Рішення

від 30.04.2015 по справі 911/951/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2015 р. Справа № 911/951/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Бізнес-Центр",

08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 66

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс",

09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 2

про стягнення 127 629,86 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Дряпачко С.І. (довіреність від 01.02.2015, б/н);

2) Дорошенко С.Л. (наказ від 01.10.2001 № 21);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Бізнес-Центр" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (далі - відповідач) про стягнення 101 182, 82, з яких: 82 211,11 грн. - основний борг, 16 199,47 грн. - 3% річних та 2 772,24 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 01.02.2012 № 01/02-ОС.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6974/15 від 26.03.2015) позивачем подано письмові докази на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2015

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7277/15 від 31.03.2015) позивачем подано клопотання про витребування у відповідача оригінал спірного договору та довіреності на отримання товару.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7278/15 від 31.03.2015) позивачем подано клопотання про огляд доказів в електронній формі.

У судове засідання 31.03.2015 представник відповідача не з'явився, вимог ухвали суду від 12.03.2015 не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2015 розгляд справи відкладено на 14.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8454/15 від 14.04.2015) позивачем подано письмову заяву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8477/15 від 14.04.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судове засідання 14.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимог ухвали суду від 12.03.2015 не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2015 розгляд справи відкладено на 30.04.2015 та витребувано у відповідача для огляду у судовому засіданні оригінал договору поставки від 01.02.2012 № 01/02-ОС та довіреності на отримання товару від 29.02.12 № 121.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9627/15 від 24.04.2015) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 127 629,86 грн., з яких: 82 211,11 грн. основного боргу, 7 492,49 грн. 3% річних та 35 926,26 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 30.04.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.04.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Бізнес-Центр" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (далі - покупець) укладено договір поставки від 01.02.2012 № 01/02-ОС (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки покупцеві поліуретан, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.5. Договору, покупець здійснює оплату за отриманий товар не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання партії товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками і діє до 31.12.2012. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, що залишились невиконаними та від відповідальності за ті порушення, які мали місце під час дії Договору (пункти 11.1., 11.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 82 211,11 грн., що підтверджується наданою в матеріали справи видатковою накладною від 29.02.2012 № РН-0000005, що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреністю від 29.02.2012 № 121, вказаний товар отримав.

Судом враховано, що у позивача відсутній оригінал спірного Договору та довіреності від 29.02.2012 № 121, проте, з огляду на те, що відповідачем не надано вказані документи на вимогу суду та не заперечено відповідність їх копії, що наявні у матеріалах справи, оригіналам та, у зв'язку з тим, що копії даних документів засвідченні належним чином, суд дійшов висновку про належність та допустимість даних доказів.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано у матеріали справи копію податкової накладної на поставку товару, що складена на господарську операцію з поставки товару за спірною видатковою накладною.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюється податкова накладна, що складена позивачем, як доказ того, що позивачем відображена господарська операція за спірною накладною у своїх податкових зобов'язаннях.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем у матеріали справи надано оригінали банківських довідок Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» від 23.03.2015 № 13/628, Публічного акціонерного товариства «БрокбізнесБанк» від 24.03.2015 № 66д-046, які засвідчені підписами уповноважених осіб банківських установ та скріплені відбитками їх печаток, відповідно до яких кошти від відповідача на рахунки позивача, що відкриті у цих банках, за Договором не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, що укладено між сторонами, за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 82 211,11 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 7 492,49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 35 926,26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 35 926,26 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі, 3% річних позивачем нараховано надмірно, правильний розмір 3% річних складає 7 457,13 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 35,36 грн. 3% річних, задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 82 211,11 грн., 3% річних у розмірі 7 457,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 35 926,26 грн. грн. У задоволенні решти позову відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 000,00 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 2 000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Дряпачко С.І. (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 26.02.1998 № 1351/10). На підтвердження цих витрат, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 10.05.2013, квитанцію від 28.03.2015 на суму 2 000,00 грн., акт приймання-передачі юридичних послуг від 03.03.201 та від 14.04.2015. Згідно з протоколами судових засідань, адвокат Дряпачко С.І. брав участь у судових засіданнях.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, відтак, відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката покладається на відповідача у розмірі 1 999,44 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 512,60 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 2, код ЄДРПОУ 32393877) на користь Приватного підприємства "Бізнес-Центр" (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 66, код ЄДРПОУ 19417151) 82 211 (вісімдесят дві тисячі двісті одинадцять) грн. 11 коп. основного боргу , 7 457 (сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 13 коп . 3% річних, 35 926 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 26 коп. інфляційних втрат та 2 511 (дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 89 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.05.2015.

Суддя С.О. Саванчук