Рішення

від 05.05.2015 по справі 910/3884/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015Справа №910/3884/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Інженірінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма Плюс»

про стягнення 992563 грн. 28 коп.

Суддя Демидов В.О.

За участю представників:

від позивача - Шкромида В.В. (довіреність від 09.02.2015)

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

19.02.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Інженірінг» заборгованість за договором поставки №4М від 24.06.2013 у розмірі 812796 грн. 13 коп., 5789 грн. 78 коп. пені, 3% річних у сумі 28819 грн. 87 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 145157 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань, що полягає у частковому перерахуванні позивачу оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки №4М від 24.06.2013.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою відповідача ухвали господарського суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

24.06.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №4М (далі за текстом - договір), згідно п.1.1 якого позивач зобов'язується в строк в порядку та на умовах, передбачених дійсним договором, передати (поставити) відповідачу продукцію в строки, на умовах і в порядку, що визначені цим договором відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його в строки, на умовах і в порядку, що визначені цим договором.

Ціна договору (загальна вартість товару, що поставляється за договором) визначається сумарною вартістю специфікацій (п. 3.1 договору).

Розрахунок за товар згідно п. 4.1 договору проводиться шляхом сплати відповідачем передоплати в розмірі 30% від ціни договору протягом 15 банківських днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок, що становить 70% від ціни договору, сплачується в строк до 20 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Відповідач оплачує поставлений позивачем товар відповідно до цін, узгоджених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.2 договору).

Строк поставки товару становить п'ятнадцять календарних днів з моменту надходження передоплати у розмірі 30% від ціни договору, як це зазначено у п. 4.1 договору. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару (п. п 5.3, 5.5 договору).

Згідно специфікації №1, підписаної уповноваженими представниками сторін, яка є невід'ємною частиною даного договору, загальна вартість продукції з граніту, яку позивач повинен постачати відповідачу, складає 1852298 грн. 65 коп.

Факт поставки товару за договором підтверджується відповідними видатковими накладними: від 08.11.2013 №РН-1108-01 на суму 146601 грн. 46 коп., від 12.11.2013 №РН-1112-05 на суму 89635 грн. 25 коп., від 15.11.2013 №РН-1115-01 на суму 67437 грн. 37 коп., від 18.11.2013 №РН-1118-01 на суму 31290 грн. 02 коп., від 19.11.2013 №СН-1119-01 на суму 38003 грн. 44 коп., від 20.11.2013 №СН-1120-01 на суму 59846 грн. 58 коп., від 02.12.2013 №СН-1202-01 на суму 40266 грн. 70 коп., від 09.12.2013 №СН-1209-01 на суму 262658 грн. 76 коп., від 17.12.2013 №СН-1217 на суму 129019 грн. 75 коп. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, позивачем відповідачу на виконання договору було передано товар на суму 864759 грн. 33 коп.

У зв'язку із частковим виконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором по оплаті поставленого товару у сумі 51963 грн., позивачем у позовних вимогах заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 812796 грн. 33 коп.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з 5789 грн. 78 коп. пені, 3% річних у сумі 28819 грн. 87 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 145157 грн. 30 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять підпис особи, яка передавала товар та приймала його. Доказів відмови відповідача від отримання товару, що поставлена згідно вказаних накладних, та прийняття їх у встановленому порядку суду не надано.

Враховуючи викладене, видатковими накладними було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням передачі відповідачу товару та доказом права вимоги щодо оплати грошових коштів за поставку цього товару.

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за вказаними вище видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін на суму 864759 грн. 33 коп.

Крім того, відповідачем не спростовано факт наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 812796 грн. 33 коп.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором по оплаті за поставлений товар в сумі 812796 грн. 33 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 20 днів.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов такого висновку.

З огляду на положення п. 4.1 договору щодо строків та порядку здійснення розрахунків за поставлений товар, зазначені видаткові накладні, початком періоду прострочення відповідачем внесення передоплати за договором в розмірі 30% від ціни договору є 17.07.2013, за накладною від 15.11.2013 першим днем прострочення оплати є 14.12.2013, за накладною від 18.11.2013 першим днем прострочення оплати є 17.12.2013, за накладною від 19.11.2013 першим днем прострочення оплати є 18.12.2013, за накладною від 20.11.2013 першим днем прострочення оплати є 19.12.2013, за накладною від 02.12.2013 першим днем прострочення оплати є 31.12.2013, за накладною від 09.12.2013 першим днем прострочення оплати є 07.01.2014, за накладною від 17.12.2013 першим днем прострочення оплати є 15.01.2014.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі за текстом - Постанова від 17.12.2013 № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Наданим суду 20.04.2015 додатковим розрахунком позовних вимог позивач визначив нові періоди нарахування пені, проте кінцеву суму пені, що заявляється до стягнення за позовом, відповідною заявою у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не змінив. З урахуванням викладеного суд виходить з періодів нарахування пені за розрахунком позивача від 20.04.2015 та первісно заявленої позивачем до стягнення суми пені - 5789 грн. 78 коп.

Враховуючи наведені положення Постанови від 17.12.2013 № 14, суд здійснив розрахунок суми пені та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5789 грн. 78 коп., оскільки у даному випадку суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог в порядку п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період з 01.11.2013 по 09.02.2015 у розмірі 145157 грн. 30 коп., враховуючи наданий позивачем 20.04.2015 розрахунок інфляційних нарахувань на суму заборгованості, дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3.2 Постанови від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи показники індексу інфляції у перевірений судом період, за який позивачем нараховані інфляційні збитки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 129008 грн. 70 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 129008 грн. 70 коп. В решті вимог про стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.

Суд, перевіривши обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором, дійшов такого висновку.

З огляду на положення п. 4.1 договору щодо строків та порядку здійснення розрахунків за поставлений товар, наведені видаткові накладні, а також наданий позивачем 20.04.2015 розрахунок 3% річних по 09.02.2014, суд вважає, що початком періоду нарахування 3% річних за прострочення відповідачем внесення передоплати за договором в розмірі 30% від ціни договору є 17.07.2013, за накладною від 15.11.2013 початком періоду є 14.12.2013, за накладною від 18.11.2013 початком періоду є 17.12.2013, за накладною від 19.11.2013 початком періоду є 18.12.2013, за накладною від 20.11.2013 початком періоду є 19.12.2013, за накладною від 02.12.2013 початком періоду є 31.12.2013, за накладною від 09.12.2013 початком періоду є 07.01.2014, за накладною від 17.12.2013 початком періоду є 15.01.2014. Крім того, враховуючи часткову оплату відповідачем 30% передоплати за договором у розмірі 51963 грн. 04.02.2014, 3% річних нараховуються за період з 05.02.2014 по 09.02.2014 на суму заборгованості з врахуванням часткової її оплати.

За таких обставин, за розрахунком суду позовні вимоги про стягнення 3% річних з відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 26396 грн. 25 коп. В задоволенні решти вимог про стягнення 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 812796 грн. 33 коп., 5789 грн. 78 коп. пені, 129008 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 26396 грн. 25 коп. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма Плюс» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код 3103196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Інженірінг» (03680, м. Київ, пров. Бородянський, буд. 3, офіс 13, код 36872467) заборгованість у розмірі 812796 грн. 33 коп., 5789 грн. 78 коп. пені, 129008 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 26396 грн. 25 коп. та 19474 грн. 10 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . В решті позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 12.05.2015.

Суддя В.О. Демидов