Постанова

від 01.04.2009 по справі 2а-1617/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа

№2а-1617/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

01 квітня

2009 року                                                                                                  

м.Львів

         Львівський окружний адміністративний

суду в складі:

Головуючого

- судді - Шинкар Т.І.

при

секретарі    -           Фейдаш Х.М.

за участю

представників позивача  ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,        ОСОБА_4, представників

відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

ДПІ у Франківському районі м.Львова до ТзОВ «Колір ПРО», ТзОВ «Малс Плюс» про

визнання недійсним господарського зобов'язання, що вчинене з метою, яка

суперечить інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави

коштів, одержаних за таким господарським зобов'язанням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся з адміністративним позовом у Львівський окружний

адміністративний  до  ТзОВ «Колір ПРО», ТзОВ «Малс Плюс», просить

суд визнати недійсним господарське зобов'язання, що виникло між ТзОВ «Колір

ПРО» та  ТзОВ «Малс Плюс» на загальну

суму 1 642 085 грн. та застосувати наслідки, передбачені ст.208 Господарського

Кодексу України (далі-ГКУ)  як при

наявності наміру (умислу) в обох сторін та стягнути все одержане ними за

зобов'язанням в дохід держави, судові витрати покласти на відповідачів. Позовні

вимоги обґрунтовує тим, що оспорюване 

господарське зобов'язання підтверджується податковими накладними №1710

від 17.10.2005 року, №0211 від 02.11.2005 року, №0211 від 02.12.2005 року,

№0501 від 05.01.2006 року, №0802 від 08.02.2006 року,  №0903 від 09.03.2006 року, №0304 від

03.04.2006 року, №0505 від 05.05.2006 року 

на загальну суму 1 642 085 грн. в тому числі ПДВ 273 680,90 грн. та

не  відповідає вимогам закону та підлягає

визнанню недійсним із підстав зазначених статтею 207 ГКУ, оскільки податкові

накладні підписані не уповноваженою особою.

Представники

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у

позові та зазначили, що постановою Оболонського районного суду м.Києва  від 23.01.2008 року встановлено, що

громадянин Загірний О.В., який є засновником ТзОВ «Малс Плюс» взяв участь у

його створенні з корисливих мотивів з метою прикриття незаконної діяльності

невстановлених слідством осіб, а не з метою здійснення господарської

діяльності. Просять  позов задовольнити.

Відповідач

ТзОВ «Колір ПРО» подав заперечення на позов в яких зазначає, що зареєстрований

11.12.1996 році у встановленому законом порядку 

як суб'єкт господарювання, основним видом діяльності є насвітлення

фотоформ, які в свою чергу є необхідним технологічним етапом виготовлення

будь-якої поліграфічної продукції, а тому цілком очевидним є факт купівлі

фотоплівки для забезпечення виробничого процесу. Здійснення операцій

купівлі-продажу фотоматеріалів та хімії у період з жовтня 2005 року по травень

2006 року підтверджується накладними, податковими накладними, перерахуванням

коштів, бухгалтерською звітністю. Жодного умислу на укладення спірного договору

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави не мав. На момент вчинення

господарського зобов'язання ТзОВ «Малс Плюс» був включений до ЄДРПОУ та мав

свідоцтво платника податку на додану вартість. Наслідки, передбачені ст.208

ГКУ, не можуть бути застосовані, оскільки позов поданий через два роки після

укладення спірної угоди та позивачем порушено строки, передбачені ст.250 ГКУ.

В судовому

засіданні представники відповідача ТзОВ «Колір ПРО» позов не визнали з підстав,

викладених у запереченнях. Окрім того пояснили, що покликання позивача на

постанову попереднього розгляду кримінальної справи Оболонського районного

суду             м. Києва є

безпідставним, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного

судочинства України (далі-КАСУ) обов'язковим для адміністративного суду є вирок

суду в кримінальній справі, а не постанова. Просять у задоволені позову

відмовити.

Відповідач

ТзОВ «Малс Плюс»   явку повноважного

представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений. На

адресу суду повернулися поштові конверти з відміткою, що зазначена фірма

вибула, проте як вбачається з Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб

та фізичних осіб-підприємців станом на 15.09.2008р. відповідач- ТзОВ «Малс

Плюс» (код ЄДРПОУ 33784986) знаходиться за адресою, на яку судом надсилались

повідомлення, а згідно п.8 ст.35 КАСУ вважається, що повістку вручено юридичній

особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного

реєстру.

На підставі

частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому

засіданні  01 квітня 2009 року

проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Дослідивши

подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини

справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід

відмовити повністю з наступних підстав.

 У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГКУ,

господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині.

Необхідними

умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГКУ є,

зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання

відповідних наслідків.

Відповідно

до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) п равочин є правомірним, якщо

його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом

недійсним. Згідно  ч. 2 ст. 215 ЦКУ

недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний

правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом

встановлено, відповідач ТзОВ «Колір ПРО» зареєстровано Львівським

міськвиконкомом як суб'єкт господарювання, що підтверджується Свідоцтвом  № запису 11825 від 11.12.1996 року і взятий

на облік як платник податків в ДПІ у Франківському районі м. Львова. Основним

видом діяльності підприємства є надання послуг у сфері друкарських комп'ютерних

послуг, а саме насвітлення фотоформ.

 Відповідач ТзОВ «Малс Плюс» зареєстровано

Печерською  районною у м.Києві державною

адміністрацією як суб'єкт господарювання, дата реєстрації 04.10.2005 року

№10701020000013144. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників

позивача, останній і надалі значиться в ЄДРПОУ.

 У період з жовтня 2005 року по травень 2006

року  ТзОВ «Малс Плюс» та ТзОВ «Колір

ПРО» вчинили купівлю-продаж фотоматеріалів та хімії (закріплювач, проявник) на

загальну суму 1 642 085 грн., в тому числі ПДВ 273 680,90 грн., що

підтверджується податковими накладними №1710 від 17.10.2005 року, №0211 від

02.11.2005 року, №0211 від 02.12.2005 року, №0501 від 05.01.2006 року, №0802

від 08.02.2006 року,  №0903 від

09.03.2006 року, №0304 від 03.04.2006 року, №0505 від 05.05.2006 року  від 26.01.2004 року.

Дані

операції відображені в бухгалтерському обліку по журналах-ордеру і Відомостях

по рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, платіжними

дорученнями про перерахунок ТзОВ «Колір ПРО» продавцю - ТзОВ «Малс Плюс» коштів

за придбаний товар, довідкою Першої Львівської філії ВАТ «КРЕДОБАНК» про такий

перерахунок коштів та зведеного меморіального ордеру, реєстром отриманих та

виданих податкових накладних, журналами-ордерами і Відомостями по рахунку ВР

Валові витрати, які долучені до матеріалів справи. Розрахунки за отримані

товари проводились виключно через розрахунковий рахунок ТзОВ «Колір ПРО». Факт

отримання товару підтверджується накладними, згідно яких товар одержувала

уповноважена особа.

Транспортування

продукції від постачальника ТзОВ «Малс Плюс» до ТзОВ «Колір ПРО» проводилося за

рахунок коштів останнього шляхом замовлення транспортних послуг у ТзОВ «Нова

пошта» (кур'єрська доставка), про що свідчать виписки по особовим  рахункам про перерахунок коштів ТзОВ «Нова

пошта»,  актами здачі прийняття  робіт 

- кур'єрська доставка фотоматеріалів ТзОВ «Нова пошта».

Наведені

обставини підтверджуються окрім письмових доказів, ще і письмовими поясненнями

посадових осіб ТзОВ «Колір ПРО», які 

долучені до матеріалів справи.

Як

встановлено судом, придбана ТзОВ «Колір ПРО» 

плівка та хімія були призначені для виготовлення фотоформ, як це

передбачено технологічним процесом, для подальшої  реалізації їх третім особам, що

підтверджується журналами-ордерами і Відомостями по рахунку 26 Готова продукція

та по рахунку 70 Доходи  від реалізації

за період з жовтня 2005 року по травень 2006 року.

Вищевикладене

свідчить про належне виконання сторонами оспорюваної угоди.  Наявні у справі документальні дані про

відображення ТзОВ «Колір ПРО»  названих

операцій у господарській і податковій звітності, придбання ним товарів у ТзОВ

«Малс Плюс» для власних виробничих потреб не містить у діях названого

відповідача будь-яких  ознак чи обставин,

з якими ст.207 ГКУ пов'язує недійсність господарських зобов'язань. Отже суд

вважає, що операції з придбання фотоплівки та хімії мали реальний товарний

характер.

Згідно

Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” N 335/94-ВР від 28

грудня 1994 року в податковому обліку на підставі отриманих накладних та у

бухгалтерському обліку ТзОВ «Колір ПРО» було відображено валові витрати в сумі

1 368 404,28 грн., а також відповідно до Закону України “Про податок на додану

вартість”               № 168/97-ВР від

03 квітня 1997 та правил виписування податкових накладних, Закону України “Про

податок на додану вартість”  на

підставі  отриманих податкових накладних

було сформовано податковий кредит в сумі 273 680,86 грн., як це вбачається з

матеріалів справи.

Правильність

відображення таких операцій підтверджено актом №810/23-2/23957663 від

06.03.2007 року «Про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Колір ПРО» з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 01.04.2004 року по 31.12.2006 року». За наслідками проведеної

перевірки порушень за спірний період з боку ТзОВ «Колір ПРО» щодо

взаємовідносин із ТзОВ «Малс Плюс» не виявлено.

Згідно

Постанови попереднього розгляду справи Оболонського районного суду м.Києва  від 23.01.2008 року вбачається, що

громадянину ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого

ч.1 ст.205 Кримінального Кодексу України (далі-ККУ) -фіктивне підприємництво,

який є засновником ТзОВ «Малс Плюс» та взяв участь у його створенні з

корисливих мотивів з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених

слідством осіб, а не з метою здійснення господарської діяльності, та що

останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 ККУ, а

кримінальну справу закрито.

Відповідно

до ч. 4 ст. 72 КАСУ, обов'язковим для адміністративного суду є вирок суду в

кримінальній справі. Вирок - це акт правосуддя, щомістить висновок про винність

або невинуватість особи та вирішує справу по суті. Як вбачається із

вищезгаданої постанови, яка прийнята на підставі ст. 244 КПКУ, судовий розгляд

у згаданій кримінальній справі не проводився. При попередньому розгляді суддя

не вирішує питань про фактичні обставини кримінально-караних діянь, а з'ясовує

наявність процесуальних підстав для судового розгляду справи чи її закриття

(ст. 237 КПКУ). У постанові  суду

відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що здійснюючи господарські

операції, сторони (ТзОВ «Малс Плюс» та ТзОВ «Колір ПРО») діяли з метою, яка

суперечила інтересам держави та суспільства, не встановлено фактів неподання

ТзОВ «Малс Плюс» податкової звітності та приховування від оподаткування  фінансових показників в періоди, коли були

здійснені спірні господарські операції.

Лише вирок

суду у кримінальній справі щодо посадових осіб суб'єктів господарювання, яким

встановлено наявність мети, що суперечить інтересам держави та суспільства при

укладанні угоди, може бути належним і допустимим доказом. А тому покликання

позивача на вищезгадану постанову Оболонського районного суду м. Києва, як на

підставу визнання господарського зобов'язання недійсним, є безпідставним.

Суд

зауважує, що ухилення однією із сторін від сплати податків після укладення та

виконання спірної угоди не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а

тягне за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність посадових осіб

суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснив ухилення від оподаткування.

Частиною 4 ст. 91 ЦКУ передбачено, що цивільна правоздатність юридичної

особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного

державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію

юридичних та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі

відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою

особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Малс Плюс» був

зареєстрований у встановленому законом порядку і не був виключений з державного

реєстру підприємств і організацій України. Позивачем не надано суду доказів

виключення ТзОВ «Малс Плюс» з Єдиного державного реєстру підприємств та

організацій та анулювання свідоцтва платника ПДВ останнього не лише на момент

проведення господарських операцій, а навіть на час розгляду даної справи.

    Товар, який був предметом купівлі-продажу

не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином,

господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними

юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний

аналіз наведених норм свідчить про існування 

презумпції правомірності правочину 

укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена

законом.

Даючи

правову оцінку вищезгаданим доказам,  суд

прийшов до висновку, що органом державної податкової служби не надано доказів

для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених операцій.

Позивач не

навів в обґрунтування позову правової норми, яка б зобов'язувала  ТзОВ «Колір ПРО» перевіряти контрагента ТЗОВ

«Малс Плюс» на предмет законності держреєстрації, законності видачі йому

свідоцтва платника ПДВ, господарської правоздатності посадових осіб такого

підприємства.

Крім

того  суд зазначає, що  згідно ст.61 Конституції України принципу

індивідуалізації відповідальності, одна із сторін договору не може нести

відповідальність за діяльність свого контрагента, в тому числі за  несплату податків та обов'язкових платежів до

держбюджету.

Щодо

позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій то, частиною першою статті 208

Господарського кодексу України передбачено застосування цих санкцій лише

судом.            Оскільки такі санкції є

конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення

правил здійснення господарської діяльності, то останні як такі є

адміністративно-господарськими, та відповідають визначенню ч.1  ст. 238 ГКУ, а тому можуть застосовуватись

лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГКУ.

Суд

зауважує, що з  моменту укладення

відповідачами спірної угоди і до моменту подання позивачем  адміністративного позов до суду - 12.08.2008

року, минуло більше  двох років.

Окрім того,

санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГКУ, не можуть застосовуватись як сам факт  несплати податків однією із сторін договору.

За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

А для застосування таких санкцій необхідним є наявність умислу на укладення

угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно

до  ст. 

71  Кодексу адміністративного

судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а

суд, згідно    ст. 86 цього Кодексу,

оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач не

подав жодних доказів, які б свідчили про те, що ТзОВ «Малс Плюс» не відобразило

в податкових деклараціях операцій з продажу товарів в період з жовтня 2005 року

по травень 2006 року, не сплатило у встановленому законом порядку ПДВ в дохід

державного бюджету, не відобразило зазначені операції в бухгалтерських

документах та не подавало податкову звітність в зазначений період.

Податковим

органом не доведено в межах належності і допустимості доказів  здійснення господарських операцій з метою,

яка за відомо суперечить інтересам 

держави і суспільства.

Таким чином,

виходячи  з заявлених позовних вимог,

системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи,

враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача

не ґрунтуються на законі, не підтверджені матеріалами справи, та не доведені у

судовому засіданні, і  тому у задоволенні

позову  ДПІ у Франківському районі

м.Львова до ТзОВ «Колір ПРО», ТзОВ «Малс Плюс» 

про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло між ТзОВ

«Колір ПРО» та  ТзОВ «Малс Плюс» на

загальну суму 1 642 085 грн. та застосування наслідків, передбачених ст.208

Господарського кодексу України як при наявності наміру (умислу) в обох сторін

та стягнути все одержане ними за зобов'язанням в дохід держави, слід відмовити

повністю.

Щодо

судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати

з відповідачів не належить стягувати.

Керуючись

ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства

України,  -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені

адміністративний позову відмовити повністю.

Заява про

апеляційне оскарження постанови 

суду  подається  протягом десяти днів з дня її проголошення, а

в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову  суду

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються

апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

 Постанова набирає законної сили в строк та в

порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя                                                

/підпис/                                       Шинкар

Т.І.

                   З оригіналом згідно

Суддя                                                                                               

Шинкар Т.І.

Повний текст

Постанови виготовлено 08.04.2008 року.