Постанова

від 12.05.2015 по справі 826/3500/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2015 року 10:50 № 826/3500/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКолективного підприємства «Марті» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Колективне підприємство «Марті» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

1) визнати бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо несписання боргу Колективного підприємства «МАРТІ»(ЄДРПОУ: 22915875) по сплаті штрафних (фінансових) санкцій, визначених на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 500 гривень від 6 жовтня 2010 року за №0010462340, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі міста Києва та по сплаті штрафних (фінансових) санкцій, визначених на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11 270 гривень від 6 жовтня 2010 року №0010472340, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, протиправною ;

2) зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві списати борг Колективного підприємства «МАРТІ»(ЄДРПОУ: 22915875) по сплаті штрафних (фінансових) санкцій, визначених на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 500 гривень від 6 жовтня 2010 року за №0010462340, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, як безнадійний податковий борг ;

3) зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві списати борг Колективного підприємства «МАРТІ»(ЄДРПОУ: 22915875) по сплаті штрафних (фінансових) санкцій, визначених на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11 270 гривень від 6 жовтня 2010 року №0010472340, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, як безнадійний податковий борг .

В обґрунтування позову зазначається, що 06.10.2010 року ДПІ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 349 500 грн. та 11 270 грн.

Аналізуючи положення чинного на даний час ПК України, а саме: п. 101.1, п/п. 14.1.175, п/п. 14.1.39, п/п. 101.2.3., п. 102.4., п. 101.5. позивач зазначає, що на даний час минули і строки звернення ДПІ до суду і строки давності, визначені п. 102.1. ПК України, однак борг КП «Марті» не списано до теперішнього часу.

Позивач зазначає, що звернувся до ДПІ з листом про списання боргу, однак листом від 29.08.2014 р. підприємству було відмовлено у списанні боргу, внаслідок чого допустило, на думку позивача, протиправну бездіяльність.

З урахуванням наведеного позивач просить задовольнити позов.

Відповідач зазначає, що 04.02.2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва було відкрито провадження у справі щодо оскарження вищенаведених рішень.

Остаточно, 27.11.2014 р., Вищим адміністративним судом України ухвалено постанову, якою скасовано рішення від 6 жовтня 2010 року за №0010462340 у сумі 340 500 гривень, а щодо іншого рішення на суму 11 270 гривень від 6 жовтня 2010 року №0010472340 ВАС України залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими у задоволенні позову про скасування цього рішення було відмовлено.

На підставі рішення ВАС України суму боргу у розмірі 340 000 грн. вилучено з даних облікової картки позивача та цей борг за позивачем не рахується. Відносно іншої частини боргу за іншим рішенням, ДПІ зазначає, що з урахуванням положень ст. 101 ПК України відсутні підстави для списання боргу, оскільки вказане рішення оскаржувалось та остаточне рішення прийнято 27.11.2014 р.

Відтак, ДПІ просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 4. ст. 122 КАС України в судовому засіданні 22.04.2015 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010 р. № 0010462340 на КП «МАРТІ» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 500 грн. за порушення п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО), які застосовано на підставі п. 1, 3 ст. 17 зазначеного Закону.

Крім того, згідно з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010 р. № 0010472340 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 270 грн. за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, які застосовано на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95.

Підприємство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом від 31.01.2011 р. в порядку ст. 56.10., 56.19 ПК України щодо оскарження вказаних рішень.

Згідно з ухвалою судді від 04.02.2011 р. відкрито провадження у справі № 2а-1373/11/2670.

Відповідно до постанови суду від 25.07.2011 р., яка була залишена без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р., у задоволенні позову було відмовлено.

07.07.2012 р. до ВАС України надійшла касаційна скарга підприємства.

Ухвалою ВАСУ від 09.07.2012 р. касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою ВАСУ від 16.10.2012 р. відкрито провадження у справі та відмовлено у зупиненні виконання рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою ВАСУ від 20.11.2014 р. закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено касаційний розгляд справи на 27.11.2014 р.

Згідно з постановою ВАСУ від 27.11.2014 р. касаційну скаргу підприємства задоволено частково. Скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010 р. № 0010462340 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 500 грн. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

В решті постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції залишено без змін.

Між тим, до цього, 15.08.2014 р., тобто в період перебування касаційної скарги підприємства у суді касаційної інстанції, підприємством подано до ДПІ заяву від 15.08.2014 р. про списання боргу по сплаті штрафних санкцій, як безнадійного в порядку норм ПК України, які зазначені у позовній заяві.

ДПІ надала відповідь позивачу від 29.08.2014 р. № 18781/10/26-53-25-10, в якій з посиланням на абз. 5 ч. 18 ст. 56 ПК України зазначила, що грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вказується, що 24.04.2014 р. в ІС «Податковий блок» було поновлено донараховані суми за вищезгаданими рішенням про застосування штрафних санкцій.

З урахуванням положень ст. 59 ПК України, як зазначається у відповіді, 22.05.2014 р. сформовано податкову вимогу від 22.05.2014 р. № 2597-25 на суму 351 770 грн., яка вручена підприємству 01.08.2014 р.

Враховуючи наведене зазначено, що станом на 26.08.2014 р. за КП «Марті» рахується борг у розмірі 351 770 грн.

Між тим, як зазначалося представником ДПІ та підтверджується даними з картки особового рахунку, наданою у судове засідання, сума боргу у розмірі 340 500 грн. виключена з КОР, тобто за позивачем вказана сума боргу не рахується.

Вирішуючи з урахуванням вищевикладеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відносно епізоду з нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 340 500 гривень слід зазначити, що обов'язок із сплати зазначеної суми штрафних санкцій припинений відносно позивача у зв'язку із скасуванням судом рішення про застосування штрафних санкцій. Вказана сума, як підтверджується і ДПІ, вилучена з картки особового рахунку. Таким чином, станом на час розгляду справи суд не вбачає вчинення з боку ДПІ дій, які б порушували права позивача та покладали на нього не передбачений законом обов'язок, а відтак у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій та зобов'язання ДПІ вчинити певні дії відносно епізоду, пов'язаного із нарахуванням вказаної суми заборгованості.

Відносно другого епізоду щодо нарахування штрафних санкцій на підставі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», слід зазначити, що вказаний Закон втратив чинність з набранням чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011 р. Саме в період дії ПК України позивач звернувся до суду з позовом про скасування зазначеного рішення.

Відповідно до п/п. 20.1.10. ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів , за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

При цьому, відповідно до п. 61.1. ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування , ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п/п. 14.1.39. ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію , що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи , а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу п/п. 14.1.175. ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, з набранням чинності ПК України штрафні санкції за порушення законодавства у сфері патентування набули статусу грошового зобов'язання, до порядку списання яких у статусі податкового боргу застосовуються загальні правила, визначені ПК України.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п/п. 19-1.1.24. ПК України до функцій контролюючих органів належить, зокрема, здійснення відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (п/п. 20.1.29. ПК України).

Відповідно до положень п. 101.1. ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг , у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний " згідно з п. 101.2. ПК України розуміється, зокрема: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності , встановлений цим Кодексом (п/п. 101.2.3.).

Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України.

Відповідно до п. 102.1. ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань , платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У свою чергу, пунктом 102.4. ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності , визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577.

Цей Порядок, розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до п/п. 3. п. 2.1. цього Порядку під терміном "безнадійний податковий борг " слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності , встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 3.1. Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Згідно із п. 3.2. Порядку днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Згідно з п. 4.3. Порядку, у випадку, передбаченому п. 3. пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

З наведеного вбачається, що днем виникнення безнадійного податкового боргу є дата прийняття рішення керівником органу доходів і зборів , що належить до дискреційних повноважень органу доходів і зборів.

Між тим, відповідно до п. 56.18. ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, під оскарженням рішень контролюючих органів розуміється оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку (п/п. 14.1.7. ПК України).

В даному випадку, як встановлено судом, позивач оскаржив нараховану суму грошового зобов'язання у 2011 році та 21.06.2012 року Київським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про залишення без змін постанови суду першої інстанції, відповідно до якої у задоволенні позову про скасування рішення від 6 жовтня 2010 року №0010472340 щодо визначення штрафу у розмірі сумі 11 270 грн. було відмовлено. Відтак, зазначена сума грошового зобов'язання набула статусу узгодженої 21.06.2012 р., у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для висновку, що станом на час звернення позивача до суду наявні обставини, які б свідчили про набуття вказаною сумою статусу безнадійного податкового боргу та, відповідно, відсутні підстави для висновку про виникнення у ДПІ обов'язку щодо списання зазначеної суми..

З огляду на наведене, суд не вбачає з боку ДПІ вчинення протиправних дій або допущення протиправної бездіяльності в контексті заявлених позовних вимог та поданої позивачем до ДПІ заяви від 15.08.2014 р. про списання суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку судом не встановлено порушення з боку ДПІ прав та інтересів позивача у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін