Постанова

від 15.07.2015 по справі 911/951/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 911/951/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Жук Г.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Дряпачко С.І., представник за довіреністю б/н від 01.02.2015р.;

Дорошенко С.Л., керівник, наказ №77 від 01.10.2000р., Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19998246 від 29.01.2015р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»

на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2015р. (підписано - 05.05.2015р.)

у справі № 911/951/15 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Приватного підприємства «Бізнес-Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»

про стягнення 127 629,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Приватне підприємство «Бізнес-Центр» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (далі - відповідач) про стягнення 101 182, 82, з яких: 82 211,11 грн. - основний борг, 16 199,47 грн. - 3% річних та 2 772,24 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р. із повного та своєчасного проведення оплати вартості придбаного товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2015р. позовну заяву Приватного підприємства «Бізнес-Центр» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №911/951/15.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не надав, представника для участі у судових засіданнях першої інстанції не направив.

24.04.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Господарського суду Київської області позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 127629,86 грн., з яких: 82 211,11 грн. основного боргу, 7492,49 грн. 3% річних та 35926,26 грн. інфляційних втрат.

Заява позивача про збільшення позовних вимог була прийнята судом першої інстанції, подальший розгляд справи розглядався з урахуванням нової ціни позову.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2015р. у справі № 911/951/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» на користь Приватного підприємства «Бізнес-Центр» 82 211 грн. 11 коп. основного боргу, 7 457 грн. 13 коп. 3% річних, 35 926 грн. 26 коп. інфляційних втрат та 2 511 грн. 89 коп. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2015р. у справі № 911/951/15 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом обставин справи, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, місцевий господарський суд при вирішенні питання наявності заборгованості відповідача засновував свої висновки на неналежних доказах: у відсутність належним чином оформленого, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками сторін договору та рахунків-фактур, які апелянт вважав обов'язковими для встановлення факту та часу прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За твердженням скаржника Договір поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р. є єдиним допустимим у даній справі доказом наявності заборгованості відповідача, а отже прийняття рішення, за відсутності його оригіналу, свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, зокрема щодо договірних відносин з приводу яких виникла спірна заборгованість. Апелянт наполягав на тому, що договір поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р., копію якого було додано позивачем до позовної заяви, він ніколи не підписував.

Серед інших доводів зазначено те, що у видатковій накладній № РН-0000005 від 29.02.2012р., за якою здійснювалась поставка, не вказані підстави передачі товару за договором поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р., а тому така поставка, за твердженням відповідача, є позадоговірною, і заборгованість в оплаті поставленого товару не може стягуватися з нарахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, адже строк оплати вартості товару не визначений сторонами .

Разом з тим, апелянт зазначав про порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не застосовано статтю 77 ГПК України та не відкладено розгляд спору у справі за клопотанням відповідача і здійснення судом розгляду справи в судовому засіданні 30.04.2015р. за відсутністю представника відповідача.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 18.06.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2015р. у справі №911/951/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. у справі №911/951/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 15.07.2015р.

17.06.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Бізнес-центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуваний іншою стороною судовий акт.

30.06.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Бізнес-центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ставилося питання про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» без розгляду з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження повноважень особи на підписання апеляційної скарги.

14.07.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач зазначав про неможливість забезпечити явку свого уповноваженого представника, оскільки останній хворіє, а інших представників з відповідною кваліфікацією для представлення інтересів відповідача у даній справі апелянт немає.

15.07.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу - висновку комп'ютерного експертного дослідження.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2015р. у справі № 911/951/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Смірнова Л.Г.

У судове засідання 15.07.2014р. представники відповідача не з'явились. Про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, проте останній своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.

У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки свого представника у судове засідання, не можуть бути визнані судовою колегією поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів товариства директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функції по представництву інтересів підприємства.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 15.07.2015р. за відсутності представників відповідача.

Залишаючи без задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, апеляційний господарський суд виходив з наступних мотивів.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (стаття 101 вказаного Кодексу).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17 травня 2011 року №7 визначено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Подання додаткових доказів у процесі перегляду справи Київським апеляційним господарським судом та неможливість їх подання суду першої інстанції позивач не обґрунтував, а тому додаткові докази не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду в силу прямої вказівки ст. 101 ГПК України.

Клопотання позивача про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Валтекс» апеляційної скарги без розгляду з мотивів її підписання від імені апелянта особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Процесуальним законом не передбачено повернення апеляційної скарги після її прийняття до провадження. По-друге, в матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.03.2015р. (а.с. 54, т. 1), в якому зазначено, що особою, яка здійснює представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» без довіреності є Жилко Руслана В'ячеславовича, який і підписав апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 15.07.2014р. представники позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2012 року між Приватним підприємством «Бізнес-Центр» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (далі - відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №01/02-ОС (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки покупцеві поліуретан, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов Договору (п.1.1. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками і діє до 31.12.2012 року.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, що залишились невиконаними та від відповідальності за ті порушення, які мали місце під час дії Договору (пункти 11.1., 11.4. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування, одиниці виміру, ціна товару, що підлягає поставці за цим Договором, зазначаються у рахунку-фактурі, що є невід'ємним додатком до цього Договору.

Згідно з пунктом 4.2. Договору товар супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, накладна на відвантаження, податкова накладна, технічна документація на товар.

У відповідності до пункту 5.1. Договору ціна за одну одиницю товару, загальна сума окремої партії товару зазначена в рахунку-фактурі та видатковій накладній, що є невід'ємними додатками до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.5. Договору, покупець здійснює оплату за отриманий товар не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання партії товару.

Спір, як вірно встановлено судом першої інстанції, виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості переданої у власність відповідачу, як покупцю, продукції.

Задовольняючи вимоги про стягнення боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що проданий покупцю товар має бути ним оплачений повністю.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, адже правильність цього висновку випливає з положень ст. 692 ЦК України.

В обґрунтування доводів для скасування судового рішення та відсутності факту поставки на виконання Договору поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р., скаржник вказував, що вказаний Договір ним не укладався.

Такі доводи скаржника підлягають відхиленню, оскільки спростовуються наявними у справі документами.

У матеріалах справи наявний текст Договору поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р. (а.с. 16-18, т. 1), підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання Договору і у межах його дії позивач поставив, а відповідач без зауважень прийняв продукцію - поліуретанову систему для низу взуття у кількості 2637 кг. на загальну суму 82211,11грн., що підтверджується двосторонньо підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною №РН-0000005 від 29.02.2012р. (а.с. 19, т. 1), що скріплена печаткою відповідача.

Зі змісту довіреності №121 від 29.02.2012р. (а.с. 20, т. 1) випливає, що вона видана за підписом керівника та головного бухгалтер, підписи яких завірено печаткою відповідача, представнику Макусі Наталії Іванівни на отримання нею від позивача поліуретанової системи для низу взуття у кількості 2637 кг. відповідно до Рахунку-фактури №8 від 29.02.2012р., як того вимагає п. 1.2. Договору поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р.

Отже, доводи покупця, який, отримавши продукцію і не сплативши за неї покупну вартість, посилається на непідписання ним тексту договору до уваги не приймаються.

Згідно з ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) про договір купівлі-продажу.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У апеляційній скарзі відповідач зазначав, що копія Договору поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р., не може вважатися належним доказом для розгялду спору.

Утім, такі доводи апелянта є неспроможними.

Відповідно до частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Отже додана позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчена копія Договору поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р. (а.с. 16-18, т. 1) у розумінні ст. 36 ГПК України є належним письмовим доказом.

Крім того, відповідно до пункту 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Тож, приймаючи до уваги, що надана позивачем і належним чином завірена ним копія Договору поставки №01/02-ОС від 01.02.2012р. не викликає сумнівів у його достовірності, сторони здійснили юридично значущі дії на його виконання, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув спір за наявними у справі доказами, адже відповідач відзиву на позов суду першої інстанції не направив.

Таким чином, Приватне підприємство «Бізнес-Центр» належним чином виконало зобов'язання за договором. Відтак, у нього виникло право на одержання оплати за поставлену продукцію, а у відповідача - обов'язок оплатити отриману у власність продукцію.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.5. Договору, покупець здійснює оплату за отриманий товар не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання партії товару.

Оплату покупної вартості придбаної продукції у строки, визначені Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс» не здійснило, заборгованість перед позивачем на час прийняття рішення не сплатило, відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 82211,11грн. боргу з оплати вартості поставленої продукції правомірно задоволена судом першої інстанції.

Разом з тим, несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, як вірно зазначив суд першої інстанції, є підставою для визнання відповідача боржником, який прострочив виконання з усіма правовими наслідками, пов'язаним з цим.

Відтак, враховуючи положення ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач порушив зобов'язання, що є підставою для стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми встановлений за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат уміщеного у заяві позивача про збільшення позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог щодо інфляційних витрат у розмірі 35 926,26 грн.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх часткове задоволення у розмірі 7457, 13 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення витрат з оплати адвокатських послуг відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, посилання скаржника на розгляд справи у його відсутність, як на підставу для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення, судом відхиляються з таких мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції 12.03.2015р. ухвалою порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 31.03.2015р.

Ухвалою від 31.03.2015р. розгляд справи був відкладений, у зв'язку з відсутністю представника відповідача, на 14.04.2015р.

14.04.2015р.ухвалою суд першої інстанції відклав розгляд спору на 30.04.2015р.

30.04.2015р. місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення і закінчився розгляд спору по суті.

Отже, з викладеного вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався з причини неявки представників відповідача, який своїх письмових заперечень на позов не подавав.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач про кожне судове засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень (а.с. 4, 82, 89).

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З матеріалів справи вбачається, що суд попередньої інстанції вжив усіх заходів, необхідних для виклику сторін у судові засідання і для всебічного і повного розгляду справи.

Також колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Встановивши, що відповідач був повідомлений належним чином, а неявка його представника у судове засідання не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний повторно відкладати розгляд справи №911/951/15 на іншу дату.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті господарським судом оскаржуваного рішення не було допущено порушень норм Господарського процесуального кодексу України; відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, але не скористався своїм правом на участь у них, а тому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано розглянув спір по суті підлягають відхиленню.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду Київської області немає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2015р. у справі №911/951/15 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2015р. у справі №911/951/15 - без змін.

2.Матеріали справи №911/951/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.А. Жук

Л.Г. Смірнова