Постанова

від 26.02.2009 по справі 33/168-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2009                                                                               

       Справа№  33/168-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:      

головуючий  -суддя

Голяшкін О.В. (доповідач),

судді -Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання -Прокопець Т.В.,

           за

участю представників сторін:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -не з'явився;

від відповідача-2 -ОСОБА_1, довіреність віНОМЕР_1;

ОСОБА_2, довіреність відНОМЕР_1 ОСОБА_3, довіреність від 08 січня НОМЕР_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Дніпропетровської міської ради,

м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 04 грудня 2008 року у справі

№ 33/168-08

за позовом Приватного

підприємства “ІНФОРМАЦІЯ_1”, м.Дніпропетровськ

до Фізичної

особи-підприємцяОСОБА_4, м.Дніпропетровськ

про стягнення

заборгованості 104210,71 грн.,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Приватного

підприємства “ІНФОРМАЦІЯ_1”,

Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області

від 04 грудня 2008 року у справі № 33/168-08 (суддя Рудовська І.А.) відмовлено

в задоволенні первісного позову ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” до ФОП ОСОБА_4. про визнання

права власності; зустрічний позов ФОП ОСОБА_4. до ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” та

Дніпропетровської міської ради задоволені повністю, визнано за ФОП ОСОБА_4.

право власності на адміністративну будівлю, розташовану поАДРЕСА_1 загальною

площею 524 кв.м., без додаткових актів введення в експлуатацію.

При прийнятті рішення в частині задоволення зустрічного

позову суд, з посиланням на ст.ст.316, 328, 331, 376, 876 ЦК України, виходив

із того, що ФОП ОСОБА_4. може вважатись власником самочинно збудованої будівлі

по АДРЕСА_1 а прийняття її до експлуатації не потрібно. Відмовляючи в

задоволенні первісного позову суд зазначив про ненадання позивачем ПП

“ІНФОРМАЦІЯ_1” доказів фактичного виконання робіт.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-2

-Дніпропетровська міська рада, звернувся до апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин,

що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального

права, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову ФОП

ОСОБА_4. відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про ненадання

позивачем ФОП ОСОБА_4. доказів належності у нього земельної ділянки, на якій

здійснено самочинне будівництво, відсутність у позивача належним чином

затвердженого проекту та дозволу на будівництво. Також відповідач вказує про

відсутність передбачених законом доказів відповідності будівлі пожежним,

архітектурним, санітарним та іншим нормам і правилам, що унеможливлює

експлуатацію об'єкта.

ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” та ФОП ОСОБА_4., відзив на апеляційну

скаргу не надали, про час і місце судового засідання повідомлялися належним

чином /а.с.126, 138-147/, своїм правом участі в судовому засіданні не

скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи

те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності

оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду

справи у відсутність позивачів за основним та зустрічним позовами -ПП

“ІНФОРМАЦІЯ_1” та ФОП ОСОБА_4.

В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в

судове засідання представників ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” та ФОП ОСОБА_4., розгляд

справи відкладався з 29 січня 2009 року до 12 лютого 2009 року та до 26 лютого

2009 року.

Вислухавши пояснення представників відповідача-2,

дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

06 листопада 2008 року до господарського суду звернулось

ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” з позовом ФОП ОСОБА_4. про стягнення заборгованості в розмірі

120000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про виконання ним

робіт за договором підряду від 15 листопада 2007 року, укладеному між ним та

ФОП ОСОБА_4., з будівництва нежитлового приміщення по АДРЕСА_1

14 листопада 2008 року позивачем подано заяву про зміну

позовних вимог, в якій ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” просив визнати за ним право власності

на вказану нежитлову будівлю.

19 листопада 2008 року відповідачем ФОП ОСОБА_4. до суду

подано зустрічну позовну заяву до ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” та Дніпропетровської

міської ради про визнання права власності на адміністративну будівлю,

розташовану у м.Дніпропетровську по вул.Мостовій,10. В обґрунтування позовних

вимог ФОП ОСОБА_4. зазначив, що вказана будівля збудована за його рахунок ТОВ

“ІНФОРМАЦІЯ_1” на підставі договору підряду від 25 січня 2008 року № 5-РС на підставі

робочого проекту, розробленого ПП НПП “ІНФОРМАЦІЯ_1”, будівництво прийнято

згідно акту від 20 вересня 2008 року. 21 жовтня 2008 року ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_1т”

проведено обстеження і оцінку технічного стану будівельних конструкцій будівлі

та виготовлений технічний висновок, згідно якого стан будівельних елементів

будівлі знаходиться в нормальному стані, відповідає категорії К-1, подальша

експлуатація будівлі можлива, що за аналогією права відповідно до ч.2 ст.8 ЦК

України свідчить готовність об'єкта, закінченого будівництвом, будівельним та

іншим нормам і правилам, необхідним для прийняття в експлуатацію, що, на думку

позивача за зустрічним позовом, не потребує складання актів про введення

об'єкта в експлуатацію. ФОП ОСОБА_4., з посиланням на ст.ст.15, 16, 328, 331,

376, 392, 875, 876 ЦК України, просив визнати за ним право власності на

адміністративну будівлю поАДРЕСА_1 загальною площею 524 м.кв., без акту

введення в експлуатацію.

Судова колегія приходить до висновку, що як первісні,

так і зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст.328 ЦК України право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову

річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не

встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право

власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди

тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо

договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,

право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право

власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації,

право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як встановлено ч.1 ст.376 ЦК України, якщо житловий

будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вони збудовані або будуються на

земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного

дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил, вони вважаються самочинним будівництвом.

Згідно ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або

здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на

нього.

Як вбачається із матеріалів справи, будівництво

позивачем спірного об'єкту здійснено без відведення у встановленому законом

порядку земельної ділянки, без належного дозволу та належно затвердженого

проекту, що свідчить про самочинне будівництво позивачем вказаного нерухомого

майна та унеможливлює визнання права власності на нього.

Судова колегія вважає невірним посилання господарського

суду в рішенні на розроблення ПП НПП “ІНФОРМАЦІЯ_1” робочого проекту

адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 оскільки вказана обставина не може

слугувати доказом існування проектної документації щодо вказаного об'єкта.

Порядок складання та затвердження проектної документації

та умови здійснення будівництва врегульовані нормами Законів України “Про

архітектурну діяльність”, “Про планування і забудову територій”, “Про основи

містобудування”, “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та

організацій за правопорушення у сфері містобудування”. Також, наказом

Державного комітету з будівництва та архітектури України від 20 січня 2004 року

№ 8 затверджено Державні будівельні норми України ДБН А.2.2-3-2004

“Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної

документації для будівництва”, вимоги яких є обов'язковими для застосування юридичними

та фізичними особами -суб'єктами господарської діяльності у галузі будівництва

незалежно від форм власності.

Позивачем не надано доказів розробки, виготовлення та

затвердження у встановленому законом порядку місцевими органами містобудування

та архітектури і органами місцевого самоврядування проектної документації щодо

будівництва спірного об'єкта, а наданий позивачем робочий проект є лише

частиною необхідної проектної документації, який до того ж, не містить

відомостей щодо його затвердження відповідно до п.п.”б” п.9.1 ДБН А.2.2-3-2004.

Крім цього, позивачем ФОП ОСОБА_4. не надано доказів

отримання у відповідності до ст.ст.24, 29 Закону України “Про планування та

забудову території”, ст.18 Закону України “Про основи містобудування” дозволів

ради або її виконавчого органу на будівництво об'єктів містобудування та

дозволів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання

будівельних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання за ФОП

ОСОБА_4. права власності на спірний об'єкт господарський суд керувався

положеннями ч.3 ст.376 ЦК України, відповідно до якої право власності на

самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за

особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй

відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому

порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Разом з цим, позивачем доказів надання йому у

користування або власність відповідної земельної ділянки для цієї мети не

надано. Вказаний факт заперечується також міською радою.

У зв'язку з викладеним підстави для застосування

положень ч.3 ст.376 ЦК України відсутні.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити про

неправомірне перекручування господарським судом положень закону при посиланні

на норми ст.876 ЦК України, яка передбачає, що власником об'єкта будівництва

або результату інших будівельних робіт, якщо інше не передбачено договором, є

замовник, а не підрядник, про що зазначає суд в рішенні.

Крім цього, як встановлено ч.3 ст.375 ЦК України, право

власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних,

будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Як передбачено ч.3 ст.18 Закону України “Про основи

містобудування”, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в

експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація

не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Позивачем не надано доказів прийняття спірного об'єкту в

експлуатацію у встановленому законом порядку, а твердження суду з посиланням на

складений ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_1т” технічний висновок про відсутність потреби у

прийнятті об'єкта до експлуатації судова колегія визнає таким, що не відповідає

вимогам закону.

Судова колегія вважає за необхідне відмітити, що при

вирішенні спору суд вийшов за межі позовних вимог.

Так, згідно позовної заяви ФОП ОСОБА_4. останній просив

визнати за ним право власності на будівлю, яка розташована за адресою АДРЕСА_1,

проте фактично судом прийнято рішення про визнання за позивачем права власності

на будівлю по вулАДРЕСА_1. Разом з цим, позивачем заяв про зміну предмету

позову або уточнення позовних вимог під час розгляду справи судом першої

інстанції не подавалося, і клопотань про вихід за межі позовних вимог не

заявлялося.

За такими обставинами прийняття судом рішення щодо

визнання право власності на будівлю по вулАДРЕСА_1 є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається

набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом.

На підставі вищенаведених положень закону та

встановлених обставин справи, враховуючи наявність порушень з боку позивача,

допущених при будівництві спірного об'єкту, а також положень ч.2 ст.331 та ч.2

ст.376 ЦК України, якими встановлено пряму заборону щодо визнання права

власності на об'єкти нерухомого майна, які не прийняті до експлуатації та

самочинно збудовані, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4. задоволенню не підлягають.

Що стосується первісного позову ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1”, то

судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в його

задоволенні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вірно зазначено господарським судом, позивачем ПП

“ІНФОРМАЦІЯ_1” не надано доказів виконання робіт з будівництва нежитлової

будівлі по АДРЕСА_1

Наданий позивачем акт прийняття-здачі виконаних робіт

від 27 серпня 2008 року /а.с.12/ складений в односторонньому порядку ПП

“ІНФОРМАЦІЯ_1” і відповідачем ФОП          

ОСОБА_4 не підписаний, доказів направлення відповідачу та отримання

останнім повідомлення від 27 серпня 2008 року про готовність до передачі робіт

/а.с.11/ позивачем не надано.

Відповідачем ФОП ОСОБА_4. факт будівництва спірного

об'єкту позивачем заперечується.

Вищевикладені обставини свідчать про недоведеність та необґрунтованість

позовних вимог ПП “ІНФОРМАЦІЯ_1”.

З урахуванням вищезазначеного, рішення господарського

суду в частині задоволення зустрічного позову, у зв'язку з невідповідністю

викладених в ньому висновків обставинам справи, недоведеністю встановлених судом

обставин справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та

процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про

відмову в задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_4. В частині первісного

позову рішення є вірним і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний

господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради

задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 04 грудня 2008 року у справі № 33/168-08 скасувати в частині задоволення

зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4та розподілу господарських

витрат.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_4-відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                                                

О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                            

Л.М.Білецька

І.М.Науменко