припинення цього управління не мала.

Крім того, у Департамент, ОСОБА_1 був призначений лише з 16.12.2014 відповідно до наказу Департаменту від 15.12.2014 № 08-К "Про призначення ОСОБА_1М.".

Таким чином, директор Департаменту ОСОБА_2 набув повноважень керівника щодо ОСОБА_1 лише з 16.12.2014 та виключно щодо його роботи на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту.

Отже, посилання відповідача в обґрунтування підстав притягнення ним ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на дії, які останній вчиняв поза межами посадових обов'язків начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту є необґрунтованими.

Також, необхідно зазначити, що оскаржуваний наказ про оголошення догани підписано директором Департаменту ОСОБА_2 09.02.2015.

Разом з тим, згідно табелю обліку використання робочого часу за лютий 2015 року у цей день, ОСОБА_2 перебував на лікарняному (а.с. 103).

З тексту наказу про оголошення догани, вбачається, що ОСОБА_1 оголошено догану "за порушення розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації". Разом з тим, у вищезазначеному наказі не наведено необхідних обґрунтувань та підстав його видання, у спірному наказі не зазначено за порушення якого саме розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації та в якій його частині оголошено догану працівнику.

Положеннями ст.. 141 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Статтею 10 Закону України "Про державну службу» встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.

Згідно із статтею 14 цього ж Закону, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує держави орган, в якому він працює.

Положеннями статті 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В порушення зазначеної норми ОСОБА_1 з наказом про оголошення догани не ознайомлено. Підпис ОСОБА_1 в цьому наказі відсутній, доказів відмови позивача від підпису відповідачем надано не було.

Враховуючи порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення, відсутність чітких, обґрунтованих підстав для його застосування, відсутність викладення суті порушення, яке вчинив позивач, суд дійшов висновку, що наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М." від 09.02.2015 № 13-к є протиправним та підлягає скасуванню.

Наказом директора Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної адміністрації від 15.12.2014 № 15-К "Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця" позивача звільнено з посади начальника управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації з 17 лютого 2015 року за порушення присяги державного службовця, згідно з пунктом 6 статті 30 Закону України "Про державну службу". Підставою для прийняття наказу зазначено: колективне звернення працівників, наказ від 09.02.2015 № 13-К, наказ від 17.02.2015 № 14-К (а.с. 24).

При цьому, у наказі про звільнення реквізитів цього колективного звернення не зазначено.

Будь -яких конкретних дій, рішень або бездіяльності з боку ОСОБА_1 які свідчили б про порушення з боку останнього присяги державного службовця в тексті наказу про звільнення не зазначено.

17.02.2015 відповідачем прийнято наказ № 14-К "Про проведення службового розслідування" (зворотній бік а.с. 96), яким утворено комісію для проведення службового розслідування щодо дотримання ОСОБА_1 присяги державного службовця. Комісії доручено провести перевірку до 18.02.2015, оформити факт порушення та відібрати пояснення з даного приводу.

Згідно протоколів засідань комісії з перевірки фактів порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця від 17.02.2015 № 1 та від 17.02.2015 № 2 (а.с. 100, 101), ОСОБА_1 порушив присягу державного службовця, оскільки: використовував службове становище для залякування підлеглої ОСОБА_3; подавав документи від імені посади, яку він не займає; постійно спізнювався та був відсутній на робочому місці протягом робочого дня без поважних причин.

В цих протоколах також зазначено, що ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився.

Проте, Департаментом жодних доказів на підтвердження даної обставини не надано.

Положеннями ст. 14 Закону України "Про державну службу" встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Виходячи з положень ст. 17 вказаного Закону, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Отже, всупереч положенням вищезгаданого Порядку службове розслідування стосовно позивача проводилось за умови його необізнаності щодо факту проведення відповідного службового розслідування, внаслідок чого під час його проведення порушено права відповідної посадової особи, закріплені у п.7 Порядку, а саме, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За змістом п. 8 Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;

висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення. Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.

Водночас, відповідачем до суду не надано ані акту службового розслідування, ані доказів ознайомлення з ним особи відносно якої його проведено. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що комісією взагалі вживались заходи щодо своєчасного отримання від позивача пояснень з приводу предмету проведення службового розслідування.

17.02.2015 працівниками Департаменту складено акт про відсутність працівника на робочому місці, відповідно до якого ОСОБА_1 був відсутній на роботі 17.02.2015 з 09 год. 25 хв. до 14 год. 41 хв. (а.с. 95). Вищезазначена обставина була підставою для звільнення позивача за порушення присяги державного службовця.

Натомість, в матеріалах справи наявна копія листка непрацездатності, яким підтверджується, що 17.02.2015 ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 25).

Положеннями статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, (ст.40 Кодексу законів про працю України) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) цього Кодексу, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Отже, в порушення зазначених норм, ОСОБА_1 було звільнено у день видачі йому листка непрацездатності з ініціативи власника за порушення присяги державного службовця.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначене особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Щодо доводів відповідача про звільнення позивача з підстав порушення Присяги державного службовця, то суд першої інстанції зазначив наступне.

Передумовою звільнення державного службовця за порушення присяги, мають насамперед бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

При цьому, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року (№ 21-403а12).

При цьому, слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, п.58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, визначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що недоведеним є факт порушення позивачем ОСОБА_4 державного службовця, таким, що не відповідає положенням чинного законодавства, та проведеним без дотримання принципу всебічного та повного дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення питання по суті, а наказ Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації "Про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця" від 17.02.2015 № 15-к - таким, що прийнятий в порушення вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим необхідно поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Департаменту містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку щодо стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

В зазначеній частині,як зазначено вище, постанова суду першої інстанції не оскаржена.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст. 237-1 КЗоТ України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачем не було доведено та надано суду відповідні докази наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру шкоди.

Сам по собі факт незаконного звільненя, не є підставою відшкодування моральної шкоди.

Посилання позивача на моральні страждання, нервове напруження , відсутність джерела доходів та додаткові зусилля для організації життя, носять загальний характер, не конкретизовані, та відповідно доказими не підкріплені. Позивач не вказує, які саме додаткові зусилля він вимушений був здійснити, в чому полягали інши обставини на які він посилається.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній частині.

При цьому колегія суддів зазначає на помилковості посилань позивача на практиту Верховного суду України, оскільки позивачем не доведено всіх необхідних підстав за умови наявності, яких відшкодовується моральна шкода.

Що стосується доводів апеляційної скарги, про не вирішення судом першої інстанції питання щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції витрати на правову допомогу не відшкодовано.

Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Позивачем в обґрунтування таких витрат надані квитанції на сплату допомоги на загальну суму 1500 грн., договір про наданняґ правової допомоги від 9 лютого 2015 року між позивачем та фахівцем в галузі права, дипломом про освіту та свідоцтвом фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності останнього. При цьому колегія суддів зазначає, що позивач брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Виходячі з наведеної норми, для визначення розміру відшкодування необхідно визначити час якій затрачено особою на надання допомоги, та порівняти з сумою сплачених коштів за такий вид допомоги. Відшкодуванню підлягає сума, яка не перевищує граничний розмір. При цьому, як що сума виногароди менше граничного розміру, відшкодуванню підлягає сума винагороди.

Але ні з тексту договору, ні з квитанцій про сплату не зрозуміло, яка сума витрат за який вид допомоги виплачена, якій час на який вид допомоги затрачено (крім участі в судовому засіданні).

В зв'язку з наведеним не можливо визначити розмір допомоги який підлягає відшкодуванню. При цьому колегія суддів зазначає, що розмір допомоги за участь у судовому засіданні не можливо визначити, оскільки не вбачається, яку суму за даний вид допомоги сплачено позивачем. Договір на надання правової допомоги не конкретизує види такої допомоги.

В зв'язку з наведеним апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткової відмови в задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. по справі № 818/816/15 в частині відмови в задоволені позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2015 р.