Постанова

від 30.04.2015 по справі 826/1323/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2015 року           15:57           № 826/1323/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Рапід»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004022201 від 10.09.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Рапід» (надалі – позивач або ТОВ «Сервіс Рапід») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004022201 від 10.09.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 24.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Сервіс Рапід» не порушувало вимог п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Авто Актив» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судовому засіданні 24.02.2015 року неналежного відповідача «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві» замінено на належного – «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві», який у дане судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

У дане судове засідання з'явилися представники позивача, які заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суду задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від ПП «Авто Актив», що свідчить про те, що вказаний правочин здійснено без мети настання реальних наслідків.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 24.02.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі ГУ Мідоходів у м. Києві від 10.09.2014 року №0004022201 ТОВ «Сервіс Рапід» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року у сумі 739 698,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки від 22.08.2014 року №406/26-57-22-01-10/32768900 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс Рапід» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відображення даних операцій в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ПП «Авто Актив» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року (надалі – акт перевірки).

Вказаною вище перевіркою встановлено, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 739 968,00 грн. було здійснено за результатами документального оформлення податкових накладних виданих ПП «Авто Актив» за договором генерального підряду на будівництво від 03.12.2012 року № 0312-12/01 СР.

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Сервіс Рапід» п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ПП «Авто Актив», а саме: завищено значення рядків 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)» та 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1декларації наступного звітного (податкового) періоду)» декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 739 968,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 24 Декларації) на суму 739 968,00 грн. за квітень 2014 року.

Даних висновків податковим органом зроблено з посиланням на те, що перевіркою не встановлено наявності у ПП «Авто Актив» виробничих/обслуговуючих приміщень, які є об'єктивно необхідними для виконання обумовлених робіт, а також не встановлено наявності у ПП «Авто Актив» власного або орендованого обладнання для виконання будівельних операцій, технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також не встановлено наявності у ПП «Авто Актив» залучених на умовах підряду фахівців, або ж залучення інших підприємств для виконання будівельних операцій.

Крім того, з документів наданих до перевірки не можливо з'ясувати порядок пропускного режиму на об'єкт «Автосалон для продажу автомобілів» на виконання робіт з технічного обслуговування комунікацій Автосалону для продажу автомобілів ТОВ «Сервіс Рапід» та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників ПП «Авто Актив» по охороні праці, що відображається в журналі охорони праці (відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року «Про затвердження загальних правил укладення та виконання договорів підряду капітального будівництва», Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ та ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення», затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 27.01.2009 року № 45 із змінами та доповненнями).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ПП «Авто Актив».

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0004022201 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Авто Актив» позивачем суду надано договір генерального підряду на будівництво № 0312-12/01 СР від 03.12.2012 року.

Відповідно до п.2.1 умов даного договору, ПП «Авто Актив» (генпідрядник) за завданням позивача (замовника) зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами, у відповідності до Проектної та робочої документації, узгодженої замовником, діючих будівельних норм і правил, та у визначений договором строк, збудувати Об'єкт, а замовник зобов'язується надати генпідряднику Будівельний майданчик, Проектну та робочу документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва Об'єкта, прийняти закінчені Роботи та оплатити їх вартість відповідно до Договору.

Приписами п. 3.2 договору визначено, що генпідрядник виконує роботи з використанням своїх матеріалів, засобів та обладнання, використання яких погоджується із замовником. У разі якщо генпідрядник вимагає перегляду ціни робіт з підстав зміни вартості на матеріали, замовник має право за погодженням з генпідрядником самостійно або з залученням третіх осіб забезпечити будівництво матеріалами (у визначному асортименті і за заявленою номенклатурою) за нижчою ціною, при цьому генпідрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалів та повернути їх надлишок замовникові, за наявності останніх.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалів до здачі робіт по договору замовнику несе генпідрядник за умови їх передачі генпідряднику у порядку визначеному договором (п.3.5 договору).

Згідно п. 4.1 договору, договірна ціна робіт визначається сторонами у порядку встановленому цим договором, на підставі проектної та робочої документації та на дату укладення цього договору орієнтовно складає 22 600 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 3 766 666,67 грн. Вартість робіт уточнюється на підставі виготовленої та затвердженої замовником робочої документації. Остаточна вартість робіт за договором визначається на підставі фактично виконаних обсягів та оформлених і підписаних сторонами актів.

Відповідно до п. 5.3 договору, генпідрядник приступає до виконання робіт не пізніше п'яти календарних днів після отримання від замовника: погодженої Робочої документації на окремий Етап робіт; будівельного майданчика за актом приймання-передачі; дозвільних документів для виконання будівельних робіт.

Генпідрядник не пізніше останнього робочого дня кожного місяця готує три примірники Актів або Актів та довідок Ф №КБ-3 із зазначенням у них обсягу та вартості виконаних робіт, затверджує акти у відповідальної особи з технагляду замовника і надсилає його замовнику разом з актом прихованих робіт (п.5.6 договору).

Генпідрядник зобов'язаний здійснювати індивідуальні випробування устаткування і систем Об'єкта по закінченню їх монтажу з попереднім повідомленням замовника про початок їх проведення, оформляти результати випробування протоколами та передавати їх замовнику (п.7.1.10 договору).

Пунктом 7.1.31 договору визначено, що генпідрядник зобов'язаний передати замовнику за 10 робочих днів до першого для роботи комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта комплект виробничої та виконавчої документації на виконані будівельно-монтажні роботи, документи, що свідчать про відповідність нормативним вимогам використаних матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання, журнал виконаних робіт, а також всю іншу документацію залежно від конкретних умов будівництва, що передбачена державними будівельними нормами та постановою КМУ №461 від 13.04.2011 р. "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" для прийняття об'єкта в експлуатацію.

Згідно п. 7.3.1 договору, замовник зобов'язаний передати генпідряднику: копію дозвільної документації на проведення робіт в одному примірнику по акту приймання-передавання; будівельний майданчик з винесеними за його межі існуючими інженерними мережами, з винесеними в натурі та закріпленими червоними лініями, основними вісями будинку – по акту приймання-передачі; проект тимчасового підключення Будівельного майданчика до інженерних мереж (водопровід, каналізація, енергопостачання); Робочу документацію з відміткою "до виконання робіт".

Відповідно до п. 7.3.4 договору, замовник зобов'язаний приймати участь в закритті прихованих робіт.

Згідно п. 7.3.10 договору, замовник зобов'язаний забезпечити огорожу будівельного майданчика, цілодобову охорону будівельного майданчика та Об'єкта, забезпечити виключно пропускний режим на будівельний майданчик як персоналу замовника, генпідрядника, субпідрядників та будь-яких інших повноважних третіх осіб відповідно до цілей цього договору, так і обладнання, установок, транспорту, необхідного для виконання робіт на об'єкті.

На виконання умов договору 03.12.2012 року між позивачем та ПП «Авто Актив» було складено Акт приймання-передачі будівельного майданчика до договору Генерального підряду на будівництво № 0312-12/01 СР від 03.12.2012 року.

На підтвердження отримання зазначених робіт у березні 2014 року позивач надав суду податкові накладні, видані ПП «Авто Актив», зокрема: податкова накладна № 43 від 03.03.14 р.; № 37 від 04.03.14 р.; № 60 від 04.03.14 р.; № 138 від 09.03.14 р.; № 601 від 31.03.14 р.; № 612 від 31.03.14 р.

Про виконання робіт за Договором генерального підряду на будівництво № 0312-12/01 СР від 03.12.2012 року сторонами за договором було складено наступні акти здачі-прийняття виконаних робіт: від 04.03.2014 р. на загальну суму 39 698,03 грн. з ПДВ; від 04.03.2014 р. на загальну суму 201 854,43 грн. з ПДВ; від 04.03.2014 р. на загальну суму 9 244,44 грн. з ПДВ; від 04.03.2014 р. на загальну суму 49 733,65 грн. з ПДВ; від 04.03.2014 р. на загальну суму 17 729,24 грн. з ПДВ; від 09.03.2014 р. на загальну суму 10 160,00 грн. з ПДВ; від 09.03.2014 р. на загальну суму 90 411,11 грн. з ПДВ; від 09.03.2014 р. на загальну суму 50 502,51 грн. з ПДВ; від 09.03.2014 р. на загальну суму 86 264,45 грн. з ПДВ; від 09.03.2014 р. на загальну суму 44 537,97 грн. з ПДВ; від 20.03.2014 р. на загальну суму 2 148,00 грн. з ПДВ; від 31.03.2014 р. на загальну суму 26 180,28 грн. з ПДВ; від 31.03.2014 р. на загальну суму 22 767,66 грн. з ПДВ; від 31.03.2014 р. на загальну суму 13 893,70 грн. з ПДВ; від 31.03.2014 р. на загальну суму 33 596,77 грн. з ПДВ; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в за лютий 2014 р. від 03.03.2014 р. на загальну суму 990 354,86 грн. з ПДВ; від 03.03.2014 р. на загальну суму 1 578 779,94 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в за лютий 2014 р. від 09.03.2014 р. на загальну суму 140 727,89 грн. з ПДВ; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в за березень 2014 р.: від 31.03.2014 р. на загальну суму 51 213,31 грн. з ПДВ; на загальну суму 49 029,46 грн. з ПДВ; на загальну суму 433 047,43 грн. з ПДВ; на загальну суму 390 327,60 грн. з ПДВ; на загальну суму 186 287,50 грн. з ПДВ; на загальну суму 83 279,10 грн. з ПДВ; на загальну суму 141 171,12 грн. з ПДВ; на загальну суму 22 429,32 грн. з ПДВ; на загальну суму 24 472,22 грн. з ПДВ; на загальну суму 186 529,63 грн. з ПДВ; на загальну суму 12 953,86 грн. з ПДВ; на загальну суму 5 635,80 грн. з ПДВ; 4 831,54 грн. з ПДВ.

При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зокрема, того, що роботи з будівництва об'єкту «Сервісний центр по обслуговуванню та продажу автомобілів на Кільцевій дорозі у Святошинському районі м. Києва» було виконано саме ПП «Авто Актив», зокрема, не надано доказів того, що позивачем було забезпечено/передано ПП «Авто Актив» технічну та проекту документацію, робочу документацію з відміткою «до виконання робіт», проект тимчасового підключення Будівельного майданчика до інженерних мереж (водопровід, каналізація, енергопостачання) тощо на виконання п. 7.3.1 договору. Натомість, сам договір спростовує, що такі дії позивачем вчинялися, зокрема, не надано жодного акту з переліком документації, яку було передано позивачем ПП «Авто Актив» на виконання умов договору.

Акти приймання виконаних будівельних робіт не затверджені у відповідальної особи з технагляду замовника, у відповідності до п.5.6 договору, що, в свою чергу, додатково підтверджує, що вказані роботи ПП «Авто Актив» не виконувало, а лише документально оформлені.

На підтвердження того, що роботи з будівництва об'єкту «Сервісний центр по обслуговуванню та продажу автомобілів на Кільцевій дорозі у Святошинському районі м. Києва» було виконано саме ПП «Авто Актив» позивачем не надано суду відповідних доказів, зокрема, як це визначено п. 7.3.10, п.7.1.31 договору. Так позивачем не надано суду, доказів того, що працівники від ПП «Авто Актив» з метою виконання робіт за договором взагалі заходили на територію будівництва об'єкту, зокрема, не надано відміток у журналі пропуску осіб, оформлення перепусток тощо.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ПП «Авто Актив» здійснювало роботи на об'єкті, згідно договору, зокрема, що саме ПП «Авто Актив», як генпідрядник, придбавало та, відповідно, використовувало матеріали, що підтверджується відповідною документацією, яку, згідно п.7.1.31 договору, зобов'язано передати позивачу, оскільки дана документація необхідна для введення об'єкта в експлуатацію.

Крім того, відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в м. Києві 31.10.2012 року за № КВ 08312204240, роботи з будівництва об'єкту «Сервісний центр по обслуговуванню та продажу автомобілів на Кільцевій дорозі у Святошинському районі м. Києва» виконані повністю.

При цьому, Об'єкт прийнятий в експлуатацію відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в м. Києві 26.02.2014 року за № КВ 143140570130.

Оскільки, станом на 26.02.2014 року будівельні роботи на об'єкті «Сервісний центр по обслуговуванню та продажу автомобілів на Кільцевій дорозі у Святошинському районі м. Києва» було завершено, у зв'язку з введенням об'єкта в експлуатацію, отже, посилання позивача на те, що у березні 2014 року ПП «Авто Актив» виконувало будівельні роботи на даному об'єкті, є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір генерального підряду на будівництво № 0312-12/01 СР від 03.12.2012 року укладений з ПП «Авто Актив» реально виконувався сторонами, зокрема, у березні 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV(надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Та обставина, що контрагент позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту суд вважає безпідставним.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладений позивачем договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача упродовж періоду за який проводилася перевірка.

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 року у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України. відсутність реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків – учасників відповідних операцій.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки, при цьому, не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права – придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як слідує з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договору з ПП «Авто Актив» у період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Враховуючи викладене, висновок викладений в акті перевірки про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а, відтак, донарахування податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2014 року №0004022201 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснено правомірно, отже, підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Рапід» (ідентифікаційний код: 32768900, адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 134, літера А) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок