Постанова

від 23.06.2015 по справі 910/27632/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/27632/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серіз"

на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015р.

у справі № 910/27632/14 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серіз"

про стягнення 30109, 88 грн.

за участю представників:

від позивача: Сокольчук С.О. - дов. № б/н від 14.11.2014р.

від відповідача: Шевченко Т.М. - дов. № б/н від 20.01.2015р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серіз" (далі - відповідач) про стягнення 30109,88 грн., з яких 24000 грн. основний борг, 3663,91 грн. інфляційні втрати, 711,78 грн. 3% річних та 1734,19 грн. пеня.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2015р. у справі № 910/27632/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серіз" на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" 24000 грн. основного боргу, 3659 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 708 грн. 82 коп. 3% річних, 878 грн. 81 коп. пені, 1774 грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Серіз" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серіз" було прийнято до провадження і розгляд справи № 910/27632/14 призначено на 23.06.2015р.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 23.06.2015р. представником відповідача було подано клопотання про залучення додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

01.12.2011р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серіз" (надалі - відповідач) був укладений договір № КБР-04/12/11 (надалі - договір).

Згідно п. 1 договору позивач - УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р. та договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП "Українська ліга музичних прав".

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач - користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - твори), а позивач - УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та Закону.

Згідно п. 2.3 договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 даного договору.

Користувач зобов'язується надіслати УЛАСП належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною в додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується УЛАСП, після чого 1 примірних повертається користувачу (п. 2.5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2012р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пп. 4.1, 4.2 договору).

В додатку № 1 від 01.12.2011р. до договору сторони погодили перелік закладів, в яких відповідач здійснює публічне виконання творів.

Відповідно до п. 1.2 додатку № 2 від 01.12.2011р. до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 1000 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виплати винагороди (роялті) за публічне виконання музичних творів за період грудень 2012р. - листопад 2014р. включно, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 24000 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

А тому, на думку колегії суддів місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 24000 грн. заборгованості за публічне виконання оприлюднених музичних творів.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 25.11.2012р. по 04.11.2014р. складають 3663,91 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 25.11.2012р. по 04.11.2014р. складають 711,78 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого суду, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 26.11.2012р. по 04.11.2014р. в розмірі 3659,50 грн., 3% річних з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 26.11.2012р. по 04.11.2014р. в розмірі 708,82 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 4,41 грн. та 3% річних в розмірі 2,96 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 2.6 договору, у разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору,позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

За розрахунком позивача за загальний період прострочки з 25.11.2012р. по 10.11.2014р. складає 1734,19 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого суду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 26.11.2012р. по 10.11.2014р. в розмірі 1707,04 грн.. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 27,15 грн. слід відмовити.

Щодо того, що відповідач заявив про застосування до вказаних вимог наслідків спливу строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо виплати винагороду (роялті) за публічне виконання музичних творів, позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 1734,19 грн. за період прострочення з 25.11.2012р. по 10.11.2014р.

Позивач звернувся до суду з позовом 09.12.2014р., про що свідчить штамп господарського суду міста Києва на позовній заяві від 04.11.2014р.

Отже, враховуючи встановлений судом період нарахування пені та її належний розмір, та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення пені, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, який подано 09.12.2014р., суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені за період з 26.11.2012р. по 08.12.2013р. поза межами однорічного строку позовної давності.

А тому, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені за період з 26.11.2012р. по 08.12.2013р., сплинув до звернення позивача з позовом.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 26.11.2012р. по 08.12.2013р. задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування пені за період прострочення з 09.12.2014р. по 10.11.2014р., то позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, оскільки вона обчислена щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову та її розмір складає суму 878,81 грн. А тому, вимоги в частині стягнення пені в сумі 878,81 грн. за період прострочення з 09.12.2013р. по 10.11.2014р. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24000 грн. основного боргу, 3659,50 грн. інфляційних втрат, 708,82 грн. 3% річних та 878,81 грн. пені підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до відсутності у позивача права на отримання від відповідача виплати нагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, оскільки накази Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, і Змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" від 22.12.2008р. № 1175 та "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм" від 30 серпня 2013 року № 1249 на підставі яких позивач здійснював свою господарську діяльність скасовані, слід зазначити наступне.

Позивач як організація колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав, відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" діяв на підставі свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011р. та договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011р. з ОП "Українська ліга музичних прав".

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011р., позивач є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Порядок отримання Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" вказаного вище свідоцтва ніяким чином не пов'язано із скасованими наказами, якими були затверджені Порядки визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Крім того, наказ на підставі якого було скасовано Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм не містить положень про те, що видані раніше свідоцтва організацій колективного управління скасовуються або обмежується. Окремих рішень про анулювання свідоцтва не приймались, а тому зазначене свідоцтво, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011р. позивачу, є чинним. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідачем не надано доказів про зміну умов договору або його припинення (розірвання, визнання недійсним, тощо) у спосіб передбачений Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 33 ГПК України сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати винагороди за Договором не надав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015р. у справі № 910/27632/14.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серіз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015р. у справі № 910/27632/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/27632/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко