Ухвала

від 07.05.2015 по справі 872/2а-4/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 року м. Київ справа № 872/2а-4/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКравцова О.В., суддів:Єрьоміна А.В., Конюшка К.В.,

секретар судового засідання - Вишняк О.М.

за участю:

представника позивача - Панчука О.І.

відповідача - ОСОБА_5

представників третьої особи - Нижника О.М.,Сорокіної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», про примусове відчуження земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (надалі - позивач, Адміністрація) звернулась в порядку статті 183-1 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) із позовною заявою до ОСОБА_5 (надалі також - відповідач), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - третя особа, Товариство), в якому просила:

- примусово відчужити з мотивів суспільної необхідності у державну власність ділянку площею 0, 750 га, що належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 24 березня 2004 року;

- зобов'язати ОСОБА_5 звільнити вищенаведену земельну ділянку протягом 5 днів з дня набрання постановою суду законної сили.

Позовні вимоги Адміністрація обґрунтовувала тим, що відповідачу належить земельна ділянка, яка знаходиться в межах гірничого відводу, який надано третій особі відповідно до акту №1921 від 26 грудня 2011 року. У свою чергу, Товариство здійснює діяльність з видобутку корисних копалин (марганцевої руди) західної частини Нікопольського марганцевого родовища на території Нікопольського району Дніпропетровської області відповідно до спеціального дозволу на користування надрами №597 від 6 серпня 1996 року, і є провідним підприємством України з видобутку, збагачення і переробки марганцевої руди, яка входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення. Товариство включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, крім цього, третя особа є містоутворюючим підприємством, від результатів діяльності якого залежить формування бюджету певних сільських рад Нікопольського району та м. Орджонікідзе, і подальша його робота неможлива без розширення меж кар'єрів з видобування корисних копалин за рахунок відведення додаткових земельних ділянок в межах затвердженого гірничого відводу підприємства, але у кар'єрному полі з видобування корисних копалин. В межах гірничого відводу Товариства знаходяться земельні ділянки приватної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі і земельна ділянка, яка належить відповідачу, що робить неможливим подальшу роботу підприємства без вирішення питання викупу цих земельних ділянок, отже питання викупу цих земельних ділянок для розширення кар'єрів видобування корисних копалин третьою особою обумовлена загальнодержавними інтересами і інтересами територіальної громади Нікопольського району, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до наданих чинним законодавством повноважень, було прийнято розпорядження №Р-157/0/321-14 від 23 квітня 2014 року «Про початок процедури відчуження шляхом викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб та затвердження відповідних попередніх заходів».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 872/2а-4/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказав, що позивачем порушена процедура примусового відчуження земельної ділянки та не доведена суспільна необхідність, що є головною підставою, визначеною законодавцем, для примусового відчуження.

Позивачем та третьою особою були надіслані письмові заперечення на дану апеляційну скаргу.

Адміністрація зазначила, що апеляційна скарга ОСОБА_5 є безпідставною, не підлягає задоволенню, а тому просила постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 872/2а-4/15 залишити без змін.

Товариство у своїх запереченнях вказало, що на його думу постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому також просило залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представники позивача та третьої особи апеляційну скаргу не визнали та просили суд відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 24 березня 2004 року ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,750 га, яка знаходиться на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (кадастровий номер - НОМЕР_2, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; категорія - землі сільськогосподарського призначення) (надалі - спірна земельна ділянка).

Згідно з актом про надання гірничого відводу №1921 від 26 грудня 2011 року (надалі - гірничний відвід №1921 ), який видано Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, Товариству надано гірничий відвід з метою розробки західної частини Нікопольського родовища марганцевих руд, з метою видобування корисних копалин.

На території гірничого відводу №1921 знаходяться земельні ділянки, зокрема і спірна земельна ділянка.

Враховуючи необхідність розширення меж кар'єрів з видобування корисних копалин за рахунок відведення додаткових земельних ділянок в межах гірничого відводу Товариство 27 червня 2013 року звернулось до Адміністрації із листом за вих. №383-102 щодо вирішення питання викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб.

23 квітня 2014 року головою Нікопольської РДА прийнято розпорядженням №Р-157/0/321-14, відповідно до якого розпочата процедура відчуження, шляхом викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб та затверджені необхідні попередні заходи.

Відповідно до протоколу №8 від 22 липня 2014 року на засідання комісії з визначення розміру викупної ціни земельних ділянок, які відчужуються шляхом викупу та перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб (розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин) землевласникам - фізичним особам, доведений порядок викупу земельних ділянок, розмір викупної ціни кожної земельної ділянки, та було запропоновано отримати інші рівноцінні земельні ділянки.

На вищезазначене засідання комісії відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце його проведення.

8 серпня 2014 року позивачем прийнято розпорядження №Р-526/0/321-14 щодо відчуження земельної ділянки, яка належить відповідачу, для суспільних потреб, шляхом викупу, визначено викупну ціну цієї земельної ділянки у розмірі 13224,11грн., та витрати зі сплати викупної ціни покладено на Товариство (надалі - розпорядження №Р-526/0/321-14).

Викупна ціна земельної ділянки визначена виходячи з звіту про експертну оцінку земельної ділянки, термін чинності звіту до 27 червня 2015 року.

11 серпня 2014 року позивачем було надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення про прийняття розпорядження №Р-526/0/321-14, яке отримано відповідачем згідно із поштовим повідомленням 8 вересня 2014 року.

Розпорядження №Р-526/0/321-14 відповідачем в судовому порядку оскаржено не було та не надано письмової відповіді на вищенаведене повідомлення позивача, що було розцінено Адміністрацією як відсутність у ОСОБА_5 добровільної згоди на викуп належної йому земельної ділянки для суспільних потреб.

26 листопада 2014 року Адміністрацією прийнято розпорядження №Р-854/0/321-14 про примусове відчуження земельної ділянки, яка належить відповідачу, площею 0,75 га з мотивів суспільної необхідності, що, у свою чергу, спричинило звернення позивача до суду із адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю.

При ухваленні постанови суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суб'єктом владних повноважень надано достатньо доказів стосовно наявності у даному випадку суспільної необхідності у примусовому вилучені земельної ділянки, яка належить відповідачу для розміщення об'єктів, а діяльність Товариства з видобування корисних копалин західної частини Нікопольського родовища в межах наданого гірничого відводу не можлива без припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянка.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначені Законом України від 17 листопада 2009 року N 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (надалі - Закон № 1559-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону N 1559-VI примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону N 1559-VI викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об'єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються.

Частиною першою статті 8 Закону N 1559-VI органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об'єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб, як, зокрема, розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка знаходиться в межах гірничого відводу, наданого третій особі з метою розробки Західної ділянки Нікопольського родовища марганцевих руд, у межах гірничого відводу підлягають використанню поклади марганцевих руд.

Марганцева руда, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», віднесена до корисних копалин загальнодержавного значення.

Товариство постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1734 віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Відповідно до статті15 Закону № 1559-VІ у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема, об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення. Примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.

Як вже зазначалось, Адміністрацією 26 листопада 2014 року, у зв'язку з ненаданням відповідачем згоди на проведення переговорів щодо відчуження шляхом викупу для суспільних потреб земельної ділянки, прийнято розпорядження №Р-854/0/321-14 про примусове відчуження у державну власність земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності, визначений у статті16 Закону № 1559-VІ, відповідно до якої орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.

Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

У разі задоволення позовних вимог рішенням суду визначається викупна ціна та порядок її виплати, а також перелік та порядок надання майна замість відчуженого.

Рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, разом із документами, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого, є підставою для державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені об'єкти.

Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, або перерахування коштів на зазначений власником цих об'єктів банківський рахунок.

В судовому засіданні представник третьої особи надав копію квитанції № 13, яка видана приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Гульбандян Л В, що підтверджує внесення на депозит нотаріуса 13224 грн. для передачі ОСОБА_5 як відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчужену в державну власність з мотивів суспільної необхідності.

З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону колегія суддів вважає, що позивачем, як органом виконавчої влади, який відповідно до закону може викуповувати земельні ділянки для суспільних потреб, надано достатньо доказів стосовно наявності суспільної необхідності у примусовому вилученні належної ОСОБА_5 земельної ділянки, яка знаходиться в межах наданого третій особі гірничого відводу, для розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням марганцевої руди - корисної копалини загальнодержавного значення, здійснення якого є неможливим без припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку. Також судом встановлено, що позивачем була дотримана держана процедура примусового відчуження земельної ділянки.

Що стосується грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 1559-VІ викупна ціна - вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода.

Відповідно до статті 5 Закону № 1559-VІ викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.

Суб'єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або особою, яка ініціювала відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг з рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

У разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.

Як встановлено частиною другою статті 19 Закону України N 1378-IV від 11 грудня 2003 року «Про оцінку землі» (далі - Закон № 1378-IV), експертна грошова оцінка вільних від будівель та споруд земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, що проводиться у зв'язку з викупом цих земельних ділянок для суспільних потреб чи їх примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності, проводиться на основі методичного підходу капіталізації чистого операційного або рентного доходу від використання земельних ділянок з урахуванням їх використання за цільовим призначенням (використанням), встановленим на день прийняття рішення про викуп таких земельних ділянок для суспільних потреб. Відповідно до матеріалів справи, затверджена Нікопольською райдержадміністрацією розпорядженням від 8 липня 2014 року № Р-526/0/321-14 викупна ціна належної відповідачу земельної ділянки визначена на підставі Звіту про експертну оцінку земельної ділянки, проведену на замовлення Товариства Державним підприємством «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Експерт». Згідно змісту вказаного Звіту при проведенні оцінки земельної ділянки застосовано, в тому числі, методичний підхід, що базується на капіталізації чистого операційного доходу (визначається на основі аналізу ринкових ставок орендної плати за землю) та рентного доходу (як різниці між очікуваним доходом від продукції, одержуваної на земельній ділянці (фактичної або умовної) та виробничими витратами і прибутком виробника) та передбачає визначення розміру вартості земельної ділянки від найбільш ефективного її використання з урахуванням установлених обтяжень та обмежень. Вказаний методичний підхід включає визначення вартості земельної ділянки як поточної вартості майбутніх доходів від її використання та продажу.

Вищенаведене свідчить про відповідність Звіту вимогам як частини другої статті 19 Закону № 1378-IV, так і статей 1, 5 Закону № 1559-VІ щодо складових викупної ціни.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 199, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Конюшко К.В.