Рішення

від 28.04.2015 по справі 910/27632/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"28" квітня 2015 р. Справа № 910/27632/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серіз», м. Вишневе про стягнення 30109,88 грн. за участю представників:

позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином відповідача:Самойленко В.В. - дов. від 20.12.2014р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серіз» (далі - відповідач) про стягнення 30109,88 грн., з яких 24000 грн. основний борг, 3663,91 грн. інфляційні втрати, 711,78 грн. 3% річних та 1734,19 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.12.2011р. № КБР-04/12/11 щодо виплати винагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм а також зафіксованих у відеограмах виконань.

Під час розгляду справи до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Серіз» про призначення колегіального розгляду справи, з мотивів її складності, яке суд залишив без задоволення з огляду на його безпідставність та недоцільність.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, які зводяться до відсутності у позивача права на отримання від відповідача виплати нагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, оскільки нормативно правовий акт, якій регламентує діяльність позивача, як організації колективного управління, що уповноважена на право збирання та розпорядження винагородою (роялті) за публічне виконання фонограм тощо скасований. Також, відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені заявлені з пропуском позовної давності. За вказаних підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 01.12.2011р. № КБР-04/12/11 (далі - договір), згідно п. 1 якого позивач - УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р. та договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП «Українська ліга музичних прав».

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач - користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - твори), а позивач - УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та Закону.

Згідно п. 2.3 договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 даного договору.

Користувач зобов'язується надіслати УЛАСП належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною в додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується УЛАСП, після чого 1 примірних повертається користувачу (п. 2.5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2012р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пп. 4.1, 4.2 договору).

В додатку № 1 від 01.12.2011р. до договору сторони погодили перелік закладів, в яких відповідач здійснює публічне виконання творів.

Відповідно до п. 1.2 додатку № 2 від 01.12.2011р. до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 1000 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань не сплачує передбачену договором винагороду (роялті) за публічне виконання музичних творів, в результаті чого за ним за період грудень 2012р. - листопад 2014р. включно рахується заборгованість в розмірі 24000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виплати винагороди (роялті) за публічне виконання музичних творів за період грудень 2012р. - листопад 2014р. включно, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 24000 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 24000 грн. заборгованості за публічне виконання оприлюднених музичних творів.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 25.11.2012р. по 04.11.2014р. складають 3663,91 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 25.11.2012р. по 04.11.2014р. складають 711,78 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 26.11.2012р. по 04.11.2014р. в розмірі 3659,50 грн., 3% річних з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 26.11.2012р. по 04.11.2014р. в розмірі 708,82 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 4,41 грн. та 3% річних в розмірі 2,96 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач на підставі п. 2.6 договору просить суд, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) за публічне виконання музичних творів, стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 25.11.2012р. по 10.11.2014р. складає 1734,19 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, періоду нарахування пені заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 26.11.2012р. по 10.11.2014р. в розмірі 1707,04 грн., В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 27,15 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Крім того, відповідач заявив про застосування до вказаних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо виплати винагороду (роялті) за публічне виконання музичних творів, позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 1734,19 грн. за період прострочення з 25.11.2012р. по 10.11.2014р.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 09.12.2014р., про що свідчить штамп господарського суду міста Києва на позовній заяві від 04.11.2014р.

Таким чином, враховуючи встановлений судом період нарахування пені та її належний розмір, та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення пені, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, який подано 09.12.2014р., суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені за період з 26.11.2012р. по 08.12.2013р. поза межами однорічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені за період з 26.11.2012р. по 08.12.2013р., сплинув до звернення позивача з позовом.

Про застосування судом наслідки спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 26.11.2012р. по 08.12.2013р. задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування пені за період прострочення з 09.12.2014р. по 10.11.2014р., то позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду, оскільки вона обчислена щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову та її розмір складає суму 878,81 грн. Таким чинок, вимоги в частині стягнення пені в сумі 878,81 грн. за період прострочення з 09.12.2013р. по 10.11.2014р. підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 24000 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24000 грн. основного боргу, 3659,50 грн. інфляційних втрат, 708,82 грн. 3% річних та 878,81 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до відсутності у позивача права на отримання від відповідача виплати нагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, оскільки накази Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, і Змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю» від 22.12.2008р. № 1175 та «Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм» від 30 серпня 2013 року № 1249 на підставі яких позивач здійснював свою господарську діяльність скасовані, то вони не приймаються судом до уваги при вирішені даного спору та відхиляються судом з огляду на наступне.

Як вбачається з преамбули договору, позивач як організація колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав, відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» діяв на підставі свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011р. та договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011р. з ОП «Українська ліга музичних прав».

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011р., позивач є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Порядок отримання Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» вказаного вище свідоцтва ніяким чином не пов'язано із скасованими наказами, якими були затверджені Порядки визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Крім того, наказ на підставі якого було скасовано Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм не містить положень про те, що видані раніше свідоцтва організацій колективного управління скасовуються або обмежується. Окремих рішень про анулювання свідоцтва не приймались, а тому зазначене свідоцтво, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011р. позивачу, є чинним. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Чинність вказаного свідоцтва на час розгляду даної справи також підтверджується відомостями реєстру організацій колективного управління, які містяться на офіційному веб-порталі Державної служби інтелектуальної власності, відповідно до яких позивач у справі - Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» діє на підставі свідоцтва № 19/2011р. № 24.01.2011р.

За вказаних обставин УЛАСП - позивач у справі є особою, уповноваженою на збір винагороди відповідно до п. 2.1. договору. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Серіз» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Щорса, 10, ідентифікаційний код 34902075) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20, ідентифікаційний код 37396233) 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. основного боргу, 3659 (три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 708 (сімсот вісім) грн. 82 коп. 3% річних, 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 81 коп. пені , 1774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 12.05.2015р.